"Дика" Україна в Магдебурзі. Вій, Голодомор та "Їжачок у тумані"

"Ми не можемо впустити вас до зали. Вистава вже почалась. Якщо ми відкриємо двері, порушиться унікальна картина світла, яку довго готувати режисери", – так у Магдебурзі зустрічали глядачів, які 19 травня на чотири хвилини запізнилися на прем’єру вистави, поставленої у місцевому театрі за п’єсою українця Павла Ар'є "На початку та наприкінці часів".

Трохи здивовані гості театру відкривають програмку фестивалю й обирають, до якої зали вони ще встигають.

За дверима чути сміх і спів Софії Ротару. Німецька публіка сміється з буднів та звичаїв родини, яка залишилася жити в Зоні відчуження.

Сцена з вистави "На початку та наприкінці часів" у Магдебурзькому театрі. Всі фото: Nilz Böhme

Головна героїня вистави Баба Пріся сварить свою дочку за грубе лушпиння після чищення картоплі та розповідає глядачам про свою худобу: свиней Йосифа та Адольфа й корову Раїсу Максимівну. А разом з тим героїня переповідає глядачам історію України – починаючи від татаро-монгольської навали до сьогодення.

Виставу "На початку та наприкінці часів" у Німеччині поставив художній керівник театру "Золоті ворота" Стас Жирков. В Україні вистава відома під назвою "Сталкери" та йде у "Молодому театрі". Цього року вона отримала театральну премію "Золота пектораль" у двох номінаціях – "Найкраща камерна вистава" та "Головна жіноча роль".

У Магдебурзі Жирков провів шість тижнів. Майже щодня в театрі відбувалися 12-годинні репетиції з німецькими акторами. На вихідних режисер разом з українськими колегами їздив до Берліна, щоб подивитися на "прогресивний німецький театр".

Як розповів Стас Жирков, працювати з місцевими акторами йому було цікаво та просто:

"У моїх акторів прекрасне почуття гумору. І це чудово. Гумор має бути. Проте весь час ми спілкувались на серйозні теми. Багато доводилось пояснювати про Україну, про нашу історію. За моїми порадами актори подивились багато документальних та художніх фільмів. Тут дуже сильна проросійська пропаганда, у мене навіть стався конфлікт із перекладачкою з Росії".

У Магдебурзі героїв п'єси Павла Ар'є зіграли німецькі актори

На прем’єру вистави "На початку та наприкінці часів" не встигла й українка, керівниця і режисерка Берлінського документального театру й одна з ініціаторок фестивалю "Дикий Схід. Явище Україна" Марина Шубарт.

Жінка з’являється у фойє за кілька хвилин до закінчення вистави й дослухається до звуків. У залі починають плескати та вигукувати "браво". Задоволена Марина Шубарт усміхається й говорить, що така реакція публіки – дуже хороший знак.

У Магдебурзі Шубарт також провела майже два місяці. Весь час вона допомагала з організацією фестивалю та готувала письмовий переклад вистави Харківського державного академічного театру ляльок імені Афанасьева.

Крім того, режисерка привезла до Магдебурга дві вистави Берлінського документального театру – "Голодомор" та "І ім'я тієї зірки Чорнобиль". Проте левову частку часу Марія Шубарт присвятила підготовці вистави "Вій 2.0", на репетиціях якої перекладала для київського режисера Максима Голенка.

У виставі Голенка за п’єсою Наталії Ворожбит "Вій 2.0", в якій теж зіграли німецькі актори, йдеться про двох французьких студентів, котрі у наш час потрапляють у полтавське село.

Сцена з вистави Максима Голенка "Вій 2.0", показаної в рамках фестивалю "Дикий Схід. Явище Україна"

Як і в повісті Миколи Гоголя, зі студентами відбуваються магічні речі – вони зустрічаються з відьмами і слухають розповіді українців про нечисту силу. Після всіх пригод один зі студентів навіть вирішує залишитись в українській провінції та починає носити вишиванку й футболку з нецензурним написом про Путіна.

"Є речі, про які б ми хотіли розповісти тут, у Німеччині. Розповісти про нашу країну, про те, що її не потрібно боятися, і про те, що ми, попри все, такі ж самі європейці", – коментує Максим Голенко.

За словами режисера, "Вій 2.0" в Україні вже два роки йде з аншлагами. У Магдебурзі виставу також сприймають чудово. Після останнього підняття залізної завіси, яка відділяла французького студента від України, публіка аплодує щонайменше 10 хвилин, раз по раз викликаючи на сцену акторів, автора, режисера та художника вистави.

"Я вражений! Мені дуже сподобалась вистава, надзвичайно гарно зіграна, – ділиться враженнями після перегляду колишній депутат Магдебурзького ландестагу Зьорен Хербст. – Я виріс у Східній Німеччині, можна сказати, в атмосфері комуністичної диктатури. З однолітками ми стали перехідним суспільством, і залишаємося ним досі. Як і Україна сьогодні. Але у нас був сильний партнер – Західна Німеччина. Оскільки такого партнера в України немає, ним маємо стати в Європі ми. Для цього потрібно мати краще розуміння того, що відбувається в Україні, і цьому дуже допоміг цей фестиваль".

Сцена з вистави "Вій 2.0"

Найбільшим відкриттям фестивалю про Україну більшість німців назвали виступ фрік-кабаре Dakh Daughters. Гурт, до речі, вперше виступав у Німеччині.

Про те, чи будуть після фестивалю вистави українських авторів гастролювати Німеччиною, поки що ніхто не зміг відповісти напевно. Проте німецькі актори всіляко підтримують таку ідею.

"Я сподіваюсь, що гастролі будуть. Тема дуже цікава для Німеччини. Мені здається, що наші глядачі дуже зацікавились Україною", – розповів актор Магдебурзького театру Александер фон Зебель, який зіграв у "Вії 2.0".

Усі столики театральної кав’ярні у Магдебурзі пустують. Лише за найбільшим столом сидять люди у вишиванках – українська громада міста. Усі чотири дні вони ходять на фестиваль як на роботу. Їм цікаво побачити Україну в театрі, поспілкуватись і поділитись новинами.

[L]Українка Галина Бригар, яка нині живе в Магдебурзі, розповіла, що через фестиваль посварилась зі своєю подругою.

"Після інтерв’ю у місцевій газеті про фестиваль та виставу про Голодомор мені зателефонувала моя подруга-росіянка і наговорила такого… Заперечувала Голодомор. А у мене в сім’ї тоді четверо людей померло", – розповіла пані Бригар.

Фестиваль "Дикий Схід. Явище Україна" закінчився виступами Харківського державного академічного театру ляльок імені Афанасьева.

У залах вперше за чотири дні мовчали про Майдан, Чорнобиль, війну на сході та Голодомор. Натомість показували маленьким глядачам "Їжачка в тумані" та "Травневу ніч".

Вікторія Білаш, спеціально для УП.Культура