Як міністерство Лілії Гриневич гальмує викриття плагіаторів в Україні

Тетяна Пархоменко - 16 березня 2018, 11:13

Нещодавно Лілія Гриневич, очільниця Міністерства освіти та науки України, ініціювала передачу усіх повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти очолюваному нею відомству.

Про це, від її імені, йдеться у пояснювальній записці до проекту закону про внесення змін до прикінцевих та перехідних положень закону "Про освіту".

Цій ініціативі міністерства передувала підготовка МОНом суспільної і, головне, владної думки.

На атестаційній колегії МОН 1 лютого 2018 року Гриневич із завзятістю повторювала, що нормативно-правова база атестації наукових кадрів є недосконалою та зазначала, що вона не може розібратися, як тлумачити Порядок присудження наукових ступенів, через те, що він писався "за часів Табачника".

Риторичне запитання: що завадило міністру "прояснити" цей Порядок з огляду на те, що вже тричі після "папєрєдніків" з подачі нового керівництва МОН до нього вносились зміни: 19.08.2015 р., 30.12.2015 р. та 27.07.2016 р.?

Останній раз, постановою Кабміну, з цього Порядку вилучено положення про позбавлення наукових ступенів.

Причому зроблено це було за поданням Лілії Гриневич, адже згідно "Положення про Міністерство освіти і науки", саме міністр "порушує… питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує міністр, повністю чи в окремій частині".

Навздогін до засідання атестаційної колегії у "Дзеркалі тижня" з`явилася стаття директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН Андрія Шевцова.

Червоною ниткою і спічу міністра на засіданні, і статті Шевцова є думка: МОН успішно бореться з академічним плагіатом в дисертаціях, але для того, аби боротися з ним ще успішніше, міністерству необхідні нові нормативно-правові акти.

Лукавство міністра та її підлеглого у тому, що навіть у кастрованому, з подачі самого ж МОН, вигляді чинний Порядок присудження наукових ступенів залишає відомству усі повноваження для скасування рішень спецрад про присудження наукових ступенів, у т.ч. на підставі виявлення в дисертаціях академічного плагіату, до моменту їхнього затвердження атестаційною колегією міністерства.

Так у діючому Порядку чітко прописано: У МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.

Про наявність у міністерства відповідних повноважень також свідчать завдання та функції департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН.

Серед цих функцій "контроль за діяльністю спеціалізованих вчених рад і організація проведення експертизи… на відсутність текстових запозичень, дисертацій… з метою встановлення їх відповідності державним вимогам на здобуття наукових ступенів доктора, кандидата наук".

Тобто, якщо очолюваний Андрієм Шевцовим департамент організував проведення експертизи дисертації і було встановлено наявність академічного плагіату, то у чому проблема для застосування МОНом санкцій згідно норми абзацу четвертого п.26 чинного Порядку: "Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня…"?

Може проблема насправді в неналежному виконанні департаментом атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН покладених на нього функцій?

На цей випадок у Шевцова передбачено виправдання: "Багато питань в академічних колах виникає у зв’язку зі скасуванням рішень спецрад через академічну недоброчесність осіб, які вже отримали диплом кандидата чи доктора наук за рішенням Атестаційної колегії.

Проте експертна інформація про такі випадки надходить у міністерство іноді запізно, вже після затвердження ним рішення атестаційної колегії".

Але чи не саме МОН часом "запізнює" надходження такої інформації?

ІСТОРІЯ ПЕРША

15 лютого 2017 року в Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" Національної академії аграрних наук докторську дисертацію "Банківські інноваційно-фінансові технології в аграрній сфері: теорія та методологія" (08.00.08 – гроші, фінанси і кредит) захищав викладач Чернігівського національного технологічного університету Лавров Руслан Валерійович.

Ознайомившись із розміщеною на сайті спецради Д 26.350.02 дисертацією Лаврова, професор кафедри фінансів та банківської справи Полтавського університету економіки і торгівлі Світлана Єгоричева зробила неприємне відкриття: на майже ста сторінках цієї дисертації – текстові запозичення без посилань з її монографії "Інноваційна діяльність комерційних банків: стратегічні аспекти" (2010 р.).

