"Калечить репутации" плагіатом, або Як дружина Кириленка книжки видавала заднім числом
У прийнятому минулого тижня Верховною Радою законі "Про освіту" мало поміченим залишився розділ ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення".
Втім, ними не просто припинено повноваження членів НАЗЯВО, але й внесено зміни до закону "Про вищу освіту", які повністю знищують незалежність Агентства і на невизначений термін убезпечують топ-плагіаторів від позбавлення наукових ступенів, отриманих за вкрадену чужу інтелектуальну власність.
[L]Плагіатори та їхні посіпаки діяли за принципом: якщо не можеш очолити структуру або поставити на її чолі свою людину, – знищ саму структуру.
А шукали вони шлях, як зберегти незаконно отримані наукові ступені, вельми гарячкувато.
На початку квітня 2017 року було оприлюднено інформацію про те, що Українським мовно-інформаційним фондом Національної академії наук України (УМІФ НАНУ) за результатами експертизи, проведеної на запит Всеукраїнської громадської організації "Українська федерація вчених", було підтверджено наявність в докторській дисертації Катерини Кириленко – дружини віце-прем’єра В'ячеслава Кириленка "Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі" – близько 30% тексту, скопійованого "з праць інших авторів", попросту кажучи, плагіату.
Невдовзі на цей офіційний висновок послідувала реакція з боку політичної сили, що делегувала В.Кириленка у владу: 18 травня 2017 року на ім’я президента НАНУ академіка Б.Є.Патона надійшло депутатське звернення народного депутата України, члена партії "Народний фронт" Олега Медуниці.
 |
| Депутатське звернення народного депутата України, члена партії "Народний фронт" Олега Медуниці. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Депутатське звернення народного депутата України, члена партії "Народний фронт" Олега Медуниці. Для збільшення натисніть на світлину |
У своєму зверненні нардеп просив надати, зокрема, наступну інформацію:
– Які… законні підстави… існують для надання УМІФ НАНУ офіційних експертних висновків щодо наукових дисертацій?
– Чи уповноважений УМІФ НАНУ… офіційно надавати кількісні оцінки вмісту у дисертаціях матеріалу, який УМІФ може кваліфікувати як плагіат?
– На яких умовах УМІФ НАНУ надаються вищезазначені висновки (за оплату чи на безоплатній основі)?
– Який розмір коштів перераховано до спеціального фонду НАНУ з боку УМІФ НАНУ за надання послуг із експертної оцінки дисертацій на здобуття наукового ступеню протягом 2016-2017 років?
За цими запитаннями чітко простежується мета: відбити у вчених бажання навіть зазирати до дисертацій високопоставлених чиновників та членів їхніх родин, а не те, щоб давати якісь там висновки про наявність плагіату.
За ними також приховано бажання топ-плагіаторів монополізувати визначення плагіату судами, оголосивши його порушенням виключно авторського (приватного) права, тобто зводячи лише до конфлікту на рівні суб’єктів – фізичних осіб, і навмисно відвертаючи увагу суспільства від того факту, що плагіат в дисертаціях є об’єктом і публічного права.
Публічного – тому, що на підставі захисту дисертацій людина отримує від держави, отже від нас із вами як платників податків, доплати за науковий ступінь, а на його підставі – доплати за вчене звання і зарплату на посадах, які б вона не мала права посісти, не маючи наукового ступеня.
До речі, за нашими підрахунками плагіатори від науки вже у цьому році коштують державному бюджету України понад 4 млрд грн.
Втім, народного депутата, це, схоже, не хвилює, як не хвилює наявність масштабного плагіату в докторській дисертації дружини його однопартійця і топ-урядовця В.Кириленка, до посадових обов’язків якого входить "охорона прав інтелектуальної власності"!
(Щоправда, дещо у цій "охороні" віце-прем’єром таки зроблено: у декларації В.Кириленка були "також зазначені авторські права дружини віце-прем'єра на два підручника, докторську дисертацію і монографію").
Тому прикро, що для шановного народного депутата партійна дисципліна виявляється вищою за відповідальність перед народом України.
Втім, маю "розчарувати" нардепа ще більше: результати наукової експертизи, за яку я особисто щиро вдячна науковцям УМІФ, є далеко неповними.
І не через якісь прорахунки при її проведенні: тут зроблено усе із дотриманням суворих критеріїв науковості дослідження. Йдеться про те, що за межами експертизи залишився п’ятий розділ докторської дисертації К.Кириленко під назвою "Експериментально-дослідне обґрунтування ефективності формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі".
