Східний експрес для Гогольfest: як орендувати потяг і зробити з нього мистецтво

Жив був собі студент Києво-Могилянської академії і вирішив він зібрати вагон друзів і поїхати в Карпати.

Вагон в прямому сенсі слова: усі свої, ніхто не заважає, гітари і веселощі.  Через півроку усе це повторилося.

А згодом маленька дружня ідея переросла у проект ГогольTrain – коли весь потяг, оформлений всередині та ззовні, рушить на StartUp ГогольFest до Маріуполя.

Команда, у складі Дениса Угорчука, Андрія Янковського і Євгена Ярошенка, розповіла подробиці "Українській правді. Життя".

"СФОРМОВАНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ІНІЦІАТИВ"

Головна ідея такого потягу: кожен може бути собою, всі їдуть з друзями, можна спілкуватися із приємним тобі середовищем, проводити час із користю. 

Так створюється унікальна атмосфера, а потім виокремлюється спільнота.

Після одного з потягів в Карпати, ми разом прибирали міст на Рибальський острів. Контакти лишаються, тож ти знаєш, що в тебе є сформоване середовище для різних ініціатив.

Процедура не дуже проста. "Укрзалізниця" має таку функцію як групові перевезення. Треба іти в касу за місяць і все узгодити.

На перший Гогольfest у Маріуполі ми вирішили теж привезти вагон друзів.

Спочатку не всі погодилися, бо останній трейн був достатньо складний і забрав багато зусиль, але зрештою таки зібрали. Це були вже не лише друзі, а громадські активісти, багато творчих і цікавих людей.

"ПОТЯГ – ПАМ’ЯТКА ГОГОЛЬFEST"

Раніше ми спостерігали таку картину, що якщо відбувається масштабний фестиваль із потужними хедлайнерами, то безліч людей викуповує квитки на залізницю, а для місцевих жителів це не дуже приємна ситуація, бо вони не можуть потрапити додому.  Інша справа – окремий потяг.

Тож цього року ми вирішили розширити ідею й повезти на StartUp ГогольFest до Маріуполя цілий потяг.

Це вже інший рівень, аніж просто весело провести час із друзями.

Проте ми були здивовані, що презентація в Міністерстві інфраструктури пройшла дуже легко. Є звісно складність у бюрократичних процедурах, які існують в тій системі роками, але ми зустріли людей із професійними поглядами.

Коли бюрократична система зустрічається із новими ініціативами – це завжди пошук компромісів.

Приміром, коли ми сказали, що треба розмалювати потяг, то вони на це погодилися відкрито. 

Ми пояснювали їм, що нам цікаво не лише провести один такий ГогольTrain, розмалювати вагони і все, а важливо, щоб потяг лишився таким надалі. 

Це буде не просто потяг, а маленький музей, пам’ятка Гогольfest. Потім вагони будуть розформовані для курсування різними маршрутами. І коли звичайний пасажир побачить такий вагон, то це змінить його ставлення до дороги і до залізниці.

Для старих вагонів – це також нове життя.

Наразі ми плануємо масштабувати Gogol Train на регіони, бо Гогольfest їхатиме до 5 різних міст.

48 ГОДИН НА РОЗМАЛЮВАТИ ПОТЯГ

Першочергово ми думали, що нам дадуть вагони десь за місяць, але, на жаль, такого не буде, бо вагони постійно використовуються.

Найскоріше, коли нам можуть їх надати, – за 48 годин. 

Цього часу теж вистачить. Ми маємо достатньо корисних контактів, серед них чимало крутих графітерів, які можуть за пару годин розмалювати весь потяг.

Зараз вони це роблять переважно нелегально, а тут ми даємо їм майданчик для творчості, оплачуємо матеріали і можемо відвезти їх в Маріуполь.

Ми провели невеличку стратегічну сесію, де прописали як ми собі уявляємо кожен вагон і потяг загалом, тож це буде свого роду антологія, малюнки матимуть між собою зв’язок.

Для розпису всередині ми також спочатку думали взяти команди, але знову ж таки через умови надання вагонів цього зробити не вийде. Зрештою вирішили, що люди, які їдуть в потязі, беспосередньо відповідають за його оформлення.

Подивимось як працює самоорганізація. Твій вагон – це як твій дім.

"КОЖЕН ВЕЗЕ СВОЄ ВНУТРІШНЄ МИСТЕЦТВО"

Це буде повноцінний потяг з 10 вагонів, в якому їхатимуть учасники фестивалю – актори, художники, музиканти, режисери, митці та усі охочі, хто придбає путівку на фестиваль.

Всередині трейну відбуватимуться художні імпровізації, перформанси та музичні концерти.

Ми хочемо, аби люди, які їхатимуть на трейні, були не просто споживачами, які купили квиток і чекають розваг, а щоб це були активні учасники фестивалю.

Кожен із них везе своє внутрішнє мистецтво і ділиться ним з оточуючими – це може бути гітара чи вірші, чи перфоманс. Будь-яка самореалізація заохочується, нам важливо, щоб люди почували себе вільними.

Всередині потяга будуть два вагони ресторани.

