Львів навчає. Як створити в Україні ефективну систему освіти дорослих
У Львівській області тільки за офіційними даними проживає понад 250 тисяч переселенців. Більшість з них досі не мають роботи. Наприклад, серед ВПО міста Львова працюють лише близько 30%.
Люди хочуть працювати, проте важко працевлаштуватися на заході України, якщо ти роками був металургом на "Азовсталі". При цьому 70% переселенців у Львові – це саме мешканці промислових областей – Донецької, Луганської, Харківської.
Відповідь одна – отримати нові знання і навички. А це можливо тільки за умови наявності в країні можливостей для навчання дорослих. Протягом останніх років я послідовно виступала за ухвалення законопроекту "Про освіту дорослих", який Верховна Рада у січні прийняла в першому читанні.
Переконана, що відповідальність за створення можливості перекваліфікації громадян мають розділити центральна та місцева влада. Нещодавно ми підписали меморандум зі Львівською ОВА: Львівщина стала першою, хто почав розробку стратегію освіти дорослих на рівні регіону. Цікаво, що Львівська область ще до великої війни була серед лідерів у розвитку освіти дорослих.
Один з прикладів – львівські бібліотеки. Це не застарілі радянські шафи із пожовклими книжками! Наприклад, "Urban бібліотека" справила на мене неймовірні враження – сучасний дизайн, амбітна молода команда, безліч ідей.
А ще у місті є "Бібліотека-сад", "Медіатека" та інші цікаві проєкти. Читання книжок – далеко не єдине, чим займаються у львівських бібліотеках. Тут можна послухати лекцію, подивитися кінопрем’єру, зробити фотосесію в просторі для зйомок та навіть пограти в настільні ігри. Є і коворкінг з кухнею, де можна працювати, а у перерві підігріти собі сендвіч. Звісно, є тут і книжки.
Причому кожна бібліотека має певний профіль, і література в них зібрана з акцентом на відповідну тематику. В "Urban-бібліотеці" – це книги з архітектури, містобудування, урбаністики. Бібліотека-сад, відповідно, пропонує матеріали з садівництва, рослинництва, флористики.Але найцікавіше те, що на базі цих бібліотек організовуються навчальні заходи для дорослих, які відвідують по декілька тисяч громадян щороку. Саме так може виглядати освіта дорослих у сучасному її розумінні. І саме для цього ми приймаємо закон "Про освіту дорослих" та розробляємо регіональні стратегії її розвитку.
Хтось запитає: а навіщо ці закони, меморандуми, стратегії? Адже згадані бібліотеки вже працюють без них. Так, працюють, але в якості приємних виключень з неприємного правила. На плечах ентузіастів, в певному конфлікті із законодавством і без підтримки держави.
Це як порівнювати автостоп і громадський транспорт. Одне діло стояти на узбіччі дороги і чекати, чи пощастить зупинити "попутку" в потрібному напрямку і чи не здере з вас водій останні гроші. Зовсім інше – коли у місті є розгалужена система транспорту зі зручним розкладом, прозорими тарифами, проїзними квитками, обладнаними зупинками, схемами маршрутів.
В освіті дорослих ми якраз і намагаємося створити ефективну систему, замість нинішнього несистемного "автостопу". Що має змінитися?
По-перше, ви знатимете, що така система існує. Сьогодні не кожен мешканець Львова знає, що в бібліотеках міста можна не лише читати, а й навчатися. А тепер люди знатимуть про всі можливості на Львівщині як для професійного розвитку, так і для особистісного.
По-друге, моя правка до законопроекту передбачає, що доступ до держфінансування буде забезпечено на конкурсній основі незалежно від форми власності провайдера освіти дорослих. Слід зазначити, що наразі таке право мають лише комунальні та державні заклади освіти. Держава щорічно виділяє щонайменше 2 млрд грн на освіту дорослих. Левова їх частка йде на зарплату, комуналку та інші операційні витрати, а не на навчання.
Водночас, адміністративні витрати деяких приватних надавачів послуг у сфері освіти дорослих не перевищують 15%, і це при кращій якості навчальних програм. Але місцева влада ламає голову, як легально залучити їх до навчання мешканців, не порушуючи чинне законодавство. А оскільки це майже неможливо, громадам доводиться "маскувати" витрати на освіту дорослих під іншими статтями (на культуру, інформаційну політику чи молодь)
По-третє, здобуті вами компетентності стануть "щасливим квитком" на ринку праці. Є навіть ідея інтегрувати документи про здобуття освіти дорослих в "Дію" – як зараз туди вже інтегровані дипломи про вищу освіту. Ми будемо вести переговори про це з Мінцифри. Звісно ж, включення до "Дії" має бути добровільною справою кожної організації, якщо вона не отримує фінансування з бюджету.
Паралельно ми будемо працювати з іншими областями над регіональними стратегіями розвитку навчання та освіти дорослих. Сподіваюся, перші реальні результати нової системи ми відчуємо вже цього року. Справа непроста, але ми не маємо іншого вибору. Навчання впродовж життя – не примха, а умова виживання в сучасному швидкому світі.
Юлія Гришина, голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, спеціально для УП.Життя
Фото обкладинки: GettyImages
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.