Похибка самця: хрестоматійний випадок #ЗабулаЗапитатьуМарченка
Одного чудового липневого ранку Владислав Марченко, заступник голови Запорізької обласної ради, поділився з Facebook своїми враженнями від занять у спортзалі.
Мова йшла не про вправи чи спорядження, а про одяг жінок.
Цитуючи якийсь "баян" з інтернетів, Марченко розповів про те, що жінкам у відкритому одязі нічого дивуватись, якщо до них ставляться, як до повій, а от справжні "Королеви" завжди прикривають тіло.
| Скріншот поста Владислава Марченка із сайту 061.ua |
Цей пост швидко пропав би у нетрях Facebook -стрічки, якби не одне але. Його автор – уповноважений із питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству Запорізької обласної ради.
"Посмотрите на свой образ и рассудите, на кого вы похожи больше – на Королеву или проститутку. И тогда осознайте какое по праву может быть к вам отношение", – написав Владислав Марченко.
В Україні ще не було жодної slut walk – "ходи шльондр" – демонстрацій, які почались в Канаді у відповідь на необережне висловлювання полісмена "жінкам не вартує одягатись як шльондри, якщо вони хочуть уникнути сексуального насилля".
Обурені жінки вийшли на вулиці канадських міст з плакатами про те, що жоден одяг не є запрошенням до насилля, і що навіть найкоротша спідниця та найглибше декольте не є згодою на секс.
Згодом подібні демонстрації відбулись у різних країнах, привертаючи увагу до такого явища, як звинувачення жертв, та наголошуючи, що у насиллі винен насильник, а не одяг чи поведінка жінки.
| Фото з демонстрацій slut walk |
[BANNER2]
Висловлювання Марченка стало тригером для українських жінок.
Услід за гнівними коментарями під оригінальним постом пішов флешмоб #ЗабулаЗапитатьуМарченка, в якому жінки діляться фото в "відвертому" одязі і пояснюють, чому цей одяг – не запрошення до певних типів чоловічої реакції, особливо неввічливої та насильницької, і чому жінки мають право одягатись та фотографуватись як захочеться.
"Як увірватись на центральні канали та зізнатись в любові до прекрасної половини людства"
Скандал розгортається уже кілька днів, з 26 липня, а реакція самого запорізького уповноваженого з гендерної рівності стає все феєричнішою.
У відповідь на критику Владислав Марченко опублікував пост про "перепис феміністок" (його, як і первинний, депутат згодом видалив).
Чиновник радіє, що отримав нових підписників та підтримку від чоловіків, публікує мемчики та фотки з дружиною "Королевою".
| У відповідь на критику Владислав Марченко опублікував пост про "перепис феміністок" |
| Чиновник радіє, що отримав нових підписників |
| Марченко публікує мемчики |
| Та фотки з дружиною "Королевою" |
Одним словом, депутат робить усе що завгодно, окрім того, що мав би, за влучним визначенням видання Гендер в деталях:
| Отак мало б виглядати вибачення Марченка |
Піком історії стало інтерв’ю Владислава Марченка запорізькому виданню 061.ua та кільком загальноукраїнським телеканалам, з якого помітно, що чоловік щиро не зрозумів, що не так із його словами.
Він переніс свої міркування щодо одягу жінок у спортзалі, в якому займається, на всю Україну, і оголосив себе блюстителем моралі, адже не хоче, щоб його країна "була вульгарною дівицею".
Не задумуючись ні на хвильку, попри свою посаду уповноваженого з гендерної рівності, назвав жінок "слабкою статтю" і "прекрасною половиною".
Це інтерв’ю – просто хрестоматійний приклад сексистського світогляду. Саме світогляду – адже слова депутата "виростають" з його базових уявлень про чоловіків і жінок, та їхніх соціальних ролей.
Розберемо в деталях, що Марченко говорить (і не говорить) про жінок, і що з цим не так.
"И я не хотел бы, чтобы моя страна превращалась в вульгарную девицу, которой цена минимальна"
Насамперед, Марченко переконаний, що у жінок є ціна, і її цілком можна обрахувати.
Ця ціна може бути високою (що добре) і низькою (що погано):
- "...публикующих свои фото в купальниках, мини платьях... каждая продолжает думать, что она имеет высокую цену",
- "Я, воспитывая свою дочь, ей говорю: что она девушка и она должна знать себе цену. Чтобы эта красота ценилась",
- "Вы, девушки, для нас – это самое ценное, что может быть, что двигает мужчинами",
- "Но когда девушка обесценивает свое понятие женщины и красоты",
- "И я не хотел бы, чтобы моя страна превращалась в вульгарную девицу, которой цена минимальна",
- "Я хочу, чтобы наши девушки были самые бесценные, самые красивые – какие они есть".
