Міністерство культури України чи УРСР?

78
20 листопада 2015

17 листопада на сайті Міністерства культури України з'явився Відкритий лист Громадської ради при Міністерстві "щодо довіри до діяльності чинного Міністра культури" В'ячеслава Кириленка.

В листі перелічуються успішні кроки Міністерства культури України, починаючи з весни 2014 року.

До таких кроків, зокрема, віднесені:

- наведення порядку у сфері охорони нерухомої культурної спадщини,
- скасування скандальних проектів забудови історичного центру Києва,
- звільнення і заміна керівників деяких державних культурних установ,
відновлення Експертної ради з питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій,
- підвищення кваліфікації посадових осіб облдержадміністрацій,
- робота над формуванням Ради національностей при Мінкультури,
- підтримка ініціатив культурно-мистецького життя та ін.

При цьому частина досягнень Мінкультури не може стосуватися нинішнього складу міністерства, оскільки, як зазначено і в самому листі, В'ячеслав Кириленко очолив його лише 2 грудня 2014 року.

Міністр культури України В'ячеслав Кириленко, фото ridnamoda.com.ua

Завершується лист зверненням до представників культурно-мистецького середовища, які виступали і виступають за звільнення Кириленка з посади міністра.

Їм радять "перейти від не аргументованого критиканства до конструктивної взаємодії з Міністерством культури".

Але, схоже, що пропонована взаємодія, "спрямована на синергію в продовженні реформування сфери культури" та "спільне вироблення плану подальших реформ", під загрозою.

І не лише тому, що наступного дня після оприлюднення листа під стінами Мінкультури відбувся пікет за участю музейників Києва та інших міст, а також Всеукраїнський музейний страйк, причиною яких стала передовсім ситуація з Музеєм історичних коштовностей України.

Фото prostir.museum

А вже 19 листопада один із членів Громадської ради при Мінкультури (а всього до складу ради входять 120 представників різних громадських інституцій) Владислав Піоро опублікував заяву, в якій зазначив, що він нічого не знав про підготовку і публікацію цього листа.

"УП.Культура" звернулася за коментарем до Владислава Піоро та інших членів Громадської ради і попросила їх розповісти, чи підписували вони цей лист, з чим пов'язують його появу і як оцінюють роботу Громадської ради при Міністерстві культури України.

БОГДАН КОЖУШКО, 
член Колегії Головної ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури,
голова Громадської ради при Міністерстві культури

Необхідність написання цього листа з'явилася після оприлюднення на сайті "Реанімаційного Пакету Реформ" 12 листопада 2015 року відкритого листа "Альянсу Культури" щодо зміни керівництва Міністерства культури та призначення компетентного Міністра культури.

Оскільки у цьому листі було багато суперечливих моментів щодо діяльності чинного керівництва Мінкультури, у мене особисто виникла ініціатива написання відкритого листа. Лист мав показати приклади успішної співпраці між Громадською радою та Міністерством культури, про які не так багато відомо органам влади і широкій громадськості.

Богдан Кожушко, голова Громадської ради при Міністерстві культури, фото prostir.museum

У відповідності до п. 3 "Правил використання бланку Громадської ради при Міністерстві культури України", затверджених на засіданні Президії Громадської ради 11 грудня 2014 року, я підготував проект листа.

Його було надіслано заступникам голови Громадської ради. Ці "Правила..." чинні на сьогодні, процедура підписання листів від імені Громадської ради відбувається лише згідно з ними.

Остаточну форму і текст листа схвалили на робочій нараді, куди я запросив також двох голів найчисельніших і найактивніших постійних комісій Громадської ради, які теж внесли свої правки до тексту листа.

Прописана у "Правилах…" процедура підписання надає голові ради право не погоджувати текст листа зі всіма 120-ма членами Громадської ради.

Такий порядок не один раз використовувався і не викликав жодних заперечень серед членів Громадської ради.

Насправді ми написали у своєму відкритому листі не про всі досягнення міністерства — лише про головні.

На мою думку, саме Громадська рада при Міністерстві культури, що була сформована ще за міністра Нищука і продовжила роботу при міністрові Кириленку, працювала дуже ефективно.

З боку керівництва міністерства було розуміння і бажання слухати.

Я був заступником голови Громадської ради ще при міністрах Кулиняку і Новохатьку. І в ті часи ефективність Громадської ради була близька до нуля.