Справа в тому, що в розпорядженні УМІФ не було ще одного цікавого джерела: дисертації наукового консультанта пані Кириленко доктора педагогічних наук Анатолія Григоровича Грітченка "Теорія і методика підготовки майбутнього вчителя трудового навчання до формування в учнів системи знань сучасного аграрного виробництва", захищеної у 2010 році за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.
Підготовлено докторську дисертацію А.Г.Грітченка було в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.
Тому самому, де завідувачем кафедри фізики, астрономії та методики їх викладання є Михайло Мартинюк, батько Катерини Кириленко, який за часів першої каденції свого зятя В’ячеслава Кириленка в уряді України (при президенті Вікторові Ющенку), був ректором цього університету.
П’ятий розділ дисертації Катерини Кириленко, котрий позиціонується нею як її власний доробок на основі особисто проведеного експерименту, засвідчує не тільки плагіат, але й фальсифікацію самого цього "експерименту".
Спочатку про плагіат із докторської дисертації А.Грітченка.
 |
| Плагіат із докторської дисертації А.Грітченка. Скан 1. Для збільшення натисніть на світлину |
Його містять 19 (з яких 12 повністю) з 83 сторінок п’ятого розділу (сс.305-387), який складає 21% від основної частини (сс.7-394) докторської дисертації К.Кириленко.
(Крім того, плагіат з дисертації А.Грітченка розмістився також на одній сторінці загальних Висновків докторської дисертації пані Кириленко).
Зокрема, понад дві третини підрозділу 5.3. "Результати апробації навчальної дисципліни "Культура і наука" та її навчально-методичного забезпечення як інтегративно-функціонального засобу формування інноваційної культури майбутніх культурологів (виділено мною. – Т.П.) на завершальному етапі" дисертації К.Кириленко є ідентичними тексту підрозділу 5.2. "Результати апробації інтегрованого курсу навчальних дисциплін "Основи аграрного виробництва" та його методичне забезпечення" дисертації А.Грітченка без посилання на нього.
Беззастережно копіюючи текст дисертації свого наукового консультанта:
 |
| Скан 2. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 3. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 4. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 5. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 6. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 7. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 8. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 9. Для збільшення натисніть на світлину |
Катерина Кириленко навіть не звернула увагу на те, що інколи копіювала його не тільки разом із помилками (скан 10), але й разом із описанням об’єкту, який не був об’єктом її дослідження (скан 11)!
 |
| Скан 10. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 11. Для збільшення натисніть на світлину |
Плагіат із дисертації А.Грітченка перейшов і до автореферату К.Кириленко.
 |
| Скан 12. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 13. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 14. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 15. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 16. Для збільшення натисніть на світлину |
Втім, дружина віце-прем’єра вдавалась не тільки до плагіаризму.
На с.350 докторської дисертації К.Кириленко знаходиться таблиця 5.13 "Результати складання одними і тими ж студентами державного іспиту (виділено мною. – Т.П.) з "Теорії та історії культури" та курсу "Культура і наука".
 |
| Скан 17. Для збільшення натисніть на світлину |
Те, що цифри таблиці й цифри в її описанні в абзацах нижче не збігаються, не головне.
 |
| Скан 18. Для збільшення натисніть на світлину |
Головне те, що перед нами не просто фальсифікація (підроблення), але й фабрикація, тобто штучно вигадані "факти", яких не існувало в природі.
У даному випадку не існувало в тому навчальному процесі, на підставі якого нібито і проводилась т.зв. апробація докторської дисертації пані Кириленко.
По-перше, державний іспит у Київському національному університеті культури і мистецтв у 2014-2015 навчальному році здавався наприкінці весни – початку літа, тобто для студентів 5-го курсу спеціалістів після десятого, а не "наприкінці першого", за К.Кириленко, семестру.
По-друге, магістри культурологи (про культурологів же йдеться у підрозділі 5.3, судячи як з його назви, так і назви самої дисертації) у 2014-2015 н.р. не здавали взагалі державного іспиту!
Я стверджую це як на той момент завідувач тієї самої кафедри, що випускала у 2014-2015 н.р. спеціалістів і магістрів культурологів (шифр групи КДД: культурно-дозвіллєва діяльність) та спеціалістів і магістрів "споріднених з культурологією спеціальностей" (за термінологією К.Кириленко, скан 19) – шифри груп: КББ (книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство), МШБ (менеджмент шоу-бізнесу), ММБ (менеджмент модельного бізнесу) і МС (музейна справа).
 |
| Скан 19. Для збільшення натисніть на світлину |
Не здавали тому, що це не передбачалося навчальними і робочими планами підготовки магістрів ані культурологів, ані "споріднених з культурологією спеціальностей".
