Це вже дискримінація українськомовних чи ще ні?

Коротка версія історії: київський спортзал CSA Academy, який я відвідую(-вала), хитро відмовився виконувати мовне законодавство, запевняючи, що тренери на групових заняттях мають спілкуватися українською, лише якщо їх про це попросять. І лише з "попроханцями". Бо групі зручніше іншою, "зрозумілою їм мовою".

Мої аргументи і пояснення законодавства, що це так не працює, менеджерам спортзалу не допомогли. Тому я написала скаргу мовному омбудсмену.

А тепер довга версія історії.

Перший мій тренер у цьому спортзалі говорив українською. Але він звільнився. І нашу групу взяв інший.

Натяку на українську і не було.

Але я не з тих сміливих людей, які в цю ж хвилину заявляють про порушення своїх прав. Та всьому є межа.

Спершу я тішила себе сподіваннями, що ось-ось, ну він почує українську і перемикнеться. Дарма. Тоді я задумалася, як же про це йому сказати. Можливо, він просто не розуміє, просто не звертає уваги? Треба ж бути толерантним, не тиснути, бо в нас же "лагідна українізація".

Але потрібних слів для особистої розмови так і не знайшла.

Водночас ця ситуація дуже муляла і геть не збігалася з моєю громадянською позицією.

І тут – неначе сам Бог послав – спортзал запостив опитування в Instagram, а чого ж клієнтам не вистачає у їхньому сервісі?

І я чесно написала, що бракує української мови від тренерів, бо чую переважно лише російську.

Ви думаєте, на це відреагували? Ні. Але я вирішила, що раз почала, відступати уже нікуди. І написала спортзалу в особисті повідомлення.

Вони зрештою відповіли. І тут я відчула, що мене десь жорстко "намахують".

Я знала про те, що обслуговування повинно бути українською, але спортзал історію подав так, що це я маю просити, щоб вони говорили українською, інакше всі говорять, як їм зручно. Читайте – російською.

І я пішла питати поради у Facebook.

До речі, судячи з реакцій на мій допис у Facebook, зі схожою проблемою зіткнулася не я одна:

🟣"Дуже стандартна ситуація, особливо до повномасштабної. Стандартна у всіх групах: від фітнесу до дитячих гуртків";

🟣"У Вінниці така ж проблема. І що гірше, це поширено серед тренерів, які проводять заняття із дітьми (гімнастика, танці, фітнес тощо)… У більшості випадків усе усіх влаштовує, тренера, дирекцію, батьків, "мова зрозуміла";

🟣"У мене була така ситуація з дитячим тренером. Зі мною він говорив українською, а заняття проводив російською. Коли я зробила зауваження, то сказав, що пробував, але діти не розуміють українську. Я процитувала закон, поскаржилась адміністраторці, але він, коли бачив мене поруч, говорив українською, коли відходила, переходив на російську. Врешті довелося піти від нього".

Якщо ви цього не знали, то за законодавством у сфері обслуговування саме українська має бути за замовчуванням. Лише якщо хтось попросить говорити російською, тоді йому мають дублювати інформацію цією мовою.

Мене ж намагалися запевнити, що законодавство працює навпаки, і ще й прикривалися опитуванням іншої групи, на заняття якої я не ходжу.

У мене не залишилося іншого вибору, як написати скаргу.

Але до чого це все я? Це не перший і не останній схожий конфлікт. І це нормально, коли одні скаржаться, інші враховують і виправляються. Але у своєму випадку я наразі не бачу позитивних перспектив.

Я досі ніколи настільки гостро не відчувала, що мене дискримінують у власній країні, намагаються запхнути в "гетто українськомовних", бо всі інші говорять на "понятном всєм язикє".

І мені хочеться плакати від розпачу, що така поведінка досі існує в нашій країні.

І я щиро не розумію, що нам зараз з цим робити. Так, я написала скаргу, так, я щиро сподіваюся, що на неї відреагують і випишуть спортзалу штраф. Але невже це змінить світогляд людей, які працюють у тому спортзалі?

Вони уже точно уявили мене міською божевільною і колективом хіхікали з того, що я їм пишу, посилали мене в усі можливі місця, просто не написали мені це особисто.

Так і що далі? А далі я або піду в цей спортзал і точно не почуватимуся там комфортно, й українська буде у зневажливому тоні лише на позір і лише для мене. Або я піду звідти, і після штрафу все повернеться на звичні їм місця. Бо і скаржитись ніхто не буде. Бо "какая разніца".

P.S. Передбачаючи коментарі тих, хто не згоден зі мною.

Давайте чесно.

Ця вся історія дуже хитро приправлена соусом, що так хочуть клієнти. Я впевнена, що значна частина людей з того спортзалу "за" російську, частині все одно, а ще частина мовчить. Але це означає тільки те, що в суспільстві досі немає достатнього розуміння важливості розвитку української мови.

ОНОВЛЕНО. Після публікації колонки у нас із керівництвом спортзалу була розмова, де вони пообіцяли працювати над проблемою.

Катерина Хорощак (Дорош), головна редакторка УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.