Чому дорослі важче переносять вітрянку та як діяти на випередження
Вітряна віспа, або як в народі кажуть, вітрянка – одна з найпоширеніших інфекцій, з якою більшість людей знайомляться ще в дитинстві. Але якщо перший контакт із вірусом відбувається у дорослому віці, хвороба часто перебігає значно складніше і потребує особливої уваги.
Тож давайте розберемо, чому дорослі так важко переносять вітрянку, як діяти коли ти захворів та чи потрібно вакцинуватись.
Що таке вітрянка і чому дорослі важке хворіють
Вітряна віспа – це дуже заразне інфекційне захворювання, спричинене вірусом герпесу 3 типу Varicella Zoster Virus (VZV). Перший же контакт з вірусом призводить до розвитку вітрянки.
Після одужання вірус не зникає з організму повністю, а переходить у неактивний стан і зберігається в нервових клітинах.
У більшості людей він так і залишається неактивним на все життя, але іноді, здебільшого на тлі сильного стресу, ослаблення імунітету або з віком, вірус може "прокинутися" знову. Тоді він проявляється вже не як вітрянка, а як оперізуючий герпес (herpes zoster).
Чому організм дорослого реагує агресивніше?
Дорослі, які не хворіли на вітрянку і не були вакциновані в дитинстві, можуть взагалі не мати захисту від цього вірусу, що робить їх повністю вразливими до інфекції. Крім того, з віком перебіг хвороби зазвичай стає складнішим. Якщо діти часто одужують приблизно за тиждень, дорослим може знадобитися 10 і більше днів, а окремі симптоми можуть зберігатися ще довше.
Це пояснюється тим, що імунна система дорослої людини вже повністю сформована і реагує на вірус набагато сильніше. Саме тому вітрянка у дорослих частіше супроводжується високою температурою (іноді понад 40 °C), вираженою загальною слабкістю, більш поширеним і болісним висипом, а також вищим ризиком бактеріальних ускладнень.
Механізм такої реакції доволі складний, але якщо спрощено пояснити, то у дорослих деякі клітини імунної системи, зокрема Т-клітини, активуються повільніше, через що вірус отримує додатковий час для розмноження та поширення в організмі.
Коли імунна система зрештою "усвідомлює" масштаб загрози, вона реагує різко й надмірно. Активовані Т-клітини починають у великій кількості виробляти запальні речовини – цитокіни. З одного боку вони допомагають боротися з вірусом, але якщо їх стає забагато, то вони починають пошкоджувати власні тканини організму.
Саме тому у дорослих імунна відповідь на вірус вітряної віспи часто або запізнюється, або виявляється надто агресивною. Це й зумовлює важчий і триваліший перебіг хвороби.
Дослідження також показують, що з віком частина Т-лімфоцитів "дещо втомлюється", а тому вони працюють повільніше й менш ефективно. Це ще одна причина, чому вітрянка у дорослих часто перебігає важче та затягується в часі.
Як зазвичай перебігає вітрянка у дорослого
Вітряна віспа має індекс зараження 75-90%, тобто зі 100 людей, що контактували з хворим, захворіють від 75 до 90 осіб, в яких не було сформованого імунітету. Хвороба передається повітряно-крапельним шляхом і поширюється через кашель, чхання та контакт із вмістом пухирців.
Симптоми починаються через 10-21 день після зараження, середній інкубаційний період становить близько 2 тижнів.
Типові симптоми вітрянки у дорослих:
- висока температура (може підвищуватися до 39-40°C);
- сильний головний біль та ломота в тілі;
- висип – поява маленьких червоних плямок, які швидко перетворюються на пухирці з рідиною, згодом покриваються кірками;
- сильний свербіж (характерний для всіх стадій висипу);
- збільшення лімфовузлів (часто спостерігається в області шиї);
- нежить, біль у горлі.
У дорослих вітрянка зазвичай триває від 7 до 10 днів з найбільш інтенсивними симптомами протягом перших 4-5 днів.
Оскільки слизові виділення з носа, що містять живий вірус, передують висипанням на 1-2 дні, то інфікована людина стає заразною вже в цей момент. І залишаються такою до моменту утворення кірочок на всіх елементах висипу ( 5-7 днів з моменту останнього висипу).
"Нормальний" перебіг і тривожні симптоми
Відносно нормальним перебігом вважається стан, при якому в людини контрольована температура і типовий висип без нагноєння, але я завжди рекомендую інформувати сімейного лікаря про підозру на хворобу чи появу перших симптомів і не займатись самолікуванням.
Бо саме лікар, який знає історію вашого здоров'я, може швидко визначити схему лікування та підібрати коректні жарознижувальні препарати з правильним дозуванням. Не менш важливим є і підбір протисвербіжних засобів, оскільки саме через розчухування пухирців виникає найбільше ускладнень. Зрештою, лікар може вчасно виявити потребу в противірусній терапії чи госпіталізації, що прямо впливає на ефективність лікування.
За межами норми є стан, коли:
- Температура не знижується під дією жарознижувальних препаратів.
- Виникає сильний головний біль, блювання, порушення свідомості, судоми, порушення ходи, мовлення або координації (може бути ознакою ураження головного мозку).
- Утруднене дихання, біль у грудях, сильний кашель.
- Нагноєння везикул, крововиливи, чорні кірки (може свідчити про некроз тканин), дуже щільні або різко болючі елементи висипу.
Під час прояву таких симптомів пацієнт потребує невідкладної допомоги медиків.
Окремою чутливою категорією є вагітні жінки, люди з імунодефіцитом чи пацієнти, що приймають лікарські засоби з імуносупресивною дією (пригнічують імунітет), наприклад глюкокортикостероїди чи хіміотерапія. У випадку зараження чи мінімальної підозри ця категорія має бути на зв'язку з лікарем з першого дня.
Найчастіші ускладнення у дорослих
Ускладнення вітряної віспи можуть бути специфічними (зумовлені вірусом) і внаслідок приєднання бактеріальної інфекції.
Найчастіше спостерігають ларинготрахеобронхіт, пневмонію, ураження нервової системи (енцефаліт, менінгіт, менінгоенцефаліт, мієліт, параліч лицьового нерва), бульозну стрептодермію (стрептококове ураження шкіри), флегмону, абсцес, імпетиго, лімфаденіт, стоматит, кон'юнктивіт, кератит, сепсис.
Що робити після контакту з хворим, якщо симптомів ще немає
Найефективнішим способом захисту є екстрена профілактика – щеплення однією дозою вакцини проти вітряної віспи. Це потрібно зробити у перші 72 години від моменту контакту з хворим.
Кому показана термінова вакцинація:
- Невакцинованим дітям після контакту з хворим у дитячому садку, школі, вдома.
- Дорослим без імунітету (не хворіли, не вакциновані) після контакту з хворим
- Медпрацівники при професійному контакті з хворим на вітрянку.
- Членам сім'ї хворого, які живуть в одній квартирі.
- Вагітним жінкам без імунітету – їм вводять специфічний імуноглобулін, а не вакцину.
У більшості випадків така профілактика або повністю запобігає хворобі, або значно полегшує її перебіг.
Чи має сенс вакцинація проти вітрянки у дорослому віці
Поширеною є думка, що перенесена вітряна віспа в дитячому віці забезпечує абсолютний і довготривалий захист. Однак клінічна практика свідчить, що це твердження не завжди є коректним, описано численні випадки захворювання на вітрянку у дорослих, які вже мали відповідний анамнез у дитинстві. Це явище пов'язують з особливостями взаємодії імунної системи з вірусом вітряної віспи.
Як і інші віруси, вірус вітряної віспи може з часом змінюватися, мутувати , а імунна пам'ять організму – послаблюватися. Через 10-20 років після перенесеної інфекції захисна відповідь може бути недостатньою, що створює умови для повторного захворювання. Саме тому вакцинація проти вітряної віспи розглядається як доцільна і для дорослих, навіть якщо вони хворіли на неї в дитинстві.
Окремо хочу наголосити на важливості вакцинації для жінок, які планують вагітність. Якщо жінка не хворіла на вітрянку до вагітності, їй рекомендують щеплення ще на етапі планування, оскільки під час вагітності його робити не можна, а перебіг вітрянки у разі зараження становить великі ризи як для мами, так і для дитини.
Для профілактики вітряної віспи використовуються живі ін'єкційні вакцини, зареєстровані в Україні: "Варілрикс" та "Варівакс".
Схема вакцинації передбачає дві ін'єкції. Спочатку вводять першу дозу, яка "знайомить" імунну систему з вірусом і запускає формування захисної відповіді, а потім другу дозу, щоб закріпити та підсилити імунітет.
"Варілрикс" має єдину схему вакцинації: діти від 9 місяців та дорослі отримують 2 дози з інтервалом не менше 6 тижнів.
А ось "Варівакс" має вікові особливості в схемі:
- діти віком 9–12 місяців отримують 2 дози з мінімальним інтервалом 3 місяці;
- діти від 12 місяців до 12 років – 2 дози з мінімальним інтервалом 1 місяць;
- підлітки від 13 років та дорослі – 2 дози з інтервалом 4-8 тижнів.
Двох доз вакцини достатньо для формування стійкого імунітету, щорічні щеплення, на відміну від вакцини проти грипу, не потрібні. Рішення про повторну вакцинацію у дорослому віці ухвалює ваш сімейний лікар з огляду на усю попередню історію здоров'я.
Богдана Загрива, сімейна лікарка мережі медичних центрів "Лікую", членкиня Академії Сімейної Медицини України, спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.