Реєстроване партнерство: новий тест на чутливість для українців

Чим ближче до 12 червня – дня проведення в Києві Маршу рівності (KyivPride) – тим вище градус напруження, принаймні в інтернет-просторі емоції зашкалюють.

Уже з'явилися погрози на адресу тих, хто планує взяти участь у вуличній правозахисній ході на підтримку рівності прав та недискримінації всіх груп людей, зокрема геїв, лесбійок, бісексуалів, трансгендерних осіб – себто тих, кого називають ЛГБТ-спільнота.

З огляду на агресивні коментарі та заяви представників деяких праворадикальних груп (#кривавакаша), сумнівно, що KyivPride-2016 пройде спокійно.

І якщо вже звичайна вулична хода викликає такий резонанс і нерідко агресивні напади, страшно уявити, яку бурю емоцій викличе законопроект про реєстроване партнерство, або цивільне партнерство – термінологія ще формується експертами.

Для тих, хто не в темі, коротка довідка.

У рамках Асоціації Україна-ЄС у 2017 році в нас може бути легалізований Інститут цивільного партнерства. Легалізація передбачена Національною стратегією у сфері прав людини на період до 2020 року.

У березні Кабмін заявив, що планує підготувати законопроект про реєстроване партнерство.

Цивільне партнерство – це визнаний державою соціальний інститут, у якому юридично визнані відносини між двома людьми, які можуть бути однієї або різної статі, та не бажають або не мають можливості за законом зареєструвати шлюб.

Інститут цивільного партнерства надає таку можливість. А також – права на спільну сумісну власність (нерухоме та рухоме майно), можливість успадковувати та залишати у спадок спільно придбане майно, право на аліменти та пільги, можливість відвідувати свого партнера в медичних закладах, дізнаватися про медичний стан, доглядати та розпоряджатися тілом в разі смерті тощо.

Власне, цей перелік – більшість того, на що мають права родичі, відповідно до визначення у законодавстві України, і про що поки можуть мріяти гомосексуальні пари.

Ті, хто живуть разом і ведуть спільне господарство, вважають себе сім'єю – але для держави України не існують.

Інститут реєстрованого партнерства уперше в світі був розроблений та запроваджений у Данії в 1989 році тільки для одностатевих пар.

Згодом у деяких державах був поширений також і на різностатеві пари.

Деякі країни з часом скасували реєстроване партнерство, дозволивши одностатевим парам ухвалювати звичайні шлюби.

В інших країнах – як-от у Нідерландах і Франції – реєстроване партнерство залишилось як цілком популярна альтернатива звичайному шлюбу.

Для більшості скептиків, які вважають, що таких "сімей" одиниці, або взагалі їх немає, трохи статистики.

Ще у 2009 році було проведено дослідження "Одностатеві партнерства в Україні". Оцінка кількості одностатевих пар на той момент загалом по Україні – від 100 тисяч до 200 тисяч пар.

Причому майже половина одностатевих пар, 47% проживають разом і ведуть спільне господарство, інша частина, 53% – живуть окремо.

Регулювання відносин одностатевих пар на законодавчому рівні назріло вже давно. І, як зауважив Андрій Кравчук, експерт центру "Наш світ" – "цей законопроект чи не єдина можливість мати право хоч на якусь подобу шлюбу. Для нас, а я гомосексуал, це дуже важливо".

Поки що у парламент не внесено жодного законопроекту про реєстроване партнерство. Однак різні робочі версії документу вже пишуться.

Так, аналітичною групою "Левіафан" спільно з народною депутаткою України VI скликання Катериною Лук'яновою уже розроблений законопроект, який активно обговорюється громадськістю, зокрема, в ЛГБТ-спільноті як найбільш зацікавлених у прийнятті подібного закону.

Як пояснила сама екс-депутатка, поява такого законопроекту буде щонайменше стимулювати уряд або розробляти свій документ, або розглядати вже існуючий – але проігнорувати створення такого закону вже не вдасться. Вона також наголосила, що закон не написаний спеціально для ЛГБТ: "Це закон для всіх громадян України".

Що цікавого в запропонованому документі?

Найперше законопроект започатковує новий для українського суспільства Інститут цивільного партнерства, що відрізняється від "класичного" розуміння шлюбу.