В одному буде бар в стилі першого класу минулого століття, естетика Миколи Хвильового: піаніно, картини та напої.

Другий бар буде з невеличкою сценою, де виступатимуть молоді українські гурти та поети.

Наразі це пілотний проект, але надалі ми хочемо, щоб кожен такий Gogol Train був дедалі божевільнішим.

Ми вже розмріялись, що можна в майбутньому орендувати не лише потяг, а приміром, літак чи корабель.

А чому ні? Усе вирішують контакти людей одне з одним.

"ШЛЯХ – НАЙБІЛЬША МИСТЕЦЬКА СКЛАДОВА"

В потязі буде їхати окрема знімальна група, яка буде робити документальний фільм. 

Наш потяг – це перший в Європі арт-потяг і його сенс в тому, що ми об'єднуємо людей.

Цей шлях – з точки А в точку Б – і є найбільшою мистецькою складовою. Це хімічна реакція, яка постійно вирує і ти ніколи точно не знаєш, що з неї виросте, що утвориться, а ми все це будемо документувати.

Думаємо, що з часом міфотворчість автоматично буде розгортатися довкола трейну. І є амбіція презентувати це кіно на європейських фестивалях, щоб показати, що ми маємо дуже цікаву сучасну культуру.

Цей потяг – обмін досвідом різних людей. Це живе пізнання своєї країни, розширення свого світосприйняття.

КУЛЬТУРНА МОБІЛЬНІСТЬ ВІД ЯКОЇ ВСІ ВИГРАЮТЬ

В нашій країні відбуваються системні зміни, які важливо помічати. Раніше би ніхто навіть не слухав наших божевільних ідей, а зараз є діалог і пошук спільних рішень. 

Наприклад, на вокзалах у Києві та Маріуполі поставили великі голови Гоголя, як символ фестивалю. Ця ідея прийшла від "Укразлізниці".

Також ми домовилися, що у ГогольTrain буде молодий і гендерно збалансований склад провідників.

З одного боку їм буде легше зрозуміти контекст нашого дійства, а з іншого – це суспільний проект і все робиться, щоб наш партнер "Укрзалізниця" теж виграв від цього.

У перевізника є проблема із кадрами, ця проблема є й в інших європейських країнах, тож контент, який буде згенерований в цьому потязі, можна буде використовувати у власних кампаніях – рекламних та іміджевих.

Наша задача створити прецедент. В Маріуполь потяг є, але, якщо ми будемо їхати кудись, де немає потяга, то наш проект є нагадуванням, що потрібно, аби регіони мали фізичне сполучення.

Нам важливо, щоб система інфраструктури підтримувала будь-яку ініціативу всередині країни для своїх громадян, неважливо це культурна ініціатива чи інша. 

Звісно, на регіон це теж впливає: приїздить 400 людей в місто. Ми намагаємося більше задіяти готелів, які не популярні, про яких мало інформації, щоб їх підняти.

Коли ми організовували наші дружні трейни в Карпати, то завжди йшли через низи. Дзвонили або безпосередньо до власників хати чи бази, або розпитували все в сільській раді.

Якщо подивитися на cайти з оренди житла типу Booking в Карпатах або RB&B в Маріуполі, то нічого не знайдеш. А якраз найцікавіше жити, можливо і в старому готелі чи базі, зате в гарному місці, зі своєю атмосферою.

Наприклад, минулого року ми жили з видом на море. Якщо абстрагуватися від індустріальних видів, то це місце 10 з 10. Все поруч – магазинчик, кафе, до центру недалеко.

На майбутнє, ми думали, якщо директори готелів захочуть, зібрати їх і провести лекцію про те, як будувати промоцію свого готелю, як працювати із сайтами booking, чому це потрібно, куди інвестувати гроші.

Культурна мобільність автоматично створює попит на туристичні чи культурні послуги. Тобто у людей з’являється інтерес зробити щось добре.

Минулого року більшість людей, які їхали до Маріуполя там ніколи раніше не були і загалом, уявлення були дуже стереотипні.

Приїхали і зрозуміли, що це нормальне місто, де є кав’ярні, крафтове пиво, де є ресторани, люди сидять на галявинах.

Багато киян уявляють собі країну, яка була 10 років тому, але вона дуже змінилась і нам подобається це показувати широкому загалу. Регіон прекрасний і своєю природою, і міським простором.

Цікаво бачити, коли місто захоплюють люди з інших частин країни, ми спочатку виглядали як іншопланетяни, а потім з нами вже всі місцеві жителі спілкувалися.

Це і є культурна мобільність, коли фестиваль не просто їде в місто і привозить хедлайнерів, а потім їде додому, а коли люди з різних частин країни комунікують, бачать один одного, відкривають нові місця, змінюється світосприйняття.

Це вже не туристичний підхід, а можливість для культури влитися в інше місто. І ми помітили, що місцеві жителі хочуть порозумітися, між нами немає конфронтації.

Катерина Гладка, журналістка, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити: 

Про що цьогорічний GogolFest та чому він не у Києві. Розповідає директор фестивалю Максим Демський