Магістри названих спеціальностей лише захищали магістерську роботу.
 |
| Скан 20. Для збільшення натисніть на світлину |
По-третє, спеціалістам культурологам і "спорідненим" із ними К.Кириленко взагалі не читала свого курсу "Культура і наука", оскільки, знов-таки, це не передбачалося навчальними і робочими планами підготовки спеціалістів зазначених спеціальностей!
Більше того. Курс "Культура і наука" не планувався ані спеціалістам культурологам, ані спеціалістам КББ, МШБ, ММБ, МС і на 2015-2016 н.р.
 |
| Скан 21. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 22. Для збільшення натисніть на світлину |
Це – лише один з прикладів фальсифікації і фабрикації, до яких вдавалася дружина віце-прем’єра з гуманітарних питань у своїй докторській дисертації.
Другий приклад – монографія пані Кириленко "Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі", видана нібито у 2014 році.
Згідно з п.3.1 чинного "Положення про спеціалізовану вчену раду" "Рада приймає до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську – не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачами обов'язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації".
Згідно з чинним наказом №1112 МОН монографія К.Кириленко мала бути надісланою до фондів: Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України; Національної парламентської бібліотеки України; Державної наукової установи "Книжкова палата України імені Івана Федорова"; Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника; Державного закладу "Одеська національна ордена Дружби народів наукова бібліотека імені М. Горького"; Державного закладу "Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка".
Зазначена монографія К.Кириленко надійшла до Книжкової палата України 19 лютого 2016 року, до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України 25 квітня 2016 року, до інших перелічених бібліотек станом на травень 2016 р. монографія не надходила.
Тобто не те, що за два місяці до прийняття дисертації до захисту (і відповідно як мінімум за 5 місяців до захисту, бо за умови дотримання усієї чітко прописаної процедури передзахисту раніше просто неможливо), але через чотири – шість місяців вже після захисту пані Кириленко!
(Офіційну заяву про порушення п.3.1. "Положення про спеціалізовану вчену раду" вченою спецрадою Д. 26.004.18 НУБіП на чолі з "теж крадієм текстів" ректором С. Ніколаєнком Атестаційною колегією Міністерством освіти і науки на чолі з Л.Гриневич було проігноровано).
Отже, схоже, що спецрада Д. 26.004.18 прийняла до захисту і провела захист докторської дисертації К.Кириленко взагалі за відсутності її монографії.
Підстави для цього твердження наступні.
Монографія К.Кириленко, про яку йде мова, датована 2014 року.
 |
| Скан 23. Для збільшення натисніть на світлину |
Рекомендована вона вченою радою КНУКіМ 3 жовтня 2014 року протокол №6.
 |
| Скан 24. Для збільшення натисніть на світлину |
Але перед тим, як вчена рада змогла рекомендувати цей рукопис до друку, його не пізніше вересня 2014 року повинні були прочитати рецензенти:
– Пащенко Дм. І., д.пед.н. Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини;
– Петрова І.В. д.культурології, КНУКіМ;
– Швай Р.І. д.пед.н., Нац. Ун-т "Львівська політехніка".
Ну, а сам рукопис у такому разі мав бути закінчений щонайменше влітку 2014 року.
Відкривши цю монографію на с.206, побачимо вже відому нам таблицю зі с.350 докторської дисертації дружини віце-прем’єра з гуманітарних питань.
 |
| Скан 25. Для збільшення натисніть на світлину |
Із цієї таблиці витікає, що влітку 2014 року К.Кириленко вже знає результати, які лише через рік – влітку 2015 року! – отримують студенти культурологи та "наближені до них" не лише з її курсу, але й з державного іспиту.
Який, нагадаємо, здають спеціалісти, які її курс не слухали, а магістри, які її курс слухали, не здають!
Ба більше: вперше курс "Культура і наука" магістрам цих спеціальностей дружина віце-прем’єра розпочне читати лише у березні 2015 року!
 |
| Скан 26. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 27. Для збільшення натисніть на світлину |
Таким чином, або: не тільки на момент прийняття до захисту, але й на момент самого захисту К.Кириленко 15 жовтня 2015 року зазначеної монографії не існувало; або: ті примірники цієї монографії, які надійшли вже у 2016 році до Книжкової палати і НБУ ім. В.І.Вернадського, насправді видано не 2014 року, а не раніше другої половини 2015 року (не виключено, що й на початку 2016 року).
Цікава річ: у зазначених примірниках монографії К.Кириленко проставлено посилання під тими текстами, які в докторській дисертації наведені без посилань і які було відмічено у моїй таблиці плагіату на 100 сторінках її дисертації, переданої (разом із роздруківками першоджерел-об’єктів плагіаризму К.Кириленко) мною особисто 14 грудня 2015 року до Міністерства освіти і науки України.
