Казки сонячного півострова: як українка книжками бореться за Крим

"Я 100-процентная русская", – так говорить про своє походження письменниця, яка працює під псевдонімом Наталка Кримська.

Вона народилася в Криму того року, коли він став українським.

Як донька військового, Наталка багато їздила по Радянському Союзу, жила й за кордоном. Але найбільше їй запам'яталися ті роки, коли родина жила у Львові.

Тоді дівчинка була звільнена від уроків української мови, але вбирала її в себе, як і культуру, атмосферу старовинного міста, красу та велич Карпат.

Свої емоції Наталка "виливала" у казки. Писала… німецькою, яку вивчала змалку.

Після повернення до Криму, ще школяркою-старшокласницею, Наталка продовжила вивчати українську мову, слухала радіо та дивилася телепередачі.

Згодом створила сім'ю з українцем, який переїхав до Криму з Центральної України. Родина чоловіка на півострові саджала сади, розбудовувала його, як і тисячі українців з усіх куточків країни. І вулиці в їхньому селі називалися – Полтавська, Черкаська, Сумська…

Жінка вдома перейшла на українську мову, й коли діти підросли та повстало питання, яку національність обрати, вони заявили, що українці, адже живуть в Україні.

Наталя теж з гордістю вважала себе громадянкою України.

Але раптом…

"Несподівано все змінилося. У тихому, затишному містечку з’явилися недобрі люди – сірі чоловічки, – які запровадили свої сірі порядки.

Жителі міста тепер рідко виходили на вулицю, припинили усміхатися й голосно розмовляти.

Не було чутно ані сміху дітей, ані веселої музики, на набережній більше ніхто не гуляв, не продавалося морозиво, і пекарню поряд із будинком Джона закрили. Місто оповив сірий туман"...

Так Наталка описала анексію Криму в казці "Пірат на пенсії".

Як страшний сон згадує письменниця все, що відбувалося з весни 2014 року в її рідному Криму:

"Зелені чоловічки, "референдум", рублі, російські документи, нові порядки.

А потім – паркани, чужі обличчя та говір, прапори-аквафреші, колорадскі стрічки, розруха, незвична й несмачна їжа, занепад медицини, алкомаркети та "Пуди" (колишні супермаркети "АТБ").

Усе навколо стало чужим, сірим та недобрим".

Ілюстрація Віри Граф-Нестерчук з книжки "Казки сонячного півострова" Наталки Кримської

Наталка з гіркотою пригадує, що навіть рідні, найближчі люди, захлинаючись, розповідали про велич Росії, про чудове життя, яке на них очікує, що України та української мови ніколи не було… Навіть різонули по серцю слова: "Ти мені більше не дочка!"

Письменниця розповідає, як її охопили зневіра, злість, ненависть, депресія та страх, що це усе надовго.

Через неможливість слухати російський гімн, носити колорадську стрічку та вихваляти Путіна довелось покинути улюблену роботу.

Виїхати Кримська не могла за сімейними обставинами.

Її порятунком від усього цього жаху стали розмови по скайпу з близькими людьми, зустрічі й спілкування з однодумцями та – блог "Кримський бандерівець".

Спочатку Наталка його читала, потім потроху стала писати про свої настрої, почуття, думки та сподівання. Писала казки, тепер українською.

Розповідає, що оприлюднювати перші було лячно, але людям казки сподобались. Читачі допомагали порадами, виправляли помилки та заохочували писати далі.

Авторка зрозуміла, що може розповісти історію про все: наприклад, про комп'ютерну мишу чи втомлений автобус, про перегорілу лампочку або різдвяну фею.

"Все навколо нас – чудо. Потрібно вірити в дива. Тоді вони точно здійсняться", – стверджує письменниця.

"Мурчика не полишали думки, що треба ще щось робити, щоб повернути півострів додому, в свою країну.

І щоб рідна країна знала, що тут не всі змирилися з пануванням короля Лиходія і його підданих, із сірістю й сірими порядками. Про те, як жителі півострова, які люблять свою Батьківщину, сумують за нею і борються за свою свободу.

