Як допомогти дітям, які залишилися без піклування дорослих під час війни?

Війна застала нас без попереджень, навіть ті, хто вірили "чуткам", не були готові до неї. Це оголило безліч проблем, щодо яких раніше ми не задумувались, адже було відчуття глобальної безпеки. Зокрема, ризики для менш захищених верств населення – дітей.

Відповідаємо на найчастіші запитання, які стосуються інтересів дітей під час війни. 

Як допомогти дитині, яка тимчасово залишилась без батьківського піклування?

Непоодинокими є ситуації, коли хтось один із батьків військовозобов'язаний і самотужки виховує дітей та забезпечує їх, а інша сторона ними не цікавиться. 

Втім, юридично кожен з батьків має однакові права на дітей і той, хто ними опікується, не вважається одинаком. І для держави батьки, які не позбавлені батьківських прав – є повноцінними батьками, які можуть подбати про дитину.

Відповідно є законні підстави мобілізації такого батька-одинака або ж військовозобов’язаної матері, що створює ризики для дитини.

Щоб підтвердити факт самостійного виховання дитини – потрібне рішення суду про позбавлення батьківських прав іншого(ої) з батьків. До війни люди не хотіли думати про складні судові процеси позбавлення батьківських прав самоусунених батьків.

Проте є альтернативи, які допоможуть подбати про права вашої дитини – тимчасовий прихисток.

Прихисток (тимчасова опіка над дітьми) – це не спрощена процедура усиновлення, але це можливість законно передати часткові права на дитину на тимчасовий період (родичі в пріоритеті).

Також ця процедура допоможе захистити інтереси дітей, щодо чиїх батьків неможливо наразі встановити інформацію (чи живі вони).

Яким чином можна допомогти, якщо ви готові надати дитині тимчасовий прихисток:

• звернутись до Служби у справах дітей за місцем проживання,
• звернутись до Національної соціальної сервісної служби України,
• подати заяву в чат-боті "Дитина не сама".

Також пам'ятайте, що Служба у справах дітей обов'язково:

• обстежить умови вашого проживання,
• поспілкується з дитиною щодо її згоди на такий прихисток.

Звертаємо увагу, що прихистити дитину можуть також іноземці, проте процедура трішки відрізняється:

• є окремий розділ в чат-боті "Дитина не сама",
• додатковим документом буде запрошення від установи в країні, яка буде приймати таких дітей (документ містить гарантію повернення дітей згодом до України),
• всі документи подають до Національної соціальної сервісної служби і таких дітей обов'язково ставлять на консульський облік за кордоном.

Усиновлення під час війни

Усиновлення дітей є формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тобто різниця між тимчасовим прихистком і усиновленням у тому, що під час останнього дитина повністю втрачає зв’язки зі своєю біологічною сім’єю і набуває нові в сім’ї усиновлювачів.

У зв'язку з війною багато дітей втратили батьків тим чи іншим шляхом, відповідно постало питання усиновлення. Спочатку війни процес усиновлення було призупинено. Це було спровоковано ризиками для інтересів дітей, адже виконати повну процедуру було вкрай важко. Проте, наразі це доступний процес з деякими покращеннями під час війни.

У чому особливості усиновлення під час війни: 

• діджиталізація, а саме можливість діяти онлайн – подання запиту на консультацію щодо усиновлення (і її отримання), заявки на облік кандидатів в усиновлювачі,
• систематичне оновлення інформації про дитину (про стан її здоров'я, зміни у зовнішності тощо) в Єдиному електронному банку даних, що дозволяє кандидатам в усиновлювачі дає можливість завжди мати актуальну інформацію.

Наразі усиновлення провадять:

• у тих регіонах, де немає воєнних дій, 
• де працюють державні органи влади України,
• щодо дітей, обставини життя батьків та інших родичів яких дають можливість встановити (тобто підтвердити, що дитина дійсно залишилась сама).

Усиновити дитину наразі можуть:

• громадяни України,
• ті, хто перебуває на обліку кандидатів в усиновлювачі,
• проживають на підконтрольній Україні території (ВПО також).

Хто не може усиновити дитину наразі:

• іноземці, 
• громадяни України, які перебувають за кордоном (виключення для родичів).

Як стати на облік кандидатів в усиновлювачі:

• звернувшись до Служби у справах дітей за місцем проживання або через Дію,
• пройти курс підготовки з виховання дітей.

Які документи потрібно надати Службі у справах дітей:

• копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу,
• копія картки платника податків або інформація про відмову від такої картки,
• копія документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі,
• довідка про заробітну плату за останні шість місяців або відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків чи довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік,
• копія свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб,
• висновок про стан здоров’я, складений за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 (зі змінами); довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання,
• документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням засвідчена нотаріусом письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя),
• у разі, якщо майбутній усиновлювач перебуває в шлюбі, висновок про стан здоров’я та довідка про наявність / відсутність судимості подаються кожним із подружжя.

Строк дії документів та висновку про можливість бути усиновлювачами наразі становить 18 місяців (раніше 12).

Чому волонтери не можуть забирати дітей самотужки з прифронтових зон?

Якщо виникає безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки та піклування (служба у справах дітей) має ухвалити рішення про негайне відібрання дитини у батьків або людей, які їх замінюють. 

Проте під час війни в таких гарячих точках головна проблема, що працівники органу опіки та піклування (служба у справах дітей), яким би мали повідомити про такі ризики для дитини, просто відсутні (відповідно не відбувається процедура відібрання).

Наразі йдеться не про порушення їхніх трудових обов'язків, їх просто немає фізично в прифронтових зонах, оскільки це небезпечно для життя. А дистанційна робота таких служб (онлайн огляд місць перебування дітей, наприклад, за допомогою волонтерів) не передбачена, на жаль, і це є дуже великою проблемою під час війни.

Потрібна законодавча процедура примусової евакуації, оскільки станом на сьогодні у нас є лише обов'язкова. Це передбачає допомогу зі сторони держави для тих, хто хоче виїхати, проте, не надає повноважень для примушування людей, навіть під ризиком смерті. У разі ж відмови – представники влади лише можуть запросити письмову відмову про виїзд з небезпечної території, чим людина підтверджує, що бере на себе відповідальність за наслідки.

Примусова евакуація буде пошувати конституційне право людей на свободу пересування. У зв'язку з чим внесення змін до порядку діяльності представників органу опіки та піклування (служба у справах дітей) щодо дистанційної роботи є актуальною для збереження життя дітей, які через рішення дорослих під страхом та ризиками залишаються на небезпечних територіях.

Юлія Рябець, старша юристка практики судових спорів юридичної компанії "Міллер", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.