Лавров вже мав досвід плагіатування книг Єгоричевої: текстові запозичення без посилань з посібника Єгоричевої "Банківські інновації" (2010 р.) складають половину статті Лаврова "Інноваційно-фінансові технології в контурі маркетингових стратегій банків" (Наука й економіка. – 2012. – № 1(25).

Ця стаття під №10 вказана Лавровим в його авторефераті у Списку опублікованих праць за темою дисертації у рубриці "Статті у фахових виданнях".

Для збільшення натисніть на світлину

Аби плагіат сотні сторінок не одразу кидався у вічі, Лавров вдався до заміни слів оригіналу словами, які йому, вочевидь, здались близькими за змістом.

Для цього розробив власний "новояз". Так "управління" стало "корегуванням", "аналіз" – "діагностикою", "основа" – "платформою", "зростання" – "злетом", "визначати" та "характеризувати" – замінювалось на "окреслювати", "обмеження" – на "контури", "виникнення" – на "генерування".

Подібні заміни тексту монографії Єгоричевої породили не тільки кострубаті речення в дисертації Лаврова, але й місцями призвели до втрати сенсу.

Вочевидь, "ідея хворіла", якщо Лавров проводив її "діагностику", витрати праці "звужувались", а "використання системного підходу" перетворювалось на "визискування системного формату".

Для збільшення натисніть на світлину

Багатством не "управляли", а "корегували".

Для збільшення натисніть на світлину

"Підвищення продуктивності праці банківських працівників" перетворювалось на "нарощення продуктивності працівників банку".

Для збільшення натисніть на світлину

Схоже, Лавров не завжди до кінця усвідомлював значення слів, які використовував для заміни тексту Єгоричевої. Так, "поділ" він замінює словом "дефрагментація", яке є зворотнім за своїм значенням.

Для збільшення натисніть на світлину

Зустрічаються в дисертації Лаврова й просто феєричні речення. Наприклад, йдеться про "полігамність (!!!) наукових підходів".

Для збільшення натисніть на світлину

Якби Лавров відкрив хоча б Вікіпедію, то дізнався б, що "полігамія", від якої він утворив неологізм "полігамність" (?), – це "спаровування за період розмноження самця з кількома самицями (полігінія) або самиці з кількома самцями (поліандрія). Термін використовується також у значенні багатьох жінок/чоловіків у людей".

Лавров так захопився "творчою переробкою" тексту Єгоричевої, що замінював слова навіть в цитатах з україномовних джерел. Щоправда, ці цитати також копіювались з її монографії.

Так, наводячи цитати з україномовного перекладу книги Ф.С.Мишкіна "Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків" (пер. з англ. С.Панчишин, Г.Стеблій. – К.: Основи, 1999) Лавров вносить заміни й до них.

Для збільшення натисніть на світлину

Переписавши із одночасною заміною кількох слів цитату з монографії Л.Антонюк, А.Поручника та В.Савчука "Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації" (К.:2003), Лавров скопіював і сторінку, на якій цитата ніби знаходиться.

Але насправді ця цитата не на с.26, а на с. 27-28, що доводить, що вона взята не з оригіналу, а з монографії Єгоричевої, яка припустилась помилки.

Для збільшення натисніть на світлину

Крім плагіату з книги Єгоричевої в дисертації Лаврова є текстові запозичення з дисертації кандидата економічних наук Анни Ісаян "Банківське кредитування підприємств АПК в умовах невизначеності" (2016 р.).

Для збільшення натисніть на світлину

Окрім того, у дисертації Лаврова вісім малюнків є тотожними малюнкам дисертації Ісаян, чотири з яких – її авторські розробки.

Лавров ставить під ними посилання: "Дані Мінагрополітики". Втім, у "даних Мінагрополітики" подібна графіка не виявляється.

Для збільшення натисніть на світлину

Авторська розробка на 8 сторінках А. Ісаян "Програма банківського фінансування підприємств АПК" в дисертації Лаврова скопійована без посилань на неї.

Для збільшення натисніть на світлину

І "новояз", і "відкритий" плагіат у дисертації Лаврова викликає запитання: чи читалась вона науковим консультантом і опонентами?

До речі про опонентів. Другим опонентом на захисті А. Ісаян 29.06.2016 р. була ректор Уманського національного університету садівництва Непочатенко Олена Олександрівна.

Через півроку, виступаючи другим опонентом на захисті Лаврова, Непочатенко не впізнає матеріали з дисертації Ісаян.