І тоді він вирішив сам написати книжку. Про те, як усе це відбувалося, як було важко, як його друзі боролися і сподівалися.

Задумано – зроблено".

Отак легко процес книговидання Наталка Кримська описала у казці

"Кіт, який дуже любив читати".

Насправді все було непросто, але допомогли читачі – зібрали кошти на підготовку видання.

Перша книжка авторки, створена у співпраці з художницею Вірою Граф-Нестерчук, побачила світ у видавництві "Гамазин" влітку 2018 року.

За її сюжетом діти та казкові герої сонячного півострова ведуть боротьбу з сірими чоловічками та королем Лиходієм.

У казках Наталки Кримської діти та герої-персонажі ведуть боротьбу з сірими чоловічками та королем Лиходієм

Друга, над оформленням якої працювала художник-ілюстратор Анна Бура, – вийшла навесні 2019 року.

У ній Сонячний півострів – інший: добрий, сяючий та казковий. І нехай там спочатку з'являються сірі примари, котрі крадуть у жителів хороші спогади, завдяки доброті та чарівництву усе закінчується добре.

Раз на рік письменниця виїздить на материкову Україну – до рідних, друзів, на свободу, до світла.

"Вона обережно сіла на м’яку прохолодну поверхню хмаринки. Однією рукою вона притискала до себе Бімку, а іншою міцно трималася за край хмари. Вони швидко й безшумно піднялися вгору. Було так високо, що люди здавалися мурахами.

Швидко летіли вони над півостровом. Раніше зелений і сяючий, тепер він став сірим і брудним. Хмаринка наблизилася до одного кордону, де внизу виднілася сіра курна дорога, якою йшли люди з валізами й сумками; потім іще один кордон. А далі вони вже летіли над зеленими лугами, золотими полями з пшениці і соняхів, блакитними річками й озерами, маленькими селами, великими й не надто великими містами.

Це була рідна, улюблена, жовто-блакитна Батьківщина. Серце Марійки щеміло від радості, гордості і смутку..."

Описує свої подорожі Наталка Кримська у казці "Дощик Кап та його друзі"

За словами Кримської, вона вдячна долі, що подарувала їй зустрічі, віртуальні та реальні, з небайдужими, щирими, щедрими людьми. Вони допомагають армії та людям, хворим на страшні недуги. Вони ж допомогли їй написати та видати книжки й сприяють їх розповсюдженню та популяризації.

"Не знаю, чим я заслужила підтримку та допомогу цих людей. Дякую!" – емоційно говорить письменниця.

Раз на рік письменниця виїздить на материкову Україну

Наразі Наталка дописує свою третю книгу.

Роботою над книжками вона рятується від реалій оточуючого її сірого, чужинського, ворожого світу.

"І морський баранчик був упевнений: дівчинка з блакитними очима й золотавим волоссям обов’язково приїде! Вони разом знову гратимуться, розповідатимуть казки й історії, співатимуть сумних і веселих пісень. І дівчинка знову сміятиметься, а її сміх ніжними дзвіночками уплітатиметься в шум хвиль.

Це обов’язково станеться!"

Отак свої мрії Наталка Кримська вплела у казку

"Задумливе ягнятко, або Вона обов’язково повернеться!"

Книжки авторки розраховані на дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Проте їх можна сміливо рекомендувати й для сімейного читання та обговорення, адже дорослим, яким не байдужа доля своєї країни, напевне, також буде дуже цікаво побачити, як у сучасній українській казці відображаються реальні події нової української історії, нашого з вами життя.

"Все навколо нас – чудо. Потрібно вірити в дива. Тоді вони точно здійсняться", – стверджує Наталка Кримська

Знайти ці захоплюючі казки, і цим підтримати авторку з окупованої території, можна в книгарнях або в книжкових інтернет-магазинах.

Раїса Ліхачова, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Діти, які не знають мови та історії України. Як ми втрачаємо молодь Донбасу і Криму

Школьные реалии Донбасса: национализация, украинский язык, "сдайте на телевизор"

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.