Нобелівський лауреат Патрік Модіано для "чайників"

Щороку після вручення Нобелівської премії з літератури виникає нагода прочитати тексти, можливо, нового для себе автора. 2014 року премію отримав Патрік Модіано.

Цього тижня до Києва приїхала дослідниця творчості Патріка Модіано – Рафаель Гіде, професорка департаменту порівняльної літератури університету Пуатьє. Вона прочитала лекцію про "анатомію дивної Нобелівської премії" та спеціально для читачів "Української правди. Життя" розповіла декілька цікавих рис творчості Патріка Модіано. Для "чайників".

Зірка

Патрік Модіано – один із найбільш визнаних і найбільш популярних письменників Франції. Вже після свого першого роману "Площа зірки" 1968 року письменник отримав усі можливі французькі премії.

В Патріка Модіано є свій вірний читач, який стежить і читає всі його нові романи. І це доволі дивно, тому що його романи не можна назвати "масовими" та спрямованими на широкого читача.

Пам’ять про те, що неможливо пам’ятати

Якби можна було підсумувати творчість Модіано одним словом – то це було би слово "пам’ять".

Хоча варто зауважити, що Патрік Модіано в своїх романах пише про час, якого не застав, бо народився 1945 року. Він не пережив років Окупації, в його родині ніхто не постраждав від Голокосту. Це письменник, який намагається віднайти, привласнити, прожити те минуле, якого ніколи насправді не проживав.

Рафаель Гіде, професорка департаменту порівняльної літератури університету Пуатьє, яка в Києві прочитала лекцію про "анатомію дивної Нобелівської премії"

Війна та окупація

Центральна тема його творчості – досвід Окупації під час Другої світової війни. Саме цю тему назвав у своєму обґрунтуванні і Нобелівський комітет: "За мистецтво пам’яті, завдяки якому Модіано виявив найнезбагненніші людські долі, і розкрив життєвий світ людини часів окупації".

Наприклад, перший роман письменника "Площа зірки" викликав великий скандал. В час його публікації, тобто 1968 року, Франція ще жила в рамках міфу про героїчний Рух Опору. У державному каноні не залишалося місця для пам’яті про колабораціонізм під час окупації. Тож "Площа зірки" вперше формулює французький сюжет про війну, окупацію та колабораціонізм.

З часом фокус творчості Патріка Модіано змінився. Тепер його більше цікавлять не історії катів-колаборантів, а історії жертв.

Письменник як слідчий

Патрік Модіано, реконструюючи світ минулого в своїх романах, діє як слідчий, який веде розслідування, залучаючи до роботи докази, сліди, архівні записи.

Але це особливий слідчий: загадка, що постає на початку роману, не розв’язується наприкінці роману. Модіано показує, як багато речей ми забуваємо – і мистецтво пам’яті, і мистецтво забуття.

Саме тому загадка з роману "переслідує" читачів і після прочитання книжки.

Модіано та сучасники

Тема пам’яті взагалі є знаковою для сучасної французької літератури. Наприклад, 2014 року всі важливі літературні премії отримали романи, що стосувалися саме цієї теми. Тобто Нобелівський комітет не єдиний зосередився на темі пам’яті.

Гонкурівська премія дісталася роману про війну в Іспанії - Lydie Salvayre "Pas pleurer". Премію Medicis в номінації "найкращий роман" вручили Antoine Volodine за роман "Terminus radieux", тема якого обертається довколо теми пострадянського простору.

Премію Renaudot отримав Давід Фоенкінос за роман про художницю-жертву Голокосту "Charlotte" (про цей роман письменник розповів у своєму інтерв’ю для УП.Життя навесні).

З чого почати?

Варто почати з роману "Вулиця темних крамниць" 1978 року. В ньому є узагальнений образ письменника-слідчого, про який ішлося вище.

В центрі подій – детектив, котрий втратив пам’ять, і намагається віднайти своє минуле, блукаючи містом. В романі звучать меланхолія, мистецтво пам’яті та непевності – все це дослідники називають "тиха музика Модіано".

[L]Другий вартий обов’язкового прочитання текст – "Дора Брудер" - це єдиний текст Модіано, який не є романом. Історія цієї книжки починається з того, що якось Патрік Модіано побачив оголошення в газеті 1941 року видання, де ішлося про зниклу дівчинку на ім’я Дора Брудер.

Письменник у цій книжці вирішив "знайти" цю дівчинку – 60 років потому. Тож "Дора Брудер" - текст про зникнення і про те, що зниклу особу неможливо відновити та віднайти. В тексті натомість дуже відчутна відсутність тієї, кого шукають. Це дуже характерний для стилю Модіано текст.

Які тексти Модіано перекладено українською?

Українською мовою перекладено романи "Вулиця темних крамниць" (перекладачка Ганна Малець, видавництво "Пульсари"), "Зниклий квартал" (перекладачка Ганна Малець, видавництво "Пульсари"), "Нічна трава" (перекладач Ярослав Коваль, читати можна тут), "Неділі в серпні" (Ярослав Коваль спільно з Вадимом Карпенком, журнал Всесвіт № 2 за 1989 рік, читати можна тут)