Недосвідчені працівники, блекаути і російські атаки: боротьба української книжки за друк

Знаковий рік для дерусифікації української книги – таким вже у липні 2023-й встиг охрестити уповноважений із захисту державної мови. Що стоїть за цією оптимістичною заявою Тараса Креміня і хто докладає надзусилля, щоб це справді так було? 

УП.Життя аналізує, як відновлюється книговидання та які обсяги книгодруку може забезпечувати в умовах війни. І чи вистачить україномовних книжок для фактичної дерусифікації, про яку говорить пан Кремінь.

Українська книжка і справді оживає. Автори продовжують писати, а видавництва докладати зусиль до їх видання – війна лише інтенсифікувала їхню роботу. Надто після того, як Президент врешті підписав ухвалений рік тому закон, що забороняє ввезення та розповсюдження російських та російськомовних книжок. 

Невдовзі після короткого "оніміння" одразу після повномасштабного вторгнення Росії, письменники і видавці взялись продукувати нові книжки, перевидавати класику, перекладати закордонних авторів. І попит на українські книжки зріс в рази. 

Посилилось і представництво української книжки за кордоном – на світових книжкових ярмарках та перекладами українських творів різними мовами світу. 

Активізувалася і робота Українського інституту книги. Він, зокрема, ініціює проєкт із заміни радянських російськомовних фондів бібліотек новими виданнями. Якщо йому погодять бюджет, видавцям наступного року доведеться додрукувати понад мільйон книжок. 

Проте, якщо видавництва переживають певне піднесення, то книгодрукарні продовжують оговтуватись від руйнувань, евакуації колективів і зимових блекаутів. Досі паперові книжки виходять із запізненням до оголошених дат продажу. Великі друкарні, що були зосереджені переважно на Харківщині – найбільш постраждала частина книгоіндустрії. Видавництва займають чергу до друкарень, щоб надрукувати заплановані книжки.

Потребують заміни і мільйони російськомовних примірників книжок і в українських бібліотеках. Понад половина всіх бібліотечних фондів не оновлювалась всі 32 роки незалежності України. 

Книжки не друкували

Великі видавництва, такі як львівське "Видавництво Старого Лева" чи харківські "Фоліо", "Віват" змогли відновити свою роботу вже у квітні минулоріч – через півтора місяці з початку вторгнення. 

Заступник директора з виробничих питань у ВСЛ Роман Коник пригадує: "На початку повномасштабного вторгнення повністю зупинилася робота друкарень, припинилося виготовлення і відвантаження готової продукції. Небезпечно було не тільки виготовляти, а й перевозити книжки". 

Харківські "Віват" і "Фоліо" з початком вторгнення втратили не лише свої офіси і частково колективи, які евакуювалися хто куди. А й власні друкарні. Представниця "Вівату" Олена Рибка розказує, що видавництво друкує книжки на харківській "Фактор-друк" – друкарні, яка входить до складу їхньої корпорації.

Власна друкарня для видавництва – забезпечення швидкого і безперебійного друку великих накладів і кількості найменувань. Також це можливість контролювати усі виробничі процеси і відстежувати брак на ранніх етапах. 

Через постійні обстріли роботу "Фактор-друку" довелося призупинити на деякий час. Врешті друкарня відновила роботу. 

Свою друкарню на півночі Харківщини втратило і видавництво "Фоліо" – регіон, де вона розташована, був окупований. Директор видавництва Олександр Красовицький каже: "Власна друкарня не працює і, скоріше за все, більше працювати не буде. Зараз у тому регіоні немає населення і електрики, за дві зими обладнання зіпсувалося, а частину приміщень розбомбили росіяни".

Попри це, "Фоліо" продовжує друкувати книжки в 11 інших друкарнях – від Харкова до Дрогобича. Тож, перша книжка видавництва після початку вторгнення вийшла друком вже 10 квітня 2022 року. А в середині червня "Фоліо" змогло дістати частину книжок з приміщення деокупованої друкарні у Харкові.

"У нас є величезна черга з нових видань, при тому, що ми збільшили випуск книжок в порівнянні з минулими роками", – додає Красовицький. На запитання, як вдалося під час війни видати більше книжок, ніж до повномасштабного пояснює, що це завдяки попиту читачів і їхній фінансовій підтримці.

