Як трудоголікам знайти час на читання книжок?

Після того, як Порошенко опублікував список власних книжкових уподобань 2016 року, від колеги в twitter з’явилася прикра ремарка. Мовляв, час на читання мають лише нероби.

З моїх особистих досвідів не так давно вразив один лідерський семінар, під час якого виявилося, що всі учасники – успішні молоді люди – читають.

Хтось для роботи – книжки, що їх можна окреслити як "корисні", тобто мемуари, біографії, бізнес-літературу. Хтось як дозвілля – романи чи навіть поезію, для радості.

Але чому я кажу "вразив"? Насправді нічого дивного немає в цьому факті. Тому що успішні люди читають.

Для чого люди читають? Пам’ятаю, в "Оригіналах" Адама Гранта чимало написано про те, як подібне корисне дозвілля стимулює креативність. Скажімо, серед нобелівських лауреатів чимало таких, які у вільний час займалися для душі музикою чи акторським мистецтвом – як аматори. На читання в них точно був час.

Читання дозволяє вийти поза межі власного емпіричного сприйняття. Сказати б, пожити декілька різних життів і походити в різних черевиках. Це розширює горизонти: ти ніби визираєш понад парканом. З цієї висоти видно сукупність речей, явищ і зв’язків між ними.

І, визнаймо, це просто приносить дуже багато задоволення.

Купувати книжки частина українців уже навчилася. Шопінг на міжнародних книжкових фестивалях – тепер стандартна частина навіть протокольних заходів наших можновладців.

Водночас, навіть у колі просунутих книгопокупців є практика вихваляння численними непрочитаними через брак часу книжками. Як вітрину та міряння метрами й кілограмами куплених книжок перетворити на реальну практику? Смішно, але це історія насамперед про керування власним часом і зміну звичок.

Якщо ви користуєтеся громадським транспортом, то вже чудово знаєте, як добре там читати. В цю ж комірку записуємо й чекання в чергах. По-перше, це спосіб ескапізму – допомагає відволіктися від тисняви чи іншого назагал похмурого антуражу.

Пам’ятаю, в університеті година в дорозі двічі на день допомагала швидше читати цілу гору літератури, потрібної для семінарів на філфаку. До того ж, це суттєво підвищує самооцінку щодо працездатності та ефективності – ніби й роботи аж такої не було, а водночас і часу не змарновано.

Дуже потужними стимуляторами читання є перельоти або залізничні поїздки в поїздах. Під час подорожі час розтягується: принаймні, я точно знаю, що роман можна прочитати за одну мандрівку Київ-Париж, а великий роман дочитується на зворотному шляху.

Тим, хто навіть такої шпаринки в графіку немає, допоможе декілька простих змін у рутинних діях.

Наприклад, можна почати читати бодай по 1 сторінці перед сном і вранці (під час сніданку та першої кави, скажімо). На це потрібно дуже мало часу, тож на щоденний розклад це не вплине. Але вже за декілька місяців виявиться, що в читацькому щоденнику вже є приводи для гордості. Такий спосіб допомагає мені читати сьогодні, коли менше користуюся громадським транспортом. Буває, обідаю з книжкою – це дозволяє відволіктися від екранів ноутбука чи смартфона.

[L]Читання перед сном дозволяє також розслабитись і налаштуватися на сон: цю нову звичку легко поєднати з порадою не користуватися соцмережами, щоб заспокоїтися та краще засинати. В мене бувають проблеми зі сном, і тільки книжки дозволяють їх долати без снодійного. Поза людини, що читає, вже налаштовує на спокій: дихання рівне, увага не відвертається на кожне нове "сповіщення". Цей метод діє також під час хвороби. Застуда та "лікарняний" можуть стати доброю нагодою відкрити щось таке, що давно відкладали на кращі часи.

Читання, напевно, ще й найкорисніша форма прокрастинації. Замість безкінечного оновлення френдстрічки можна гортати паперові чи електронної книжки. Це точно цікавіше. Особливо на свята та вихідні, коли ніхто нічого не пише, еге ж? Якби люди щоразу, коли хочуть написати гнівний комент і влізти в "срач", брали в руки книжку, то соцмережі були би набагато цікавішими.

В сенсі прокрастинації я вважаю читання корисним, бо голова продовжує працювати. Ніколи не знаєш, на якій сторінці "Гаррі Поттера" на думку спаде добра ідея. Не потрібна навіть чарівна паличка.

Новим досвідом може виявитися книжка, взята у валізу на час відпустки. Будь-який відпочинок дає багато простору та часу для читання. У мене є категорія книжок, які я читаю лише у відпустках: переважно це цікава нехудожня література, читати яку "по роботі" мені не знадобилося чи не встиглося протягом робочого року.

Найчастіше туди потрапляють якісь біографії чи мемуари. Зазвичай беру щось більш об’ємне – з думкою про переліт або переїзд, власне відпочинок і дорогу назад. Якщо книжка така, що більше не знадобиться, її можна віддати іншим – залишити в бібліотеці готелю, а чи й просто десь на лавці.

Останній мотиватор, який назву – долучення до інтернет-спільнот читачів. Форми їх існування різноманітні. Клуби обміну прочитаними книжками. Блог-щоденник читача. Сторінки для обліку власних успіхів, аби ставити "зірочки" прочитаних книжок на фюзеляжі.

Напевно, найцікавішим тут буде досвід книжкових "випробувань", коли юзери пропонують один одному нестандартні списки книжок у вигляді загадок. Прочитай книжку, де в назві є твоє ім’я, книжку про минуле вигаданої країни... так закодувати можна чимало читацьких пригод.

Шпарин у графіку та рушіїв для зміни щоденних звичок може знайтися ще чимало. Якщо хочете, напишіть у коментах власні хитрощі.

Ірина Славінська, спеціально для УП.Культура