Фонд культурних/пропагандистських ініціатив: як Росія використовує культуру для війни
Для Росії культура здавна була елементом пропаганди і засобом досягнення політичних цілей. Однак повномасштабне вторгнення вивело політичну інструменталізацію культури на тотальний рівень, особливо після усвідомлення, що російського параду в Києві через три дні ніколи не буде.
Пропагандистська машина Кремля задіяла всі можливі інструменти, щоб масовано впливати як на власних громадян, так і на мешканців інших країн. Підконтрольні державні медіа одразу почали діяти за методичками інформаційної війни, однак цього було недостатньо. Влада рф вирішила використати також слаборозвинені елементи громадянського суспільства у своїй пропаганді. Тому волонтерські організації та різноманітні фонди стали засобом виправдання війни проти України та просування відповідної державної політики.
Українським культурним фондом (далі — УКФ) було проаналізовано, яким чином росія здійснює культурну пропаганду на прикладі президентського фонду культурних ініціатив (далі — ПФКІ), що є показовим інструментом квазігромадянського суспільства. ПФКІ було засновано у травні 2021 року, використовуючи досвід дещо старшого фонду президентських грантів (засн. у квітні 2017 року). Вже з назви організації зрозуміло, що головним джерелом її фінансування є кошти російського бюджету.
Спочатку влада рф намагалася замаскувати основну мету фонду і говорила про підтримку недержавних, некомерційних організацій в реалізації соціально значущих проєктів у сфері культури на конкурсній основі. Врешті, повномасштабне вторгнення зірвало всі маски, і в положенні спеціального конкурсу ПФКІ 2023 року мету сформулювали як: «підтримка, популяризація і збереження загальноросійської культурної ідентичності, зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей, підтримка колективів і діячів культури, які виступають за патріотизм, відданість країні і досягнення цілей спеціальної воєнної операції, підтримка проєктів у сфері культури, мистецтва і креативних (творчих) індустрій, а також у нових регіонах (нових суб’єктах Російської Федерації)».
Впродовж двох з половиною років (із середини 2021 — до кінця 2023) ПФКІ отримав понад 61 000 заявок на гранти, з яких підтримав 7 202 проєкти на загальну суму 25,4 млрд руб. (приблизно 11,3 млрд грн). Для порівняння, Міністерство культури та інформаційної політики України у 2023 році профінансували на суму 9,2 млрд грн, з них на гранти і стипендії в Українському культурному фонді — 153 млн грн. Тобто у 2023 році весь бюджет УКФ був у десять разів меншим ніж одна хвиля конкурсів ПФКІ (1,6 млрд грн). Загалом упродовж 2023 року російський фонд провів три хвилі конкурсів та отримав фінансування на понад 4 млрд грн.
За короткий час свого існування ПФКІ провів 11 хвиль конкурсів: 6 основних та 5 спеціальних. Основні конкурси мають більший бюджет, довші терміни подачі та строки реалізації на відміну від спеціальних. Натомість особливістю так званих спецконкурсів є пряма чи опосередкована пропаганда війни в Україні. При цьому з кожною наступною хвилею тематика спецконкурсів стає більш войовничою.
Якщо перші три хвилі були здебільшого націлені на підтримку діячів культури, які потрапили під санкції “за свій патріотизм та відданість країні”, то дві наступні вже містять яскраво виражені воєнні гасла: «Гордимся», «Своих не бросаем», «Новые возможности», «Герои Донбасса — Герои России», «Мы вместе», «Победа будет за нами». Поруч з наростанням воєнної риторики, збільшується як кількість “воєнних проєктів”, так й обсяги їхнього фінансування. Наприклад, якщо у першому спецконкурсі було підтримано 32 проєкти на суму 252 млн руб. (124 млн грн), то у четвертому — 143 проєкти на суму 954 млн руб. (близько 462 млн грн) (детальніше на графіку нижче).
Зі зростанням мілітаризації російського суспільства дедалі більше заявників ПФКІ пов'язують свої проєкти зі “спеціальною воєнною операцією”, оскільки це значно підвищує шанс отримати фінансування. Воєнна пропаганда наразі в пріоритеті — вона важливіша ніж соціальні проблеми, проблеми екології, сімейні цінності та культура загалом.
Аналітики УКФ виявили, що незмінно отримують підтримку ПФКІ проєкти, метою яких є розповсюдження наративів, що виправдовують російську агресію, звинувачуючи Україну у військових злочинах, зокрема на Донбасі. Яскравим прикладом є виставковий проєкт “Обыкновенный нацизм” на 10 млн руб. (5,5 млн грн). За задумом авторів “творча ідея проєкту полягає у демонстрації паралелі, стіни-історії: одна сторона експозиції розповідає про звірства націоналістів у роки Великої Вітчизняної війни, друга стіна навпроти розповідає про масові злочини і терор сучасних українських неонацистів у 2014–2022 рр. Центральна частина експозиції присвячена дітям, які загинули на Донбасі в результаті ударів ЗСУ. Таким чином, відвідувачі бачать закономірність: невикорінене ганебне минуле неминуче буде впливати на майбутнє”.
