П'ять зіркових кінорежисерів, які починали свою кар'єру на українській "Молодості"
У Києві завершується міжнародний кінофестиваль "Молодість". Напередодні ввечері на офіційній церемонії оголосили переможців цьогорічного 53-го кіноогляду. В останній день фестивалю у всіх охочих є можливість переглянути стрічки, які журі цього року назвало найкращими.
А ми в УП.Культура нагадуємо, що саме на українській "Молодості" починалась кар'єра великої кількості зірок світової кінорежисури, тож пропонуємо пригадати кількох з них та їхні перші роботи, які оцінював київський кінофестиваль.
Стежте за найважливішими подіями української культури в Telegram i WhatsApp!
Історія "Молодості"
Київський кінофестиваль "Молодість" започаткували у 1970 році. Спочатку – як дводенний огляд короткометражних фільмів, знятих студентами інституту ім. Карпенка-Карого. Вперше його організували режисери та викладачі Вадим Чубасов та Віктор Івченко: тоді протягом двох днів переглянули 33 студентські стрічки.
Згодом можливість взяти участь відкрили для інших кінематографічних вишів, а також інших країн – спочатку Болгарії, Грузії, Вірменії. На п'ятому році існування кінофесту можливість подаватися на конкурс "Молодості" отримали не лише студентські роботи, але й повнометражні ігрові стрічки.
Після розпаду СРСР фестиваль зробив вимушену паузу, але вже наступного 1993 року повернувся у статусі міжнародного та з офіційною нагородою для лауреатів – статуеткою "Скіфського оленя". З того часу представляти свої стрічки у Києві почали режисери, які згодом здобували міжнародну славу та найпрестижніші кіновідзнаки світу: серед них Брюно Дюмон, Ілдіко Енеді, Том Тиквер, Жак Одіар та багато інших зірок кінорежисури.
Денні Бойл: 1994
Наступного року після офіційної реєстрації "Молодості" як кінофестивалю з міжнародним статусом свою дебютну режисерську роботу сюди привозить британський кінорежисер Денні Бойл. Нині весь світ знає його як режисера культової стрічки "На голці", драми "Пляж" з молодим Леонардо ді Капріо та оскароносного касового хіта "Мільйонер із нетрів".
А 30 років тому початківець Бойл показує в Києві трилер з елементами чорної комедії "Неглибока могила". У ньому знімає майбутню зірку свого фільму "На голці" Евана Макгрегора. Трохи згодом ця дебютна робота приносить йому нагороду за найкращу режисуру Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні та Нагороду Олександра Корда Британської Академії кіно і телебачення.
Стрічка розповідає про трьох сусідів - бухгалтера Девіда Стівенса, лікарку Джульєтту Міллер та журналіста Алекса Лоу, які шукають собі четвертого співмешканця. Після низки співбесід, трійця зупиняється на чоловікові на ім'я Г'юго. Втім, невдовзі після заселення, його знаходять мертвим поруч з валізою грошей. Тож сусіди вирішують позбутися тіла, а гроші залишити собі. Вони ще не знають, що Г'юго шукають небезпечні злочинці.
Іван Миколайчук: 1979
Легендарний український кіноактор Іван Миколайчук здобув світову славу після своєї другої ролі у кіно – Івана Палійчука у стрічці "Тіні забутих предків" (1964) Сергія Параджанова. Невдовзі після прем'єри "Тіні" заборонили для показу в Союзі, а Параджанов і Миколайчук їздили представляти стрічку за кордоном та мали там великий успіх.
У 1970-му Миколайчук зреалізував на великому екрані свою пристрасть до написання кіносценаріїв, яку мав ще з підліткових років. Разом із Юрієм Іллєнком став співсценаристом фільму "Білий птах з чорною ознакою", де також зіграв головну роль.
Ще за дев'ять років зняв свій режисерський дебют – стрічку "Вавилон XX". Представив його на "Молодості", і одразу здобув там свою першу режисерську відзнаку – гран-прі кінофестивалю.
Стрічка, що нині займає 10-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, розповідає про початки колективізації в українському селі. За сюжетом, у селі Вавилон колишній моряк Синиця намагається організувати комуну. Миколайчук у своєму режисерському дебюті зіграв трунаря-філософа Фабіана.