Важливо, що цивільне партнерство може бути не тільки, і не скільки між одностатевими парами. Партнерство мають право обирати і гетеросексуальні пари як альтернатива традиційному шлюбу.

В Україні нерідкісні випадки, коли спільне господарство ведуть дві особи, які не мають сексуальних стосунків. Наприклад, дві подруги, які знімають спільно квартиру, виховують спільно дітей, допомагають одна одній, бо їм так зручніше й фінансово вигідніше.

Відповідно до законопроекту пропонується, що зареєструвати партнерство можна буде або в нотаріуса, або в міськраді – за умови, якщо до того часу ці органи матимуть доступ до єдиного держреєстру й реєструватимуть акти цивільного стану. Нагадаю, у Мін'юсті подейкують про те, щоб скасувати так звані "ЗАГСи".

Серед важливих питань, які слід допрацювати в документі, – регулювання взаємин, якщо партнер є іноземним громадянином; як партнер може провідувати іншого партнера в місцях несвободи; питання опіки над дитиною партнера, який є біологічним батьком або матір'ю.

Однак – увага! – про всиновлення дітей, сурогатне материнство в цьому законопроекті взагалі не йдеться.

Як пояснюють творці документу, на сьогодні це надто дражливе питання – як для українського суспільства, так і для наших обранців: депутати навіть читати не стануть такий документ.

Інший законопроект про реєстроване партнерство підготував Центр "Наш світ". Текст закон є дуже коротким і просто каже, що на партнерів покладаються всі права і обов'язки подружжя у звичайному шлюбі з чітко обумовленими у самому законі винятками.

Цей законопроект розроблений за данським варіантом, який був прийнятий також всіма країнами Скандинавії.

Україні може стати в нагоді чеській досвід, де саме зараз точаться бурхливі дискусії навколо дражливих для українців питань.

Власне, сам закон про реєстроване партнерство у Чехії діє з 2006 року. І до цього чехи йшли майже десять років.

Ще в 1997-1999 роках обговорювався перший законопроект. Після невдалої спроби висувалися ще чотири проекти закону, які або не проходили читання, або ветувалися президентом Вацлавом Клаусом.

"Коли Вацлав Клаус наклав вето на одну з редакцій закону про реєстроване партнерство, він скликав цілу прес-конференцію, на якій назвав 10 аргументів, чому ні. Однак на жодне інше своє вето він не збирав журналістів і не пояснював свого рішення", – прокоментував Іржи Громада, співзасновник Руху за рівність геїв у Чеській республіці.

[L]До слова, чеський закон про реєстроване партнерство справді дуже звужує права бажаючих всиновити дитину. За великим рахунком, одинокий гей чи лесбійка має більше прав всиновити дитину, аніж зареєстровані партнери.

Тому нині в Чехії триває велика адвокаційна кампанія за те, щоб пролобіювати поправки до закону стосовно питань всиновлення. Одне з гасел кампанії – "Різні сім'ї – однакові права"; одним з аргументів – краще виховувати дитину в родині, аніж у дитячих притулках.

Одна з депутаток чеського парламенту, хто активно підтримує кампанію Радка Максова – депутат політичного руху АНО, що є частиною владної коаліції.

"Так, я не лесбійка. Але якщо розмірковувати цинічно, це теж мої виборці. І якщо положення законопроекту не суперечать моїм цінностям, а ще я маю багато знайомих із ЛГБТ, – чому я не можу просувати цей закон? Тим більше якщо це стосується прав дитини. І за свою діяльність я не зустрілася з негативним випадком, який би мене переконав в протилежному", – зауважила Максова.

Слова чеської депутатки можуть стати аргументом для тих українських обранців, які ніби й не проти проголосувати за законопроект про реєстроване партнерство, але не знають, як протистояти більшості з "традиційними цінностями".

Але чи готове українське суспільство – без емоцій, тверезо, без мови ворожнечі, бодай, – обговорювати законопроект?

І чи виконає в 2017 році уряд свою обіцянку?

Навряд чи ЛГБТ-спільноті хотілося б чекати, як чехам, 10 років…

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини, спеціально для УП.Життя