Директор київського видавництва "Лабораторія" Антон Мартинов розповів, що через зупинку харківських ("Юнісофт" і "Глобус") і київських ("Конві") друкарень на початку повномасштабного вторгнення, перші книжки вдалося отримати з друку в серпні. Тобто пів року видавництво "живої" книжки не бачило. Антон Мартинов каже:

"Ми були паралізовані перші півроку: у липні здали книжку, а в серпні отримали її друком. Пів року ми фактично не працювали, бо Харків був під сильними обстрілами".

Менші видавництва: "Моторний Равлик" і "Парасоля" теж відновили свою роботу влітку минулоріч. 

Таким чином, з середини 2022 року книжки почали друкувати і великі, і малі видавництва. Але друкарські потужності на деякий час перемістилися з Харкова і Києва західніше. Видавництва почали друкувати книжки у друкарнях, які розміщені у Дрогобичі (друкарня "Коло") і Камʼянці-Подільському (друкарня "Рута"). 

Співзасновниця видавництва "Віхола" Ілона Замоцна розповідає, що від початку повномасштабного вторгнення довелося шукати тимчасових партнерів, але після того, як Київ "оговтався", відновили співпрацю там. 

"Влітку подзвонили з Харкова, – пригадує Ілона, – і сказали, що готові друкувати книжки. Ми одразу дали замовлення своїм постійним партнерам, щоб підтримати їх".

Олександр Попович, директор харківської друкарні "Юнісофт", розповідає, що у перші дні повномасштабного вторгнення головним завданням було евакуювати працівників. 

"З березня ми почали забезпечувати виробництво додатковими заходами безпеки. Ми зробили укриття, поставили Starlink, щоб не лишитися без звʼязку, зміцнили фасад і дах друкарні. І вже у червні повністю відновили свою роботу. Першим з українських видавців до нас повернувся Іван Малкович – директор "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" і ми за це йому дуже вдячні", – говорить Попович.

Керівник відділу продажів київської друкарні "Huss" Максим Кожемяка розповів, що у перші шість місяців після початку повномасштабного вторгнення кількість замовлень скоротилась на 60%. 

"Нам пощастило, що у нас є великі міжнародні клієнти, які досить швидко відновили свою роботу і почали розміщувати свої замовлення, але найбільше нас виручило власне видавництво "ArtHuss", яке і забезпечило нам можливість протриматись ці місяці", – каже Максим Кожемяка.

Читайте також: Деколонізації не уникнути. Інститут книги ініціює бібліотечну "мовчанку" заради заміни радянських книжок

З друкарні на фронт

Якими є найбільш вагомі причини затримки друку і зниження його якості вже цьогоріч? Видавництва і друкарні в один голос стверджують, що 2023 рік забрав на фронт багато досвідчених кадрів поліграфії. "18 наших працівників зараз на фронті. Компанія допомагає їхнім підрозділам, чим може", – говорить Олександр Попович.

"У нашій галузі не так багато кваліфікованих спеціалістів і кожен раз дуже важко вносити зміни, коли когось призивають до ЗСУ", – додає Максим Кожемяка.

Поки одні захищають Україну, їхні колеги виконують роботу за двох. "Така багатозадачність у воєнний час необхідна, щоб у процесі виготовлення книжок брали участь люди, які мають досвід і нам не доводилось шукати когось нового. Ми чекаємо на повернення наших працівників з фронту", – розповідає директор "Юнісофт". 

Через "вимивання" професіоналів з галузі кількість бракованих накладів побільшала. Ілона Замоцна розповідає, що так деякі новинки не встигли на ХІ Книжковий Арсенал: "Нещодавно ми отримали наклад нової історичної книжки і він увесь був абсолютно бракований. Довелось повернути його друкарні прямо перед Книжковим Арсеналом".

З нею погоджуються й інші українські видавці. Поки працівники і працівниці йдуть на війну або виїжджають за кордон, їхнє місце мають зайняти інші. А щоб навчитися робити друк якісно, потрібен час. Якого не вистачає, адже попит на українську книжку неймовірно зріс – це підтверджують і видавці, і книгарні. Але читачі з початком вторгнення почали ставитись до недоліків другу більш поблажливо. 

"Усі розуміють, яка зараз ситуація. І те, що книжки виходять – вже велика радість. Тому деякі наші читачі не зважають на дрібні дефекти. Вони часто передзамовляють книжку, бо довіряють нам і хочуть підтримати фінансово", – каже Олена Рибка.

Черги до друку

Олександр Красовицький, директор харківського "Фоліо", розповідає: "Раніше книжка проходила всі етапи від рукопису до друкованої книжки за 2-3 тижні, зараз цей час збільшився до 4-5 тижнів". 