Жодна із серйозних ініціатив або не знаходила тоді підтримки, або не була реалізована. Тому, якщо порівнювати, нинішня Громадська рада є значно ефективнішою, хоча це стосується роботи не всіх комісій — половина на половину. Друга половина комісій здатна лише на критиканство.

ВЛАДИСЛАВ ПІОРО,
голова Правління ГО "Український центр розвитку музейної справи", 
колишній член Громадської ради при Міністерстві культури України

Я вперше побачив цей лист уже після його публікації. До того я навіть не знав, що такий лист готувався. На моє переконання, в такий спосіб Мінкультури і його прихильники намагалися зіграти на випередження.

Як на мене, поява цього листа пов'язана з підготовкою протестної акції біля Міністерства культури, яка відбулася 18 листопада. Можу припустити, що цей лист готувала Президія Громадської ради чи безпосередньо її очільники.

Владислав Піоро, голова Правління ГО "Український центр розвитку музейної справи", фото: Facebook

Взагалі, лист дуже цікавий. Бо, з одного боку, в преамбулі зазначено, що це звернення щодо підтримки чинного Міністра культури.

Але, з другого боку, починають вони здалеку — включно з деякими кроками, які особисто я оцінюю позитивно. Ось тільки до пана В'ячеслава Кириленка вони не мають жодного відношення, тому що це сталося ще до його призначення.

Я не знаю, чи доцільність публікації такого листа і така однозначна підтримка В'ячеслава Криленка відповідають настроям всієї Громадської ради. Тому я вважав за необхідне публічно задекларувати свою позицію.

Вперше наша організація подавала документи на вступ до Громадської ради ще, здається, в часи роботи міністра Кулиняка. Вже тоді в мене було враження, що це така імітація інститутів громадянського суспільства.

Начебто ми декларуємо рух в Європу, начебто ми будуємо громадянське суспільство, і тому у нас при кожному виконавчому органі мали би бути такі ради.

Навіть усвідомлюючи це, мені, з одного боку, було цікаво дізнатися, як це працюватиме, а з другого — я вважав, що не можна втрачати зайву можливість впливу на владу.

Той перший досвід був абсолютно негативним, бо, як і очікувалося, Громадська рада була лише спробою сформувати видимість діалогу із громадськістю.

Вдруге ми подалися на участь у цій раді через очікування позитивних змін після Майдану. Однак сказати, що щось кардинально змінилося, не можна. Про яку ефективність може бути мова, якщо рішення Громадської ради абсолютно ігноруються Міністерством культури?

Якщо взагалі процедура прийняття рішень у Мінкультури ніяк не враховує думку членів ради з того чи іншого приводу?

Тут немає синхронізації, але це простежується не лише в Міністерстві культури і не лише у Громадській раді при цьому Міністерстві. Тому тут узагалі варто говорити про неефективність такої моделі державної політики і її реалізації.

ОЛЬГА ЖМУРКО, 
директор Ромської програмної ініціативи Міжнародного Фонду "Відродження", 
член Громадської ради при Міністерстві культури України

Як член Громадської ради я не була поінформована про наміри підготувати цей відкритий лист, а також не була залучена до обговорення його змісту.

Поява даного листа виглядає як зусилля окремих членів Громадської ради висловити публічну підтримку з боку громадськості чинному Міністру культури у відповідь на критичні зауваження на його адресу, які час від часу лунають у публічному просторі.

Ольга Жмурко, директор Ромської програмної ініціативи Міжнародного Фонду "Відродження", фото: Facebook

І критика, і підтримка нинішньої діяльності Міністерства культури мають право на існування і повинні обговорюватися публічно. Тож якби такий лист вийшов з персональними підписами тих людей, які дійсно підтримують діяльність нинішнього Міністра культури, це був би чесний крок, який би відкрив поле для дискусії.

Натомість поява такого листа від імені Громадської ради, члени якої не брали участі в ухваленні рішення щодо нього, дискредитує зусилля його авторів у їхніх намірах і має радше зворотний ефект.

Відсутність обговорення всередині Громадської ради й непоінформованість її членів про таку ініціативу свідчать про те, що Громадська рада працює непрозоро і що окремі її члени використовують її для просування власної позиції.

ДЕНИС МАСЛІКОВ, 
генеральний директор Асоціації продюсерів України, 
член Громадської ради при Міністерстві культури України

Я не був попереджений про зміст і публікацію цього листа. Його появу я пов'язую з намаганням Міністра культури Кириленка залишитися на своїй посаді.