Зрозуміло, що ціну має лише одне – товар. Те, що можна купити.
Найогидніше в висловлюваннях Марченка те, що чоловіки-споживачі "товару" не лише платять цю ціну – саме вони її встановлюють.
Адже Марченко не погоджується з високою самооцінкою сексапільних блогерш – і роздає поради про скромний та елегантний одяг "королев", оголошує себе рятівником нерозумних жінок (а заодно і всієї країни), які занижують свою вартість відкритим одягом.
Справді, навіщо ж платити за товар, який вже всі поспоживали (побачили) безкоштовно?
Депутат характеризує жінок виключно по зовнішньому вигляду. Інших цінностей, окрім зовнішності і краси, в його наративі немає.
Розум, таланти, досягнення? Хоча б формулювання на кшталт "якщо жінка справді професійна, талановита, вульгарний одяг може відвернути увагу суспільства від її здобутків"? Ніт.
Йому і в голову не приходить, що у жінок є професії, друзі, хобі, є тіло, якому може бути спекотно, зрештою, власні уявлення про моду, красу і естетику, власна сексуальність і право робити з нею що хочеться. І що одягатися (як завгодно) жінка може для чого завгодно – реакція чоловіків на її зовнішній вигляд не обов’язково перша в списку мотивацій.
І, цілком можливо, це буде не місія "вдягну но я звабливе декольте, щоб знайти жениха", а роздратування "блін, так жарко, але мушу одягнути ліфчик під футболку, інакше мужики будуть пялитись, а то і руки пхати".
Під час інтерв’ю журналістка 1+1 спробувала вияснити, чи нормально, що вона ходить в коротких шортах і декольте, на що депутат відповів:
"Вы прекрасно выглядите. Если бы я был не женат, я бы пригласил вас поужинать сегодня. С удовольствием".
Бо в уявленнях Марченка все, що одягають на себе жінки, вони одягають виключно для чоловіків, а чоловіча увага і схвалення – це і є та найцінніша і єдина "ціна" жінок.
"Я лично восхищаюсь женской красотой и глубоко убежден, что женщина – это венец Божьего творения. Нет ничего красивее, чем женская красота".
Здавалось би, що поганого в таких зізнаннях?
Дві речі: контекст і (сексистська) традиція.
По-перше, уповноважений з гендерної рівності (та й будь-який більш-менш публічний чоловік) має залишати свої міркування про красу котроїсь із статей для вузького кола особистих знайомих.
Ви собі уявляєте, щоб жінка-депутатка заявляла "Я особисто захоплююсь чоловічою красою і глибоко переконана, що чоловік – це вінець Божого творіння. Немає нічого красивішого, ніж чоловіча краса"?
Такі слова від жінки викликали б сміх і нерозуміння в аудиторії. Від ж чоловіка вони "нормальніше" звучать лише через сексистську традицію, до якої ми звикли.
В патріархальних суспільствах тисячоліттями краса і сексуальність були єдиними сферами для жіночої самореалізації, в той час як розум, сила, досягнення вважались чимось невластивим жінкам.
Політик, депутат, уповноважений з рівності мав би зовсім по-іншому розставляти акценти – не споглядати жінок, а взаємодіяти та співпрацювати з ними.
Вивчати жіночі проблеми і потреби, дієво сприяти їх вирішенню, звітувати про зроблене. Подяки та компліменти варто залишити для романтичних вечорів з коханою.
"Тот двигатель, который развивает нашу страну"
Депутат не розуміє, що його сентиментальності зовсім не компенсують об’єктивації жінок, а ще більше обурюють.
Те, що жінка об’єкт, а не суб’єкт у світогляді Марченка, просвічує з його слів попри всі запевнення в повазі, захваті і любові.
"Вы, девушки, для нас – это самое ценное, что может быть, что двигает мужчинами. Тот двигатель, который развивает нашу страну".
"...женщина – это самое ценное, что есть на этой земле. Это то, что движет и развивает наш мир".
Зверніть увагу на вибір слів – щоразу, говорячи про жінок, Марченко не каже "ті, хто змінює світ", ні, жінки у нього завжди "те, що".
Це критична різниця, адже якщо жінки "ті, хто" – то вони дієві суб’єкти, які разом з чоловіками (або і без них) розвивають країну.
Якщо жінки "те, що", то хоч вони і "двигун", усе ж є об’єктом, роль якого – не діяти, а надихати чоловіків на дії.
Найбільше тригерить жінок у розмірковуваннях депутата перекладання відповідальності за чоловічі почуття, слова і дії на зовнішній вигляд жінок.
