Якщо ми не продамо світу свою історію, її продасть Росія

У бізнесі є аксіома: якщо ви не займете нішу, її забере ваш конкурент. У геополітиці це працює ще жорсткіше. Довгі роки на полицях світових книгарень у секції "Східна Європа" панував російський наратив. Вони експортували свою версію історії системно, дорого і масово. Україна там була або відсутня, або представлена ​​як "фон", "околиця імперії", об'єкт, а не суб'єкт.

Зараз ми маємо унікальну, але тимчасову ситуацію. Світ готовий слухати нас. Але емоційного запалу недостатньо. Ми маємо перетворити українську історію та нашу правду на експортний продукт, щоби про нас знали більше, а Росія не мала впливу на думку закордонних інтелектуалів.

Як видавець, я дивлюсь на книгу, як на продукт, котрий має свого споживача, ціну та життєвий цикл. Тому пропоную відкласти лірику і подивитися на експорт українських сенсів мовою цифр, контрактів та логістики. У нас є "вікно можливостей" у 3–5 років. Якщо ми зараз не побудуємо інфраструктуру, наші діти знову будуть змушені пояснювати іноземцям, що Україна – це не "колишня Росія", а наша війна – не громадянська.

Що я думаю про стратегію експорту української книги?

Продукт має бути упакований

Ми не можемо продати все і всім. Нам потрібен "флагманський продукт" – офіційно-неофіційний канон із 30–50 історичних книг. Це мають бути тексти про Голодомор, Розстріляне відродження, кримських татар, дисидентів, боротьбу УПА, Майдан та нинішню війну. Абсолютно точно – книги про видатних українців, що їх знає весь світ – про Сікорського, Леонтовича, Возняка, хокеїстів та музикантів, науковців та підприємців.

Важливо! Я не говорю про сухі академічні монографії, які читають лише професори та професіонали. Світовий ринок потребує якісного та захопливого narrative non-fiction – Я кажу про Історії, що написані як захопливий роман, але базуються на фактах.

Саме такі права на книги ми в Bookchef успішно купуємо на Заході (згадаймо успіх Харарі).

Держава спільно з ринком має відібрати ці позиції. Роль держави – профінансувати (за рахунок дешевих кредитів та інвестицій, грантів) якісний переклад і промоцію. Роль видавців – забезпечити маркетинг та продаж прав топовим іноземним видавництвам.

Тобто – експортувати українські книги за кордон саме мають українські видавництва. Або самостійно, або у співпраці із закордонними партнерами.

Історичний кластер у грантових програмах

Поточні програми підтримки перекладів часто працюють за принципом "хто подався, того й підтримали". Це демократично, але стратегічно недостатньо ефективно.

Потрібно виділити окремий "історичний кластер" у програмі Translate Ukraine із захищеним бюджетом. Для цього напрямку мають діяти інші KPI. Не просто "книга вийшла друком", а отримала охоплення у закордонних читачів. Тобто, її читають, цитують у ЗМІ та соціальних мережах. Для цього моніторингу існують спеціальні сервіси.

Також варто активніше використовувати ресурси Creative Europe, фокусуючись на заявках, що просувають українську есеїстику та документалістику. Гроші в Європі є, потрібно вміти їх брати під конкретні стратегічні цілі.

Мультиплікація та екранізація

Книга, яка розміщена на паперових чи електронних сторінках, має обмежений доступ до споживача. Кожна наша книга повинна стати: документальним фільмом для Netflix; серією подкастів; VR-виставкою для європейських музеїв.

Держава має стимулювати крос-секторальні проєкти. Наприклад, грант покриває не тільки друк, а й створення пілотної серії подкасту англійською мовою.

Політичні домовленості на додачу до митних

По-перше, ПДВ. У деяких країнах ЄС він знижений для книг, у деяких – ні. На рівні міжурядових комісій можна лобіювати пільгові ставки для українського культурного продукту.

По-друге, бібліотечні закупівлі. Публічні бібліотеки Європи – це величезний ринок із гарантованими платежами. Потрібні рамкові угоди про створення полиць Ukraine / Eastern Europe Rethought у бібліотеках міст із великими українськими діаспорами. Наявність українських книг у закордонного дистрибутора, який працює з бібліотеками, та маркетинг від України, то вже буде перший значний крок на промоцію українського контенту та культури.

Час грає не на нашу користь

Останній блок – про час. Бізнес вчить нас відчувати таймінг. Зараз інтерес до України високий. Але новини з України втомлюють закордонного споживача. Та й емпатія має свій ресурс.

У нас є 3, максимум 5 років, поки двері в Європу для нас відчинені навстіж. Якщо за цей час ми не заповнимо нішу якісним, конкурентним продуктом, туди знову просочиться російський "толстоєвський" і наративи про "братні народи", щедро приправлені нафтодоларами.

Ринок готовий працювати. Видавці навчалися купувати й продавати права, робити якісний продукт і працювати під обстрілами. Тепер потрібна синергія з державою, щоб перетворити це на стратегічну експортну галузь.

Історія коштує дорого, але незнання історії коштує значно дорожче!

Олександр Кірпічов – генеральний директор видавництва Bookchef.

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.