Як ми писали ДПА

Нарешті, все минулося, отже, можна говорити. Бо поки це тривало, рівень навантаження все підвищувався, а наприкінці повітря, здається, аж дзвеніло від напруги.

Так, я про ДПА і психоз, який шкільна адміністрація та вчителі свідомо поширювали навколо цієї насправді малопомітної рутинної події шкільного календаря.

Спочатку наведу кілька цитат з Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти.

В розділі "Загальні положення" читаємо:

П. 2. Державна підсумкова атестація учнів (вихованців) (далі - атестація) – це форма контролю відповідності освітнього рівня випускників загальноосвітніх навчальних закладів І, ІІ, III ступенів та професійно-технічних навчальних закладів, що надають повну загальну середню освіту, державним вимогам.

Тобто, якщо перекласти на людську мову, тут сказано: ДПА проводиться, щоб зрозуміти, чи відповідає освітній рівень учнів державним вимогам.

Тобто за допомогою ДПА школа має перевірити сама себе – як вона впоралась із обов'язком навчити дитину.

[L]Ще раз підкреслю – перевірити себе, а не дитину.

В жодному разі не дитину, бо дивимося п. 6 частини ІІ того ж самого Положення:

"Результати атестації не враховуються при виставленні річних оцінок з предметів, з яких учень (вихованець) проходить атестацію".

З випускниками там складніше, у певних випадках оцінка ЗНО може випливати з ДПА, але я говорю про молодшу школу. Ту саму, яку зараз ухвалено рішення "розвантажити".

Ви чули? Ви зрозуміли? Не враховуються. На оцінки вашої дитини це не впливає аж ніяк. Але на оцінку роботи вчителя і школи взагалі – навпаки, впливає категоричним чином.

В теорії школа і не мала дуже обтяжувати учнів цим ДПА. Просто в певний день наприкінці року раптом дітям роздали б аркуші паперу, написали на дошці завдання і діти їх виконали. Просто ще одна контрольна – і все.

Але це в теорії.

Як все відбувається на практиці?

1 вересня вчителька страшним голосом говорить батькам: "Ви ж пам’ятаєте, в нас цього року ДПА".

"Ааааа…" – тільки й можуть прошепотіти батьки, які вже здали гроші на додаткові зошити з підготовки до ДПА.

Відтоді і весь рік вчителька на кожних зборах невтомно нагадує про ДПА, відверто залякує ним батьків і паралельно – що, як на мене, набагато гірше – задає дітям вправи із заздалегідь придбаних зошитів додатково до домашнього завдання.

Зошити містять зразки завдань ДПА минулого року – там три варіанти, кожного – 8 зразків, кожен зразок (наприклад, з літературного читання) – 12 завдань. Письмових.

Це поза програмою, і, я вам скажу, цього багатенько. На зимові канікули було, здається, 20 сторінок ДПА. На весняні – 8.

Кожного дня, після кожного уроку – по 3 сторінки. Бо треба ж готуватися.

Отже, підсумуємо. Щоб діти краще написали внутрішній, корпоративний шкільний тест, який жоднім чином не вплине на їхні оцінки:

1) їм задають протягом року завдання поза програмою;

2) батьків змушують купувати зошити з підготовки (в класі моєї доньки три зошити, це – близько 50 гривень, в класі 30 дітей, в школі 3 класи, кількість шкіл в Києві або в усій країні можна подивитися в інтернеті).

Я вже писала про цю нечувану аферу національного масштабу з додатковими посібниками, яка квітне просто під нашим носом, викачує з родин гроші, краде час життя наших дітей, збагачує методкабінети, шкільну адміністрацію і ще чорт знає кого – і все це при повній згоді МОН (принаймні донедавна так було).

І, нарешті,

3) вчителі чинять на батьків та дітей психологічний тиск.

Я чула про батьків, які починали в родині істерику з приводу ДПА ще з вересня і не припиняли її весь рік.

Я чула про батьків, які, окрім завдань, ще додатково, самостійно готувалися зі своїми дітьми до ДПА.

Я чула про дітей, які приходили на ДПА до школи з червоними очима, бо всю ніч щось повторювали.