"Если говорить конкретно в зале, то одеваясь в одежду из секс-шопа (шорти і топ, – авт.) и идя заниматься спортом… Совсем другие мысли закрадываются у тех, кто вокруг находятся".
"Я удовлетворенный молодой человек, у меня прекрасная жена, у меня с этим вопросов нет. Но я чувствую себя некомфортно, когда кто-то в полураздетом виде пришел заниматься".
"Я где-то рядом становлюсь или соприкасаюсь, выполняя какие-то упражнения, мои мысли заняты чем-то другим".
"Я признаюсь честно, мужчина – это достаточно примитивное создание в этих вопросах. Если говорить аллегорией, это светофор, у которого даже нет желтого цвета. Есть зеленый и красный. Я вам говорю не про себя, я вам говорю о психологии мужчины" (ця заява викликала обурення чоловіків і тег #самтисвітлофор).
"И когда женщина классно выглядит, она что делает? Фокусирует на себе внимание. … Потому что пьяный мужчина, когда видит красивую женщину, у него нет вообще никаких "стопов".
Люди, знайомі з поняттям "культура згвалтування", можуть читати такі міркування лише з валер’янкою.
Цей термін (rape culture англійською), описує суспільство, в якому жінок вчать, як уникнути згвалтування, а тих, які стали жертвами нападів, починають підозрювати і розглядати їхні дії під мікроскопом – у що була вбрана, о котрій годині йшла додому, чому спілкувалась з цим чоловіком.
Натомість чоловіків, які чинять насильство, виправдовують їхньою "природою", "інстинктами", які вони начебто не можуть стримати.
Саме це, слово в слово, повторює Марченко. Просторікуючи про чоловічу психологію, він не задумується, як би зробити, щоб у п’яних чоловіків "стопи" з’явились – ні, натомість він розводить цілу демагогію про "високу ціну" жінок, яку вони мають знати і берегти.
На щастя, вихід з ситуації уже придумали:
На Владислава Марченка чекають цікаві часи.
Услід за медіа увагою на адресу Запорізької облради надійшло звернення від правозахисника Миколи Ябченка щодо звільнення депутата з посади уповноваженого з питань рівності чоловіків і жінок.
Флешмоб перейшов на нову стадію – #вимагаюзвільнитимарченка. І 1 серпня відбудеться публічна акція під облрадою.
| На Владислава Марченка чекають цікаві часи |
Чи зрозуміє уповноважений з гендерної рівності, що не так в його словах, і чи піде з посади, для якої не має достатньої кваліфікації?
Чи почнуть українські посадовці вчитись на чужих помилках, а чи й далі регулярно ляпатимуть язиками сексистські дурниці на благо хайпу в соцмережах?
Чи буде, зрештою, нова "Зе команда" обережніша в висловлюваннях, аніж її лідер?
Побачимо.
Наразі хочу дати пораду чоловікам, робота яких передбачає хоч якусь міру публічності.
Щоразу, коли ви говорите про жінок в інтерв’ю, на нараді, чи пишете в Facebook (так, особисті соцмережі – це публічне), уявіть не "дівчину з обкладинки", а свою колегу, набагато старшу за вас. А ще краще керівницю.
Уявіть, що все, що ви говорите чи пишете, – про неї. Це гарантовано вбереже вас від недоречних сентиментальностей про красу, ніжність, і прикрашання життя.
"Нестримні чоловічі інстинкти" також відключаться. Натомість вам прийдуть на гадку партнерство і співпраця, професійний досвід, точка зору, яка відмінна від вашої, і тим цінна.
І замість краси, ви почнете говорити про розум, таланти, сміливість і досягнення жінок.
Почнете бачити їх не об’єктами, які надихають чоловіків на подвиги, а суб’єктами, з якими ви разом щось робите.
Це і є гендерна рівність. І найкращий спосіб уникнути "похибки самця".
P.S.: Не встигла я дописати це, як відзначився (вочевидь наш майбутній голова комітету ВР у закордонних справах) Богдан Яременко.
| Пост новообраного депутата Богдана Яременка |
Цей пост – вочевидь іронічний, і його сексизм, ймовірно, "затравка" для ЗМІ.
Однак жінкам дорого коштує такий хайп, адже на їхню професійну діяльність і так звертають набагато менше уваги, ніж на красу, ноги і сумочки.
Поради залишаються в силі.
Тамара Злобіна, кандидатка філософських наук, редакторка інформаційного ресурсу "Гендер в деталях", спеціально для УП.Життя
Вас також може зацікавити:
"Я тобі не бренд": граблі, на які мусить наступити кожен український президент
"Я тобі не дорогенька", Порошенку нагадали, що сексизм — неприпустимий
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.