Активіст Сергій Стерненко, який блокує концерти: Бабкін хоч нагород із рук убивць не брав, з Лорак ситуація складніша

Одеському активістові Сергію Стерненку 22 роки. Він закінчує бакалаврат на економічно-правовому факультеті Національного університету імені Мечникова й працює юристом у компанії, яка займається здачею в оренду приміщень.

Решту часу Сергій присвячує громадській активності. За останні півроку він, разом зі своїми однодумцями, зірвав в Одесі гастролі 13 колективів та виконавців, які, на його думку, так чи інакше підтримують російську агресію в Україні.

Проте концерти – не головний профіль активіста: днями він вийшов із СІЗО під заставу у 608 тисяч гривень, куди потрапив за участь в акції проти забудови в Міському саду Одеси й сутички з правоохоронцями. Гроші за Стерненка вніс сам голова ОДА Максим Степанов.

Одеському активістові Сергію Стерненку 22 роки

Тісно контактувати з правоохоронцями Сергій почав з часів Майдану. Коли все починалося, він був звичайним SMM-ником, згодом долучився до подій Революції Гідності й очолив одеський осередок Правого сектора. Відтоді протести стали частиною його життя.

З команди Дмитра Яроша Стерненко пішов майже рік тому, але громадську активність не покинув.

В інтерв’ю "Українській правді. Життя" він зізнався, що бачить своє майбутнє у великій політиці і пояснив, для чого зриває у своєму місті концерти Світлани Лободи, Ані Лорак та інших.

– Чому ви вирішили влаштовувати акції проти виступів артистів? Хто з них був першим?

– Ані Лорак, 3 серпня 2014 року, клуб Ibiza. Тоді була серйозна сутичка, нас побили співробітники "Беркуту". Якби вони застосовували силу лише до активістів чоловічої статі й мого віку, то це була б одна справа. Але побили й літніх людей, які прийшли на мирний протест з плакатами. Журналістам ламали техніку. Поведінка правоохоронців нагадала мені ту, яка була на Майдані.

Що мене спонукало до протесту? Я розумію, що російська агресія охоплює не тільки військову сферу, стосується не лише подій на Донбасі, але й зачіпає інформаційну сферу, економічну, культурну, релігійну (через Московський патріархат) тощо.

Якщо говорити про культуру: росіяни активно використовують артистів для пропаганди, для створення міфу про те, що Україна та Росія – один народ, що жодної війни немає, що це нібито наш внутрішній конфлікт.

Прихильників цих артистів привчають до такої позиції. Наприклад, фанати Світлани Лободи будуть сприймати її точку зору та поведінку за норму. Це дуже небезпечно.

Активіст: "Фанати Світлани Лободи будуть сприймати її точку зору та поведінку за норму. Це дуже небезпечно"

Цим питанням мала б займатися Служба безпеки України, а не активісти. Воно навіть не мало б стояти на порядку денному, якби ми жили у правовій державі: у 2014 році тимчасовий виконувач обов’язків президента або президент відповідно до Конституції був зобов’язаний ввести воєнний стан на певній частині або по всій території України. Це взагалі зняло б проблему, якою я зараз займаюся.

Оскільки правових механізмів протистояти проблемі зараз не існує, доводиться впливати на ситуацію своїми методами. У Конституції сказано, що питання захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та національної безпеки України є справою усього українського народу. У своїй діяльності спираюся саме на цю статтю Конституції.

Я вважаю, що люди, які підтримали збройну агресію діями чи словами, публічними відвідинами окупованих територій або Криму, не повинні заробляти гроші в Україні й взагалі в Україну приїжджати.

– Ви кажете, що російська пропаганда стосується також і релігійної сфери. Чому тоді ви не зриваєте богослужіння у храмах Московського патріархату?

– З Московським патріархатом набагато складніше. Якщо ми говоримо про виконавців, то це стосується кожного окремого концерту, який вони проводять на території міста Одеса або деінде в Україні.

Якщо ми говоримо про Московський патріархат, то це структура, яка має шалену підтримку і в центральних органах влади нашої держави, і на місцевому рівні.

Поки що у мене немає сил, аби з цим боротися.

До Московського патріархату залучені мільйони вірян, які є українцями. Тому для уникнення серйозних конфліктів у середині суспільства це питання повинно в першу чергу вирішуватися на законодавчому рівні.

