Як "совок" повертається в українську освіту
СРСР повертається. І без окупації України путінськими військами. У так зване "національно-патріотичне виховання" (НПВ). Днями Міністерство освіти та науки видало новий Наказ "Про декі питання НПВ в закладах освіти України2 (№ 527 від 6.06.22).
Додатком до наказу затверджено й заходи НПВ до 2025 року. Обидва документи – розроблені без участі громадськості. Принаймні Пласт, визнаний окремим законом, про таку можливість нічого не знав.
На перший погляд, наказ і його додатки виглядають цілком нормально. Є наказ, є оновлена Концепція НПВ для роботи в системі освіти, а далі – окремим додатком перелік заходів. Можна навіть похвалитись публічно, що МОН посилив НПВ… Там серед описової "водички" навіть УПА згадується.
Біда в тому, що цей документ жодним чином не корелюється із урядовою Концепцією громадянської освіти, ухваленої консенсусом іще у 2018 році. Основним принципом якої є участь самих дітей та молоді. Тобто виховання через дію, створену самостійно (навіть з помилками), а не "по утвєрждьонному сценарію" згори.
Участі громадянського суспільства щодо цього пакету документів на 24 сторінки взагалі немає. Зокрема, і в пункті виконавців заходів. Навіть в колонці виконавців – де могло б бодай бути: "за згодою".
Усе в цьому документі – як колись було в УССР чи зараз є в ОРДЛО. В освіти є лише профільне міністерство і підпорядковані йому структури.
Мало того, що громсуспільство з усіх сил багато років намагається закривати провалля недопрацювань МОН в сфері НПВ. І легально – від системи освіти досі не може отримати жодної копійки на свою освітню діяльність.
Тепер громсектор просто викинутий, для МОН його немає. Ані в неформальній освіті, ані в формальній. Мабуть, в МОН понадіялись, що громсектор вже цілком згинув на фронті...
Те, що документ пройшов погодження і вступив в силу – це вирок усій діючій системі освіти. Діти, які виростатимуть в ухвалених ним парадигмах і надалі споглядатимуть, як їхні вчителі змінюватимуть український прапор на російський.
Бо реальної участі в суспільному житті (яке мало б стати головний драйвером за нормального підходу до НПВ) для цих вчителів і дітей наш (?) МОН просто не передбачає.
Наші діти і далі житимуть в кабінетних планах, народжених людьми, які продовжують жити в совку. Де громсектор знищували в Гулагах і криївках або брали під контроль та переводили в імітаційний формат. Через "пєсні і пляскі", короваї і калину з боку.
Заради справедливості напишу, що і попередній такий документ, який скасовується цим, був не небагато кращим. Однак там, за рекомендацією Академії педнаук, прописали, що Пластовий центр має бути в кожній громаді.
Криво, тяжко, але та рекомендація працювала, принаймні давала основу для тих, хто на місцях творив такі центри. Вгадайте скільки в цьому новому документі згадок про Пласт?... Визнаний законом...
Фактично виходить, що тепер пластові центри створювати "ніззя", бо з нового плану заходів їх прибрали. Значить вони вже неактуальні. Уявляєте – Пласт, у розпал війни за незалежність, за версією МОН – не актуальний.
Можна, звісно, докладно розбирати увесь документ МОН. Але суть не у внутрішньому його змісті, наповненні. Там загалом все красиво написано, якщо виходити із радянської логіки управління системою освіти. Де наказом ставляться завдання, а уся вертикаль виконує.
У нас вже давно нема СРСР і керівної та спрямовуючої ролі партії. Накази від МОН, особливо про "формування цінностей" (як ось цей, що розглядається) у кращому разі складаються в відповідну течку. І по них пишуться формальні звіти-відписки. Гірше, коли по них починають працювати.
Бо тоді педагоги-організатори надибують десь типовий сценарій заходу і фактично заставляють дітей гратись в радянський союз. Такі інсценізації патріотизу отримують лише зворотній ефект. Від них нудить, але їх продовжують реалізовувати згідно з наказом МОН. Педагоги і діти.
