В пам’ять про жертв Сандармоху: 6 книг авторів Розстріляного відродження, які треба читати сьогодні

З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року відбулася одна з найтрагічніших подій української історії – розстріли в урочищі Сандармох у анексованій росіянами Карелії. За один тиждень радянська влада знищила там 1111 в’язнів, серед яких сотні українських митців, науковців, дієвців культури.

Радянська влада "присвятила" ці страти 20-літтю Жовтневого перевороту. Серед замордованих у ті дні українців були театральний режисер Лесь Курбас і його друг драматург Микола Куліш, поет і перекладач, критик Микола Зеров, письменник Валер’ян Підмогильний та десятки інших інтелектуалів.

Російська влада зробила все, щоб сучасники не змогли дослідити обставини смерті видатних українців і місце їх розстрілу. Людина, яка знайшла масові поховання в Сандармосі – Юрій Дмитрієв – нині ув’язнений. Доглядач Меморіалу в Сандармосі Сергій Колтирін помер у тюрмі чотири роки тому.

Попри сплеск цікавості до генерації митців, яких заведено називати поколінням Розстріляного відродження, в Україні їх спадщина лишається невідомою широкому загалу. УП.Культура зібрала тут тексти, які нині доступні в книгарнях та бібліотеках. Ці тексти – наш спосіб зберегти пам’ять і віддати належне тим, чиї імена залишилися в історії, навіть попри спроби стерти їх.

Лесь Курбас

"Філософія театру", Видавець Олександр Савчук/Видавництво "Основи"

Режисер та драматург Лесь Курбас став фундатором модерного українського театру, був засновником театру "Березіль" та "Молодого театру". Він намагався покращити українські театральні практики, поєднуючи їх із європейськими, постійно шукав вдосконалення сцени та експериментував. Через розходження зі стандартами пролетарського мистецтва спочатку Курбаса засудили на 5 років таборів. Та свободи він так і не побачив, адже його розстріляли 3 листопада 1937 року.

Його книга "Філософія театру" була укладена в 2001 році за редакцією українського театрознавця Миколи Лабінського й історика, перекладача Михайла Москаленка. Вже у 2022 році її перевидали.

Це видання містить найповніше зібрання текстів Леся Курбаса: його лекції з режисури, практики сцени, а також протоколи засідань театральної студії "Березіль" та численні статті, присвячені театрознавству. Курбасові тексти розкривають його глибокі роздуми про сутність театру, акторську майстерність та місце мистецтва в житті суспільства.

Валер’ян Підмогильний

"Сонце сходить. Вибрані твори", Ще одну сторінку

Письменник та перекладач Валер’ян Підмогильний був ще одним представником Розстріляного відродження. У 19 років він видав свою першу збірку прози, а вже у 20 почав створювати переклади іноземних романів українською: текстів Бальзака, Стендаля, Дідро, Гюго, Вольтера, Меріме.

У 1934 році радянська влада звинуватила його як учасника "терористичної організації". До неї слідство включило 18 людей. Серед них Євген Плужник, Микола Куліш, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік. Плужнику змінили вирок на 10 років таборів, втім ще за рік до розстрілів у Сандармоху він помер у Соловецьких таборах. Усіх інших розстріляли 3 листопада 1937 року.

Підмогильний став культовим письменником глибокого психологізму для декількох поколінь українців. Зараз лише його "Місто" перевидають декілька видавництв водночас і не планують зупинятися.

У збірці "Сонце сходить" зібрали менш впізнавані твори письменника: "Сонце сходить", "Важке питання", "Гайдамака", "Остап Шаптала", "Військовий літун", "Історія пані Ївги", "Смерть". Також до книги потрапила остання "Повість без назви…" – незавершений твір, інтелектуальний та психологічний роман.

За сюжетом харківський студент Андрій Городовський приїхав до Києва, щоб видати книжку нарисів "про соціалістичну реконструкцію села". Там він зустрічає жінку, про яку не може припинити думати навіть після повернення в Харків. Тоді пошук незнайомки стає його головною ціллю життя.

Олекса Слісаренко

"Чорний ангел", Віхола

Поет-символіст і прозаїк Олекса Слісаренко працював у Києві, а згодом й у Харкові. Заробляв на життя редактором літературних та інформаційних журналів. У пошуках власного жанру пристав до компанії поетів-футуристів. Пізніше перейшов до спілки пролетарських письменників "Гарт", потім ВАПЛІТЕ, разом із Майком Йогансеном заснував "Техно-мистецьку групу А".

Почав писати й прозу, видавав кримінально-пригодницькі тексти про українське дореволюційне й революційне життя. За участь у творчих спілках був засуджений 1934 року до 10 років таборів. А вже у 1937-му його розстріляли у Сандармосі.

Сюжет "Чорного ангела" відбувається у ранніх 20-х, коли лише почала зароджуватися комуністична влада. Головний герой – агроном Артем Гайдученко – засновує свою комуну в закинутому маєтку. Він стає одержимим ідеєю розробити хімічну речовину, яка приноситиме поселенню постійний врожай. Але невдовзі зустрічає свого брата Петра, який продовжує боротися з комуністами через прихильність до української національної ідеї.