Сергій Стерненко: "До Московського патріархату залучені мільйони вірян, які є українцями... Поки що у мене немає сил, аби з цим боротися"

З артистами ризики набагато менші, хоча теж присутні та викликають певні конфлікти у суспільстві, але це не переходить межу і не створює загрози національній безпеці.

Якщо силами активістів починати роботу проти Московського патріархату, у державі може піднятися серйозна антиукраїнська хвиля. Тому відповідальність за такі дії повинні бути покладені на Верховну Раду та президента.

– На концерти Світлани Лободи та інших артистів теж ходять українці.

– Але це сфера не релігійна. На релігійному мотиві людей набагато легше підштовхнути до незаконних дій проти держави. Концерти – це зовсім інший рівень небезпеки.

– Майже рік тому ви перестали співпрацювати з Правим сектором. У чому була причина цього рішення?

– Я пішов рівно через три роки після того, як долучився до цієї організації.

Два аспекти. Перший: я вважаю, що повинен рухатися вперед, однак змушений констатувати, що Правий сектор не розвивається як всеукраїнська організація і не зміцнює свого положення.

Другий аспект – це певні ідеологічні розбіжності у моїх особистих поглядах і у поглядах політичної партії Правий сектор.

Для прикладу, це питання легалізації грального бізнесу. Я прихильник того, що він має бути в Україні дозволений, із жорсткою державною регуляцією та виведенням в окремі гральні зони. Це забезпечить поповнення державного бюджету на мільярди гривень щорічно.

Це не єдиний пункт, у якому ми не сходимося із Правим сектором, але на ньому я зупинюся.

Сергій каже, що пішов з Правого сектору через певні ідеологічні розбіжності у особистих поглядах

– Якщо погортати сайт Правого сектора, можна помітити, що їхні активісти у регіонах, як і ви, займаються блокуванням концертів. Однак ті самі артисти продовжують виступати у Києві, тут їх ніхто не чіпає. Чому так відбувається, на вашу думку?

– Думаю, що у них може не вистачати ресурсів і часу звертати увагу на все. Або певні осередки можуть просто не вважати це питання проблемою, на яку варто реагувати.

– Раніше ви казали, що вам пропонували гроші за те, що не чіпатимете тих чи інших артистів. Яку найбільшу суму пропонували і за кого?

– Я не уточнював суми – одразу відмовлявся від будь-яких розмов на цю тему.

Найбільша активність відбувалася у травні, напередодні протесту через запланований виступ Світлани Лободи в Одесі, в клубі Ibiza. На мене виходили різні мої знайомі та друзі, які мали спільних знайомих з організаторами концерту.

Зазвичай це відбувалося так: мені телефонують, говорять, що треба зустрітися, бо мають "не телефонну розмову".

Я їду, зустрічаюся з цими людьми, витрачаю свій час. Вони мені кажуть: "Є пропозиція, щоб ти не чіпав Лободу". Я відповідаю: "Навіть не буду це обговорювати. Продаються товари, продаються послуги, але громадянська позиція не повинна продаватися, інакше у цієї країни просто не залишиться жодного майбутнього".

Такі розмови відбувалися протягом двох днів буквально шість чи сім разів.

Я свій час надзвичайно ціную, тому був змушений заявити публічно, на Facebook-сторінці, про те, що моя позиція принципова, і я від неї не буду відходити.

Активіст: "Продаються товари, продаються послуги, але громадянська позиція не повинна продаватися"

Виняток можуть становити тільки представники шоу-бізнесу, які привселюдно скажуть, що не підтримують дії РФ, засуджують агресію проти України та дають слово припинити гастрольну діяльність на території країни-агресора. І дотримаються свого слова.

Такі умови були застосовані до Сергія Бабкіна: у Дніпрі він назвав уряд Росії агресором. У зв’язку з цим протест, який планувався проти нього в Одесі, ми скасували.

Потрібно розуміти, що зірки шоу-бізнесу – це публічні люди, до думки яких дослухаються. Їхня поведінка формує світогляд та поведінку шанувальників, а я не хочу, щоб прихильників Російської Федерації в Україні ставало більше.

– Тобто Ані Лорак буде достатньо припинити гастролі в Росії і засудити російську агресію?

– Я думаю, що тоді можна буде розглядати варіант відновлення її гастролей в Україні.

Але з Ані Лорак насправді ситуація складніша, ніж з тим же Сергієм Бабкіним. Тому що Бабкін принаймні нагород із рук убивць не брав.

