Як бомбосховища впливають на освіту в Україні, і чому дистанційка – не вихід

Цьогоріч в Україні понад 584 тисячі школярів почали навчальний рік дистанційно. Хоч всі з них проживають в межах країни, та навчатися очно не можуть через безпекову ситуацію в регіоні, рішення батьків або відсутність обладнаного укриття.

Наразі в МОН прораховують, скільки потрібно коштів на будівництво захисних споруд. Та вже говорять, що тільки для прифронтових та прикордонних населених пунктів треба понад 9 млрд гривень.

У деяких громадах ситуація вже змінюється завдяки фінансуванню іноземних донорів. Одним з таких партнерів стала Литва. А першою школою, в якій з’явилося багатофункціональне бомбосховище – Українсько-Литовський ліцей №1 в Бородянці на Київщині.

"Ходили в укриття на свій страх і ризик"

За кілька місяців українські медіа облетіла історія про бородянську освітянку, яка пояснює математику перед ноутбуком просто зі свого подвір’я. Поруч із своїм будинком, який згорів під час окупації, вчителька писала приклади крейдою на звичайній шкільній дошці, яку їй привезли волонтери, і пояснювала матеріал просто неба попри дощ і холод.

Пізніше ліцей №1 став ділити приміщення з іншою школою. Вони почали працювати у дві зміни, навчання було гібридним: два дистанційні уроки та п’ять очних.

Тільки цього вересня вчителі й учні повернулися до навчання у власному приміщенні. Тепер це сучасна відновлена школа європейського зразка, яку було відбудовано коштом Литви. Дзвінок на урок тут дзвонить автоматично, коридори обладнані відеонаглядом, а класи забезпечені сучасною технікою, зокрема потужним генератором.

"Повернення дітей з-за кордону для нашої школи цього року масове, – говорить Світлана Попова, яка віднедавна виконує обов’язки директора ліцею, – зі скількома батьками я не спілкувалася, всі називають вирішальним фактором наявність укриття".

Саме вона два роки тому облаштувала імпровізований клас у себе на подвір’ї. А сьогодні проводить екскурсію відбудованою школою, де перш за все показує бомбосховище. Це майже 1000 кв. м з вентиляційною системою, санвузлами та триденним запасом води і їжі – повністю під землею.

Минулого року, коли ліцей вийшов на очне навчання в приміщенні іншої школи, найпростішим укриттям користувалися "на свій страх і ризик", каже Попова:

"Це розуміли навіть учні. Бо всі ми в Бородянці бачимо щодня зруйновані будинки, які склалися після обстрілів як картон".

Тривоги – найбільший бар’єр у навчанні

Вони кажуть, що завдяки таким спорудам вдасться зокрема долати й освітні втрати, які виникають через війну. Адже після двох років повномасштабного вторгення освітяни зауважують погіршення результатів навчання. Про це зокрема свідчить дослідження фонду SavEd.

Водночас найбільшою перешкодою для навчання вчителі, батьки і учні називають повітряні тривоги.

Одна з причин – у більшості шкіл уроки під час повітряної тривоги не проводять. Це підтверджує дослідження Державної служби якості освіти України, яке проводили минулої зими. У ньому 71% опитаних школярів стверджують, що в укриттях їхніх шкіл немає умов для проведення уроків, тому там вони займаються своїми справами. Це підтверджують і директори.

Уроки, які "випали" через повітряні тривоги, діти найчастіше наздоганяють самостійно, отримуючи більше домашніх завдань, відповідно – більше навантаження і стресу. Рішення – бомбосховища, обладнані класами, де можна буде продовжувати уроки під час загрози з повітря.

Литовці кажуть, що у комплексі такий підхід матиме вплив і на економічне майбутнє України.

"Ми вже спостерігаємо за нестачею людських ресурсів, необхідних для відбудови. Сьогоднішні учні — це ще й найбільший актив України майбутнього. Безпека дітей – головне для нас. До того ж діти, які сьогодні спускатимуться в укриття під час уроку, завтра будуть працювати і жити в Україні.

Перед ними постане складне завдання, якого не мають інші покоління учнів в Європі — відбудувати величезну країну в найбільш ефективний та інноваційний спосіб. І це також одна з причин, чому цим дітям необхідно дати безпечне і максимально якісне навчання", – коментує керівник литовських програм Co-Create Future of Ukraine Артурас Жарновскіс.

Він додає, що за оцінками Всесвітнього банку (RDNI 3) через війну Україна може зіткнутися з освітніми втратами, які оцінюються в мільярдах євро. Тому литовські урядовці обрали освіту одним з пріорітетних напрямків допомоги Україні.

За планом, до кінця 2025 надійні бомбосховища з’являться в "гарячих" регіонах біля лінії фронту та прикордоння, які наразі перебувають під сильними атаками – Чернігівщина, Сумщина, Запоріжжя та Миколаївщина. П’яте бомбосховище планують добудувати вже цього року у селищі Молодіжне на Одещині.

Кожна з цих споруд матиме подвійне призначення – її можна буде пристосувати під іншу функцію у мирний час і використовувати як спортивний об'єкт, приміщення для позашкільних занять чи публічний простір. Також всі укриття оснащені радіаційним захистом і слугуватимуть підземною школою, де триватиме навчальний процес і під час повітряних тривог.

"Навіть якщо війна закінчиться вже завтра, якісні та безпечні навчальні простори ще довго будуть винятковим явищем. У мирний час подвійне призначення сховищ дозволить перетворити їх на музичні студії, кінотеатри або простори для тренінгів. Вони стануть хабами і центрами тяжіння для молоді і громади.

