"Наша в Китаї", акторка Ірина Каптелова: Це тільки здається, що світле волосся та зелені очі – пропуск на головні ролі

Ірина Каптелова – актриса театру і кіно.

Вона народилася у Дніпропетровську, але успіх знайшла у Китаї, адаптувавши своє складне для тамтешніх глядачів ім'я на Ілішу (Yilisha).

У 2020 році "Українська правда" вже спілкувалася з акторкою на тему пандемії коронавірусу та вимушену паузу в кар'єрі.

У 2021 році вийшов новий китайський серіал "Один корабель, один світ", у якому Ірина Каптелова зіграла роль капітана круїзного лайнера.

Прем'єрний показ першої серії зібрав майже 200 мільйонів переглядів на онлайн-платформах Китаю і вивів серіал на 2-й рядок в загальнонаціональному рейтингу телеканалів.

Тож цього разу "Українська правда. Життя" вирішила поговорити з Іриною про те, як побудувати успішну кар’єру актриси в іншій країні та про її майбутні плани.

Ірина Каптелова, актриса театру і кіно

– Хто ви за освітою, чим займалися в Україні до того, як поїхали в Китай?

– Перший диплом у мене – міжнародна журналістика, я закінчила Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара.

Під час навчання встигла постажуватися і попрацювати в різних ЗМІ, в HR, в маркетингу і PR, в зовнішній економічній діяльності. Планувала розвивати кар'єру в бізнес-структурах і в Китай зголосилася їхати, щоб розвивати там проєкти великого холдингу, в якому тоді працювала.

У 2008 році полетіла в Китай, а через два місяці почалася світова криза і проєкт був тимчасово припинений.

Повертатися не стала, почала шукати роботу в Пекіні, у сфері журналістики, паралельно вивчаючи китайську мову на курсах у Пекінському університеті.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ інше інтерв'ю Ірини Каптелової: Поки по телевізору йшов новорічний вогник, в провінцію Хубей зганяли армію і танки

– Як ви почали зніматися в Китаї?

– Знаєте, почати зніматися в кіно в Китаї – досить просто)

Практично кожен іноземний студент там пробував хоч раз зніматися в рекламі локшини, або в масовці. Це відмінний додатковий заробіток, та ще й можливість вдосконалювати мову.

Я вперше потрапила на зйомки взагалі випадково. Якраз тоді навчалася на курсах у Пекінському університеті й мені запропонували взяти участь у зйомках реклами. Натомість пообіцяли звільнити від диктантів, які я так ненавиділа через те, що не могла тоді запам'ятати ієрогліфи.

Мені було 22 роки. Як гадаєте, що я обрала?

Поїхала рекламувати відбілюючий крем і була задоволена.

Потім мене розшукали вже прицільно і запропонували знову попрацювати.

На третій раз я зрозуміла, що мені подобається на зйомках, що це дійсно моє й іншої роботи я не хочу.

– І як з реклами кремів ви потрапили у велике кіно?

– Поставила перед собою ціль: перейти в категорію професійних акторів. Шукала агента, почала відстежувати кастинги, вивчати ринок кіновиробництва. Все це з нуля.

Знадобилися навіть знання. З журналістики – у роботі над сценарієм. З маркетингу – відстежувала тенденції, вивчала цільову авдиторію того чи іншого фільму, в якому знімалася, намагалася зрозуміти китайського глядача.

Адже це тільки здається, що світле волосся та зелені очі – пропуск на головні ролі в будь-якому китайському блокбастері. Загалом іноземці для них – всі на одне обличчя.

Це не анекдот, а сувора реальність. Тому спершу слід багато працювати, щоб завоювати довіру професійної тусовки, яка згодом даватиме рекомендації та пропонуватиме вартісні проєкти.

А потім ще більше працювати, щоб глядачі впізнавали тебе на екрані й запам'ятали твоє (дуже непросте для них) ім'я.