Він виступав у РФ і Криму, не порушуючи правил перетину державного кордону – тільки порушив закон "Про гастрольні заходи в Україні". За це його мали притягнути до адміністративної відповідальності, однак цього не відбулося.

Все залежить від ступеня скоєного. Якщо це така людина, як актор Михайло Пореченков, який стріляв по українських військових, то тут взагалі не може бути жодних компромісів.

Якщо людина не завдала значної шкоди національній безпеці України і заявила, що засуджує російську агресію, думаю, жодних перешкод для здійснення концертної діяльності в Україні не повинно бути.

Стерненко каже, що з Ані Лорак насправді ситуація складніша, ніж з тим же Сергієм Бабкіним

– Уточніть, будь ласка, яку саме статтю закону про гастрольну діяльність порушив Бабкін.

– По-перше, це друга стаття: "Гастролі проводяться на підставі договорів, укладених відповідно до закону". На території України договори укладаються за зразком, визначеним Кабінетом міністрів. Юридично Крим – територія України, і всі договори мають укладатися за зразком, визначеним Кабміном.

Відповідно, якщо особа виступає в Криму, де-факто на території, яка перебуває під контролем РФ, вона укладає угоду неналежного зразка…

В принципі, це можна назвати основним порушенням.

Я хоч і посилаюся на закон "Про гастрольні заходи в Україні", але у правовій державі не було б навіть необхідності посилатися на нього, бо введення воєнного стану припинило б усі зв’язки з країною-агресором. А люди, які після оголошення воєнного стану їздили б на гастролі на окуповані території або на територію країни-агресора, за визначенням були б колаборантами.

– Введення воєнного стану сильно впливає на буденне життя українців і обмежує їх у правах…

– … на території, на яку поширюється введення воєнного стану.

Я вважаю, що президент мав би ввести воєнний стан на обмеженій території – на частині Херсонської області, біля Криму, і неокупованих частинах Донецької та Луганської областей.

– За яким принципом відбираєте артистів? Ви ж, мабуть, не можете всіх відслідкувати – на кого звертаєте увагу у першу чергу?

– Звісно, не можемо. Чесно кажучи, я не займався цим системно до червня 2017 року, до протесту щодо Ірини Білик, яка виступала в анексованому Криму та Кремлі. Не вдалося зірвати її виступ в Одесі, бо співробітники поліції затягнули мене в натовп, побили, зламали перенісся, і я був змушений лягти на операцію.

Поки перебував у лікарні, мав достатньо часу, щоб промоніторити сайт "Афіша Одеси", де є розклад всіх гастрольних заходів до кінця року. Про когось із артистів я вже у новинах читав і запам’ятав, по інших Google допомагає багато чого знайти, а також сайт "Миротворець"...

Цим питанням я займаюся особисто. На жаль, не завжди вистачає часу, не завжди можу фізично перебувати в місті під час здійснення таких гастрольних заходів. Якийсь гурт виступив в Одесі в червні, бо я тоді перебував у Дніпрі – не було кому організувати протест, щоб цього не допустити.

Активіст каже, що йому не завжди вистачає часу на зрив гастрольних заходів

– Чи вважаєте ви, що під час ваших акцій глядачі наражаються на небезпеку? Якщо так, то чи доцільний такий ризик?

– Під час минулого протесту щодо Костянтина Райкіна не було жодних ризиків для аудиторії, яка прийшла на його виступ.

Я усвідомлюю, що подібні ризики потрібно мінімізувати для того, щоб не допустити будь-яких постраждалих з боку публіки. Хоча я цю публіку не вітаю і, м’яко кажучи, сильно розходжуся з нею у поглядах.

– Якщо люди платять власні гроші за такі концерти, може їм це потрібно. Навіщо вам їх перевиховувати?

– Якщо йти за цією тезою, тоді не можна засуджувати нікого, хто фінансує тероризм, бандформування "ДНР" та "ЛНР".

Те, як люди розпоряджаються своїми грошима, має бути їхньою приватною справою. Але ті, хто платять за виступи артистів, які підтримали збройну агресію проти України, повинні розуміти, що ці артисти так чи інакше залишають частину своїх гонорарів у російській податковій системі, наповнюють бюджет, з якого фінансуються російська армія та бандформування на Донбасі.

Куплений квиток на виставу Райкіна трансформується в боєкомплект, який приїжджає на Донбас.

– Деякі артисти говорять, що гроші, зароблені в Росії, витрачають на допомогу АТО. Як вам такий аргумент?

– Цей аргумент для мене не працює.