Також видавництво "Смолоскип" видало "Вибрані твори" Олекси Слісаренка разом зі спогадами про письменника та статтями критиків 1920-х років і сучасних дослідників.

Микола Куліш

"Мина Мазайло. Вибрані твори", КСД

Драматург Микола Куліш був учасником "Гарту" й ВАПЛІТЕ, очолював Українське товариство драматургів і композиторів. Отримав популярність після того, як режисер та актор Гнат Юра поставив його п’єсу "97" про голод 1920-х в українському селі. Історія показує страшну дилему, що постає перед селянами: підкоритися новим порядкам більшовиків чи зберегти звичний уклад громади.

Куліш працював над оновленням українського театру разом із Курбасом. А свої п’єси продовжував писати навіть у засланні на Соловках. Як й інші дієвці культури, був засуджений до 10 років таборів, а розстріляний за 2 роки після вироку – 3 листопада 1937 року.

У зібранні творів представлена сатирична комедія "Мина Мазайло". Одна з найпопулярніших п’єс ще зі шкільної програми оповідає про сім’ю харківського службовця, який збирається змінити своє "селянське" прізвище на "Мазенін". З цього рішення в сім’ї починаються суперечки. Також до збірки увійшли: соціально-психологічна драма про Польщу "Маклена Граса", "97" та "Патетична соната" про історію кохання та Українську революцію 1917–1921 років.

Микола Зеров

"Вибрані твори", Смолоскип

Поет, літературознавець та критик Микола Зеров був представником київських неокласиків. Він довгий час викладав у школах та університетах, читав українознавство та літературу. Згодом почав виступати на літературних вечорах не лише як теоретик, а й поет.

Радянській владі не подобалась ідея розвитку української літературної критики, тож у Зерова лишилася можливість виступати лише з історико-літературними дослідженнями та перекладами. Після того, як поета усунули від викладацької діяльності, він переїздить до Москви й спілкується з місцевими літераторами.

Втім, від влади його це не рятує. За сфальсифікованими обвинуваченнями, його спочатку переслідували, а вже за кілька років Зерова заарештували через "націоналістичний тероризм". 1937 року Микола Зеров був розстріляний в урочищі Сандармох.

У виданні вибраних творів зібрали дві його прижиттєві поетичні збірки: "Антологія римської поезії" й "Камена". Також додали поезію з його рукописної збірки "Сонети і елегії". Окрім художніх творів, представили наукові праці історико-літературного, літературознавчого напряму, а також листування, статті та спогади сучасників.

Валер’ян Поліщук

"Вибрані твори", Смолоскип

Поет та літературознавець Валер’ян Поліщук став засновником та активним учасником декількох літературних організацій. Однією із таких став "Авангард". Він також вірив у революційну романтику, тому переїхав до столиці радянської України – Харкова.

Протягом 15 років Валер’ян Поліщук видав 40 книг, планував створити поетичну збірку разом із Павлом Тичиною, видав збірку "2" з Миколою Хвильовим. До 1932 року літературні організації розпустила радянська влада, а українських поетів та письменників почали переслідувати. Навіть тих, хто надихався комуністичними ідеями.

27–28 березня 1935 року на закритому засіданні виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР йому дали 10 років таборів та розстріляли разом з іншими у Сандармосі.

В антології представили найбільш відомі та репрезентативні тексти письменника. І значну їхню частину зібрали та видали вперше з часу їхнього написання. Також до збірки потрапили критичні матеріали та праці з теорії літератури, дослідження літературних маніфестів, критичні статті про творчість Поліщука від Хвильового, Йогансена та інших.

Чиїх імен тут бракує

Василь Атаманюк, Ґро Вакар, Марко Вороний, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Яків Ковальчук, Михайло Козоріз, Андрій Панів, Григорій Піддубний, Володимир Штангей, Михайло Яловий – письменники, поети, дослідники української літератури.

Майже одночасно з розстрілами в Сандармосі відбувались страти українських митців у Києві. Серед розстріляних тут у жовтні 1937 року – поет-футурист Михайль Семенко, поет і перекладач Майк Йогансен та інші.

Кількість українців серед жертв радянських репресій налічує тисячі імен. Та й більшість тих, кого розстріляли чи замордували у в’язницях ГУЛАГу, дотепер не отримали уваги серед видавців.

Мова йде не про наукові праці, монографії та академічні дослідницькі проєкти, а саме про доступність творів цих митців для широких аудиторій.

Варто віддати належне, імена декого з літературних дієвців цього покоління ми можемо знайти в збірках та антологіях. Серед таких, що можна відшукати в бібліотеках чи на книжкових барахолках – "Антологія української кінокритики 1920-х" у 4 томах від Довженко-Центру, "Антологія української літературно-критичної думки першої половини ХХ ст." від видавництва Смолоскип, "Антологія української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана" А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ.

Та для повної репрезентації творчості доби 20–30-х нам бракує збірок досі невивчених, часом й забутих, українських митців.