Звісно, краще коли йдеться про умовно 45-ті всеукраїнські змагання з чогось-там. Часто навіть без зміненої назви. Але суть незмінна, якщо умовного "павліка морозова" замінити на Бандеру. Бо модернізації в таких заходах – нуль. Лиш вік організаторів хіба з кожним роком збільшується. Для когось це частина життя – проводити такі заходи. Хтось просто не вміє і не може по-іншому.
На жаль, совок відтворюється. Оті всі методи піонєрських сльотів і тому подібне, що закладено в новому плані заходів від МОН. Їх знову і знову впихають в українську школу XXI століття, ніби ми й далі живемо при батюшке сталіну.
На жаль, молоді педагоги загнані в такий от стан показушної діяльності – інколи навіть певний час рухаючись проти системи – врешті-решт усвідолюють, що перемогти цю совкову систему неможливо. Бо знову і знову приходять накази, доручення. Де основною цінністю є наказ, а не дитина.
Бо в нормальних суспільствах держава створює нові і нові інстурменти підтримки ініціатив дітей. Тих ініціатив, які йдуть знизу. Тих, які йдуть від громадянського суспільства.
А у нас замість того, щоб держава (МОН) створювала нові і нові інструменти фінансової пітримки, ми знову і знову отримуємо формалізований спадок совка у формі таких от наказів.
Суть не у формі, а в змісті. В підході. Затверджений МОН підхід – неприпустимий. Коли МОН сам планує і сам через підлеглі структури реалізовує. Це елементарний конфлікт інтересів.
Влазити в розбір красивих і гарних сучасних формулювань даного документу, які в дійсності не мають жодних реальних інстурментів реалізації (бо гроші будуть і далі витрачатись по старій моделі) – це лиш відволікати увагу від основного: пропонований МОН підхід в цьому наказі – убивчий для дітей взагалі. Бо він вбиває найкраще, що є в дитячих серцях. Любов, довіру, реальне волонтерство і патріотизм.
Даний наказ МОН – це глобальний посил про те, що все громадянське суспільство – не актувальне. Навіщо взагалі президентська стратегія на тему підтримки розвтку громадянського суспільства – не знаю. Такі накази МОН свідчать, що Банкова пише стратегії кудись в космос, а не для МОН та уряду.
Сумно і соромно.
Шановні народні депутати – цей документ в нормальній державі мав би проговорюватись на вашому рівні, у ваших комітетах НПВ і освіти парламенту, бюджетному.
Ми можемо скільки завгодно будувати плани про європейську перспективу України, але з такими підходами МОН ми в ЄС принесемо практики москви і кремля. Замість очікуваних цінностей нового українського громадянського суспільства, яке бореться зараз за незалежність країни і яке варте того, щоб Україна увійшла в ЄС.
Читайте також: Вимушене навчання за кордоном: враження батьків і дітей про школи в інших країнах
Що ж робити? Цей документ має бути скасований цілком, бо зараз під нього почнуть верстати бюджети (під ці бюджети він насправді і написаний).
Насамперед необхідно змінити підхід. Замість купи заходів, передбачених планом, які відомі лише їхнім організаторам, має бути – на рівні закону – запроваджена модель, за якою ресурси на подібні заходи йтимуть через відкритий конкурс проектів.
Не підпорядкована МОН інституція (з очевидним конфліктом інтересів) має робити той чи інший захід, а лише виробляти політику щодо змісту таких заходів і давати можливість громадянському суспільству пропонувати в рамках нових політик нові підходи.
Цікаві і актуальні для дітей та молоді. А не ті, які в інтернеті можна знайти хіба що у освітянських звітах. Часто зроблених "для галочки", "на відчепись".
Нехай це буде зроблено за ці ж гроші (яких завжди бракуватиме), але з більшим резонансом та результативністю, додавши сюди волонтерську компоненту.
Упевнений, що під бюджет, гарантований МОН умовного заходу "Колобок" знайдеться чимало структур, готових його провести. Звісно, що конкурс(и) мають бути не під конкретні назви заходів, а під певний напрям політики, де буде можливість запровадити нові підходи.
А до тих пір, доки такий підхід не буде запроваджений, наші діти й надалі виростатимуть духовними каліками під синьо-жовтим прапором МОН із проспекту Пабєди в Києві.
Юрій Юзич, історик, головний експерт групи РПР "Молодіжна політика", голова Наглядової ради "Пласт – НСОУ"
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.