Провал у пам`яті опонента нагадує провали пам`яті Голови спеціалізованої вченої ради НПУ ім. Драгоманова Д. 26.053.12 О.Бабкіної і члена тієї ж спецради М.Остапенко, які не впізнали власних текстів без посилань у дисертації і посібнику Інни Костирі.

Або провали в пам`яті наукового консультанта Катерини Кириленко Анатолія Грітченко, який не впізнав підрозділу зі своєї докторської дисертації в дисертації К.Кириленко, але вже під її прізвищем.

Можливо, амнезія опонента, консультанта, голови і члена спецради пояснюється гучними прізвищами: чи то чоловіка (В.Кириленко), чи то наукового керівника-консультанта (В.Андрущенко)?

У Р.Лаврова консультант теж впливовий: Петро Трохимович Саблук – академік-секретар НААН, Герой України та володар інших нагород, звань і статусів.

Він же – голова спецради Д 26.350.02, членом якої є О.О. Непочатенко.

Втім, повернемося до Світлани Єгоричевої.

Вона повідомила про виявлений плагіат заступника спецради Д 26.350.02 і просила зняти дисертацію Лаврова із захисту.

Незважаючи на цю інформацію, 15 лютого 2017 року спецрада присудила Лаврову науковий ступінь доктора економічних наук.

Тоді 19 лютого Єгоричева надіслала листа Андрію Шевцову.

19 лютого Єгоричева надіслала листа Андрію Шевцову. Для збільшення натисніть на світлину

Її лист було отримано МОНом 22 лютого. Прізвище особи, що отримала лист, Пшенична.

Лист Єгоричевої було отримано МОНом 22 лютого.
Для збільшення натисніть на світлину

Попри це науковий ступінь доктора економічних наук Руслану Лаврову за дисертацію з феєричним плагіатом і "полігамністю наукових досліджень" вже 28 лютого 2017 року було затверджено атестаційною колегією МОН.

Про це видано наказ №331 за підписом Лілії Гриневич.

Єгоричева ж на 30-й день – 23 березня 2017 року – після свого звернення до міністерства отримала лист за підписом Шевцова.

Лист розпочинається наступним чином: "Розглянувши Ваше звернення, що зареєстроване у Міністерстві 28 лютого 2017 року…"! (виділено автором колонки, – ред..).

Для збільшення натисніть на світлину

Відстань метрів у десять від канцелярії МОН до кабінету директора департаменту лист Єгоричевої не міг подолати 6 днів!?

Звісно ж не у цьому справа.

Тому виникає запитання, яке адресуємо держсекретарю МОН Павлу Полянському.

Саме до його посадових обов’язків, згідно положення про Міністерство освіти та науки, входить контроль за виконанням "апаратом МОН Конституції та законів України, …актів Кабінету Міністрів України, наказів МОН".

На чиє розпорядження, чи з власної ініціативи, працівники канцелярії або змінили дату реєстрації листа Єгоричевої з 22 лютого на 28 лютого 2017 року або, отримавши лист, не реєстрували його 6 днів, надавши у такий спосіб можливість затвердити атестаційною колегією присудження Лаврову наукового ступеню?

У власну ініціативу працівників канцелярії МОН не віриться.

До речі, монографія Лаврова "Розвиток банківських інноваційно-фінансових технологій в аграрній сфері" (Ніжин: вид-во "Аспект-Поліграф", 2016 – 352 с.) і на сьогодні не надійшла ані до Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України, ані до Національної парламентської бібліотеки України, ані до Книжкової палати України, до яких вона, згідно чинного наказу Мінмолодьспорту №1112 повинна була надійти.

А згідно п.3.1. чинного Положення про спеціалізовану вчену раду остання "приймає до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці…з дня розсилання…обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають… результати дисертації".

Через це запитання до Андрія Шевцова, як директора департаменту, що здійснює "контроль за діяльністю спецрад": Чи буде застосовано санкції до спецради Д 26.350.02 згідно з п.1.9 чинного Положення про спеціалізовану вчену раду?

Втім, відповідь відома.

Аналогічне порушення, здійснене спецрадою Д 26.004.18 НУБіП при присуджені наукового ступеню доктора педагогічних наук дружині віце-прем`єра В'ячеслава Кириленка Катерині, атестаційна колегія МОН 1 липня 2016 року, на якій Шевцов був присутній у статусі керівника профільного департаменту, проігнорувала, залишивши Катерині Кириленко цей ступінь.

