Чому заборонили садити інвазійні дерева і чому цього недостатньо?

У травні 2023 року Міндовкілля затвердило перелік з 13 інвазійних видів дерев, які відтепер заборонено висаджувати в лісах. До переліку потрапили дерева, як-от робінія псевдоакація (відома як акація біла), дуб червоний, маслинка вузьколиста та інші.

Це рішення – цілком правильне і довгоочікуване – викликало певне обурення серед лісівників, пасічників та пересічних громадян. Мовляв, "інвазійні дерева не становлять ніякої загрози, а усю акацію тепер вирубають". Така реакція очікувана, але викликана непоінформованістю. Раніше про загрозу від інвазійних дерев в Україні майже не говорили – а дарма.

Інвазійні дерева – це не просто чужорідні дерева, завезені в Україну з інших частин світу. Це такі чужорідні дерева, які активно поширюються самостійно, без прямої участі людини.

До багатьох з них ми давно звикли. Чимало інвазійних видів дерев з’явилися на наших теренах у другій половині ХІХ століття, коли відбувалася індустріалізація, працювали парові машини на виробництві, залізниці.

Такі процеси пожирали величезну кількість енергії, доступної тоді переважно у вигляді дров. До того ж цукровий буряк, коноплі та інші технічні культури вимагали більших площ. Як наслідок, лісів ставало все менше.

Лісівники намагалися на відносно невеликих площах вирощувати більш продуктивні ліси. У Карпатах в цей час знайшли найкращим висаджувати ялину, на Поліссі та в Лісостепу – сосну. Водночас шукали за кордоном дерева, які могли б зростати на малопродуктивних землях або на родючих ґрунтах давати ще більше деревини. Так на території України і з’явилися, наприклад, акація або дуб червоний – невибагливі прибульці з Північної Америки.

Минуло 150 років. Деревина вже не є незамінним енергетичним ресурсом. Уявіть собі, що навіть дрова називають альтернативним видом палива! Читаємо Лісовий кодекс і перші ж статті говорять, що ліси всебічно важливі для держави і суспільства, а не лише як джерело деревини. І це дійсно так.

Людство стикається із глобальними проблемами – змінами клімату, втратою біорізноманіття. Саме на вирішення цих проблем і спрямоване рішення Міндовкілля – заборонити висаджувати у лісах ось ці 13 інвазійних видів дерев.

Сьогодні важливо, щоб ліси, яких в Україні доволі мало, були стійкими до зміни клімату. Тому важливо зберігати біорізноманіття – запоруку стійкості екосистем. Різноманіття комах, грибів, рослин дозволяє лісам адаптуватися до впливу людини і навіть змін клімату.

А з появою інвазійних дерев з лісів зникають численні чутливі види тварин, рослин та грибів. Їхнє місце займає незначна кількість зовсім невибагливих до оточення видів.

Наприклад, під насадженнями білої акації зростає здебільшого чистотіл – рослина отруйна, яка не є джерелом живлення для більшості комах, птахів та грибів, які живуть у лісі з наших, місцевих видів дерев. На жаль, інвазійні дерева настільки змінюють середовище, що більшість місцевих живих організмів не здатні в них існувати.

Інший приклад – листяні ліси. Весною вони вражають різномаїттям квітів – підсніжників, рястів, пролісків та інших ранньоквітучих рослин. Ці квіти є гарною кормовою базою для мурах та комах-запилювачів. Але ситуація змінюється, коли замість місцевих кленів, лип та дубів у лісах переважають дуб червоний чи робінія.

Опале листя червоного дуба та робінії пригнічує розвиток первоцвітів – і харчів для комах вже не вистачає. Побачити це можна по всій Україні – наприклад, у Мезинському або Ічнянському національних парках.

Зліва – схили нацпарку "Мезинський", зарослі інвазійною робінією. Справа – природний ліс з місцевих видів дерев

Ще приклад – найбільш північний степовий заповідник в Україні – Михайлівська цілина. Свого часу недоторкані степові ділянки обсадили лісосмугами з інвазійних дерев – гледичії та ясена пенсільванського. Звісно, що інвазійні дерева почали безконтрольно ширитися – тому тепер заповідні степи під загрозою знищення, бо заростають густим підростом чужорідних дерев.

Щоб зберегти залишки природних лісів та степів України, важливо обмежити використання усіх дерев-інтродуцентів. Це надзвичайно складно, тому й заборонили лише 13 найбільш агресивних.

Насправді рішення Міндовкілля про заборону висадки інвазійних видів мало відбутися ще з десяток років тому. Але краще зараз, ніж ніколи. Однак перелік інвазійних видів дерев одразу обріс маніпуляціями.

Важливо розуміти, що заборона висадки інвазійних дерев стосується лише лісів – а не парків у містах або приватних садів. Також важливо, що для існуючих акацієвих чи інших лісів з інвазійних дерев у законодавстві нічого не змінюється. Ніхто не планує їх вирубку.

Не варто також переживати, що без висадки інвазійних дерев не вдасться відновити пошкоджені війною ліси Сходу та Півдня. Вдасться, було б бажання та ресурси – бо для цього вистачає як місцевих видів дерев, так і інших підходів. Потрібно лише відійти від радянської практики "економіка передусім, а природа потерпить".

Що зараз дійсно важливо – так це не збавити темп. Інвазійні дерева у лісах є лише частиною проблеми. Є чимало інших інвазійних видів – тварин, рослин, які безконтрольно ширяться Україною. Наше законодавство потребує комплексних та сучасних підходів в управлінні всіма інвазійними видами. І, до речі, таке законодавство буде обов’язковим для вступу в ЄС. Тож є над чим працювати.

Сергій Панченко, доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу національного природного парку "Гетьманський", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора