Школа – не лише для уроків. Якою має бути освіта, аби підлітки хотіли залишатися в Україні?

У всі часи молодь вважається майбутнім держави, її соціальним капіталом. Україні ж ця частина суспільства життєво необхідна вже зараз, аби вистояти в повномасштабній війні та в майбутньому відновлювати економіку. Водночас, якщо говорити про підлітків, які нині роздумують, ким бути, де жити і здобувати освіту – то ця спільнота найменш чисельна.

За даними Міністерства соціальної політики, у 2024 році частка українців віком до 18 років становила лише 15%. Це ті, кого критично важливо зберегти і підтримати, адже від них залежить життєстійкість міст, громад і всієї країни.

Як мотивувати молодь залишатися вдома – питання, яким задаються не тільки українські урядовці. В Естонії, до прикладу, існує держпрограма підтримки молодих естонців, які готові повернутися додому після здобуття освіти за кордоном і працювати задля розвитку рідної країни. Подібний проєкт існує і в Литві – Create Lithuania.

У Польщі цьогоріч уряд ухвалив п'ятирічну стратегію повернення своєї молоді в країну через підтримку програм освітньої мобільності та сприяння доступу діаспори до академічної освіти і професійних стажувань у Польщі.

В Україні на тлі воєнної невизначеності підлітки відчувають непевність щодо власного майбутнього. Тож задача дорослих – допомогти їм самовизначитися та побачити можливості в рідному місті чи селі. Що для цього є в громадах і що потрібно зробити зі шкільною освітою, аби підлітки відчували себе "‎своїми" вдома та прагнули будувати майбутнє в Україні? У 2025 році ми з командою фонду savED розбиралися в дослідженні "Війна, освіта і соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення".

Офлайн-навчання, друзі і живе спілкування

У межах дослідження savED 2025 року ми опитали близько двох тисяч учнів та учениць 8-11 класів із понад 120 шкіл в Україні. 53% школярів повністю або частково відчувають себе частиною спільноти у рідних селах і містах. Бажання розвиватися у рідній громаді і відчуття приналежності до неї у підлітків підсилює, зокрема, задоволеність навчанням. Зі спілкування з підлітками ми виявили: 71% учнів, задоволених навчанням у школі, відчувають себе частиною громади, тоді як серед незадоволених таких 28%. На бачення підлітками свого майбутнього вдома також впливає наявність друзів у громаді і спілкування з ними наживо.

Можливість офлайн-навчання безпосередньо впливає на те, чи вдається учням знаходити друзів і наскільки міцними стають ці взаємини. Близько 57% підлітків, які відвідують уроки офлайн, зазначають, що мають багато друзів-однокласників. Серед тих, хто навчається виключно дистанційно, лише 41% можуть похвалитися широким колом шкільних товаришів.

Безпечний освітній простір як базова передумова

З одного боку, ми маємо тенденцію поступового повернення українських школярів в "офлайн". За даними МОН, у порівнянні з вереснем 2024 року, цьогоріч учнів, які навчаються виключно в дистанційному форматі, стало менше на понад 100 тисяч. Така загальна статистика обнадіює. Водночас реальність така, що у прифронтових регіонах досі є тотальна проблема з доступом до освіти. За даними нашого дослідження, 49% тамтешніх учнів навчаються виключно онлайн уже четвертий рік поспіль. Аби змінити це, школам потрібні якісні укриття, та разом із тим – це мають бути повноцінні простори для навчання й розвитку дітей.

У прифронтових регіонах команда savED уже понад три роки перетворює шкільні підвальні приміщення на повноцінні освітні осередки, а десь це фактично підземні школи. Усього відремонтували і облаштували понад 70 укриттів, зокрема, на Миколаївщині, Харківщині, Херсонщині, Сумщині, Чернігівщині, Дніпропетровщині та у Запорізькій області. Кожен осередок – не лише для традиційних уроків, а й для позашкільних занять, яких бракує на "‎дистанційці".

Водночас у таких прифронтових областях, як Харківська чи Херсонська, через напружену безпекову ситуацію обласні адміністрації змушені повністю відкладати запуск офлайн-освіти, адже тут йдеться про регулярні реальні загрози для життя дітей. Тож, укриття – єдиний простір, де можна активувати хоча би позашкілля.

У таких громадах ми з фондом створюємо підземні освітні центри "‎Вулик". Там є все необхідне для занять з надолуження освітніх втрат і творчих активностей: зручні меблі, цифрові пристрої, мінібібліотека. Такі "‎Вулики" ми допомагаємо обладнати якісною вентиляцією, аби всередині завжди було свіже повітря. А ще – це яскраві простори, в яких діти забувають, що вони під землею. Ми вже маємо кейси, коли ці місця стають справжніми "острівцями нормальності" у громадах. Приміром, в Ізюмі на Харківщині наш "Вулик" перетворився на найбільший у місті підземний освітній простір і місце не лише для дитячих занять, а і для неформальних зустрічей, майстер-класів і тренінгів серед дорослих.

Довіра і спільнота "‎своїх"

Зі спільноти фактично виростає той актив населення, соціальний капітал, завдяки якому відновлюється громада. А що формує таку спільноту? Передусім міцні зв'язки між людьми, взаєморозуміння, подібні інтереси й цінності, що зрештою переростають у довіру.

Водночас нині лише від 5% до 24% підлітків вважають, що більшості людей можна довіряти. Багаторічний брак контактів і живого спілкування послаблює відчуття довіри до оточуючих не менше, ніж відчуття власної залученості в процеси навколо. Зі спостережень педагогів, сучасні підлітки стали більш ізольованими і менше цікавляться тим, що відбувається в їхній громаді, у порівнянні зі школярами "‎доковідного" періоду і часів до повномасштабної війни.

Облаштувати безпечний освітній простір зручностями – це лише перший крок. Людям потрібні люди. Підлітків потрібно гуртувати навколо близьких їм ідей та інтересів. Ми в savED, до прикладу, втілюємо це зі старшокласниками в освітній програмі UActive.

UActive ми співініціювали у 2023 році з американською неурядовою організацією Spirit of America, щоби молодь віком 13–17 років у прифронтових регіонах могла долучитися до відновлення України в цікавий їм спосіб і створювати корисні для своїх громад рішення - STEM-хаби, спортивні осередки, кіноклуби або ж екологічні ініціативи.

Підлітки проходять відбір, об'єднавшись у команди. Протягом десяти місяців працюють над своєю ідеєю так, ніби це міні-стартап: вчаться залучати ресурси, шукати партнерів, опановують проєктний менеджмент, основи лідерства, навички креативності. Насамкінець презентують проєкти професійному журі, а найкращі ідеї отримують стартове фінансування для реалізації – по 5000 доларів на команду.

За два роки випускниками UActive стали понад 700 підлітків з Миколаївщини, Київщини та Чернігівщини, які втілили понад 40 проєктів. Окрім фінансування від партнерів програми, учасники самостійно залучили понад 240 тисяч доларів від меценатів на розвиток своїх ініціатив.

Подібна реальна причетність до змін у громаді формує в підлітків відчуття власної значущості та впевненості, що вони спроможні ці зміни втілювати. Їхні ідеї підтримують дорослі, відтак посилюється і довіра до них. 69% опитаних нами учнів, які вважають свою діяльність такою, що має сенс, мають високе відчуття належності до громади, тоді як серед тих, хто цього не відчуває – лише 20%.

В ідеалі потрібно гуртуватися і створювати для підлітків нові сенси в тих умовах, де вони зростають, тобто шукати об'єднуючу ідею в місцевому контексті. І тут гарним підґрунтям є позашкільна освіта. Маємо приклад із Миколаївщини. Тамтешнє село Червона Долина сильно постраждало внаслідок обстрілів, росіяни знищили місцеву школу і дитсадок. Дивом уцілів місцевий будинок культури. В одній із кімнат ми облаштували освітній центр "Вулик". Відтоді діти почали відвідувати офлайн-уроки, тут же надолужують освітні втрати за програмою від savED та долучаються до позашкільних активностей.

Згодом стало зрозуміло, що однієї кімнати недостатньо, тож виникла ідея перетворити весь будинок культури на повноцінну школу. А у 2024-му році ми додатково створили модульний освітній простір поблизу, куди тепер ходять на заняття учні молодших класів. Червона Долина повернулася до життя, а з появою освітніх просторів ми врешті дали надію всім жителям, що відновлення можливе навіть після значних руйнувань, і що громада міцнішає. Місцеві підлітки побачили, що для них вдома створюють реальні можливості для навчання й розвитку, а значить, вони важливі тут.

Школярі відчули готовність особисто включитися у відновлення громади. Так на базі школи у будинку культури в Червоній Долині старшокласники створили учнівське кафе. Процес роботи підлітки показували у блозі. Коли діти облаштували у осередку зону для кінопоказів, локація швидко набула популярності серед місцевих. Кошти на реалізацію проєкту і підтримку дорослого ментора команда отримала в межах UActive.

Це приклад того, як залучення учнівства в позашкільні активності, не лише ті, що напряму стосуються освіти, але й у контексті життя всієї громади, веде до якісних змін навколо. Сьогодні в Широківській громаді, до якої входить Червона Долина, діє молодіжна рада, мета якої – залучати підлітків до самоврядування. Вже є позитивні результати. Під час опитування місцевих підлітків ми з'ясували, що більшість повністю чи переважно відчувають належність до громади (63%), а близько третини активно долучаються до молодіжних ініціатив (34%). При цьому 63% опитаних кажуть, що хотіли б приєднатися до нових позакласних активностей.

Бачення себе в майбутньому

Важливим залишається питання, ким і де себе бачать підлітки після школи. Дослідження savED показало: 46% вірять в оптимістичне майбутнє України. Водночас щодо власних перспектив 40% налаштовані критично: не вважають, що знайдуть гідну роботу в своїй громаді або в межах країни. Бажання переїхати за кордон виявили 22% школярів, тобто фактично кожен пʼятий. Залишатися в Україні хочуть 52%, але з них у рідному місті чи селі – лише третина.

Без дорослого наставника підліткам складно побачити ширші можливості в громаді та країні та й загалом зрозуміти, чи є їм тут місце для самореалізації. Тож важливо, щоби поруч були ті, кому підліток довіряє, чий приклад може відкрити школяреві погляд на власне майбутнє. Для когось таким ментором може стати улюблений вчитель або вчителька, з ким дитині легко спілкуватися й ділитися всім, що є на думці. Для когось – це мама або тато, бо з ними хороші стосунки, а комусь ближче старший брат чи сестра.

Поцікавившись думкою дорослих, ми виявили, що 57% батьків, які виховують підлітків, самі потребують допомоги в обговоренні з дітьми їхньої майбутньої професії. Що тут важливо – системна підтримка дитини. У вже згаданій програмі UActive менторство відбувається так: підліток потрапляє в програму, перед ним – нова спільнота, але щоб не розгубитися, поруч є ментор.

Запрошений фахівець чи фахівчиня слугує учасникам опорою на кожному етапі: від супроводу під час дослідження цільової аудиторії проєкту, обговорення доцільності й реалістичності впровадження ідеї аж до фінальної презентації. Весь час це постійна комунікація, зустрічі двічі на тиждень, щонайменше чотири – офлайн. Ментор відслідковує прогрес команд, надає зворотній зв'язок, робить усе, аби підлітки відчули, що творять дійсно щось вартісне для своєї громади.

Ще одна важлива річ – підтримка учнівства з боку громадського сектору і бізнесу, для якого підлітки це потенційні майбутні колеги і нові фахівці за декілька років. Коли освітнє середовище згуртувало підлітків навколо спільних інтересів, далі справа за досвідченими профі – зі свого досвіду показати школярам, ким вони можуть стати в Україні.

Наприклад, випускники UActive з командою savED регулярно вирушають в освітні мандрівки – кількаденні поїздки до Львова, де ми знайомимо підлітків із місцевими підприємцями, громадськими та студентськими організаціями, державними інституціями. Це спілкування, яке дає і краще розуміння різних сфер діяльності, і привід спробувати бути активними і впливати на зміни у своїй громаді.

Освіта в умовах війни – це не про оцінки

В умовах, коли для виживання і стійкості країни в повоєнному майбутньому критично потрібні люди, ми не можемо ігнорувати той факт, що мотивацію підлітків бути причетними до цього треба формувати вже зараз. Не чекати кінця війни, не чекати великої відбудови. Шлях до діалогу з молоддю про наше спільне "завтра" починається зі школи.

Під час війни роль освіти виходить далеко за межі традиційного навчання. Освітній простір і спільнота стають опорою для відновлення та створення соціальних зв'язків, простором безпеки, підтримки, спільнотворення, а також джерелом відчуття приналежності до громади.

Після опитування майже двох тисяч школярів у 2025-му році ми бачимо, що там, де є безпечна офлайн-освіта – хай у різних варіаціях, у модульних класах, підземних осередках чи в позашкільному форматі, учні задоволені навчанням, мають друзів та постійну взаємодію з однолітками – відчуття себе "‎своїми" і потрібними в рідній громаді в школярів посилюється.

Так, ми свідомі того, що не скрізь в умовах воєнного стану можливо дати дітям повноцінний офлайн. Поза тим, живі зустрічі школярів бодай раз чи два на тиждень дають змогу підтримувати у дітей відчуття спільноти. Тож допоки життя навколо сповнене випробуваннями, освіта залишається ключем до соціалізації дітей, до посилення в них довіри і розуміння свого "‎завтра" саме в Україні. Через якісні освітні активності всупереч ми можемо показати підліткам, що вони – важливі і значущі для майбутнього країни.

Анна Новосад, співзасновниця благодійного фонду savED, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.