Роздаючи гранти на пропаганду ненависті до українців, ПФКІ водночас підтримує проєкти, спрямовані на формування та утвердження образу України як недолугої молодшої сестри росії, яку потрібно врятувати, а влада на чолі з президентом Володимиром Зеленським зображується повністю залежною від Заходу.
Частим об’єктом ненависті у проєктах за підтримки ПФКІ є НАТО, що яскраво демонструє виставка «НАТО: история обмана» з грантом у розмірі 65 млн руб. або 28,4 млн грн (для порівняння бюджет всієї програми “Культура.Регіони” від УКФ на 2024 рік складає 28 млн грн). Виставка відкрилась 2 березня 2024 року в межах Всесвітнього фестивалю молоді у Сочі. Мета заходу — “створення у молоді з різних країн (...) цілісного уявлення про брехливу та агресивну політику НАТО, про зусилля Росії щодо формування багатополярної системи світу, захисту права народів на самовизначення, проведення СВО як абсолютно необхідного заходу із захисту суверенітету Російської Федерації”.
Для міжнародної публіки опис експонатів зробили шістьма мовами: англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською та китайською. У підсумку росзмі з гордістю зазначали, що відвідувачами виставки були студенти зі США, Великої Британії, Німеччини, Данії, Сербії, Ірану, Сирії, Танзанії, Домініканської Республіки тощо.
Великі гранти виділяються на міжнародні фестивалі, які мають працювати на “просування позитивного та доброзичливого образу Росії у світі”, як-от фестиваль вуличного мистецтва «Новые формы» в межах вже згаданого Всесвітнього фестивалю молоді 2024 (ВФМ) — грант на 40 млн руб. (17,3 млн грн), до якого долучені іноземці з 11 країн. ВФМ — узагалі проурядовий захід, який ініціюється спеціальним путінським указом. Усього ПФКІ проспонсорував 18 проєктів фестивалю.
“Всесвітній фестиваль молоді довів, що Росія є відкритою країною для всіх, хто хоче будувати спільне мирне майбутнє. Тисячі його учасників приїхали дізнатися, чим живе і чого прагне Росія”, — висловились про фестиваль у росзмі.
Протягом 2022–2023 років за гранти ПФКІ на загальну суму 5,7 млн руб. (2,6 млн грн) було реалізовано два сезони проєкту «Из России с любовью», автори якого створюють “проєкт-антидепресант — демонструючи оптимістичні приклади з життя нових росіян” — тобто іноземців, які залишились жити в росії, аби переконати “старих” росіян не тікати.
Помітно, що росіян турбує втручання в “русскую культуру” за кордоном: вони створюють віртуальні мапи (грант на 9,5 млн руб. або 4,1 млн грн) і знімають фільми (грант на 5,9 млн руб. або 2,6 млн грн) про знесені у Європі пам’ятники “визволителям”, встановлені після Другої світової війни на честь військових Червоної армії.
Проєкти, які підтримує фонд, приділяють значну увагу історичній тематиці, зокрема зведенню в єдину матрицю спадку всіх народів російської імперії та радянського союзу. Так, ПФКІ надав грант на 3,6 млн руб. (1,6 млн грн) проєкту під назвою “Патриотические истории в комиксах”, який націлений на висвітлення історії УРСР: “Метою проєкту є історичне просвітництво молоді (...) про події, що відбувалися на території Української РСР до та під час ВВВ, дії німецько-фашистських військ та їхніх помічників — українських націоналістів, а також про героїчну війну радянського народу з ними”.
Історія Приазов’я з легкістю вписується в “ісконну” історію росії за 29,1 млн руб. (12,7 млн грн) у виставці “русский Азов”. Організатори події прагнуть показати, “що перша державність регіону була нерозривно пов'язана з російською імперією”.
Після оголошення росією приєднання так званих лднр почався бум історичних та розважальних проєктів, спрямованих на створення картини невіддільності нових територій від рф. Проєкт “Вместе с Россией! Культурный код Донбасса” з грантом на 9,7 млн руб. (4,7 млн грн) намагається “зміцнити впевненість жителів ДНР, ЛНР і територій, що звільняються, в тому, що тільки в єдності з Росією у них є гідне майбутнє”. При цьому ініціаторами проєкту є жителі Москви, а не Донбасу.
Так само й автори проєкту з Воронезької області “Один народ - одна культура” (грант на 11,9 млн руб. або 5,2 млн грн) прагнуть “повернути райони луганської народної республіки до загального соціокультурного простору”, залучаючи дітей і молодь лнр.