Відомо, що діяльність міністра за останній рік піддавалася критиці. Постійно лунають заклики про його відставку. При цьому частково я згоден з деякими пунктами в листі.

 Денис Масліков, генеральний директор Асоціації продюсерів України, фото: Facebook

Маю сказати, що я не вважаю Громадську раду ефективним органом. За останній рік рада жодного разу не збиралася, в ній точилися кулуарні бійки за посади і вплив. Деякі комісії також не працювали цілий рік.

Взагалі система Громадських рад при державних органах влади ні на що не впливає. Вона є лише клапаном для випускання пари громадської напруги і ширмою для підтримки дій влади. 

Антон КОРВІН-ПІОТРОВСЬКИЙ, 
член правління Всеукраїнської громадської організації "Спілка археологів України", 
член Громадської ради при Міністерстві культури України

Я дізнався про цей лист тільки тоді, коли його опублікували на сайті Міністерства культури. Наскільки мені відомо, мої колеги з Громадської ради теж не були в курсі, що такий лист готується.

Я не здивувався його появі, тому що методи управління, які почалися після призначення В'ячеслава Кириленка, абсолютно радянські.

Антон Корвін-Піотровський, член правління Всеукраїнської громадської організації "Спілка археологів України"

Хто б там не говорив, що міністр — сучасна європейська людина, але з того, що відбувається в Міністерстві культури на цей день, можна сказати, що у нас міністр культури УРСР.

У самому ж листі потрібно зважати на дві речі. За формальними критеріями з деякими озвученими у цьому листі думками можна погодитися — певна діяльність міністерством дійсно проводилася.

Але, оскільки вона носить абсолютно імітаційний характер, то постає питання — що на виході?

На високі посади призначаються люди, яких чомусь називають ефективними менеджерами, але роблять це не на конкурсних засадах і без громадського обговорення.

Слід зважати, що Постанову про громадські ради було ухвалено Кабінетом Міністрів України ще за часів Януковича.

Йому було важливо надати якусь громадську легітимність органам влади. Такі ради створювалися, але їхня діяльність мала бути керованою.

Відтоді мало що змінилося. І це проблема не лише Громадської ради при Мінкультури. До такої ради можуть увійти представники всіх громадських організацій, які зголосилися в ній брати участь. Тобто це можуть бути організації, жодним чином не пов'язані з культурою.

Владислав ТУЗОВ,
директор з виставкової діяльності Інституту проблем сучасного мистецтва,
член Громадської ради при Міністерстві культури України

Я не знав про цей лист. Тому я не буду його коментувати. Можу тільки сказати, що на засіданні Громадської ради, коли міг розглядатися цей лист, мене не було. Взагалі востаннє я був на засіданні Громадської ради десь півроку тому. Чим Громадська рада займалася весь цей час, я не знаю, оскільки мене на її засідання не запрошували.

Владислав ТУЗОВ, директор з виставкової діяльності Інституту проблем сучасного мистецтва, фото: Facebook

Ірина ШЕВЧЕНКО,
президент Української бібліотечної асоціації,
член Громадської ради при Міністерстві культури України

Я як член Громадської ради при Міністерстві культури нічого не знала про цей лист і вперше від вас про це почула.

Звичайно, ідея такого листа і його підготовка мають обговорюватися публічно. Проект такого листа мав би погоджуватися якщо не з кожним членом ради, то принаймні з комісіями. Але я про це вперше чую, і практика це, звичайно, ненормальна.

До Громадської ради сьогодні входять 120 осіб, серед яких представники різних громадських організацій.

Ірина Шевченко, президент Української бібліотечної асоціації, фото: Facebook

Дуже бурхливо відбувалося становлення цієї ради, вибори президії. Але насправді це дуже громіздка структура.

Я є членом Громадської ради при Держкомтелерадіо і можу порівнювати, як рада обирається, як організована робота, як працює голова ради з кожним членом, як обговорюються документи із громадськістю.

Громадська рада при Держкомтелерадіо працює в інтересах галузі. А ось у Громадській раді при Мінкультури така практика абсолютно відсутня.

Можу сказати, що робота Громадської ради і Міністерства культури ідуть паралельно. Рада не допомагає міністерству, а займається якимись іншими питаннями — конференціями, обговоренням альтернативних проектів. Але я не знаю, чи стають їхнім результатом конкретні урядові документи. Напевно, ні.

***

Як стало відомо "УП. Культура", чергове засідання Громадської ради при Міністерстві культури відбудеться 25 листопада о 10:00 у малій залі Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. 

 

powered by lun.ua