Екологічний і безалкогольний… фестиваль

По приїзді виявилося, що алкогольні напої на території не продаються, тому довелося іти за ними досить далеко. Нарешті, пляшка була відкрита, ми встигли зробити декілька ковтків... як до нас підішли волонтери і ввічливо попросили віддати пиво.

А коли ти в чужому монастирі, то не поспішаєш лізти туди зі своїм уставом. Ми віддали пляшку, трошки посумували і натомість пішли танцювати.

Ще на території фестивалю не дозволялося курити. Нарешті я, людина яка не переносить тютюнового диму, могла не боятися того, що хтось знову пускатиме попелясті кільця мені в обличчя! 

Проте організатори з повагою поставилися до прав людини і влаштували спеціальний намет для куріння. Усередині намету висіли фотографії понівечених внутрішніх органів курців. Уявляю, що не саме приємне видовище, бо після фестивалю кілька чоловік написали організаторам, що після візиту у той намет вони кинули курити.

Щодо екологічності фестивалю сумнівів у мене було менше. Звісно, живемо в наметах, лежимо на траві, борсаємося в сіні, купаємось в Дніпрі... Ходимо на екологічні семінари і пізнаємо природу. А потім лишаємо після себе купи сміття.

Але, на диво, від'їжджаючи останнього дня, сміття навколо я не помітила (в уяві постала Європейська площа після концерту, укрита бляшанками та недопалками цигарок). І стало дивно. Згадалися два дні фестивалю, посмішки людей, і я подумала, що мені просто пощастило потрапити в оточення таких людей, яким не байдуже. Не байдуже про те, що буде завтра і якими народяться їхні діти.

Минулого року "Трипільське Коло" стало концентратом творчої молоді з різних куточків Україні і країн світу. Що буде цього року - побачимо за тиждень у Ржищеві, головне - позитивно налаштуватися на барабани, глину, танці і багато музики.

Усі фото взято зі спільноти Фестиваль ТРИПІЛЬСЬКЕ КОЛО

Автор - Наталія Довгопол