І відсутні посилання під чужими текстами на тих сторінках монографії, котрі співпадають із текстами теж без посилань іще на 80 сторінках дисертації К.Кириленко, плагіат на яких було мною виявлено пізніше 14.12.2015 року і які у матеріалах до МОН не фігурували.
 |
| Скан 28. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 29. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 30. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 31. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 32. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 33. Для збільшення натисніть на світлину |
У будь-якому разі є підстави вважати монографію К.Кириленко "Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі" сфальсифікованою.
Втім, не лише монографію.
Ось навчально-методичний посібник К.Кириленко "Культура і наука" як навчальна дисципліна в системі професійної підготовки майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі" 2014 року видання.
Цей посібник теж надійшов до визначених наказом №1112 бібліотек вже після захисту дружини віце-прем’єра (до Книжкової палати 16 листопада 2015 року, до НБУ ім. Вернадського у квітні 2016 року), а до деяких не надійшов і у першій половині 2016 року.
Цей посібник був рекомендований тією ж вченою радою КНУКіМ 15 травня 2014 року, протокол №14, і майже одразу – 19 травня 2014 року – був підписаний до друку.
 |
| Скан 34. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 35. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 36. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 37. Для збільшення натисніть на світлину |
На с.13 цього посібника у списку рекомендованої літератури фігурує підручник К.М.Кириленко "Культура і наука", той, який буде видано лише через рік, у 2015 році.
Дар "передбачення" пані Кириленко просто вражає: за рік до виходу підручника вона "знає" не тільки його вихідні дані, але й кількість сторінок друкованого варіанту.
 |
| Скан 38. Для збільшення натисніть на світлину |
Підручник "Культура і наука", крім того, що він майже повністю є плагіатом цікавий ще й тим, що до процесу пов’язаних із ним фальсифікацій було долучено кількох посадових осіб.
Згідно вихідних даних, цей підручник виданий 2015 року.
 |
| Скан 39. Для збільшення натисніть на світлину |
 |
| Скан 40. Для збільшення натисніть на світлину |
У Додатках до докторської дисертації К.Кириленко розміщено Довідки про впровадження, зокрема, й підручника К.Кириленко "Культура і наука":
Довідка від Луганської державної академії культури і мистецтв за вихідним № 5 від 26.01.2015, підписана в.о.ректора О.О.Бігус;
 |
| Скан 41. Для збільшення натисніть на світлин |
Довідка від Рівненського державного гуманітарного університету за вихідним №6 від 22.01.15, підписана ректором проф. Постоловським Р.М.;
 |
| Скан 42. Для збільшення натисніть на світлин |
Довідка від Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка за вихідним №14 від 3.02.15, підписана ректором, доктором педагогічних наук, професором, членом-кореспондентом НАПН України М.О.Носко;
 |
| Скан 43. Для збільшення натисніть на світлин |
Довідка від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" за вихідним № 3010/375 від 02.02.2015, підписана проректором з наукової роботи, академіком НАН України, д.т.н., проф. М.Ю.Ільченко;
 |
| Скан 44. Для збільшення натисніть на світлин |
Довідки видані у проміжок з 22 січня по 3 лютого 2015 року.
Навіть якщо згаданий підручник було надруковано у січні 2015 року, впровадити його в навчальний процес не було часу: у січні – на початку лютого у вищих навчальних закладах або сесія, або практика, або канікули.
(До того ж увесь тираж – 400 примірників (скан 45) – підручника К.Кириленко "Культура і наука" надійшов до бібліотеки КНУКіМ. Отже, до зазначених ВНЗ він і у 2015 році не надходив).
 |
| Скан 45. Для збільшення натисніть на світлин |
А у довідках, зокрема, стверджується, що впровадження підручника "Культура і наука" відбувалось, починаючи з 2013 року!
Що ж за причини змусили ректорів і проректора підписати офіційні документи з цією неправдивою інформацією і тим вчинити дії, які підпадають під ст.358 та ст.366 Кримінального кодексу України?
Якщо Ольга Бігус є зав. каф. сучасної хореографії Університету керівника Михайла Поплавського, тобто колегою Катерини Кириленко, то на інших, можливо, подіяла "магія" прізвища чоловіка пані Кириленко?
Можна припустити, що згадані керівники ВНЗ зважили на ризики, які несла для них особисто і для очолюваних ними вишів відмова підписати фальсифіковані довідки. І такі побоювання, слід визнати, були небезпідставними. Хоча б зважаючи на наведений на початку статті запит народного депутата.