– Було складно? Як ви ходили по кастингах?

– На перші серйозні кастинги ходила, вміючи китайською лише привітатися.

З університету мене відрахували за прогули, тому що я увесь свій час проводила на знімальних майданчиках. Тож китайську мову я вивчала за сценаріями й з партнерами по зйомках.

Траплялося, що просто на кастингу агент з листочка перекладав для мене текст з китайської на англійську, щоб я зрозуміла, про що йдеться. Грала російською або англійською, розуміючи загальну суть або маючи загальне поняття.

На одному кастингу грала, як на мене напав тигр, і дуже обурилася, коли мене досить різко зупинили. Напевно, перекладач не точно передав завдання режисера – це я пізніше зрозуміла, а тоді від гнівної відповіді організаторам кастингу мене втримало тільки незнання мови.

Кастинг я пройшла і це був мій перший повнометражний фільм в Китаї.

Ірина Каптелова в Китаї отримала статуетку в номінації "Краща іноземна акторка"

– Після якій ролі ви зрозуміли, що стали популярні?

– У серіалі "Моя Наташа". Виконавицю головної ролі шукали не тільки в Китаї, але і за його межами. Я брала участь на загальних підставах.

Потім дізналася, що Гао Маньтан, сценарист "Моєї Наташі", дуже підтримав мою кандидатуру. Ми з ним вже працювали раніше разом. І він, один з найпопулярніших драматургів в Китаї, переконав режисера, що я впораюся із роллю та обсягом роботи.

Проєкт був масштабний, всі моторошно хвилювалися. У мене було понад 800 сцен в образі Наташі. Сценарій: понад 700 тисяч ієрогліфів, – перевели цілком російською, щоб я могла повністю зануритися в атмосферу історії. Грати потрібно було цілих 50 років з життя героїні...

Саме тоді я попросила друга в Україні познайомити мене з Віталієм Юхимовичем Малаховим, художнім керівником, режисером театру на Подолі. І опрацьовувала з ним роль щовечора, часто – до глибокої ночі, ставила запитання по сценарію, прислухалася до рекомендацій.

Серіал отримав величезну популярність. Його й досі, впродовж уже восьми років, транслюють по національних каналах Китаю.

Його номінували на "TV Drama Awards Made In China". Це як азіатський аналог премії "Еммі".

За роль Наташі я отримала статуетку в номінації "Краща іноземна акторка".

І це історія практично безпрецедентна. Річ у тім, що в Китаї дуже обережно ставляться до популяризації іноземців. Для іноземних акторів у них немає номінацій в принципі. Тому, фактично, вони придумали цю номінацію особисто для мене.

Після цієї ролі про мене дійсно дізналися у Китаї.

– Ваше життя змінилося після цього?

– Мене почали запрошувати без проб, були раді співпрацювати, деякі сценаристи прописували ролі спеціально для мене, з'явилося багато нових головних ролей і навіть фан-клуби.

На сьогодні у мене понад 30 готових проєктів, з них понад 20 – головні ролі. Спробувала грати найрізноманітніші жанри: історичні фільми, військові, комедії, бойовики, драми, пригодницькі. Навіть вестерни й вампіри є в біографії.

Ще до карантину вийшов серіал "Гаряча дівчина", в якому я граю охоронця-викладача: навчаю нове покоління складнощів професії.

Одночасно транслювався серіал для дітей, де напарником у мене був чарівний пес бордер-коллі.

Зараз завершується перша посткарантинна прем'єра: серіал "Один корабель, один світ". У мене роль жінки-капітана величезного, третього в світі за величиною, круїзного лайнера на 6000+ чоловік.

Ми понад два місяці провели на зйомках у відкритому морі. А для моїх сцен в павільйоні Шанхайської кіностудії побудували точну копію капітанського містка, оскільки на справжній капітанський місток відвідувачам вхід суворо заборонений.

