ЮНЕСКО планує створити перший у світі музей викрадених артефактів

ЮНЕСКО, Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, планує створити перший віртуальний музей викраденої культурної спадщини.

Про це пише The Gurdian. 

У такий спосіб музей планує підвищувати обізнаність громадськості про незаконну торгівлю цінними артефактами.

"За кожною викраденою роботою чи фрагментом лежить частина історії, ідентичності та людяності, який був вирваний у своїх хранителів, зроблений недоступним для дослідження, і тепер ризикує впасти в забуття", – каже гендиректорка ЮНЕСКО Одрі Азулай. 

Проєкт розробляють разом із Інтерполом, чия база даних містить понад 52 тисячі викрадених археологічних пам’яток, культурних об’єктів і цінних артефактів.

Музей вартістю 2,5 млн доларів має відкритися у 2025 році. Його відвідувачі зможуть пересуватися рядами віртуальних просторів з 3D-зображеннями різних артефактів.

До кожного з них буде пояснення культурного значення разом із історіями та свідченнями місцевих громад. ЮНЕСКО назве предмети початкової колекції лише незадовго до відкриття музею.

Проте дані неурядової організації Antiquities Coalition (Коаліції Давностей) вказують, що сьогодні є декілька відомих викрадених артефактів.

Це алебастровий напис на камені ІІІ-го ст., який викрали із храму Аввам у Ємені між 2009 і 2011 роками; рельєф зі слонової кістки VII ст. з Багдадського музею, що зник у 2003-му; зелена кам’яна маскаіз поселення майя у Гватемалі, викрадена у ХХ-му столітті.

Організатори музею кажуть, що на відміну від звичайних установ, метою цієї буде – зменшити свою колекцію, поки цінні предмети поступово будуть знаходити.

Найскладнішим у проєкті поки що залишається створення 3D-зображень артефактів, тому що багато з них не мають жодних фізичних записів, крім невеликих чорно-білих фотографій.

Раніше ми розповідали про виявлення 1400-річних золотих фігурок скандинавських богів у Норвегії.

Також ми писали про екснардепа, який на горищі ховав понад 6000 артефактів, вивезених з Криму.   

Читайте також: Музей у повномасштабну війну: арт-прихисток, локальні історії та надія на переконливе "до завтра"