#євромайдан назавжди

Я не політичний аналітик, щоб робити прогнози про майбутнє розвитку української політики після Євромайдану.

Але як діячка громадянського суспільства я можу робити припущення та висновки про те, що буде з громадянським суспільством.

Після подій 21 листопада, 24 листопада, 30 листопада, 1 грудня та 8 грудня в Україні суспільство більше ніколи не буде таким, яким було.

Це не Майдан-2004 року, коли віра в прихід месії змусила чекати на чудо, котре хтось зробить.

Євромайдан-2013 вирізняється вірою в те, що чудо має робити кожен. Своїми руками.

Це диво – нарізані своїми руками бутерброди та зварений своїми руками плов на польовій кухні. Це врятовані своїми руками постраждалі від сутичок із "беркутом". Це переведені своїми руками кошти на потреби Євромайдану. 

Це диво – створена своїми руками петиція з вимогами та завданнями для найнятих менеджерів – депутатів, наприклад, від опозиції. Це прочитані спеціально для протестувальників тексти з холодної вечірньої сцени. Це знятий документальний фільм про те, як зараз кожен і кожна змінюють історію. 

Цей Майдан - перший, де публічних митців та інтелектуалів видно не тільки на сценах. Вони чергують вночі в палатковому містечку, готують їжу на польовій кухні, розносять бутерброди та гарячий чай мітингувальникам, бинтують голови, самі малюють транспаранти та гріються прибочках. По-моєму, це важливий поворот.

Саме тому я не поділяю песимістичних думок. Апокаліптичних сценаріїв про те, що буде, коли люди з Майдану Незалежності розійдуться по домівках – не буде.

Коли люди розійдуться по домівках – і поза дужками залишмо навіть роздуму про "силові" та "мирні" сценарії цього відходу – нічого не зміниться.

Бо не зникне досвід довіри до ближнього та досвід роботи в групах, які об’єднуються в низові горизонтальні структури для вирішення нагальних проблем.

Можливо, актуальні політики не до кінця це зрозуміли. Але люди на Майдані незалежності вже це добре знають.

І вони не дозволять плутати жанри та підмінювати вимоги громадянського суспільства – гаслами від політтехнологів.

Громадяни України нарешті побачили, почули, відчули один одного. Та стали до роботи.

Україна майбутнього – вже тут, майбутнє почалося сьогодні.