Я чула про дівчинку, хвору на грип, з температурою, яку дідусь привів складати ДПА, бо це вкрай важливо.

І, на жаль, я чула про вчителів, які наступного для після складання ДПА залишали дітей після уроків – переписувати ДПА. 

Жодний підручник з етики, яку зробили окремим предметом в 5 класі, не можуть виправити шкоду, нанесену світогляду дітей цим ганебним переписуванням.

Але знаєте що – годі вже про вчителів та систему. Адже і вчителі бувають різні – я, наприклад, точно знаю про одну директорку, яка відмовилася надавати результати ДПА в районо – інстанцію, яку вже давно треба просто ліквідувати.

І за законом вона була права: результати ДПА потрібні в першу чергу їй, щоб скоригувати, якщо треба, роботу вчителів своєї школи наступного року.

Районо лютувало і вимагало звіт, щоб мати підстави сварити або гладити по голівці – але вона не дала.

І їм довелося просто змиритися.

Так ось, годі вже про них всіх. Поговоримо про нас із вами, шановні батьки, бо насправді це ви робите всю цю нелюдську систему життєздатною.

Я розумію, що ви не фахівці і часом не можете (або не маєте часу) оцінити зміст підручників і точно не впливаєте на це.

Але коли вам кажуть на батьківських зборах здати 200-300 гривень на додаткові посібники, можна принаймні спитати "що це за посібники і навіщо вони моїй дитині?"

Ви ж можете не транслювати вашій беззахисній малечі просто в мозок всі ті жахи і залякування, що вчитель намагається вкласти в вашу голову?

І ви точно можете замислитись. Задати питання. Почитати в інтернеті. Ввімкнути здоровий глузд, насамкінець. Нарешті, можете просити вчителя не задавати більше завдань?

Це ж просто безглузде знущання з дитини, це як коту до хвоста прив’язати бляшанку, щоб швидше бігав.

Якщо ви вважаєте, що ваша дитина потребує додаткових навантажень, робіть це в індивідуальному порядку, але не тягніть за собою інших.

Ви знаєте, що в першому класі нема домашніх завдань, вчителі не мають права їх задавати шестирічним дітям?

Але ж вони їх задають – з тих самих додаткових посібників.

Хоч хтось з вас обурився на це, хоч хтось сказав "ні"?

Але ж це ваші діти. Невже ви дійсно думаєте, що робите їм цим краще?

Адже вся ця система існує тільки тому, що ви її підтримуєте – своїм небажанням критично оцінювати те, що говорить на зборах вчитель, та своєю беззаперечною згодою віддати будь-яку суму на невідомо що, яке збільшить час, який дитина проведе за домашнім завданням, вдвічі.

Я розумію, вам дуже складно. Сьогодні скрізь треба думати, міркувати, зважувати. Тарифи, ціни, комерційні пропозиції – все це треба ретельно перевіряти, обирати найбільш розумний та зручний саме для вас варіант, дивитись, щоб не обдурили.

Ви вважали, що хоч зі школою все так, як і раніше. Віддав дитину, віддав гроші, зробив, що сказали, побільше завдань  – і все, буде вам щастя.

Але ж ні. Вже ні.

Освіта – дуже інертний механізм. Можна сказати, що робота з її реформування вже почалася: 30 травня закрито прийом заявок на участь у робочій групі щодо розвантаження та оновлення навчальних програм. 

Але навіть за умови, що вже 1 червня робота цих робочих груп розпочалась, суттєві результати можна буде побачити років за 10.

Бо треба змінити програми, потім написати за ними нові підручники і надрукувати їх.

Це не можна зробити всім одночасно, зазвичай починають з перших класів. Тобто батьки школярів, які зараз читають ці рядки, з великою долею вірогідності ваших дітей реформа не торкнеться.

Вони будуть вчитися за тими підручниками, що вже існують. І я просто благаю вас – не робіть їх ще нестерпнішими, ніж вони є. Адже навіть найкраща реформа не спрацює, якщо батьки не будуть грати на боці своїх дітей.

І якщо вони будуть коритися вчителям замість співпрацювати з ними.