Реанімація закритих шкіл та бібліотек: як їм дати нове життя

Доторкнемося до одного із чутливих питань – закриття шкіл та бібліотек.  Адже вони завжди були магнітами суспільного життя.

Люди вважають, що "немає школи — немає села", вони сприймають її як центр життя у селі, а закриття школи та бібліотеки – як сигнал про те, що село помирає. Крім того, без роботи залишиться інтелектуальна еліта села, що теж підіймає градус напруги в суспільстві.

Людям потрібно запропонувати альтернативу. Хоча б таку.

На місці закритої школи – сучасний освітній простір. Школа може і має об'єднувати всіх мешканців села або селища. 

Уявіть-но собі місце, де збираються всі селяни, аби  просто поспівати разом, або навіть потанцювати. Де проводяться майстер-класи для розвитку креативності, творчих здібностей, проведення тренінгів, семінарів, груп взаємопідтримки, камерних заходів, конкурсного і відпочинкового характеру. І це не тільки для дітей, а ще й старших. 

Місце, де немає місцю самотності, бо всі старі й малі об'єднуються навколо спільних інтересів. 

Місце, де діти після навчання в опорних школах зможуть отримати допомогу від менторів, якими можуть стати вчителі, які викладали в цій школі.

І це не просто абстрактні мрії. Сьогодні в Україні вже 40 шкіл створили неформальні освітні простори, де вчителі, батьки та молодь удосконалюють свої навички та шукають можливості розвивати та об’єднувати свою громаду через проєкти соціальної дії. 

Фінансування на це знайшли. Ні, не в місцевому бюджеті, а вигравши грант на відкриття такого центру. Чому б не зробити це по всій країні?

Школа або бібліотека можуть перепрофілюватися у коворкінги.

Вже нікого не здивуєш коворкінгом на місці старого заводу, а от на місці школи або бібліотеки…

Місцева влада може додатково заробляти кошти, здаючи приміщення в оренду для проведень святкувань,  для оренди підприємствами та виробництвами, або для роботи різних гуртків. 

Будь-яка школа або бібліотека має той мінімальний базис, який так необхідний для створення сучасного робочого та комунікаційного простору в доволі короткий термін. 

Так, нема потреби будувати нові приміщення, обладнувати старі чи шукати дорогу площу в оренду.

Прикладом такого перетворення можна назвати Одеську обласну бібліотеку ім. Грушевського. Її відремонтували й переробили в вільний простір для поціновувачів книг. В ній є Wi-Fi, кімнати для майстеркласів, а також столи за якими зручно працювати з ноутбуком, чашкою чаю та книгами. 

Старі полиці були замінені на нові стелажі. Деякі з них оригінальні: вони крутяться навколо своєї осі, виконуючи функцію дверей.

Школа як багатофункціональний простір!

Якщо вже місцева рада вирішила економити, чому б не запропонувати їй об'єднати соціально важливі заклади під одним дахом? Як це зробили у  Васильківській філії Лохвицької гімназії №1.

Зараз там за кошти міського бюджету триває капітальний ремонт приміщень. Одна з відремонтованих кімнат – навчальний клас для учнів, в трьох інших окремих кімнатах розмістяться два кабінети і архів старостату, який планується перевести із застарілої будівлі, опалюваної грубкою, у приміщення школи. Для  старостату вже обладнано окремий вхід.

Таким чином у двоповерховій шкільній будівлі, яка знаходиться в центрі села,  розташовуватимуться Васильківська філія Лохвицької гімназії №1, дитячий садок "Веселка" і старостат, що  стане черговою зручністю для мешканців. Не виникне проблем із опаленням – всі три заклади отримуватимуть тепло від шкільної котельні.

Ось вам приклади того, як не закривши школу можна не тільки згуртувати мешканців села, а ще й зекономити бюджет на розвиток громади. Головне, мати бажання, а засоби знайдуться. 

Питання шкіл та бібліотек є питанням збереження села. Тому головне завдання – повернути їх та дати їм нове життя. І про це має подбати держава. Адже громада буде сильною тоді, коли держава дбатиме та піклуватиметься  про своїх громадян.

Навіть радянська влада не дозволяла руйнувати духовні приміщення, вони їх перепрофільовували.

Навіть вони розуміли про важливість збереження таких суспільно важливих місць. Може місцевій владі варто подумати про суспільно-важливі об'єкти сьогодення?

Вікторія Войціцька, голова правління "Національна Освітня Асоціація", спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина Baloncici/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Перезавантаження публічних бібліотек: 8 необхідних кроків

Які книжки та чому є в українських бібліотеках?

Хороший приклад – заразний: 5 бібліотек, що змінили життя громади

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.