Цікаве співпадіння: через три з половиною місяці – 21 жовтня 2016 року – Андрія Шевцова було обрано членом-кореспондентом НАПНУ.

В один день із ректором НУБіП і головою спецради Д 26.004.18, що присудила Кириленко науковий ступінь, Станіславом Ніколаєнком, який мав плагіат вже у власній докторській дисертації.

Отримавши відповідь Шевцова, Єгоричева звернулась з листом до Лілії Гриневич. Втім, міністр Єгоричевій не відповіла.

ІСТОРІЇ ДРУГА

24 квітня 2017 року на спецраді Д 26.006.06 Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана захистив докторську дисертацію "Облік та аналіз нематеріальних активів в умовах інституційних змін: теорія і методологія" (08.00.09 – бух.облік, аналіз та аудит) Диба В`ячеслав Михайлович.

Для нього суттєвим джерелом текстів, малюнків, таблиць, які він подав вже під своїм іменем, стала дисертація кандидата економічних наук Шелест Вікторії Станіславівни "Обліково-аналітичне забезпечення управління нематеріальними активами", захищена у тому ж КНЕУ у 2014 році.

Для збільшення натисніть на світлину

Об`єктами плагіаризму Диби стали також дисертації кандидатів економічних наук Калиніченко Юлії Вадимівни "Оцінювання об’єктів нерухомості промислових підприємств", захищена у Національному університеті "Львівська політехніка" у 2012 році, та Вакун Оксани Володимирівни "Облік і аналіз нематеріальних активів у будівельних підприємствах", захищена у Тернопільському національному економічному університеті у 2012 році.

Для збільшення натисніть на світлину

Не "гребував" В`ячеслав Диба і плагіатом з журнальних статей. Наприклад, стаття Юрківської Л.Й. і Біляченко О.Л. "Аудит ефективності нематеріальних активів: аналіз існуючих підходів" (Вісник Житомирського державного технічного університету №2 (56) – 2011 р.) без посилань на цих авторів до дисертації Диби перейшла майже повністю.

Для збільшення натисніть на світлину

На відміну від Руслана Лаврова, який, копіюючи у свою дисертацію малюнки Ісаян, сором’язливо ставив під ними фейкові посилання на "Дані Мінагрополітики", Диба, не соромлячись, приписував чужі графічні розробки собі.

Для збільшення натисніть на світлину

Допоки дисертація В`ячеслава Диби перебувала на розгляді в МОН, представники "Неформальної спілки науковців-економістів України" звернулись із заявами до кількох інстанцій. Втім, наказом МОН №936 від 26 червня 2017 року присудження наукового ступеню доктора економічних наук Дибі було затверджено.

Захист Диби проходив на тлі наказу №13 від 16 січня 2017 року в.о.ректора КНЕУ Дмитра Лук`яненка щодо запобігання академічному плагіату.

Що ж завадило спецраді Д 26.006.06 КНЕУ дотриматись цього наказу?

Можливо те, що до її складу входять окремі люди, в дисертаціях яких теж вистачає академічного плагіату?

Наприклад, декан факультету обліку та податкового менеджменту д.е.к. Бондар Микола Іванович.

В його докторській дисертації "Методологія та організація обліку і контролю інвестиційної діяльності", захищеної у КНЕУ 2008 року, присутні масові текстові запозичення без посилань з російських дисертацій кандидатів економічних наук, при плагіатуванні яких Бондар М.І. завбачливо замінював слово "Росія" на слово "Україна".

Для збільшення натисніть на світлину

Плагіат має місце і в кандидатській дисертації декана факультету економіки та управління КНЕУ Вострякова Олександра Володимировича ("Теоретико-методологічні засади формування збалансованої системи управління підприємством (за матеріалами швейних підприємств України)" – КНЕУ,2006).

І, незважаючи на підзаголовок дисертації, теж з дисертацій та підручників російських науковців.

Для збільшення натисніть на світлину

Востряков, згідно наказу МОН №136 від 19 лютого 2016 року, входить до складу сектору вищої освіти Науково-методичної ради МОН.

ІСТОРІЯ ТРЕТЯ

У згаданій статті Шевцов, як заслугу міністерства, відмічає: "Саме МОН у добу реформ видало юстований наказ "Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів" з метою ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувачів наукових ступенів та відгуками офіційних опонентів".

