Дитина часто хворіє у школі: що робити та коли залишати її вдома
Зазвичай батьки асоціюють осінь із сезоном застуд, тому у цей період особливо переживають за здоров'я своїх дітей. Хтось запасається противірусними препаратами, а дехто досі тримає напоготові гірчичники. Ще сильніший страх з'являється, коли чиясь дитина приходить до школи або у садочок з нежиттю чи іншими симптомами застуди. Виникають побоювання: "А раптом тепер інфекція пошириться на всіх?"
Далі – про те, як уберегти дітей від інфекції і допомогти їм у разі хвороби.
Як дитячий організм захищає себе від інфекцій?
У нашому організмі є два основних види протиінфекційного захисту. Перший – вроджений або неспецифічний, який захищає нас від всіх факторів зовнішнього середовища. Наприклад, шкіра та слизові оболонки, які стають першим потужним бар'єром для зовнішнього збудника. Такий захист є основним для дитини, яка народжується і зростає.
Другий тип захисту – набутий або специфічний. Це антитіла, які виробляються у відповідь на потрапляння певного збудника в організм. Таким чином, якщо організм вже "знає" ту чи іншу інфекцію, він може швидко відреагувати і захистити себе. Набутий захист більш ефективний, але для того, щоб він сформувався, організм повинен "познайомитися" зі збудником цієї інфекції. Яким чином це відбувається? Або під час подолання хвороби, або в результаті вакцинації. Вакцинація – теж процес формування набутого захисту.
Треба розуміти, що дитина народжується з нульовим імунітетом. Її організм ще не "знає" жодної інфекції. Новонароджений малюк захищений антитілами, які йому передала мати. Ці антитіла живуть від декількох місяців до півтора року. Після цього вони розпадаються, і дитина починає напрацьовувати власний імунітет.
У віці від 1 до 2,5 років дитина переважно контактує зі своїми батьками та середовищем, в якому зростає. Її організм "знайомиться" з мікробами, які циркулюють у тому середовищі, і таким чином напрацьовує імунітет. Потім дитина починає соціалізуватися: йде до садочку, відвідує розвиваючі заняття та спортивні гуртки, грається з іншими дітьми у дворі. Організм стикається з новими збудниками і починає хворіти на респіраторні інфекції. І це абсолютно нормально, адже саме так формується її імунітет.
Враховуючи, що у дітей до 4-5 років вроджені фактори захисту переважають над набутими, хвороби протікають доволі легко і швидко. Після 4-5 років дитина, яка пройшла етап соціалізації, починає формувати імунітет. Її неспецифічний захист йде на другий план, як у дорослої людини, а специфічний виходить на перший. Саме тому діти, які перехворіли на вірусні інфекції і садочку, можуть хворіти у школі набагато рідше.
Залишити вдома чи відправити до школи: що робити, коли дитина захворіла
Якщо дитина почувається добре, радіє, бігає, їсть і має сили навчатися, незважаючи на всі симптоми, вона може йти до школи. Головне – керуватися її самопочуттям.
Ще з радянських часів всі звикли, що якщо дитина прихворіла – її одразу треба ставити на облік та лікувати всіма можливими фізіотерапевтичними процедурами, які можуть жодним чином не покращити стан здоров'я. Так само, як і противірусні препарати, часник, гірчичники та інші народні засоби.
Не варто забувати, що існує доказова медицина, яка своїми дослідженнями довела, що симптоматичне лікування має свою назву саме тому, що лікарі призначають його для полегшення симптомів. Не потрібно перевантажувати дитячий організм зайвими призначеннями та процедурами. Він самостійно бореться з інфекціями, незалежно від того, капаємо ми ніс при нежиті чи ні. Знайомство дитячого організму з інфекціями – нормальний процес, на який ми ніяк не можемо вплинути.
Звичайно, потрібно спостерігати за загальним станом дитини, щоб вчасно розпізнати червоні прапорці та почати лікування. Йдеться про головний біль, млявість, задишку, висипи, лихоманку більше 2-3 діб. Ці симптоми є приводом, щоб звернутися до лікаря. У разі легких ознак вірусної інфекції, батьки можуть сміливо відпускати дитину на навчання.
Чи потрібно вакцинуватися?
Обов'язково! Саме вакцинація допомагає дитині не хворіти на тяжкі інфекційні хвороби та захищає від ускладнень.
Чи не найбільшу кількість ускладнень провокує грип. Важливо вакцинуватися від грипу щорічно, починаючи з 6 місяців. Бажано зробити щеплення восени – до того, як настане епідемічний період. Також є вакцина від коронавірусу, яку можна вводити дітям після 5 років.
Крім того, наразі є можливість попереджати і пневмококову інфекцію. Хоч це щеплення і не входить до національного календарю щеплень, проте захищає від бактеріальних респіраторних інфекцій та ускладнень вірусних інфекцій.
Крім того, є вакцина, яка може зарадити гемофільній інфекції (провокує у дітей пневмонію, гнійний менінгіт та запалення надгортанника). Вона є обов'язковою для всіх дітей.
Завдяки вакцинації можна уникнути таких захворювань, як-от кір, краснуха, вітряна віспа.
Дуже часто діти хворіють на кишкові інфекції. Наприклад, ротавірус – одна із найчастіших причин виникнення кишкових інфекцій у дітей, особливо маленьких. Цьому захворюванню можна запобігти завдяки вакцинації.
Звісно, педіатри мають складати графік вакцинації для своїх маленьких пацієнтів та контролювати проходження усіх щеплень. Для цього є рекомендаційний лист Міністерства охорони здоров'я. Якщо раніше у нас були обов'язкові і рекомендовані вакцини, то сьогодні такого немає. Всі вакцини вважаються обов'язковими, просто поділені на дві категорії – є ті, які покриваються програмою медичних гарантій Національної служби здоров’я України (НСЗУ), а також ті, які батьки роблять за власні кошти. Також можна відвідати Національний портал з імунізації і ознайомитися там з детальним графіком вакцинації.
Як змінилися дитячі захворювання в останні роки
Почнемо з того, що майже 2 "ковідних" роки ми жили в умовах карантину і були ізольовані від інших людей. Це зумовило те, що діти у період коронавірусу хворіли рідше.
На жаль, карантин в Україні "скасували" 24 лютого 2022 року. З початком війни всі забули, що коронавірус існує.
Після тимчасової еміграції діти поступово почали повертатися до шкіл, через що почали хворіти частіше. Наприклад, з'явилася велика кількість випадків стрептококової інфекції. Також більш поширеними стали ротавірус і різні респіраторні інфекції. Навіть діти, які ходили до садочку і сформували нормальний імунітет, почали хворіти частіше, бо два роки не могли "тренувати" свій імунітет.
Тож війна певним чином вплинула на дитячу захворюваність. У першу чергу – через постійне переміщення великої кількості людей між регіонами і країнами. Також негативна тенденція пов'язана з тим, що під час тривог діти перебувають в укриттях, де немає належної вентиляції. Вони почали частіше контактувати одне з одним і, відповідно, хворіти. Ще один фактор – це стрес, який негативно впливає на резистентність організму.
Не варто забувати і про ситуацію зі щепленнями. Враховуючи постійні переїзди, кількість вакцинованих дітей різко зменшилася. До того ж погіршилася ситуація з доступом до медичної допомоги. В одних регіонах України ми маємо зруйновані міста і розбомблені лікарні, а в інших – шалене перевантаження медичної системи. Це вплинуло і на якість медичних послуг, і на вакцинацію.
Важливі кроки для захисту дітей від вірусів
Найперше і найголовніше – це спосіб життя. Дитина не повинна перевтомлюватися, тому що будь-яка перевтома впливає на стійкість організму. Режим відпочинку і праці у дитини має бути збалансованим.
Також необхідно, щоб дитина збалансовано харчувалася, мала достатню фізичну активність та загартовувалася для того, щоб підтримувати стійкість неспецифічних факторів захисту.
Якщо говорити про додаткові вітаміни, можна звернути увагу на вітамін Д. Він також є чинником, який впливає на якість неспецифічного захисту організму. Всі інші синтетичні вітаміни – це великий міф XX століття. У більшості випадків вони не мають жодного впливу на організм. Тому давати синтетичні вітаміни дитині, яка нормально харчується, не потрібно.
Олексій Риков, лідер напряму педіатрії медичної мережі "Добробут", спеціально для "УП. Життя"
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