Втім, не тільки нардепа і не тільки на адресу УМІФ.
Після моїх публікацій на "Українській правді. Життя" минулого року влітку зламувалися мій акаунт у Facebook і електронна пошта: була спроба вставити сфальсифіковану переписку і оголосити не тільки мене, але й моїх дітей сепаратистами (принагідно висловлюю щиру подяку тим порядним патріотам, які вчасно повідомили про це).
Після тексту про плагіат в дисертації Арсенія Яценюка був новий злам мого аканту у ФБ, аканту моєї доньки із додаванням до нього "лівих" фото, і моєї нової електронної пошти.
На звернення з цього приводу до Департаменту кіберполіції Національної поліції України я отримала наступну офіційну відповідь.
 |
| Скан 46. Для збільшення натисніть на світлин |
 |
| Скан 47. Для збільшення натисніть на світлин |
 |
| Скан 48. Для збільшення натисніть на світлин |
Після тексту про глобальний плагіат в дисертаціях колеги К.Кириленко по КНУКіМ І.Костирі та її супруга Б.Новожилова, вочевидь, плагіаторами та їхніми симпатиками було вирішено залишити рештки навіть зовнішньої благообразності і поширити на кількох сайтах пасквіль, в якому стверджується (текст написано російською мовою), що я є "солдатом" КДБ, якого "забросили на Украину" (саме так у тексті пасквіля. – Т.П.) з метою "калечить репутации" дружини віце-прем’єра Кириленка, Станіслава Ніколаєнка, Арсенія Яценюка.
При цьому з якихось причин серед мною "покалічених" пропустили прізвища І.Костирі і Б.Новожилова (тобто їм можна "калічити репутації" чи їхні репутації вже нічим не "покалічиш"?).
Аргументація дуже проста: ну хіба я, жінка, насмілилась би "виступати" проти "сильних цього світу", якби за мною хтось "не стояв"?
І не просто "хтось", а чоловічого роду, адже за логікою пасквілянтів в Україні жінка може дозволити собі відстоювання власної позиції лише якщо за нею стоїть або батько, або чоловік, або коханець. До того ж впливовий.
Оскільки пасквілянти не переймаються доказовою базою своїх наклепницько-образливих тверджень, я вирішила їм "допомогти" і звернулась до Служби безпеки України із заявою, фото якої розміщую.
 |
| Скан 49. Для збільшення натисніть на світлин |
 |
| Скан 50. Для збільшення натисніть на світлин |
 |
| Скан 51. Для збільшення натисніть на світлин |
(Якщо щось, то довідку про те, що "не притягувалась", "не була", "не перебувала" теж можу пред’явити).
З усього цього можна було б посміятися. Якби не одне "але".
[L]Після першого матеріалу на "Українській правді. Життя" 13 січня 2016 року дружина віце-прем’єра Кириленка розмістила відповідь, яка закінчувалась пафосним "дякувати Богові, на вулиці не 1937 рік".
Я не знаю, де були і чим займались старші родичі Катерини і В’ячеслава Кириленків у роки Великого терору.
Що ж до моїх, то мій батько провів 10 років у таборах ГУЛАГА, засуджений за 58-ю статтею як "ворог народу" за доносом "відданого товаришу Сталіну" аноніма. У 1956 році батько був реабілітований.
Моя мати лише дивом вижила під час Голодомору, штучно влаштованому для знищення українців тодішньою партноменклатурою.
Дозволю нагадати усім, хто ховається за анонімками або фейковим авторством: 1937 рік відбувся у тому числі завдячуючи ось таким пасквілям, які писались із заздрості, або з побоювання за свою шкірку та кріслице, або з метою знищити більш розумного та обдарованого і розчистити собі дорогу "наверх", наприклад, в доктори наук чи академіки.
Писалися із бездоказовим, проте дієвим обвинуваченням людини у "роботі на американську (німецьку, японську…) розвідку". Сьогоднішні пасквілянти просто замінюють американську на російську – в іншому принципової різниці не має.
І ось тут мабуть єдине, у чому я можу погодитись із пані Кириленко: слава Богу, у нас не 37-ий рік.
Втім, ніхто не дасть гарантій, що повернення подібного неможливе. Гарантій не буде, якщо мовчатимемо. Особливо якщо будуть мовчати ті, хто відповідає за "інтелектуальні орієнтири" суспільства, зокрема, за збереження наукового знання. Адже "сон розуму породжує чудовиськ".
Тетяна Пархоменко, доктор філософських наук, профессор, спеціально для УП.Життя