Перезавантаження публічних бібліотек: 8 необхідних кроків
Я перестала ходити в дитячу бібліотеку в 10 років, тому що бібліотекарка пропонувала книжки про піонерів-героїв, а я хотіла про пригоди, скарби, космічні подорожі й відважних лицарів.
У 15 я полишила дорослу бібліотеку, тому що хотіла Мопассана, Пруста, Манна, Кортасара і класні детективи. Купити це українською чи російською було непросто, тому я навчилася читати польською і скуповувала все, що було в книгарні "Дружба".
Звичка купувати, а не позичати в бібліотеці, в мене залишилася на все життя, але зараз, купуючи книжки 4-річному внукові, я дедалі частіше стримуюся, адже йому потрібно зо 100 нових книжок на рік, а для мене це вже недоступно. Так я відкрила для себе бібліотеку – заради внука.
А що ж у бібліотеках?
Статистичні дані за 2020 рік стверджують, що в Україні – 15 369 публічних бібліотек, які відвідують 11,3 млн користувачів і де зберігається 170 млн книг.
На жаль, точних показників не знає ніхто, навіть самі бібліотекарі, тому що вони формують статистику вручну. Автоматизовані бібліотечні інформаційні системи (АБІС) є максимум у 500 бібліотеках. Тож усе, про що я писатиму, базується на цій статистиці, але вона примарна і, ймовірно, завищена. Я вдаватимусь до припущень, як і інші аналітики бібліотечної сфери.
Отже, на кожного мешканця України припадає трохи більше чотирьох бібліотечних книжок – за ними мали б вишикуватися черги. Але черг немає. Це означає, що щось не так. Тобто якщо у бібліотеках книжки нові й цікаві, але по них ніхто не приходить – треба популяризувати читання.
Якщо ж книжки у бібліотеках здебільшого не нові, треба подивитися на склад фондів. Оптимістично припустимо, що відносно нових книг у фондах 50%, отже їх мало надійти близько 85 млн примірників. Щоб цей показник був реальним, до бібліотек щороку за часів незалежності мало би закуповуватися біля 3 млн примірників.
З них 0,5 млн на рік – державні закупівлі (і при цьому ми орієнтуємося на показники закупівель УІК, які здійснювалися з 2018-го року), стільки ж – за кошти місцевих бюджетів (але це не так).
Разом це 30 млн примірників за 30 років. Звідки ж взялися ще 55 млн книжок, або близько 2 млн щорічного поповнення? Від спонсорів і меценатів? Чи завезли ешелонами з Росії? Чому мовчить СБУ? Де бібліотеки тримають ці книжки?
Що ж по факту? Можемо стверджувати, що приблизно в 1200 бібліотек надійшло 2 млн книжок від УІК за 4 роки роботи установи.
Плюс 10 млн, які впродовж останніх 10 років потрапили в бібліотеки з різних джерел. Тобто по 1 новій книжці на користувача бібліотеки. Або по 0,25 книжки на середньостатистичного українця за 10 років! Решта фондів – це, можливо, наша ілюзія.
 |
| Фото: IgorVetushko/Depositphotos |
А що у світі?
Міжнародна бібліотечна асоціація IFLA рекомендує поповнювати фонди публічних бібліотек на ті ж 0,25 примірника на 1 мешканця, але – на рік. Тобто в Україні це мало би бути 10 млн примірників на рік.
Таким чином, від цивілізованих країн ми відстаємо або в 20 разів, або на 20 років, або ж назавжди.
Критики бібліотек кажуть: все є онлайн, купувати книжки не потрібно, бібліотеки залишилися в минулому. Але ж і в решті світу все є онлайн, але при цьому є й багато книгарень, а бібліотеки почуваються чудово: фонди оновлюються, люди ходять і читають. А в деяких країнах споруджують нові чудо-бібліотеки, відомі на весь світ.
Як цьому дати раду?
Інституціям, причетним до діяльності бібліотек в Україні – Українському інститутові книги, Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого, Міністерству культури та інформаційної політики України, Українській бібліотечній асоціації та органам місцевого самоврядування – варто зробити вісім складних, але необхідних кроків.
Провести повну ревізію фондів і вилучити книжки, які ніхто не запитував останні 10 років. Визнаймо – їх уже не запитають.
Повний фонд має бути лише в шести національних бібліотеках і в Книжковій палаті. Не варто захаращувати бібліотеку-філію десь у селі чи на районі. Краще залишити 1-5 тисяч актуальних книжок, звільнити місце для посиденьок і підключити інтернет.
Налагодити регулярний збір достовірної статистики – в усіх бібліотеках встановити і забезпечити роботу АБІСів. За даними моніторити ефективність закупівель, бібліотек і приймати рішення щодо виділення і використання коштів.
Провести аудит і створити план реорганізації бібліотечної системи. Ймовірно, якусь частину бібліотек таки доведеться закрити, але відбуватися це має не стихійно, а планово – на основі рішення, як саме буде забезпечений доступ до бібліотечних послуг мешканцям тих населених пунктів, де бібліотеки не буде.
Кожен громадянин України має право на такий доступ.
Масово закуповувати найновіші і найкращі книжки, щоб швидко поповнити фонди усіх бібліотек. На наступний рік УІК просить у Верховної Ради 183 млн грн. І це дуже мало – цих грошей вистачить на 1 млн примірників (для виконання нормативу 5% оновлення фондів необхідно 900 млн грн).
Також треба внести зміни в нормативні акти, які б зобов’язали місцеву владу виділяти кошти, яких вистачило б на закупівлю 0,25 примірника на кожного мешканця територіальної громади.
Повністю відновити, переобладнати чи побудувати хоча б по одній бібліотеці в центрі кожної з 1470 тергромад у найближчі п'ять років.
Навчити бібліотекарів роботи з технологіями та інформацією, зокрема, тих, що стосуються нових книжок, виданих в Україні. Доступ до цієї інформації вже з цього року можливий завдяки електронному каталогу "Книжки на ринку" від УІК.
Навчити закуповувати книжки на Прозорро-маркеті – це вже можливо, бо Інститут добився відкриття розділу з книжками.
Навчити бібліотекарів маркетингу та інструментів популяризації читання, бібліотек і нових книжок. Для початку достатньо буде запарити свіжозмелену каву і напекти хліба.
На цей спокусливий запах збіжиться пів села. А якщо все буде Meta, то вхід у цей світ світів має бути саме в бібліотеках.
Збудувати в Україні одну суперсучасну, технологічну, інклюзивну Бібліотеку, щоб із неї постили фотки в Інста гості з Німеччини, Фінляндії, ОАЕ та США. Велике Будівництво буде неповним без будівництва Великої Бібліотеки!
Ось і рішення. Ви ж знаєте, що 8 – магічне число, ключ до безмежності і чудес. Наш ключ схований у бібліотеках. Головне – вірити, триматися разом і діяти. Критиків і скептиків лишаємо позаду.
Олександра Коваль, директорка державної установи "Український інститут книги", спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Титульна світлина Baloncici/Depositphotos
Вас також може зацікавити:
Які книжки та чому є в українських бібліотеках?
Бібліотека і школа, куди хочуть приходити діти і батьки: історія успіху ОТГ на Дніпропетровщині
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.