Йдеться про наказ МОН №758, підписаний у 2015-му році тодішнім міністром Сергієм Квітом.

Згідно з ним "примірник дисертації в електронному вигляді" розміщується "не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати захисту дисертації" і зберігається "у відкритому доступі на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу … протягом трьох місяців з дати видачі диплома доктора філософії або доктора наук".

Ось скріншоти від 16 березня 2018 року веб-сайту спеціалізованої вченої ради Д 17.127.01 у Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Для збільшення натисніть на світлину

На сайті цієї спецради відсутній електронний примірник дисертації Луценко Олени Михайлівни "Розвиток соціальної відповідальності бізнесу в Україні", захищеної 21 грудня 2017 року на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук.

Голова спецради д.е.н., д.юр.н., професор Покатаєва Ольга Вікторівна. Вона ж – науковий керівник Луценко, вона ж – перший проректор з науково-педагогічної та наукової роботи).

Згідно з наказом №758 дисертація Олени Луценко мала з`явитись на веб-сайті не пізніше 11 грудня 2017 року та перебувати на ньому до 1 травня 2018 року.

Дисертації не було ані на момент захисту, ані на момент розгляду на атестаційній колегії МОН.

Не має її й до сьогодні.

Десятки сторінок цієї дисертації є плагіатом з російських джерел.

Наприклад, сторінки з 49 по 58 дисертації Олени Луценко – це підрозділ 1.2. з посібника О.Н.Баранова "Взаимоотношения власти, бизнеса и общества как фактор социально-экономического развития" (Москва, 2009).

Для збільшення натисніть на світлину

Сторінки з 58 по 63 – розділ з посібника С.А.Ганіної "Корпоративная социальная ответственность" (Москва, 2015).

Для збільшення натисніть на світлину

Сторінки з 63 по 71 дисертації – це повністю параграф книги Н.А.Кричевского і С.Ф.Гончарова "Корпоративная социальная ответственность" (Москва, 2006).

Для збільшення натисніть на світлину

Олена Луценко ретельно працювала над деякими сторінками, які копіювала, або вилучаючи слова "російський", або замінюючи їх на "український".

Для збільшення натисніть на світлину

Але деякі місця, схоже, пропустила.

Для збільшення натисніть на світлину

Якби подібні місця не були плагіатом, могло б скластись враження, що дисертантка хвилюється за недостатньо швидкі та позитивні зрушення у нашого східного сусіда.

Для збільшення натисніть на світлину

На тлі цього плагіату зворушливо виглядає титульний аркуш дисертації Олени Луценко, на якому зазначено: "Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело".

Для збільшення натисніть на світлину

Можливо, тому не було і не має дисертації Луценко на сайті спецради Д 17.127.01 Класичного приватного університету, що не хотіли, аби цей плагіат було виявлено до того, як наказом МОН №89 від 1 лютого 2018 року було затверджено рішення про присудження Олені Луценко наукового ступеню кандидата економічних наук?

У зв’язку з чим запитання до міністра МОН Лілії Гриневич: які санкції будуть застосовані до спецради Д 17.127.01, її голови, а також до керівника Класичного приватного університету, за невиконання наказу №758?

І хто з підлеглих самої Гриневич понесе відповідальність за неналежний контроль за його виконанням?

ІСТОРІЯ ПЕРША

ФОТО 4029, 4031

ФОТО 4057

Багатством не "управляли", а "корегували".

ФОТО 4056

ФОТО 4045

ФОТО 4049

ФОТО 4053

ФОТО 4039, 4040, 4041

ФОТО 4037, 4038, 4036

ФОТО 4017

ФОТО 4019, 4021, 4022, 4023

ФОТО 4026, 4028

Провал у пам`яті опонента нагадує провали пам`яті Голови спеціалізованої вченої ради НПУ ім. Драгоманова Д. 26.053.12 О.Бабкіної і члена тієї ж спецради М.Остапенко, які не впізнали власних текстів без посилань у дисертації і посібнику Інни Костирі.

Він же – голова спецради Д 26.350.02, членом якої є О.О. Непочатенко.

Втім, повернемося до Світлани Єгоричевої.

Тоді 19 лютого Єгоричева надіслала листа Андрію Шевцову.