Облаштувати безпечні, сучасні, гармонійно обладнані простори-укриття для навчання – це великі інвестиції. Проте вони точно будуть виправдані на роки вперед", – розповідають у литовському Центральному агентстві управління проєктами, яке опікується будівництвом.

Загальна вартість спорудження цих 5-ти шкільних бомбосховищ – 15,5 мільйонів євро. Кошти виділили Європейський союз та Литва. Саме наявність вдалого проєкту, що вже реалізується, і готовність його масштабувати грає вирішальну роль у залученні донорів.

Литовським партнерам вдалося залучити ще одного донора, яким стала Ірландія. Цього вересня вони оголосили, що нададуть 3 мільйони євро литовському Фонду розвитку співробітництва та гуманітарної допомоги для розширення програми будівництва бомбосховищ.

Необхідні опорні укриття

У відборі шкіл, де збудують такі підземні сховища, брала участь Анна Новосад, співзасновниця фонду SavED, який займається відновленням доступу до навчання в Україні. Вона каже, що навчальні заклади обирали за чіткими критеріями. Насамперед орієнтувалися на кількість учнів в обраній школі – їх мало бути щонайменше 700, та стан, в якому перебуває приміщення закладу.

Важливими були й технічні критерії: чи є необхідна площа земельної ділянки та документи про право власності на землю.

Ще один важливий пункт – можливість використовувати нове бомбосховище кількома школами у громаді.

"Наприклад у Баштанці на Миколаївщині, яку відібрали для проєкту, укриття немає в жодній з місцевих шкіл. Так само, як і в менших школах у громаді. І навряд для сільської школи, де вчиться 100 дітей, хтось збудує бомбосховище за 3 млн євро", – говорить Новосад та пояснює, що оптимальне рішення – створення так званого опрного укриття, куди дітей під час повітряної тривоги підвозитимуть з найближчих освітніх закладів.

Так одне бомбосховище допоможе вийти на очне навчання одразу кільком школам.

Таку стратегію обирає й Міносвіти. Тут кажуть, що у низці громад планують збудувати одне укриття на 3-4 школи. Тобто сховище буде в так званій опорній школі, до якої автобусами підвозитимуть дітей із сусідніх невеликих шкіл.

Паралельно триває програма субвенцій для громад на капітальний ремонт або будівництво захисних споруд для школярів. У серпні 2024-го МОН вже вдруге оголосив донабір проєктів. А в травні комісія МОН відібрала 50 проєктів на загальну вартість 2,19 млрд гривень. Загалом на 2024 рік уряд передбачав 2,5 млрд грн на укриття для шкіл і садочків.

Тим часом, щоб збільшити кількість освітніх закладів, які можуть навчатися очно, уряд пішов на експеримент. У громадах, які не перебувають поблизу лінії фронту, як альтернативу бомбосховищу дозволили облаштовувати підвали, цокольні або перші поверхи, де учні зможуть перечекати повітряну тривогу. Експериментальний проєкт затвердили у серпні цього року.

Навесні 2024 міністр освіти Оксен Лісовий озвучував план до кінця року – збільшити вдвічі кількість дітей, які навчатимуться суто офлайн.

Батьки переводять дітей з дистанційних шкіл

Дистанційне навчання – виклик насамперед для початкової школи. Директорка ліцею у Молодіжному на Одещині Ольга Гикава розповідає, що коли вони не мали дозволу на повноцінне очне навчання, адміністрація все ж вирішила організовувати консультативні уроки:

"По три уроки в день для молодших класів – це було наше спасіння, хоч вчителі на свій ризик виходили і навчали".

Гикава каже, що вже після року дистанційного навчання батьки почали переводити дітей в інші школи громади, де можна було навчатися очно. За її оцінкою, тільки до 15% учнів добре адаптувалися до "дистанційки". Іншим дуже бракувало соціалізації, а дехто настільки замикався, що не міг відкритися і показати свій рівень знань.

Зараз ситуація інша. У село почали повертатися учні, а дехто переводиться навіть з Чорноморська – найближчого великого міста, тішиться директорка. Все тому, що вже четвертий місяць на подвір’ї школи в межах литовського проєкту триває будівництво сучасного підземного укриття.

"Приміщення буде поділене на 24 аудиторії, отже, під час тривог навчальний процес не перериватиметься", – додає вона.

Для учнів замовили меблі-трансформери, щоб під час затяжної тривоги їх можна було скласти і перетворити простір на відпочинковий. Крім підземних аудиторій, тут має з’явитися й сучасна SТЕМ-лабораторія.

Поки триває будівництво, школа користується укриттям дитсадочка. Воно розташоване за 5 хв від школи, розповідає одинадцятикласниця Юлія:

"Там перебуває одночасно дуже багато дітей: і садочок і школа. Тому в укритті дуже душно, бракує вентиляції".

А коли тривога лунає після 4-го уроку, то заняття скасовують, а учнів розвозять шкільним автобусом додому.

"Коли добудують бомбосховище, не буде цієї біганини. А так йдеш 5 хвилин і не знаєш: ракета прилетить біля тебе, чи трішки далі", – додає школярка.

За планом, об’єкт мають завершити в листопаді цього року. А інші чотири школи в межах литовського проєкту мають отримати сучасні бомбосховища до кінця 2025 року.

Загалом у МОН повідомляють про потребу у будівництві близько 440 укриттів, аби усі школи, де це можливо, відновили навчання в очному або змішаному форматі.