Що таке гендерно-правова експертиза і навіщо парламенту за неї голосувати
Історія гендерно-правової експертизи в Україні бере свій початок з 2005 року, коли Верховна Рада України ухвалила закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". У ньому вперше було згадано цей термін, а детально процедуру закріпив у 2006 році Порядок проведення гендерно-правової експертизи.
Згодом, у 2018 році, порядок оновили, й він закріпив можливість про ведення громадської гендерно-правової експертизи проєктів нормативно-правових актів (НПА), однак повноваження Мінʼюсту проводити таку експертизу щодо проєктів законів фактично не визначені.
Гендерно-правова експертиза в ЄС та окремих країнах
Гендерно-правова експертиза — це дієвий інструмент "скринінгу" нормативно-правового акту, який перевіряє, чи не порушує він принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Крім того, це додатковий аналіз на дотримання міжнародних стандартів у сфері гендерної рівності та національного законодавства.
Гендерно-правова експертиза для проєктів законів, наприклад, може допомогти законодавцеві дотримуватися вже сформованого національного плану дій у сфері забезпечення рівності жінок та чоловіків, а також передбачити, які наслідки матиме прийняття закону для людей різних статей.
Відповідно до рекомендацій Європейського Союзу (далі – ЄС), гендерна чутливість починається з оцінки гендерного впливу (the gender impact assessment (GIA)). Метою такої оцінки є не лише розробити ту чи іншу політику, але й вдало її спланувати, щоб забезпечити адекватні результати щодо рівності.
Гендерна експертиза, як зазначає документ, що стосується GIA, необхідна для покращення якості аналізу соціальних, економічних та екологічних впливів. Ця експертиза може бути надана внутрішньо або зовнішньо. А роль органів з питань гендерної рівності полягає у проведенні таких експертиз разом з експерт(к)ами з гендерних питань у різних галузях.
Громадські організації також залучаються до розробки гендерно чутливого законодавства. Для прикладу, коли розроблявся План дій з гендерних питань (Gender action plan) у Боснії і Герцеговині, до нього залучалися неприбуткові організації на різних стадіях: створення гендерного плану дій, участь у робочих групах щодо реалізації Закону про гендерну рівність, його змін та доповнень, розробка Стратегії запобігання та протидії домашньому насильству тощо.
Швеція, своєю чергою, активно впроваджує оцінку гендерного впливу на усіх рівнях: від національного до локального. На державному рівні оцінка найчастіше проводиться під час розробки законопроєктів, технічних завдань слідчих комітетів та інших документів.
У Швеції зазвичай розрізняють оцінку гендерного впливу та аналіз гендерної рівності: у той час, як перший передбачає надання статистичних даних, щоб оцінити потенційно негативний вплив того чи іншого заходу на одну конкретну стать, останній здійснюється щодо власне політики гендерної рівності, яка діє на відповідному рівні управління. Стосовно експертизи законопроєктів, вона доручається Департаменту гендерної рівності (Department of Gender Equality), експертизою інших займаються служби та відомства.
Крім того, міністерства шведського уряду повинні контролювати власну роботу щодо включення гендерної проблематики та звітувати перед Відділом з питань гендерної рівності (Division for Gender Equality). Результати всіх моніторингів повідомляються Міністру з питань гендерної рівності, і кожне міністерство отримує зворотний зв'язок після оцінки.
Відділ гендерної рівності навіть має право "ветувати" законопроєкт, якщо вважає, що він недосконалий з точки зору гендерної рівності. Загалом, Урядову програму розвитку гендерної інтеграції в державних органах (Government’s development programme for gender mainstreaming in government agencies, GMGA) було започатковано у 2013 році. Метою програми є посилення зусиль цих відомств у сфері гендерної інтеграції для того, щоб їхня діяльність ще ефективніше сприяла досягненню національних цілей у сфері гендерної рівності.
Ще одним прикладом є досвід Австрії. Так, з 1 січня 2013 року в Австрії оцінка регуляторного впливу повинна супроводжувати всі законопроєкти, починаючи з моменту їх створення у відповідальних міністерствах і закінчуючи парламентом.
У рамках цієї процедури необхідно розглянути аспект гендерної рівності щодо пільг, зайнятості, доходу, освіти, неоплачуваної роботи, прийняття рішень і здоров’я. На відміну від Швеції, де перелік запитань може варіюватися залежно від необхідності, в Австрії він сталий і складається із шести питань.
- Перше: чи впливає новий закон на освіту чи професійну підготовку, робочу силу чи статус зайнятості (наприклад, зайнятість загалом, включаючи самозайнятість) та/або дохід жінок і чоловіків?
- Друге: чи впливає новий закон на статус зайнятості жінок чи чоловіків?
- Третє: Який вплив на статус зайнятості (щодо кількості та якості) між жінками та чоловіками можна очікувати? Чи можна очікувати збільшення чи зменшення робочих місць (повний робочий день, неповний робочий день)? Скільки робочих місць буде створено? Яким буде очікуване співвідношення зайнятості жінок і чоловіків?
- Четверте: Чи впливає новий закон на доступ до освіти, професійної підготовки, прийняття рішень про роботу та участь у можливостях навчання та/або освітніх кваліфікаціях? Які типи шкіл/освітніх закладів/освітніх секторів задіяно? Чи існують матеріальні відмінності між жінками та чоловіками, або, відповідно, між дівчатами та хлопцями? Про скільки освітніх кваліфікацій йдеться?
- П’яте: чи очікується якийсь вплив на гендерну різницю в оплаті праці?
- Шосте: чи має новий закон інший відповідний вплив на гендерну рівність (наприклад, захист від насильства, доступ до мобільності, інфраструктури, інформації)?
Хоча й у цьому підході є недоліки, адже здебільшого акцент не на принципі рівності жінок та чоловіків, а на бюджетних питаннях.
Гендерно-правова експертиза в Україні
Питання гендерно-правової експертизи в Україні має широкі можливості для подальшого розвитку. Прикладом можуть слугувати пропозиції, викладені у проєкті Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, протидії дискримінації та дотримання норм етики народними депутатами України (№5005 від 02.02.2021).
Історія цього законопроєкту пишеться у стінах Верховної Ради ще з лютого 2021 року, з дня його реєстрації. Ймовірно, через появу нових викликів, законопроєкт потребуватиме подальшого доопрацювання, проте станом на травень 2024 року проєкт Закону отримав висновок Комітету про включення до порядку денного та висновок Комітету про розгляд. Це означає, що законопроєкт очікує розгляду парламентом.
У контексті гендерно-правової експертизи цей законопроєкт пропонує зміни до Регламенту ВРУ — передбачає оцінку гендерного впливу законопроєкту ще перед його реєстрацією і включенням до порядку денного, а при підготовці до першого читання наукова експертиза законопроєктів має включати також гендерно правову експертизу.
Чому прийняття цього проєкту закону є важливим?
По-перше, запровадження обов’язкової гендерно-правової експертизи законопроєктів допоможе вже на етапі прийняття визначити їхню відповідність конституційному принципу дотримання рівних прав жінок та чоловіків.
По-друге, гендерно-правова експертиза допоможе ще на початковому рівні, коли внесення змін до законопроєкту не вимагатиме великої кількості офіційних процедур, вдосконалити положення законопроєкту.
По-третє, ГПЕ однозначно сприятиме євроінтеграційним процесам України, оскільки експертиза спрямована не лише на перевірку дотримання національних стандартів, але й міжнародних, зокрема й обовʼязкових до виконання Директив Європейського Союзу.
По-четверте, Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2025 року вимагає від держави "вживати дієвих заходів для забезпечення участі жінок у мирних процесах і постконфліктному відновленні", а реалізувати цю ціль без впровадження механізму гендерно-правової експертизи і відстеження тенденцій щодо гендерної рівності у процесі відбудови буде вкрай складно.
Гендерно-правова експертиза законопроєктів зараз як ніколи актуальна, адже процеси відбудови повинні відповідати вимогам та викликам сьогодення, а саме – включати не формальну, а ефективну реалізацію рівних прав та можливостей жінок і чоловіків насамперед на рівні законодавства.
Ярина Бущак, юристка-аналітикиня Аналітичного центру ЮрФем, спеціально для УП. Життя
