Скеля з почуттями: в прокат виходить стильна спортивна драма "Незламний" з Двейном Джонсоном і Олександром Усиком
9 жовтня в український прокат виходить фільм "Незламний" американського режисера Бенні Сафді. Це ретельне відтворення драматичного періоду життя Марка Керра – легендарного бійця змішаної боротьби, триразового чемпіона світу з греплінгу.
Стрічка стала першою самостійною роботою режисера. Раніше у дуеті з братом Джошем вони створили такі хіти, як "Гарні часи" та "Неограновані коштовності". Втім, у "Незламному" немає властивої братському тандему ритміки: у цій неспішній драмі Сафді робить ставку на автентичність з великою шаною до бойових мистецтв. Саме тому поява Олександра Усика у фільмі стала одним із найвдаліших рішень режисера.
Кінокритикиня УП.Культура Соня Вселюбська переглянула "Незламного" на Венеційському фестивалі й сумнівається, що фільм приносить щось принципово нове до свого піджанру спортивних драм про фізичну силу й крихку маскулінність. Але натомість стрічка пропонує естетику 90-х та переконливу акторську гру з реалістичними боями персонажів Двейна Джонсона і Олександра Усика.
Жили собі в Америці два талановитих брати – Джош і Бенні Сафді, які на початку своїх тридцяти років отримали заповітну увагу Голлівуду. Їхній третій повнометражний фільм – "Гарні часи" (2017) з Робертом Паттінсоном розповідає про злочинця, що намагається визволити брата з в’язниці - потрапив в основний конкурс 70-го Каннського кінофестивалю, й отримав неабияку популярність в прокаті. Фільм також закріпив за ними репутацію двох талановитих ентузіастів, здатних перетворити просту ідею на видовищний кінематографічний карнавал.
Динамічний монтаж, неонові кольори, атмосфера американського даунтауну і, зрештою, маргінальна історія про відчай і виживання – усе це набуло більшої сили у їх наступному фільмі "Неограновані коштовності" (2019), про володаря ювелірки, якого поглинала залежність від азартних ігор. На головну роль вони запросили Адама Сендлера, переважно відомого за простакуватими американськими комедіями, який тут зіграв драматичну роль, що перевизначила його кар’єру.
Здавалося б, через цей жвавий кураж-дует міг й далі завойовувати серця кіноманів і зривати боксофіс, та торік стало відомо, що брати посварилися й припиняють спільну роботу. Кіноіндустрія знає чимало випадків колапсу потужних братських дуетів і сумного продовження їхніх індивідуальних кар’єр, тож і тут були підстави для скептицизму. Взяти хоча б братів Ітана та Джоела Коенів, які разом зняли безліч хітів, а тепер Ітан представляє провальні картини, що поблажливо ставлять поза конкурсом на фестивалях.
Самостійні кар’єри у обох братів Сафді починаються зі спортивних байопіків. Джош Сафді зняв фільм "Марті Супрім" про легенду настільного тенісу, який вийде у світовий прокат наприкінці року й уже отримав захоплені відгуки після показу на Нью-Йоркському кінофестивалі. А його брат Бенні Сафді розпочав із "Незламаного" – байопіку про Марка Керра. Фільм вже взяв приз за режисуру на Венеційському кінофестивалі й непогано стартував у світовому прокаті минулого тижня.
У центрі сюжету – борець Марк Керр і вир його особистого та професійного життя. Керр – справжня легенда UFC, жорстокого й кривавого виду спорту, відомого в народі як "бої без правил", що об’єднує майстрів всіх бойових мистецтв на рингу. Наприкінці 1990-х UFC набирав все більшу популярність у світі, і Керр став одним із перших, хто приєднався до цього виду спорту. Він – скеля, рівно як і прізвисько Двейна Джонсона, який його грає: абсолютно непереможний громила, що трощить будь-якого суперника.
Документальність фільму підкреслює інтерв'ю на початку: зернисте телевізійне зображення кінця девʼяностих, японський журналіст запитує Марка, як це – програвати. На що той лише довго думає, дивується, хмуриться, бо просто не може уявити в голові таку імовірність.