Миколайчук зняв свій режисерський дебют в часи, коли радянська цензура була особливо прискіпливою до українського поетичного кіно. "Вавилон" був жестом і вчинком одважним. Він поновив роботу на містерійному, фантазійному матеріалі. Він, зрештою, став чинником порятунку українського кіно, знаком його ворожбитських нахилів", – пише кінокритик Сергій Тримбач. І хоча після цього фільму Миколайчук зрежисує ще тільки одне кіно, його акторська і постановницька спадщина посяде своє місце у світовому кінематографі.
Франсуа Озон: 1994
Один з найпомітніших режисерів французької "нової хвилі" Франсуа Озон відомий на весь світ своїми стрічками "Краплі дощу на розпечених каменях", "8 жінок", "Басейн", "Подвійний коханець" та роботою з легендарними акторами та акторками: Катрін Денев, Жераром Депардьє, Ізабель Юппер, Фанні Ардан, Шарлоттою Ремплінг. Зрештою, останні років 20 кожна прем'єра його нового фільму – це очікувана подія для світу кіно.
Озон завершив навчання у французькій кінематографічній школі La Fémis у 1993 році. А наступного, 1994-го, подав на київську "Молодість" один зі своїх перших коротких метрів – "Віктор". Як і в усіх своїх наступних фільмах, коротко- та повнометражних, став не лише режисером, а й власноруч написав сценарій.
14-хвилинна стрічка розповідає про молодого хлопця з багатої родини Віктора. Якось він вирішує скоїти самогубство і навіть пише передсмертного листа своїм батькам. Втім, далі чомусь вбиває не себе, а їх. Ба більше, ще й вирішує тримати їхні тіла у спальні розкішного сімейного котеджу.
Стівен Далдрі: 2000
У 2000 році гран-прі київської "Молодості" отримав фільм "Біллі Еліот" британського режисера Стівена Далдрі. Нині Далдрі – триразовий номінант на премію "Оскар" та триразовий лауреат театральної премії "Тоні". А тоді, трохи більше ніж 20 років тому, після прем'єри у Каннах привіз до Києва свою драму дорослішання.
Події стрічки "Біллі Елліот" відбуваються у вигаданому містечку Еверінгтон під час страйку шахтарів 1984-1985 років. Головний герой – 11-річний хлопчик з родини робітників, який захоплюється танцями та мріє стати професійним артистом балету. Біллі живе з батьком Джекі та старшим братом Тоні, обидва працюють шахтарями і, звісно ж, не схвалюють захоплення Біллі. Батько віддає хлопця на бокс, але Біллі потайки приєднується до балетного класу.
Після тріумфу на "Молодості", стрічка принесла Далдрі три номінації на "Оскар", серед них у номінації Найкращий режисер.
Сьогодні британського режисера театру, кіно та серіалів знають по всьому світу за фільмами "Години" з Ніколь Кідман, Джуліанною Мур і Меріл Стріп, "Чтець" з Кейт Вінслет та Рейфом Файнсом, драмою "Страшенно голосно та неймовірно близько" про терористичну атаку 11 вересня, кількома епізодами надпопулярного серіалу "Корона" про британську королівську родину та продюсуванням серіалу "Обі Ван Кенобі".
Адіна Пінтіліє: 2008
У 2018 році на "Молодості" показали стрічку румунської режисерки Адіни Пінтіліє "[Не] торкайся", що стала сенсацією 68-го Берлінале та принесла режисерці одразу дві нагороди – головний приз "Золотий ведмідь" та приз за найкращий дебютний повнометражний фільм. Дебют режисерки у повному метрі став дослідженням тілесності, сексуальності та сприйняття себе. Це історія трьох людей, які нездатні доторкнутися до інших і, прагнучи інтимності, працюють над подоланням стереотипів, захисних механізмів та звільненням.
За десять років до цього Пінтіліє подала на студентський конкурс київського фестивалю свій короткий метр – "Кар'єр №186". "На околиці індустріального міста самотній чоловік живе нічим не примітним життям. Одного дня з'являється незнайомець, і, здавалося б, нічого не змінюється, але в той же час, ніщо не залишається колишнім", – йдеться в описі 20-хвилинної стрічки на imdb.
"Це радше поема, ніж історія про самотність і тугу, про нашу нагальну потребу в іншому і, водночас, про неможливість справжнього контакту між людьми. Тим не менш, у нашому "розчарованому" світі ця туга/пошук іншого, те, що ми називаємо "любов'ю" у будь-яких її несподіваних формах, здається єдиним способом доступу до можливої "божественності", єдиним способом заперечення небуття", - розповідає про свою стрічку "Кар'єр №186" сама Пінтіліє.
