Generation RE: як росте покоління переможців, що розвиватиме країну після війни

Війна змінила їх. Вони вже інші. Вони відрізняються від покоління їх однолітків в світі. Сучасна соціологія вчить нас, що наймолодші носять назву Gen Alpha та Gen Z. Але в Україні підростає принципово нове покоління – GenerationRe, або GenRe, яке зумовлене бути лідерами нової України. України війни та України перемоги. Зумовлене розвивати країну. І світ згодом.

На наше покоління випали революції та війна (так, жити в вічному підручнику історії ще той виклик) – глобальна боротьба за свободу та демократію, та вже, віримо, остаточне становлення України, як незалежної, європейської держави. А на долю тих, хто зараз вчить уроки по зуму та під пострілами ракет і в темряві, випала місія відновлювати і розбудовувати країну. Україну їхніх мрії.

Які вони?

GenRе – це покоління Resistance, Responsibility, Rethinking, Reinvention, Renovation, Renaissance. Вибачте за англійські терміни, але це покоління точно буде вважати своєю другою мовою саме англійську, а не російську, як це було у минулому.

Це все про них. Про тих, хто подорослішав так швидко. Про тих, хто після років ковідного карантину сховався в бомбосховища, а зараз вчиться під звуки сирен. Про тих, хто знайомлячись між собою, запитують не як тебе звати, а "звідки ти?", адже тепер так багато з них – переселенці. Про тих, хто влаштовує випускний танець на руїнах харківської школи та ділиться цим зі світом. Про тих, хто малює картини, співає, грає в шашки, пече, шиє, бігає і зароблені гроші надсилає на ЗСУ.

Про тих, хто розбирає завали та відбудовує будинки, влаштовуючи з цього рейви. Про тих, хто направляє інновації на перемогу та створює папір з листя, а повербанки з електронних цигарок. Про тих, хто знаходячись в небезпеці, в окупації та під обстрілами, піклується про стареньких та гине, вибігши попередити сусідів про небезпеку.

GenRE – це не тільки діти, які залишилися в Україні, але й ті, хто зараз за кордоном. Вдень вони ходять у школу в своїй новій тимчасовій країни, а вночі вчаться за українською програмою. Діти, які ведуть своїх батьків на мітинги та, як найжорстокіші цербери, контролюють їх перехід на українську мову. Вони живуть щодня з думкою про повернення додому.

Вони сміливі, проактивні та зумовлені до дій. Вони свідомі, відповідальні, патріотичні та глобальні. Те, якими вони стають та що роблять – не просто захоплює та надихає, але показує нам, що вони готові до відповідальності співтворення і вже є нашими партнерами. Зміна нашого ставлення до їх ролі має знайти втілення на всіх рівнях. Від місцевої влади, ОТГ, районних адміністрацій до національної моделі освіти. Адже врешті решт ми всі працюємо саме для них. Вони – наше майбутнє.

Читайте також: "Ми обов’язково повернемося". Як українські діти вчаться в європейських школах

Чим ми можемо їм допомогти?

Глобально – ми маємо допомогти цьому поколінню відбутися (є чудовий термін англійською – to enable, уможливити). Надихати і мотивувати. Надавати їм всі інструменти втілення їх бачення в реальність. Чути їх.

Це вже зараз роблять десятки яскравих громадських освітніх організацій в країні і це є в серці реформи НУШ. В нашій освітній фундації GoGlobal залучаємо дітей та молодь до формування бачення майбутнього освіти, економіки, науки, культури, суспільства України, надаємо їм інструменти для творення.

Сьогоднішні школярі – не пасивні об'єкти, яким ми "причиняємо навчання", вони є співзасновниками оновленої Школи, оновленої системи освіти. І ця освітня модель має відображати нову роль дітей. І в освітніх програмах, і в фізичному просторі. Адже простір формує свідомість. Відбудовуючи кожну школу, маємо будувати модель рівноправності та "дитиноцентричності". Модель школи, де цінності нового покоління поважаються та розділяються. Де на рівні з вчительськими кімнатами з'являтимуться учнівські простори.