Усе це завдяки виснажливим тренуванням напередодні боїв, він постійно літає до Токіо. Відновлення у Марка досить специфічне – за допомоги рецептурних знеболювальних препаратів, які він вводить внутрішньовенно. Загоєння болю душі й тіла потребуватиме більших дозувань після того, як на рингу він зустрінеться з певним Ігорем Вовчанчиним (Олександр Усик), який завдасть йому ганебної поразки. Це нокаутує Марка в глибоку ментальну кризу, із загостренням не лише залежності, а й без того недосконалих стосунків із його дівчиною (Емілі Блант). І лише тоді розпочнеться найважливіша боротьба у його житті – навчитися програвати.
Уже багато десятиліть режисери й режисерки знімають фільми найрізноманітніших жанрів і стилів про двоподіл "сталевий чоловік з крихкою душею". А бойові мистецтва – найзручніший привід дослідити маскулінність у її радикальному вимірі, з фізичними каліцтвами й потом, що врешті маскує сльози на обличчі.
Такі фільми не є продуктом епохи нової популярності психотерапії. Усі ці наративні патерни кінематограф подарував нам щонайменше півстоліття тому (і це якщо вже зовсім не занурюватися в глибини історії кіно). Насамперед на думку спадають хіти, "Скажений бик" (1980) Мартіна Скорсезе чи пізніший – "Рестлер" (2008) Даррена Аронофскі. "Незламний" чемно наслідує знамениті ідеології цих сюжетів – неймовірно талановитий боєць ззовні й водночас емоційно імпотентний усередині, з візком дитячих травм, а також труднощами в елементарному побуті й комунікації. Як наслідок, взаємодія з фактичним насильством на роботі починає поширюватися на особисті стосунки та стає саморуйнівною.
Сафді хоч і передивився достатньо світової класики, не знімає відвертих повторів і прагне представити багатогранний портрет Марка Керра. Наприклад, у фільмі цікаво подано тему залежності – у її менш стигматизованому вигляді: величезний спортсмен, який рахує калорії, колеться в туалеті і заперечує свою залежність.
Або як тонко фільм відтворює класичну історію про чоловіка-генія своєї справи, за спиною якого стоїть жінка, що страждає. Лінія романтичних стосунків між Марком і його дівчиною – можливо, найсильніша серед усіх, які дозовано розкриває режисер. "Незламний" – це зворушливий портрет розпаду іконічної маскулінності, хоча місцями аж занадто сентиментальний.
Фільм не привносить до цього піджанру щось нетривіальне, але Сафді натомість спрямовує старання у візуальну естетику та роботу з акторами. Художники-постановники теж постаралися автентично передати епоху девʼяностих, утримуючи баланс між вульгарністю й ностальгією. Тож фільм виглядає досить привабливо, щоб перейнятися черговою історією про тендітного громила знов.
"Незламний" може пишатися ідеальним кастингом. Який же чудовий тут Двейн Джонсон і яку колосальну підготовку він провів для ролі. У свої 53 роки він набрав 13,5 кг м’язів, водночас згадуючи бойові мистецтва, якими займався за вісім років до початку акторської кар’єри.
Відданість Сафді автентичності на кожному рівні вимагала від Джонсона справжніх боїв з Усиком. Поява українського непереможного боксера у фільмі коротка, але фатальна. Не лише для долі головного героя, а і для самого Сафді, який і тут не шукав легких шляхів. Замість взяти американського актора, що є під рукою, він звернувся до чинного чемпіона світу, якому на зйомках приносили торт за першим проханням.
Але наймагнетичніші моменти на екрані дарує розкішна Емілі Блант. Її персонажка є чарівним образом кінця девʼяностих – із френч-манікюром, джинсами та обтислими білими короткими сукнями, зі смаком екстравагантної леді, яка виглядає максимально розкішно в тих межах, які дозволяє їхній скромний сімейний бюджет.
Усі ці декорації і тепле плівкове зображення створюють відчуття кумедної наївності й ототожнюють сам фільм із головним героєм. Він такий самий масивний, із великою душею і водночас трохи незграбний. Разом з цим, Бенні Сафді розкрився як ніжний режисер, де швидкий темп і візуальна істерія залишилися в минулому – у його спільній роботі з братом.