Не відсидітися

Щоб жити по-новому, Україні потрібні нові політичні та економічні правила. Перший крок ми зробили: перезавантаження влади по всій країні йде і за виключенням окремих одіозних персон, з’являються нові обличчя. Але головним є не зміна облич, а зміна світоглядної моделі, яку ці обличчя сповідують.

Нам прийдеться усвідомлювати, що зміни необхідно починати з себе та своїх вимог до влади. Розуміти, що світ частково руйнується через те, що ми забули, що окрім прав є й обов’язки.

В нашій ситуації – про обов’язки громадянина та обов’язки бізнесмена. На зустрічах з бізнесменами в різних куточках України дуже часто чую, що "... наша головна вимога – щоб нас не чіпали". Подібна меншовартість бізнесу має, як об’єктивне підгрунття так і суб’єктивне. З одного боку держава, яка сприймається як ворог та своїм репресивним апаратом 23 роки нав’язує гру "ти ховайся, а я шукатиму".

В світі існує чотири найсвятіші професії – освітянин, лікар, державний службовець та бізнесмен. В нас всі ці професії зневажені. Причини різні – відсутність справедливого та невідворотного покарання, радянське минуле, тотальна бідність та неосвіченість, тощо. Під неосвіченістю я маю на увазі не кількість дипломів з вищою освітою, а розуміння світоустрою.

Для прикладу: коли Америку почало накривати лівими настроями 80 років тому, з’явився художній твір "Атлант розправив плечі", який, за дослідженнями бібліотеки Конгресу, став другою після Біблії книгою по впливу на свідомість американців. Дуже раджу прочитати всім цей тритомник.

Чудова зброя проти люмпену та неосвічених правителів. До речі автор – Айн Ренд – народилася в Євпаторії.

Щоб зміни принесли користь всім нам, ми повинні докорінним чином змінити економічну політику України. Легко не буде, але зараз у нас є історичний шанс побудувати справжню економічну незалежність. І провідна роль тут належить підприємцям. Саме від їхньої суб’єктності та самолегітимації залежить чи збережемося ми як незалежна держава, чи остаточно закріпимо за собою статус колонії.

Метрополія завжди випивала всі соки з колоній – фінансові, управлінські, сировинні. Нагадаю, що в нас 6,5 млн. українців вже працюють не в Україні і ми є сировинним додатком – високотехнологічний експорт складає менше 2%.

Усвідомлення сили в собі та можливість займати конструктивну позицію запорука успіху. А не меншовартісне скиглення залиште нас у спокої, я собі тут пасочки набудував і якось відсиджуся.

Не відсидітися.

І чудовим є те, що все більше бізнесменів розуміють що без наведення ладу в державі іхній власний бізнес не може бути успішним.

Для розвитку держави потрібен колективний суб’єкт з 5-ти тисяч бізнесменів структурованих по галузям, які мають чіткі стратегії розвитку своїх галузей і розуміють необхідність партнерських відносин з Урядом.

Потрібні угоди між урядом та галузями, великим бізнесом де, з одного боку для конкретної галузі уряд встановлює певні правила гри, які галузь "замовляє", а галузь бере на себе кількісні зобов’язання по кількості збережених/створених робочих місць, обсягам податків в перспективі 5-10 років, збільшенню експорту та зменшенню імпорту.

Лише бізнес може стати замовником нової філософії діяльності уряду, в якій будуть оптимально поєднанні як ліберальні інструменти так і конкретні адекватні, якщо хочете – "розумні" протекціоністські дії.

Весь розвинений світ живе поєднуючи механізми державного регулювання та забезпечуючи саморегулювання ринком там де це можливо та доцільно (малий та середній бізнес).

В нас же всі роки незалежності були шарахання від печерного протекціонізму в стилі СРСР до псевдолібералізму – ринок сам з усім справиться.