Цей серіал дуже чекали глядачі, він зараз стабільно тримає перше-друге місце в загальнонаціональному рейтингу ТВ в прайм-тайм, а на онлайн-платформах – півтора мільярда переглядів.

У серіалі "Один корабель, один світ" у Ірини роль жінки-капітана величезного круїзного лайнера

– У Китаї велика конкуренція серед іноземних акторів?

– Зараз в Китаї вже утворився кістяк професійних іноземних акторів з усього світу.

Це актори різних типажів з глибоким знанням китайської, вони відчувають мову і контексти культури, що дуже важливо для акторської роботи.

Я ж була з-поміж першопрохідців, коли у 2008 році потрапила в кіноіндустрію.

– А відсутність професійної освіти не заважає?

– Практичний досвід акторської майстерності отримувала просто на знімальному майданчику: з 4 ранку до 11 вечора щодня, без вихідних, місяцями. Хтось набиває шишки в театральних студіях або інститутах – я набивала їх на очах у професіоналів. Це було дуже складно і змушувало мене готуватися більше.

Потім була серйозна робота з Віталієм Юхимовичем Малаховим. Ми з ним проводили дистанційне навчання задовго до того, як це стало трендом)

Я дуже вдячна йому за всі ті знання та досвід, якими він зі мною так щедро ділився й продовжує ділитися.

А у 2012 році я почала вчитися в "ГІТІСі", закінчила факультет акторської майстерності під керівництвом В.А. Долгорукова. Чотири роки жила на три країни, розриваючись між рідною домівкою, ВНЗ та китайськими кіностудіями.

– Складно жити в чужій країні, далеко від рідного дому?

– Мені дуже допомагає досвід життя в Китаї. Мене повинні зрозуміти ті, хто переїхав в цю країну з західної культури.

Все найнесподіваніше, курйозне, страшне, смішне, безглузде: все, чого навіть неможливо було уявити собі, – сталося зі мною за перші роки проживання в цій країні.

Відчуття, що світ перевернувся з ніг на голову й існує за зовсім іншими законами, – і складно повірити, що все це відбувається у тому ж вимірі та часі, що і в моєму рідному місті, де мама заварює чай і збирається на роботу.

Я досить довго відчувала себе прибульцем з іншої планети та пройшла через всі грані... ні, не самотності – спілкування з собою, зі своїм внутрішнім "я".

Змогла побачити себе з іншого боку – і дуже вдячна за це Китаю. Після всього пережитого, напевно, мене складно налякати або чимось здивувати.

– Не шкодуєте, що колись змінили своє життя і стали актрисою?

– Знаєте, дуже приємно, коли люди помічають і поділяють мої почуття та емоції, які були вкладені в роль. Це велика нагорода і фантастична енергія.

Тому професія актора – як наркотик, її складно покинути. Їй потрібно віддавати весь свій час, але при цьому вона дає абсолютну свободу.

– Ваші плани на майбутнє?

– Зараз я в Україні. Обговорюю з одним з українських продюсерів новий проєкт. Веду переговори з агентом у Лос-Анджелесі.

Незабаром планую летіти в Китай: у мене підписано три контракти на головні ролі, які були заморожені через пандемію.

Зараз кіновиробництво в Китаї починає потроху відроджуватися, один з проєктів вже знову в роботі.

Юлія Теплова, спеціально для УП.Життя

Всі світлини надані героїнею публікації та з її профілю у Instagram

Більше про кіно:

ТОП-10 фільмів 2020 року, які варто переглянути всім

Актор та активіст Петро Русанєнко: Люди починають розділяти циган на вокзалі і ромів, як націю

Актор В'ячеслав Довженко: Не вірю, що у нас масовий глядач тупий

Актриса Антоніна Хижняк, "Мотря" з Кайдашів: Це диво, коли майже вся країна подивилася серіал

Актриса Олеся Жураківська: Хочеться, щоб українці знімалися в головних ролях українського кіно

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".