Український фанк і свінг: як закордонні стилі формували радянську естраду попри цензуру

Естрада – так називають майже усю пісенну творчість радянських часів. Українці заново відкривають її для себе в загальному зростанні уваги до своєї історії.

Старі записи та переспіви радянських пісень набувають популярності в соцмережах. Наживо відбуваються події, присвячені українській музиці цих часів. Найближчу можна відвідати у столичному МЦКМ 28 червня – епатажний шоумен з гурту "ХЗВ" Альберт Цукренко запропонує лекцію-перформанс, а супроводжуватиме її виступ ретро-гурту МОВА.

На прохання УП.Життя музичний дослідник Андрій Литвинок розповів звідки українська естрада черпала натхення і чому ці пісні знову нам близькі. Щоб наші читачі теж могли долучитись до цього тренду чи нагадати собі, якою яскравою була українська музика попри радянську цензуру.

Читайте також: Хіти, що долали "залізну завісу": шлях українського шоубізу від тоталітаризму до Євробачення

До музики в радянський період було застосовано безліч обмежень, особливо цунзурувались теми пісень – щоб не допустити до слухача нічого, що було би "занадто". Проте українська музична спільнота завжди була спрагла, допитлива й інтелектуальна, тож повсякчас шукала щось нове і свіже.

Ба більше: українські слухачі й самі активно виробляли контент, граючи у самодіяльних гуртах по всій країні, створюючи інфоприводи та збурюючи довкола хвилю подій. Від заходу до сходу маємо доволі рівну статистику щодо рівня та якості музичних самодіяльних команд. Східні гурти, особливо кримські й харківські, завжди дуже добре себе показували і створювали конкурентний продукт. А тогочасні Чернівці можна назвати столицею українського фанку.

У цьому плейлисті ми окреслимо коло стилів і дамо їм короткі характеристики задля вашої обізнаності й розваги. Аби час, витрачений на читання, був не тільки корисним, а й приємним.

Свінґ

Любов Чайковська – "Намалюй мені ніч" (1965)

Мирослав Скорик у 60-х був одним із головних хітмейкерів тогочасної України. Композитор однаково майстерно працював як у популярних стилях: босанова, твіст, свінґ, так і в класичних музичних формах.

Текст на пісню "Намалюй мені ніч" написав поет Микола Петренко 1962 року, а наступного року Скорик зібрав студентів і викладачів Львівської консерваторії в ансамбль "Веселі скрипки", що виконував його пісні, серед яких і "Намалюй мені ніч".

Пізніше, у новій музичній обробці Богдана Весоловського, пісня набула більш драматичного забарвлення. Емігрувавши в Канаду, Весоловський відчитав у віршах Петренка глибший життєвий підтекст. Він побачив в образах зірок молодь 60-х, що покидала Україну, вирушаючи у путь, щоб вже ніколи не повернутися на батьківщину.

Латино

Валентина Купріна – "Казка" (1969)

Оскільки радянська влада всіляко підтримувала комуністичний режим на Кубі, латино вважали дружнім стилем і на українській сцені він був проявлений уповні. Тому цнотливі босанови про кохання можна було нерідко почути в ефірі. Натомість "Казка" – абсолютно особлива пісня. Казкова. Її автори і виконавиця створили справжній шедевр.

Валентина Купріна мала абсолютну популярність через свій магічний голос. Уродженка Харківщини, вона починала зі співу в народних хорах, згодом була солісткою провідних київських і московських оркестрів, проте в москві прожила недовго. Після повернення до Києва співачка багато гастролювала, працювала на радіо, підтримувала новостворені колективи. Зокрема під її протекцією записав свій перший вініл ВІА "Кобза", що став одним із лідерів тогочасної української естради.

Танго

Валентина Купріна – "Червона троянда" (1965)

"Червону троянду" співали декілька співачок, проте беремо версію у виконанні неперевершеної Валентини Купріної. Автори Леонід Татаренко й Анатолій Горчинський створили пісню у стилі аргентинського танго. Сам стиль є найстаршим із популярних танцювальних стилів XX століття, коріння його сягають Латинської Америки XIX століття. Проте найбільшу популярність в Європі XX століття йому приніс Париж.

Танго – передусім танець. Танець пристрасті, що передбачає тісну взаємодію партнерів, їхню близькість одне до одного, любовну гру, передану через рух. Твори часто розповідають про нещасливе кохання або таке, що не збулося. У пісні "Червона троянда" стиль витриманий не тільки музично, а й тематично: метафора червоної троянди має очевидний еротичний підтекст.

Твіст

Ансамбль під керівництвом Мирослава Скорика – "Не топчіть конвалій" (1965)

Пісня, що її офіційно вважають першим українським твістом. За словами Мирослава Скорика, він написав її, коли після аспірантури в Москві приїхав на роботу до Львова, де і почув сучасну світову музику – джаз, твіст тощо. Під враженням від почутого композитор створив низку пісень у новому танцювальному стилі.

Радянська влада з великою неохотою пропускала усе нове, адже за вільними рухами можуть прийти й вільні думки. Проте неможливо зупинити час. Пісня "Не топчіть конвалій" мала шалений успіх, який тривав ціле десятиліття – до появи нових модних жанрів, коли на сцену вийшов містер Фанк.

Фанк

ВІА "Смерічка" – Диск-гігант (1975)

Левка Дутківського, що і створив ВІА "Смерічка" 1966 року, називають хрещеним батьком української естради. Саме він наприкінці 60-х запросив юних Василя Зінкевича й Назарія Яремчука, що стали обличчями колективу. У 1973-му "Смерічка" переходить на професійну сцену, гастролює по всьому союзу й має величезний успіх.