Видавець зізнається, що у них зараз більше 400 книжкових найменувань у роботі. Те, що збільшились черги у друкарні зазначає також піар-менеджерка видавництва "Парасоля" Ольга Пінчук: "Був період, коли книжки дуже затримувались у друці. Справа була не тільки у повномасштабному вторгненні, а й в папері. Тому доводилось заздалегідь займати чергу у друкарнях".

Максим Кожемяка розповів, що у друкарні є приблизно 6 місяців з високим завантаженням – осінь і весна. У цей час затримки з видачі готових книжок можуть тривати до тижня. І це без урахування відімкнень електроенергії та російських ракетних атак.

Блекаути та інші негаразди

Вимкнення енергії найсильніше вдарили по друкарських потужностях і термінах виготовлення книжок.

Директор видавництва "Лабораторія" Антон Мартинов зізнається: "Особливо проблеми почалися восени, коли були блекаути. Через обстріли росіян, Київ часто залишався без електроенергії. Ось тоді були найбільші затримки в друці".

Блекаути вдарили по всіх сферах життя в Україні, але і готувались до них теж серйозно, каже директор "Юнісофт". "Ми заздалегідь купили генератори, бо знали, до чого треба готуватися", – пояснив Попович. 

Більшість видавництв досі не вийшли на довоєнні показники, але "Фоліо" вдалося надрукувати за воєнний рік більше книжок, ніж видавали раніше. Олександр пояснює це тим, що він самостійно контролює виробничий процес. "Подекуди доводиться тиснути на працівників", – додає Красовицький. 

Директор "Юнісофт" Олександр Попович каже: "Ми досі не вийшли на довоєнний рівень виготовлення продукції. Але за червень 2023 року нам вдалося надрукувати рекордну кількість аркушів – 13,2 мільйони. Таких показників не було ніколи".

Через війну в Україні у друкарень припинилися контракти з європейськими замовниками – і це найбільша фінансова втрата для видавців. Друкарня "Юнісофт" велику частку потужностей спрямовувала на європейський ринок і мала велику базу клієнтів.

"У січні 2021 року наша друкарня отримала сертифікат FSC – це можливість співпрацювати з європейським ринком. Але в березні 2023 нам прийшов "лист щастя", де повідомлялось, що дія сертифікату призупинена, бо у нас війна. На сьогодні ми досі не відновили дію нашого сертифікату, бо Харків знаходиться у червоній зоні небезпеки", – розповідає Попович. 

Але сертифікати FSC далі діють у певних регіонах України – на заході. Олександр Попович обурений цим несправедливим підходом: "Я не розумію, чому на західних територіях України ці сертифікати видають, а на східних – ні. Чим відрізняється з точки зору небезпеки Захід і Схід України? Небезпека, насправді, є на всій території України".

Книгарні не здаються

Невелике видавництво "Моторний равлик" виникло вже під час повномасштабного вторгнення. Його директорка Любов Базь випромінює оптимізм і не втомлюється шукати позитив: "Деякі друкарні дають додатковий наклад. Наприклад, ми замовили 300 книжок, а нам додають ще 19. У них лишається, мабуть, папір, от вони і додруковують трохи книжок. Але це дуже приємно".

Попри постійні обстріли і небезпеку повторного вторгнення, харківський "Юнісофт" закупив нове обладнання. Олександр Попович розповідає, що багато технологій вдалося освоїти і без додаткової техніки. Наприклад "фактично руками" почали створювати кольорові зрізи на книжках. Деякі серії класики вже поповнили полиці книгарень, а книжкові блогери зі щирим захватом відгукуються про цю технологію.

"Ми почали робити різнокольорові зрізи, такі книжки ви вже можете побачити у книгарнях. Це виглядає гарно і подобається людям, тому ми їх робимо. Також ми купили устаткування і робимо тепер настільні ігри. Це все нові технології, але ми їх швидко опановуємо. Далі плануємо почати друкувати на зрізах зображення", – додає директор "Юнісофт".

За даними Книжкової палати, цього року в Україні було надруковано понад 6,5 млн. примірників книжок і брошур. Це більше, ніж за такий самий період минулого року і переважна частина з них – українською мовою. З такими темпами цей рік і справді може бути знаковим для дерусифікації українського книговидавництва, як про це говорить Тарас Кремінь.

Читайте також: Це читомо: нові книжки про таємні товариства і світ за залізною завісою