Для того, що уможливити GenRe, ми з вами одночасно реабілітовуємо вчителів, надихаємо дітей, відбудовуємо школи, підтримуємо батьків та творимо нові сенси (війна та реформи не заважають один одному, хто б що не казав).

Вже зараз лідерство в освіті перейшло громадським організаціям, що рятують, пілотують, навчають, тренують та відбудовують. У GoGlobal ми йдемо двома шляхами: працюємо з вчителями та з дітьми.

Найбільше за все, вчителі зараз потребують психологічної підтримки. По-перше, для себе. Навіть, якщо не всі це визнають. Адже тільки врятувавши себе, можна допомогти іншим. Це базові правила техніки безпеки. Все як в літаку. Спочатку надягаєш кисневу маску на себе, потім на дитину, інакше шансів вижити у обох набагато менше. По-друге, для того, щоб допомагати дітям жити та навчатися під час війни.

Ми даємо вчителям модернові освітні техніки та допомагаємо з реабілітацією . Після початку повномасштабної війни запустили психоемоційну підтримку для педагогів, адже зараз це їх запит номер один. Вчителі виходили на таке онлайн-навчання навіть з окупації. Ми вчимо їх давати собі раду у стресовій ситуації та правильно спілкуватися з учнями, зокрема, на чутливі теми, а зараз такою темою є майже кожна. За останній рік навчили понад 3 000 вчителів та шкільних психологів й продовжуємо це робити.

Паралельно працюємо з дітьми, безпосередньо навчаючи їх у власних програмах. Зокрема, вчимо англійської (як організація, починали саме з цього), управлінню проєктами, лідерству, креативному та критичному мисленню. Знайомимо між собою та виводимо в оффлайн, якщо це безпечно. Робимо онлайн освіту надихаючою. Залучаємо волонтерів зі всього світу до роботи з дітьми, особливо під час війни.

За рік війни наші проєкти охопили 136 000+ дітей та молодих людей – це і школярі, які були у наших програмах і діти, на яких наші ідеї, методики та цінності впливають через вчителів.

Маємо усвідомити, що вже ніколи не повернемося до освітніх умов "до 24 лютого". Нова реальність, яку ми будуємо вже зараз, має не тільки допомогти нам вижити, але і побудувати освітню екосистему, яка буде відповідати нашим прагненням жити в країні, що перемогла не тільки Росію, але і бідність, тупість та корупцію.

Ключову роль в побудові демократії та добробуту на рівні з нашим поколінням буде відігравати нове покоління українців майбутнього – GenRe.

Дві революції дали зрозуміти, що політики можуть змінити лише симптоматику, але не систему. Зробити тектонічні зміни можуть лише державні діячі. Бо як казав класик: політик думає про наступні вибори, а державний діяч про долю країни. Війна поставила у цьому питанні крапку. Тепер кожен українець – державний діяч. Кожен з нас будує нове життя та нову Україну.

Країну, яка потребує глобального мислення та дій, а не локального плану "до виборів". Глобальна стратегія враховує, як передати досвід та створити умови, щоб майбутні покоління не повторювали помилок нашого покоління та могли продовжити те добре, що почали ми. Щоб діти України, Generation Re жили в кращому світі. В цьому є суть і логіка розвитку всього живого.

Ми не будемо перекладати нашу відповідальність та нашу роботу над помилками на них, але зробимо все, щоб вони були сильнішими за нас.

Від нашого вкладу в них залежить чи стануть вони поколінням з важким травматичним досвідом, або поколінням Resistance, Responsibility, Rethinking, Reinvention, Renovation, Renaissance. Поколінням перемоги, що живе у кращому світі.

Ксана Нечипоренко, голова правління освітньої фундації GoGlobal, співзасновниця фонду по відновленню доступу до освіти savED, співзасновниця жіночого Фонду Машаспеціально для УП. Життя

Фото обкладинки: karelnoppe/Depositphotos

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Читайте також: Бумери, міленіали, покоління Z – хто це? Розбираємось у теорії