Оскарівський грудень: найважливіші кінопрем’єри, які не можна пропускати

Оскарівський грудень: найважливіші кінопрем’єри, які не можна пропускати

Грудень — це час морозів і мандаринок, а також місяць, коли у прокат виходять основні претенденти на кінопремію "Оскар", щоб бути найближче до церемонії нагородження. Яка цього разу відбудеться 10-го березня.

В новому матеріалі для УП.Культура Кирило Троїцький пропонує добірку вартих уваги грудневих премʼєр, які мають шанси отримати нагороди на 96-й оскарівській церемонії.

Читайте УП.Культура у Telegram

Солодке життя Віллі Вонки

Певно, однією з найпопулярніших грудневих премʼєр є мюзикл "Вонка", знятий Полом Кінгом з Тімоті Шаламе в головній ролі. Цей фільм є приквелом до ориґінального роману Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика" і водночас певною мірою "римується" з ним, адже якщо в романі ми могли прочитати історію "різдвяного чуда", що сталося з бідняком Чарлі, який отримав змогу потрапити до шоколадної фабрики, то в цьому фільмі ми можемо побачити історію злетів та падінь самого Вонки, який проходить через безліч пригод на шляху до становлення найвідомішим шоколатьє світу.

Якщо намагатися знайти смак цього фільму, то він буде точно так само солодким, як і шоколад, що його виготовляє Віллі Вонка: чітка ритмічність музичних сцен поєднується тут з "перфектними" кадрами, ніби вивіреними по кінематографічному підручнику Веса Андерсона (ще не написаного, але вже широко впізнаваного).

Кадр із трейлеру

Довершує всю "солодкість" цього фільму його постійне звертання до казкових прийомів, що певною мірою ріднить його з "Різдвяною історією" Чарльза Дікенса та її екранізаціями.

ВІДЕО ДНЯ

У фільмі, однак, можна виділити декілька недоліків, як-от певна клішованість чи чорно-білість персонажів: однозначно "злі" та карикатурні "шоколадні магнати" протистоять "доброму" та сповненому магічного шарму Віллі Вонці. Через це, мимоволі виринає сумнів: а чи не може сам Вонка в майбутньому стати таким самим "магнатом"? Ориґінальний роман Роальда Дала відповідає: так, може! Згадаймо хоча б тубільців Умпа-Лумп, експлуатованих на Фабриці, але які в останньому фільмі представлені одним лише Лофті — вкрай симпатичним трикстером, що в результаті стає "керівником дегустаційного відділу", ще раз підкреслюючи підприємницькі чесноти нової версії Віллі Вонки.

Але попри певні недоліки, фільм однаково є великою глядацькою насолодою і має всі шанси отримати декілька золотих "статуеток" — хоча б за прекрасну гру акторів чи екстравагантну Вонківську костюмерію.

Баскські канікули

Одним з найвідоміших епізодів роману-епопеї Марселя Пруста "В пошуках утраченого часу" є відвідини оповідачем Марселем рідної домівки, де він куштує печиво "мадленку", самий смак якої повертає оповідачеві теплі спогади з його дитинства. Дуже схожим способом працює новий фільм іспанської кінорежисерки Естібаліc Урресоли Солахурен "20 тисяч видів бджіл", який оповідає про літнє гостювання іспанської сімʼї у родичів з Країни Басків. Так само як і "мадленка" Марселя Пруста, цей фільм має всі шанси повернути глядача в затишний простір спогадів, особливо враховуючи баскські ландшафти, що так нагадують українські Карпати.

Кадр із трейлеру

Як і з самим життям в гірських регіонах, цей фільм є дуже повільним та розміреним, він радше нагадує певну медитацію, ніж історію, що має рухатися з точки А в точку Б. Замість сюжетного прогресу тут маємо прогрес психологічний: головний герой в Країні Басків поступово знаходить відповіді на питання віри, тілесності та ґендерної ідентичності.

Цей фільм мав доволі великий критичний успіх, взявши нагороди на кінофестивалях в Берліні, Малазі, Сіетлі та інших містах, а також потрапив до короткого списку фільмів від Іспанії для подання на 96-у церемонію вручення премії "Оскар". І попри те, що у фінальну заявку цей фільм не потрапив, він точно вартує вашої уваги — принаймні через свою літню невимушеність та розміреність, яких так бракує під час зимових холодів.