ЛИСТ 1

Її лист було отримано МОНом 22 лютого. Прізвище особи, що отримала лист, Пшенична.

ЛИСТ 2

Про це видано наказ №331 за підписом Лілії Гриневич.

Лист 3

Звісно ж не у цьому справа.

Тому виникає запитання, яке адресуємо держсекретарю МОН Павлу Полянському.

У власну ініціативу працівників канцелярії МОН не віриться.

Втім, відповідь відома.

Замість виконання своїх прямих обов’язків департамент МОН, очолюваний Андрієм Шевцовим, "на допомогу НАЗЯВО… продовжує роботу над" Порядком присудження наукових ступенів, "залучаючи до роботи експертів – нову генерацію практиків з університетів та академічних інститутів які …знають, які прогалини є в старій системі, і мають оригінальне бачення реформ у цій сфері".

Представники цієї "нової генерації" з "оригінальним баченням реформ" вже запропонували проект Порядку, в якому встановлюється 10-річний термін замість надважливого положення про безстроковість позбавлення наукових ступенів за плагіат, – пункту, що був у цьому документі навіть за "часів Табачника", на якого так любить списувати провали очолюваного нею міністерства пані Гриневич.

Цим же проектом носіїв "оригінального бачення" ліквідовується "ще одна прогалина у старій системі" через введення новації про оплату скаржником проведення експертизи на плагіат у дисертації, стосовно якої він подав скаргу.

Такого точно не було у "старій системі", себто у Порядку присудження наукових ступенів в редакції до 27 липня 2016 року.

Втім, не лише очолюваний Шевцовим департамент МОН та "експерти з нової генерації" переймаються "удосконаленням нормативно-правових основ боротьби з академічним плагіатом та ганебною практикою текстових запозичень без належних посилань на авторство" (цитата зі статті на "Дзеркалі тижня").

Свою лепту 1 лютого 2018 року в цю "боротьбу" внесла і атестаційна колегія Міністерства освіти та науки.

[L]Ось як про це пише Андрій Гаррієвич Шевцов: "На засіданні атестаційної колегії йшлося про недосконалість нормативної бази процесу присудження наукових ступенів, діяльності спеціалізованих… рад.

Проте в умовах неможливості вносити зміни до атестаційного нормативного поля без участи НАЗЯВО постало питання її вдосконалення через відповідне коментування та затвердження прецедентної практики через рішення АК. Так…було затверджено тлумачення п.26 Порядку присудження наукових ступенів…".

Як майже годину "тлумачили" чітко прописану норму, "забувши" про аналогічні норми "Положення про спеціалізовану вчену раду", можна подивитись на Youtube.

На початку четвертої години запису засідання з "тлумачами" є цікавий момент: рішенням атестаційної колегії на чолі з міністром Лілією Гриневич було затверджено нову "прецедентну практику": заяви про плагіат в дисертаціях, винесених на затвердження атестаційної колегії, від членів атестаційної колегії (!) приймаються лише у письмовому вигляді за наявності підписів не менше трьох її членів (лунала пропозиція про п’ятьох, але зупинились на "трійках").

Цей "прецедент" став відповіддю на подання членом АК членом-кореспондентом НАМН Світланою Арбузовою заяви про плагіат, виявлений у кількох дисертаціях, рішення спецрад по яким було подано до затвердження на засіданні колегії 1 лютого 2018 року департаментом, очолюваним Андрієм Шевцовим.

Якщо навіть члени атестаційної колегії мають "соображати на трьох", аби мати можливість заявити про плагіат в дисертаціях до моменту затвердження, то що тоді залишається пересічним науковцям, таким як Світлана Єгоричева, Вікторія Шелест?

Усім тим, за вкрадені праці та інтелектуальну власність яких плагіатори отримали наукові ступені за потурання міністерства, уповноваженого державою на здійснення контролю за дотриманням законодавства в сфері освіти і науки.

Складається враження, що вся ця паперова містифікація реформ галузі освіти і науки та вимагання керівництвом МОН все нових і нових повноважень насправді приховує іншу мету: створити нормативно-правовий хаос, який убезпечить високопоставлених плагіаторів від позбавлення наукових ступенів навіть тоді, коли ситуація в країні зміниться на краще.

Тетяна Пархоменко, доктор філософських наук, професор, спеціально для УП.Життя