Як ми розповідаємо про війну в Україні мовою мистецтва: досвід резиденції в Латвії

Як ми розповідаємо про війну в Україні мовою мистецтва: досвід резиденції в Латвії

На початку вересня завершився благодійний аукціон, який став фінальним акордом українсько-латвійської мистецької резиденції "Ukraine.Residence of Freedom". Ідея проєкту виникла в Україні, а була реалізована в Латвії силами міжнародної українсько-латвійської команди – двох потужних агенцій Plombir event (UA) та Skudras Metropole (LV). Доки ще свіжі враження від проєкту, хочеться поділитися уроками та досвідом реалізації міжнародних ініціатив, що мають на меті експериментальним шляхом занурювати суспільство в тему війни в Україні і боротьби за нашу свободу.

1. Гасла не працюють, ставка на власний досвід та емоції. Ми обрали саме мистецький формат, тому що він дозволяє відчути та відрефлексувати тему на глибшому емоційному рівні. Більше того, ми зробили відкритий формат резиденції, щоб всі відвідувачі могли вільно пересуватися між об’єктами резиденції, спостерігати за процесом створення арт-об’єктів чи навіть брати в ньому участь. Тому що теми свободи та війни – це про наше з вами щоденне життя, а не щось за склом музейної вітрини.

Фото надано Наталією Чижовою

Наприклад, латиський перформатор Mārcis Ziemiņš розклав поняття свободи на складові – мова, життя і земля. Три кінетичних полотна, біля яких були зазначені факти про 134 спроби заборони нашої мови, тисячі загиблих цивільних з 2014 року, та десятки тисяч км2 замінованих земель, запрошували глядача подумати над запитанням: "А що ти готовий віддати за свою свободу?"

В останні дні резиденції всі створені арт-об’єкти стали частиною унікального досвіду – гастрономічного перфомансу "Ціна свободи". Ці самі полотна трансформувалися в скатертини. І глядач ще раз переосмислював кожен жахливий факт війни і справжній сенс слова "свобода".

Фото надані Наталією Чижовою

2. Міксуйте досвіди. Коли я приїхала до Риги, а разом зі мною більше 10 українських митців, які мали працювати у тандемах з латиськими колегами, стала дуже явною різниця емоційного забарвлення. Ми прагнули, щоб митці в парах створили такий собі калейдоскоп поглядів на тему свободи під час війни. І емпіричний досвід війни українців чітко вгадувався в тонах, настроях і підходах.

У результаті, за рахунок колаборацій з латиськими колегами, виникав своєрідний баланс між світлом і темрявою, між болем і надією, що дозволяло по-новому поглянути на вже звичну для нас тему. Я особисто проводила кураторські екскурсії для українців і після кожної з них декілька годин було важко навіть розмовляти, так глибоко ти знов і знов переживаєш травму. Тож зробила висновок, що корисно адаптувати сторітелінг під різні групи – українцям презентувати більш життєствердну частину експозиції, тоді як іноземців варто максимально занурювати в наш складний досвід. Вони не зможуть його прожити на 100% (і це велике щастя, що є в світі ті, хто не відчував біль війни), але навіть 10% вистачить, щоб пробудити стомлену людську психіку, яка зрозумілим чином ховається від війни.

Фото надано Наталією Чижовою

3. Працюють лише особисті історії. Ми багато говоримо про втому від онлайну, і це максимально помітно на культурних заходах. Переживання емоційного досвіду від взаємодії з мистецтвом неможливе вдома за монітором. Особливо це важливо, якщо у вас є мета не лише розповісти, але й, наприклад, зібрати гроші для допомоги українським воїнам чи цивільним.

Створюючи мистецький проєкт, ми хотіли інтегрувати і опцію донатів, які б працювали не тільки офлайн, але і в форматі онлайн-аукціону. Але зрозуміли, що наш благодійний збір на програму психо-соціальної реінтеграції для поранених воїнів зібрав більше саме під час гастрономічного перформансу, ніж онлайн, – люди відчувають сильнішу емоційну залученість та охочіше відгукуються на заклик допомогти. Наразі нам вдалося зібрати близько 10 000 євро, але потрібно в декілька разів більше, тому частина робіт тепер доступна у форматі "get for donation" до кінця року.

Фото надано Наталією Чижовою

4. Не поспішайте завершувати. За чотири дні резиденції її відвідали понад 600 гостей, що для маленької Латвії чудовий результат. Та навіть після її завершення ми помітили жвавий інтерес до створених арт-об’єктів, тому в наступних резиденціях після основної програми будемо одразу планувати додатковий формат експозиції ще на декілька тижнів, щоб у якомога більшої кількості людей була можливість ознайомитися з інсталяціями та відчути себе частиною цієї атмосфери. Таким чином працюємо на ширше підвищення обізнаності.

Не новина, що іноземці в дружніх для нас країнах також поступово втрачають інтерес до подій в Україні. Новини з українських міст поглинаються їхніми власними проблемами й темами – виборами, вартістю життя, природними катаклізмами. Мусимо знаходити нові форми та акценти, щоб повертати нас в їхній щоденних контекст і спонукати до дій. Культурна дипломатія тут стає чи не ключовою. Тож розглядаємо партнерства для нових резиденцій свободи в інших країнах Балтії та Скандинавії. Stay tuned.

Фото надано Наталією Чижовою

Читайте також: "Фрагментовані докази": у Нью-Йорку показують вцілілі в Бучі архіви артрезиденції Biruchiy. ФОТО

Реклама:

Головне сьогодні