Смерть в Альпах

Звичайний альпійський день. Хлопчик Даніель — єдина дитина в сімʼї — повертається додому з прогулянки й бачить під будинком свого батька Семюела, вже деякий час як мертвого. Чи це був нещасний випадок? Можливо, самогубство? Чи це було зумисне вбивство? Якщо так, то хто, як не Сандра, дружина Семюела, могла це вчинити? Довкола цих питань розвивається сюжет трилеру Жустін Тріє "Анатомія падіння" з Сандрою Гюллер в головній ролі.

Попри певну детективно-трилерну спрямованість, цей фільм є незвичним для жанру "судового" трилеру як такого, адже з розвитком подій ми не розвʼязуємо клубок можливого вбивства, а лише більше заплутуємося, так само як і заплутуються персонажі фільму: син Даніель з кожним показанням дає відмінну від попередніх версію того, що відбулося, а сторона звинувачення на суді змушена вдаватися до пошуку паралелей між романом, який написала Сандра, та її власним життям, остаточно розмиваючи межу фікції та дійсності. З цих причин є відчуття, що трилер Жюстін Тріє "перевиконує" свою задачу, адже відчуття саспенсу та очікування замінюються не логічною розвʼязкою, а радше розумінням неможливості пізнати істину — почуття, що дуже потужно підкріплюється майстерною акторською грою Сандри Гюллер.

Читайте також: "Люди можуть звикнути до всіх жахів, причиною яких є самі": Сандра Гюллер, найкраща акторка за версією Європейської кіноакадемії

Цей фільм мав величезний успіх в критичних колах, вигравши, мабуть, найголовнішу фестивальну нагороду — "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю в цьому році.

Але попри такий приголомшливий успіх, з цим фільмом повʼязана певна контроверсія, адже на "Оскар" в рамках національної заявки Франції був висунутий не цей фільм, а романтична драма Чана Аня Хунга "Пристрасть Додена Буффана". Деякі видання, зокрема Variety та Vanity Fair France, посилаючись на "декількох французьких інсайдерів", повʼязують таке рішення з противладною промовою Жустін Тріє на церемонії вручення їй нагороди на Каннському кінофестивалі. "Тріє, — пишуть в Variety, — можливо, ‘покарали’ за те, що вона критикувала французький уряд у своїй полум'яній політичній промові в Каннах". Але хай там як, у фільму є всі шанси отримати декілька інших нагород на прийдешній кінопремії — бодай за вражаючу гру Сандри Гюллер.

Паризька драма

28-го грудня в український прокат виходить нова комедійна драма Вуді Аллена "Щасливий випадок". Цей фільм розповідає історію "любовного трикутнику" в Парижі між багатим чоловіком Жаном (Мельвіль Пупо), його дружиною Фані (Лу де Лааж), а також давнім другом Фані Аланом (Нільс Шнайдер).

Попри те, що в українських кінотеатрах премʼєра ще не відбулася, західні критики вже відзначають високу якість цього фільму порівняно з попередніми фільмами Вуді Аллена. Так, Ксен Брукс з The Guardian відзначає, що фільм "виявився найкращим з тих, що [Аллен] випустив за останнє десятиліття", а Оуен Глейберман з Variety називає цей фільм "найкращим фільмом [Аллена] з часу виходу "Жасмину" (і, можливо, навіть ‘Матч-пойнту’)". Останній також дав таку характеристику фільму:

"[Назва фільму] відсилає до теми удачі, яка проходить через увесь фільм. Алан продовжує наполягати на тому, що все життя — це везіння. Жан каже, що везіння не існує, що ми створюємо його самі. Істина лежить десь посередині. І те, як це відбувається у фільмі, поглинає, захоплює і нахабно задовольняє."

Тож, беручи до уваги такі позитивні відгуки та колишні успіхи фільмів Вуді Аллена (семеро з яких отримували нагороди на "Оскарі"), можна зробити сміливе припущення, що і наступна церемонія "Оскару" не обійде увагою цей фільм. А український глядач зможе поставити свою оцінку кінодрамі відомого режисера вже починаючи з кінця грудня.

Читайте також: Смерть принцеси Діани, пригоди пияки та Годзилла: серіали, які не варто пропускати

Реклама:

Головне сьогодні