Ворог усіх держав

"Ворог держави №1" - це історія життя та смерті легендарного французького ґанґстера шістдесятих-сімдесятих років двадцятого століття Жана Меріна. Мерін народився у звичайній буржуазній родині, проте із самого дитинства був неслухняним, прогулював школу та тяжів до антигромадської поведінки.

Наприкінці п'ятдесятих він служить у французьких військах в Алжирі, після демобілізації вливається у злочинне середовище Парижа, згодом змінює країни та континенти, здійснюючи свої знамениті злочини.

Він грабує банки, захоплює заложників, на його совісті 39 убитих людей. 2 листопада 1979 року його підступно розстрілюють французькі поліцейські.

У Франції до Жана Меріна ставлення полярне: одні його продовжують величати Робіном Ґудом двадцятого століття, інші - жорстоким бандитом, про якого не варто згадувати.

Фільм складається з двох частин. Перша розповідає про ранні пригоди Меріна, друга - про розквіт його своєрідної леґенди та про передчасну смерть.

Ініціатором перенесення біографії Жана Меріна на екран був французький продюсер Тома Ланґманн, відомий комерційним хітами на кшталт "Астерікса на Олімпійських іграх".

Автобіографічний роман Меріна "Смертельний інстинкт" став першою книгою, яку непосидючий майбутній продюсер прочитав у тринадцять років цілком добровільно та ще й з великим захопленням.

Вісім років готувався проект. Був написаний сценарій та затверджений виконавець головної ролі - Бенуа Мажімель. Проте прихід режисера Жана-Франсуа Ріше все змінив. Він наполіг на переписування сценарію та затверджені на головну роль Венсана Касселя.

Зйомки тривали дев'ять місяців. Картину знімали у зворотному порядку через зайву вагу Венсана Касселя, яку він набрав для ролі (його герой наприкінці життя стає досить огрядним). Впродовж фільмування актор позбавлявся зайвих двадцяти кілограмів.

Режисер картини Жан-Франсуа Ріше відомий ширшому колу глядачів як постановник "Нападу на 13 дільницю" - рімейка славетного фільму Джона Карпентера. А до того у Франції він фільмував картини лівого спрямування.

"Ворог держави №1" старанно стилізований під кіно сімдесятих, проте ця стилізація має радше ідейний, аніж естетичний характер.

Режисер починає свою розповідь про Жана Меріна з його служби в Алжирі та одразу подає сцену допиту алжирських повстанців, під час якого Меріну пропонують застрелити алжирську дівчину, аби вплинути на її бунтівних родичів.

Проте Мерін убиває самих підозрюваних. Тобто відлік злочинів режисер тісно пов'язує з ганебною алжирською війною, розв'язаною Францією у п'ятдесяті.

Власне Меріна зображено відвертим расистом, він те, що зветься, "плоть від плоті" французького суспільства п'ятдесятих.

Сварячись з батьком, він кидає йому докір за співпрацю з німцями під час війни. І він каже, що хоче хоча б один раз пишатися своїм батьком.

Таким чином, перед нами історія остатнього французького героя, останнього справжнього чоловіка. І режисер, і виконавець головної ролі Венсан Кассель наполягають на винятковості Жана Меріна, на його унікальності, особливо для теперішнього часу, коли чоловік визначається рахунком у банку.

Перша частина картини - це становлення героя. У цьому становленні старанно забрані будь-які психологічні підпірки. Крім як бажання утвердитись, ми нічого не знаємо про мотиви Жана Меріна. У нього є певний кодекс (насправді роздуте еґо) і він йому слідує.

Більше нічого. Власне саме цим "Ворог держави №1" радикально відрізняється від американських аналогів, скажімо, від недавнього "Американського ґанґстера" Рідлі Скотта.

Якщо герой Скотта сумував за певним ідилічним світом, то Жан Мерін живе у доволі примітивній і водночас суворій реальності, яку герой Жерара Депардьє порівнює з джунґлями. І він вчить свого підопічного: "Якщо вже стріляєш, то убивай".

Також Жана Меріна критики часто порівнюють з Тоні Монтаною з фільму Браяна Де Пальми "Обличчя зі шрамом". У свою чергу картина Де Пальми є рімейком стрічки Говарда Гоукса 1932 року з її легендарною рекламою туристичного аґенства: "Тобі належить весь світ". Саме звідси черпали натхнення сценарист Олівер Стоун і режисер де Пальма.

Проте Мерін не схожий на оскаженілого Монтану, який вірить в американську мрію. Принаймні ми її не побачимо у першій картині.

Можливо, саме тому фільм не має чіткої драматургічної структури. Він є лише сумою окремих епізодів, які переказують подробиці життя знаменитого ґанґстера. Є надія, що у другій частині таки зійдуться кінці з кінцями.

Щодо всього іншого, то перед нами доволі типова французька "екзистенційна" історія про одинака, позбавленого віри та ідеалів; історія про людину, яка не цінує ні власного, ні чужого життя.

У чомусь стрічка перекликається з картиною Жана-Люка Ґодара "На останньому диханні" (1960), особливо зі словами головного героя: "Якщо обирати між сумом та небуттям, то я обираю небуття".

До того ж "Ворог держави №1" - доволі жорстока картина, яку не варто дивитися з дітьми. Кілька епізодів (убивство сутенера, яке хотів зафільмувати у дитинстві продюсер Тома Ланґманн чи побиття дружини Жаном Меріном) є по-справжньому відразливими та страшними. Тут людський біль явлений максимально відверто.

Фільм можна дивитися заради самого Венсана Касселя. Він один з тих рідкісних акторів, які ніколи не розчаровують.

Оцінка - 4 з 5

За сприяння у перегляді стрічки автор люб'язно дякує кінотеатру "Київ"

Автор - Ігор Грабович