Поки судді вагаються, українці вмирають
У вівторок, 19 вересня, відбудеться черговий етап протистояння пацієнтів з ВІЛ і представників фармбізнесу.
Пацієнти вимагають скасувати монополію на життєвонеобхідний препарат для ВІЛ-позитивних людей – лопінавір/ритоновір.
Судовий процес триває вже більше року і весь цей час 125 000 українців з ВІЛ чекають на лікування.
Враховуючи кількість пацієнтів, які лікуються даним препаратом станом на початок 2017 року, поки триває судова справа Україна буде змушена переплачувати близько $13 000 000 щорічно на закупівлі одного лише лікарського засобу!
[L]До речі, цей препарат "з’їдає" близько 40% бюджету на закупівлю всіх ліків для ВІЛ-позитивних українців.
Протягом 13 років, компанія-виробник тримає монополію на цей препарат в Україні й пацієнти отримують його за ціною інноваційного. Тим часом в світі вже доступні генеричні версії більш сучасних препаратів за нижчою ціною.
Ми вимагаємо аби суд направив ці патенти на перевірку відповідності вимогам законодавства.
Ще у школі нам кажуть, що людське життя – безцінне. Але нажаль, на практиці життя має свою, конкретну ціну.
Сьогодні більше ніж 220 тисяч українців, які хворі на ВІЛ, залежать від ліків – так званої антиретровірусної терапії. Але, за даними Центру громадського здоров’я МОЗ, лише третина з них (77 614 пацієнта) отримували цю терапію (станом на березень 2017 року).
Основна причина цього не в тому, що держава та міжнародні організації не виділили кошти на лікування цих пацієнтів, а насамперед в тому, що ліки від ВІЛ для України коштують набагато дорожче, ніж у сусідніх країнах.
Парадоксально, але за препарат лопінавір/ритонавір Україна змушена платити втричі більше – тому що компанія-виробник володіє двома патентами на цей лікарський засіб та диктує свою ціну, незважаючи на 125 тисяч хворих на ВІЛ пацієнтів.
Всеукраїнська Мережа ЛЖВ (далі Мережа) як найбільша пацієнтська організація та спільнота, що представляє інтереси ВІЛ-позитивних людей, виступає за 100-відсотковий доступ до лікування.
Тому ми вступили у цей нерівний двобій і 31 травня 2016 року подали позов до Господарського суду м. Києва про визнання патентів на лопінавір/ритонавір недійсними, так як вони не відповідають законодавчо встановленим вимогам (зокрема, щодо новизни та винахідницького рівня).
Після декількох судових засідань 6 березня 2017 року суд виніс рішення яким відмовив Мережі у задоволені позовних вимог навіть не перевіривши патенти на відповідність вимогам законодавства.
Враховуючи таке сумнівне рішення суду першої інстанції 27 березня 2017 року Мережа подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду з проханням переглянути судове рішення і скасувати патенти на лопінавір/ритонавір.
Перше засідання апеляційного суду 11 травня 2017 року викликало неабиякий інтерес громадськості, через своє значення для громадського здоров’я України.
В цей день під судом зібралися ВІЛ-позитивні українці та просто небайдужі до ситуації в країні громадяни, які вимагали відмінити рішення суду першої інстанції та скасувати монополію на препарат.
Представники фармкомпанії до суду не з’явилися однак подали письмове клопотання про відкладення розгляду справи на 6 місяців!
Клопотання було мотивоване тим, що нібито представники відповідача втратили зв'язок з клієнтом, а тому вони не впевнені, чи вони вправі представляти його в суді апеляційної інстанції.
Через це, на їх думку, необхідно повторно повідомити компанію-патентовласника про судовий спір відповідно до Гаазької конвенції, якою встановлений шестимісячний термін повідомлення про судову справу.
Що це, як не відверте затягування процесу?
Незважаючи на очевидне і на всі висловлені доводи Мережі про порушення законодавства щодо розгляду справи в розумний строк, 16 травня несподівано колегія суддів прийняла рішення задовольнити клопотання відповідача і відкласти розгляд справи на півроку, тобто до 16 листопада.
Оскільки це є грубим порушенням діючого законодавства, Мережа оскаржила таке необґрунтовано довге відкладення розгляду справи до Вищого господарського суду України. У цей раз суд став на бік пацієнтів і відмінив рішення апеляційного суду про відкладення розгляду справи на півроку.
Нове засідання було призначене на 19 вересня. Тобто, фармкомпанії все ж таки вдалось затягнути розгляд справи на 4 місяці (і тим самим продовжити монополію на препарат в Україні), так як оскарження ухвал у Вищому господарському суді доволі тривалий процес, через завантаженість останнього.
Протягом цього часу компанія-патентовласник зокрема змогла прийняти участь в оголошеному Мережею тендері на закупівлю лопінавір/ритонавіру. Завдяки наявності патентів, їй вдалося усунути від участі в конкурсі більш ніж в три рази дешевші пропозиції інших фармацевтичних компаній.
Як результат українським пацієнтам знову були змушені закупити препарат за старою ціною і переплатити більше $1 400 000 тільки на одній цій закупівлі.
Якщо б дані патенти були вже скасовані судом ці гроші можна було б використати на закупівлю курсів лікування для пацієнтів, які його не отримують, однак, терміново потребують!
У разі відсутності патентів, щорічно на зекономлені кошти можна було б додатково закуповувати ліків для 125 000 пацієнтів.
Оскільки резонанс щодо справи та сумнівних судових рішень досяг широкого розголосу, в тому числі і за межами України, 20 червня 2017 року Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS) направила лист до Київського апеляційного господарського суду в якому висловила своє занепокоєння рішенням суду першої інстанції, закликала не позбавляти Мережу права на справедливий судовий розгляд та перевірити оскаржувані патенти на лопінавір/ритонавір вимогам законодавства.
Правда на боці українських пацієнтів, як і міжнародна спільнота та здоровий глузд.
Однак чи на боці пацієнтів українські судді?
19 вересня відбудеться судове засідання Київського апеляційного господарського суду по даній справі, від якого залежать життя десятків тисяч ВІЛ-позитивних українців.
Активісти знову прийдуть до стін суду вимагати чесного розгляду справи.
Сподіваємось, що закон та здоровий глузд переможуть і суд, нарешті, перейде до перевірки оскаржуваних патентів на відповідність вимогам законодавства.
Микита Трофименко, консультант "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД"