Жменя цікавих авторів зі Швейцарії

20
18 червня 2014

Минуло вже трохи часу з мого візиту до Золотурну на літературний фестиваль. Книжки прочиталися, а враження дещо систематизувалися. Тому – ось мій суб’єктивний список цікавих швейцарських (через мовний бар’єр - насамперед франкомовних) авторів.

Що характерно, ці імена можна зустріти і в щорічному пораднику інституції "Pro Helvetia", де є список тих швейцарських письменників, яких добре було би перекласти іншими мовами.

Візуально-поетичний тандем

Двоє митців – художник Ingo Giezedanner і реперка Big Zis – разом творять дуже цікавий спосіб документування міського простору.

Так відбувається взаємодія між різними медіумами. Поезія, реп та ілюстрації, що межують одночасно і з фігуративним, і з абстрактним живописом.

Приклади колаборацій: 

GRR38 Biberreis from grrrr on Vimeo.

Найбільш відома в Швейцарії спільна робота Ingo Giezedanner і Big Zis.

GRR26: gib mer from grrrr on Vimeo.

Перекласти таке важко. Але легко і цікаво привозити на літературні фестивалі. Менеджер(к)ам культурних подій до уваги :)

Для цікавих додаю: ось на цьому сайті є повний каталог усього, що робить Інго Гізеданнер. Але слово каталог не дуже підходить. Це радше мультимедійна мандрівка містами світу. Нота бене: зображення слідів у кожному з розділів відкриває активну карту певного міста – з картинками.

Письменник і дослідження мозку

Жеремі Жандр (Jérémie Gindre), мій особистий улюбленець з-поміж тих, кого вдалося почути на фестивалі –письменник, художник і скульптор.

У дужках зауважу, що для Швейцарії, як мені здалося, робота митця одночасно в різних видах мистецтва є доволі характерною історією. Що, звісно, покращує перспективи культурного експорту та імпорту.

 

Жеремі Жандр свою свіжу книжку "On a eu du mal" (перекласти її можна, наприклад, як "Було нелегко") написав після резиденції… ні, не літературній віллі зі стипендією. А на резиденції при Мійждисциплінарному Центрі дослідження почуттів і мозку. Під час резиденції письменник міг долучатися до конференцій, лекцій і до експериментів у лабораторіях.

Результатом стала книжка з п’яти новел, кожна з яких – і це відчувається – тісно зав’язана на досвіді побачених досліджень. Особливо письменник надихається темою незрозумілої поведінки, старанно розбираючи на запчастини "екстра-буденність", аналізуючи низку ніби незначних деталей.

Є в цих новелах і певний медичний душок. Не йдеться, звісно, про виставляння діагнозів у новелах. Але під час читання чути дуже своєрідний тон оповіді – ніби оповідач не так описує, як фіксує певні прояви в історії хвороби.

Шкода, що цього не переклали українською – дула би добра перекладацька вправа. Подібних текстів у нас не пишуть. А отримати перспективу того, як сьогодні виглядає європейська новела – особливо корисно ще й з огляду на українську (та й світову) моду на коротку прозу.

Жіночий голос

Письменниця Паскаль Крамер (Pascale Kramer) та її новий роман "Глорія" здивували б українського читача. Паскаль Крамер говорить не тільки і не стільки про жінок, скільки про маргіналів і маргіналок – у широкому сенсі цього слова.

Це не дивно – письменниця має великий досвід волонтерської роботи в службі для бездомних жінок. Вона на власні очі бачила і вдалу ресоціалізацію, і поразку повернення до "нормального" життя. Та і ціну слова "нормально" вона чудово розуміє. З усіма його додатковими значеннями.

 

Роман "Глорія" - це історія про соціального працівника Мішеля, котрого (імовірно несправедливо) звільнити за домагання до підопічних йому жінок. Це історія про жінку, котра народила дитину тільки через те, що цей Мішель порадив їй не робити аборт. Це історія про дитину, котра росте в злиднях, і допомогти в догляді за якою Глорія кличе Мішеля.

На орбіті цих історій є низка інших супутніх тем – сексуальна агресія, педофілія, життя бездомних, віктимна поведінка та багато іншого.

Цікаво, що ці складні соціальні сюжети піднімаються не в лоб, а наче і не піднімаються взагалі. От тільки що відчуватимуть читачі, наприклад, під час читання сцени, де Мішель милується рожевими сідничками маленької трирічної дівчинки? Сцени читання будуть дуже візуальні – Паскаль Крамер працює в сфері реклами

Паскаль Крамер було би добре почати перекладати – в неї написано чимало романів, вона добре відома і у Швейцарії, і в Німеччині, і у Франції, залюбки подорожує. Тож промоційний ресурс у неї добрий.

Художня біографія

Давід Боск не тільки письменник, але і працівник французького видавництва " Noir sur Blanc ", котре видає переклади українських письменників.

 

Свіжий роман Давіда Боска "La Claire Fontaine" ("Світлий / Прозорий фонтан") – про останні чотири роки життя художника Гюстава Курбе. Ці роки він провів у Швейцарії, куди вирушив після вигнання з Франції.

Вигнання художника, як ви знаєте, відбулося після скандалу з будівництвом Вандомської колони в Парижі. Після падіння Комуни та початку Реставрації художника звинуватили в розкладанні бюджетних коштів на будівництві.

Що цікаво,  в цьому романі (як і в інших) Давід Боск полемізує зі своєрідним "привласненням класиків", які асоціюються з Францією тільки через те, що є представниками франкомовної культури.

Роман Давіда Боска подає розповідь про долю художника на тлі великих історичних і політичних подій. Але це не просто історичний роман про долю людини на тлі суспільних змін. Гюстав Курбе у романі постає і з неочевидної точки зору – як великий життєлюб, гедоніст тощо.

Це добре і не надто звичне для України поєднання роботи з фактажем, вивчення архівів із добрим стилем, якісним письмом і незвичним ракурсом.

Поїздка до Золотурну відбулася за підтримки проекту Book Platform, який фінансується Європейським Союзом та реалізовується в рамках програми "Культура" Східного Партнерства".

powered by lun.ua