– Якщо не помиляюся, під час концерту Райкіна запитали, чий Крим, він не відповів і пішов зі сцени. Якби сказав, що український, концерт продовжився б?

– Думаю, він би продовжив виступати.

Існує передісторія про те, чому ми прийшли до нього.

У 2014 році він дав інтерв’ю якомусь російському виданню, його прямо запитали про ставлення до анексії Криму і він дослівно сказав таке: "Думаете, я в какой-то части своей натуры не радуюсь, что Крым стал теперь российский? Да радуюсь, конечно! (...) Когда я узнал, что мы не будем вообще вмешиваться в дела Украины, когда там какие-то начались националистические такие настроения, я первое, что подумал: "А как же русские люди? Как же русский город Севастополь, который я так люблю?".

Райкін образив Україну, сказав слова, що боляче сприймаються багатьма українцями і кримськими татарами, які позбавлені своєї домівки. Я, наприклад, теж не можу поїхати в Крим, бо там у кращому випадку мені загрожуватиме близько 20 років в’язниці, у гіршому – можу просто зникнути.

Стерненко: "Райкін образив Україну, сказав слова, що боляче сприймаються багатьма українцями і кримськими татарами, які позбавлені своєї домівки"

– Чи припускаєте ви існування таких митців, які абсолютно аполітичні, розчаровані у політиці, і творять для людей усього світу, незалежно від національності і віросповідання?

– Якби у нас був воєнний стан, ця діяльність кваліфікувалася б як злочин. І не бралося б до уваги те, розуміє митець наслідки своєї діяльності чи ні.

По-друге, ми не говоримо про політику, ми говоримо про військовий конфлікт. Є країна-агресор і країна-жертва. Як би людина себе не позиціонувала, відмежовувалася чи навпаки мала б якусь конкретну позицію, важливими є виключно її дії та слова.

– Чи були у вас проблеми у навчанні чи на роботі через громадську діяльність?

– Були проблеми з викладачем, який має яскраву проросійську позицію.

Також я судився з іншим викладачем свого університету, у 2016 році подавав позов про захист честі та гідності.

Під час однієї з акцій одеського антимайдану, який досі діє, якась жіночка у капелюсі почала до мене кричати: "Поезжай в АТО, бык, научись говорить по-русски…". Згодом виявилося, що це викладач університету Мечникова Олена Радзіховська. Суд у неї я виграв. Наскільки знаю, після цього їй урізали ставку, але вона продовжує працювати.

– До слова, а ви служили в АТО?

– Ні, не служив. За станом здоров’я я не придатний до військової служби, але їздив на Схід як волонтер декілька разів.

– Чи плануєте йти у політику? Отримували пропозиції?

– Про політику думав. Не виключаю цього. Більше того, у зв’язку із останніми арештами я позбавлений вибору. У мене вибір – або потрапити до в’язниці, якщо я припиню громадсько-політичну діяльність, або продовжувати і збільшувати суспільну підтримку, яка є моєю страховкою від репресій.

[L]Пропозиції від політичних сил вже були. Не буду казати, від кого. Можу лише зазначити, що пропозиції стосувались і рівня Верховної Ради, і рівня місцевих рад. Але я всі їх відхилив, тому що надто ціную свою репутацію і не хочу забруднитися.

Я не готовий найближчим часом ставати народним обранцем або політиком місцевого рівня, тому що мені лише 22 роки, мені потрібно набиратися досвіду.

У якій ролі бачу себе в майбутньому? Хочу бути на тій посаді, на якій я буду максимально ефективним. Чесно кажучи, не відмовився би від посади керівника Державного бюро розслідувань або Національного антикорупційного бюро.

– Повертаючись до теми культури: а ви самі музику слухаєте? Кого з українських музикантів можете порадити?

– Звісно, слухаю. З останнього – я додав до плейлиста декілька треків гурту "Плесо", "Друга ріка", "Скай". "Брати Гадюкіни" круті. В останніх доданих – "Бумбокс", Kozak System, ТНМК, "Скрябін", "Мертвий півень", "Фіолет", "Фліт", декілька треків "Кому вниз", "Мерва", "Карна", "Антитіла", "Жадан і собаки".

"Океан Ельзи" мені не дуже подобається останнім часом.

– Чому?

– Якось вже не те. Особливо після цих вкидів, що Святослав Вакарчук має стати президентом.

– А хіба з нього поганий президент буде?

– Поганий.

Олександра Гайворонська, УП

Дмитро Ларін, УП