Грант на майже 50 млн руб. (21,8 млн грн) отримав проєкт “Мирный атом” — серіал, який має на меті “відобразити успіхи та досягнення Росії в атомній та енергетичній сферах, у тому економічному базисі, який об'єднує російський світ в єдиний цивілізаційний простір, дає привід пишатися своєю країною, прогнозує проривні рішення, які з успіхом будуть використані не тільки в нашій країні, а й у всьому світі”. Головний герой — молодий російський інженер, який приїжджає працювати на Запорізькій АЕС. Опісля фільм планують показати в тимчасово окупованих містах і хочуть використати для обговорення у школах.
Росія зовсім не економить кошти на пропагандистську роботу і так звану культурну “інтеграцію” окупованих регіонів, щедро надаючи як інституційну, так і грантову підтримку. Так, на функціонування організацій культури та спорту в тимчасово окупованих Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях лише у 2023 році партнерські організації ПФКІ виділили 2,5 млрд руб. (приблизно 1,1 млрд грн) для 2116 установ культури та спорту (90% закладів ― 1 902 вже провели ремонт, отримали матеріально-технічне обладнання, автотранспорт).
Крім того, у 2023 році реалізовано 78 проєктів на суму 781 млн руб. (342 млн грн), прямо чи опосередковано пов’язаних з тимчасово окупованими територіями України (Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська області). Поки заявників з окупованих територій, в т.ч. з Криму, небагато (за 2,5 роки підтримано 112 таких проєктів), тому ПФКІ намагається залучати їх, відкриваючи проєктні офіси та впроваджуючи інформаційні заходи. У березні 2023 року запрацював офіс у Луганську на базі Луганської Державної академії культури та мистецтва імені Матусовського, а влітку фонд провів освітній захід для заявників в Урзуфі і Маріуполі Донецької області. У тому ж таки покаліченому російською армією Маріуполі поспішають відкрити черговий проєктний офіс.
Серед підтриманих ПФКІ заявок з окупованих територій України, найбільший грант отримав проєкт з так званої ДНР #ОРКЕСТРНЕПОКОРЁННЫХ, метою якого визначено, зокрема, “вшанування артистів оркестру, які брали участь у спеціальній воєнній операції, та увічнення пам'яті загиблих музикантів у боротьбі з неонацизмом та русофобією”. Не дивно, що проєкт отримав від ПФКІ 15,9 млн руб. (6,9 млн грн), адже художнім керівником є Алєксандр Парєцкій, який також є депутатом народного совєта і колишнім міністром культури так званої днр. З повним списком усіх підтриманих проєктів з незаконно приєднаних рф територій України можна ознайомитися у гугл-таблиці.
Помітно, що пропаганда на тимчасово окупованих територіях здійснює найбільший тиск на дітей. Серед 112 проєктів 92 вказують дітей та молодь як цільову аудиторію. Однак найбільші гранти на пропагандистську діяльність серед молодого покоління на тимчасово окупованих територіях отримують проєкти з регіонів рф. Наприклад, проєкт «Поколение Z» московського благодійного фонду має сприяти відновленню “культурного зв'язку росії та Донбасу через розвиток особистості молодого покоління”. На нього виділили 35,4 млн руб. (17 млн грн).
Ще наприкінці 2022 року грант на 24,5 млн руб. (11,8 млн грн) отримав проєкт “Азбука регионов” також з Москви, який має “формувати первинне сприйняття навколишнього світу, сім'ї, суспільства та держави крізь призму загальноросійських духовно-моральних цінностей” для школярів з тимчасово окупованих територій. У результаті вийшли абетки Запоріжжя, Херсону і навіть Харкова (абетка Донбасу була створена раніше без підтримки ПФКІ). Цікаво, що пізніше автори двічі подавали ідентичний проєкт створення абеток про Карелію, Чечню, Якутію, Забайкалля, Урал та Архангельську область, але вони не отримали фінансування від ПФКІ.
Посилання на приклади проєктів від ПФКІ.
У цьому матеріалі сектор аналітичної роботи УКФ коротко розглянув роботу лише одного з російських фондів. Насправді подібних “організацій” є більше десятка і всі вони зараз активно працюють на російську пропаганду. Влада рф долучає щораз більше громадян до виправдання своїх кривавих злочинів і прагне створити альтернативну реальність, де росія найбільший миротворець. Своєю пропагандою рф кидає виклик усьому демократичному світу, демонструючи загарбницьку неоімперську політику.
Попри те, що більшість російських проєктів є досить грубою пропагандою, трапляються й досить професійні культурні продукти, тому не варто недооцінювати той вплив, який зараз масовано здійснюється на російських громадян, українців на тимчасово окупованих територіях та іноземців. Неозброєним оком помітно, що фінансування культурних проєктів в Україні суттєво менше, а це зобов’язує шукати асиметричні відповіді, наприклад, компенсувати брак коштів якістю та ефективністю українського культурного продукту.
Людмила Кожекіна, завідувачка сектору аналітичної роботи Українського культурного фонду
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.