Гурт знімається в телевізійних передачах, бере участь у всесоюзних фестивалях і творить сучасну європейську якісну поп-музику: позитивну, танцювальну, розважальну, у цілком фанкових традиціях: із м’якими, але ритмічними конструкціями.

Проте такий успіх привертає недобру увагу партійного керівництва. Його критикують за наслідування закордонних тенденцій і звинувачують у надмірній легковажності, ідейній ненавантаженості й потуранні буржуазним цінностям. Для гурту свідомо створюють убивчий гастрольний графік, який вибиває із колії головних учасників.

Якраз у цей найактивніший період, на піку успіху колективу, у Москві був записаний так званий диск-гігант, який став перлиною того періоду і був високо оцінений слухачами. Платівка розійшлася багатомільйонним накладом.

Український фанк в еміграції

c.j. plus - Ukrainian Funk

Вивчаючи тему українського фанку, я нерідко натрапляв на пісні наших діаспорян. Для українців, що вже не живуть в Україні, їхня країна – втрачений рай, який усе ніяк не повернеться і за яким вони так тужать. Помічав, що люди в еміграції запам’ятовують свою країну такою, якою вона була у день, коли вони її покинули. А якщо чули про Україну лише від батьків, цей край в їхній уяві набуває казкових, примарних рис – вишневий садок, лелеки, широкі лани і поля.

У піснях, створених за кордоном, одразу відчуваємо сміливість виконання. Дуже гучні барабани, яких у піснях радянської України того періоду не буває. Якість запису такого рівня з’явиться лише у 80-х. Неприховані блюзові впливи. Широкі теми: і трагічні й любовно-сексуальні, а також пісні на тему національної боротьби. Акордеонний вальс, якого теж не було в УРСР.

Сьорф-рок

ВІА "Арніка" – "Вперта дівчина" (1974)

ВІА "Арніка" час від часу досі збирає концерти, проте найбільший розквіт і славу він мав у період 70–80 років на чолі з Віктором Морозовим. Серед усіх колективів тієї доби "Арніка" звучить найбільш по-розбишацьки і хуліганськи. Натуральний сьорф-рок. Каліфорнійське багатоголосся на українські мотиви. Тут маємо навіть психоделічну вставку й гітарне соло.

Диско, диско-соул

Назарій Яремчук – "Незрівнянний світ краси" (1980)

Тут найпершим постає вокал Назарія Яремчука. Цю пісню він співав багато років, вона пройшла з ним довгий шлях ще з юності. "Незрівнянний світ краси" Яремчук виконував солістом в ансамблі "Смерічка" ще 1971 року. На цій платівці 1980 року вона оброблена як естрадна балада із живим симфонічним оркестром і розкішним аранжуванням.

На всьому однойменному диску ми чуємо розмаїття стилів: фанк, соул, диско. Неперевершена гра клавішника на хорошому синтезаторі, який, очевидно, провезли у совок контрабандою, робить ці записи такими "модними". Остання композиція "Ніч над Карпатами" – у стилі джаз-вальсу з розкішною симфонічною підтримкою.

Цей диск-гігант став не тільки вершиною творчості Назарія Яремчука і його візитівкою за кордоном, а й однією з найпотужніших і знакових робіт періоду т. зв. українського фанку 70-х, жирною крапкою наприкінці цієї яскравої епохи, що від 1980 року починає своє стрімке згасання.

Прогресивний рок

ВІА Ватра — "Вівці мої, вівці" (1981)

Майже 6-хвилинна сага на невідому тему, сповнена абстрактних словесних образів, що переплітаються з фолковими мотивами з атмосферою Pink Floyd – "Echoes". Запис зроблений 1981 року, через дев’ять років після виходу цієї 23-хвилинної пінкфлойдівської композиції.

Львівський ансамбль рефлексує на теми прогроку, загортаючи у народний камуфляж відверту антисовєтчину. Створив музику і текст до пісні "Вівці мої, вівці" Михайло Гринишин – відомий діяч, народний артист України, композитор, хоровий диригент і фольклорист.

У ті роки тексти не могли бути конкретними, бо сісти в тюрму можна було буквально за що завгодно. А якщо висловлюватися неконкретно, то і саджати нібито нема за що. Тому в піснях тієї доби ми рідко чуємо якийсь заклик. Усе "ні про що", сказали б зараз.

Але в тому і полягала спроба підкилимного, кишенькового протесту – на рівні натяків, образів і асоціацій. Тому спостерігаємо різноманіття й широту поетичних образів, що примушують фантазувати та додумувати.

***

Вітер змін із заходу не просто просочувався – він потужно віяв крізь погані двері.

А що ж український митець? На смертельній території все живе або гине, або пристосовується. Людям, які опинилися в окупації, лишається позірно виказувати лояльність режимові, аби не наражати на небезпеку життя своє і близьких.

У такому нездоровому суспільстві неабияке досягнення – зуміти не лише вижити, а й пронести спадок через темні часи, зберігши і доповнивши його вартісними творами, не опускаючись до панегіриків владі. Із цим "завданням максимум" впоралися більшість згаданих артистів.

Та режим знову повернувся до своєї звичайної практики – заборон, терору, насилля – того, на чому розумівся найкраще. І період "нової музики" закінчився. Але невдовзі розпався і сам Радянський Союз, і це стало початком зовсім іншої історії.

Основне фото: ВІА "Смерічка". Джерело: zbruc.eu