"Слава – то просто забава": шлях Степана Гіги від естради до інтернету
Звістка про смерть Степана Гіги з’явилася 12 грудня і майже одразу в українських соцмережах знову зазвучали його пісні. Ті ж самі хіти, які лунали на сімейних застіллях і молодіжних вечірках, у мемах та на радіостанціях.
Парадокс у тому, що Гіга ніколи не гнався за славою, не будував кар’єру за правилами естрадного шоубізнесу й не орієнтувався на російський ринок, який для багатьох українських артистів був короткою дорогою до успіху.
Феномен успіху та новий виток популярності серед молоді проаналізував музичний журналіст Вінстон Вон.
Українська естрадна музика часто фінансово залежала від російського ринку – гастролі в Росії та російськомовні пісні були швидким шляхом до слави та комерційного успіху. У сучасному інтервʼю Сергію Лиховиді Степан Гіга каже, що ніколи не орієнтувався на російський ринок. Та якщо подивитися на його біографію та детальніше дослухатися до пісень, може скластися враження, що успіх для співака в принципі не був пріоритетом.
У пісні "Слава забава" Степан Петрович співає "Слава – то просто забава для тих, кому раз повезло". На користь цих слів свідчать факти з біографії співака: Гіга свого часу відмовлявся від роботи у Національній опері та Волинській Філармонії, натомість присвятивши себе роботі у філармонії рідного Закарпаття та співпраці зі своїм кумиром Назарієм Яремчуком.
Яремчук був керівником ВІА "Стожари", якому дав назву на честь свого найбільшого хіта. Гіга у цьому колективі був вокалістом. Пісня, присвячена Яремчуку, згодом стала візитівкою Гіги. "У райськім саду" (альтернативна назва – "Яворина") стала більше, ніж просто присвятою талановитому артисту та наставнику – естрадний сонграйтер Степан Галябарда написав для Гіги тонкий ліричний твір про прийняття плину часу та власної смертності.
Дружба передусім
З біографії народного артиста можна зробити висновок – Степан Гіга брав участь у тих проєктах, які були цікаві йому особисто. І, вочевидь, сімʼя та друзі були для Степана Петровича найцікавішими проєктами. Недарма його перший "сольний" альбом має назву "Друзі мої". В переліку друзів – співак та діючий військовий Віктор Грибик та діти Степана Гіги – Квітослава Гіга та Степан Гіга-молодший, зараз відомий як Steve G.
"Друзі мої" стали для Степана Гіги настільки важливими словами, що однойменний альбом у 2009 році отримав продовження, в якому в якості запрошених артистів взяли участь лише Квітослава та Степан Гіга-молодший. Також назву "Друзі мої" мав лайвбенд співака, з яким він гастролював Україною впродовж останніх років.
Імена дітей та друзів Степана Гіги можна було побачити на афішах навіть сучасних, останніх концертів. До того ж запрошені артисти не виступали на концертах Степана Гіги у якості розігріву. Їхні виступи не були розміщені на початку концерту (часто запрошені гурти ставлять на початок концерту, аби у відвідувачів була можливість запізнитися і не пропустити основного артиста) або у кінці. Виступи Steve G, Квітослави та Гриця Драпака відбувалися прямо в середині програми, а сам Степан Петрович виходив зі своїми піснями на початку та у кінці шоу.
Для дистрибуції Степан Гіга і друзі його теж не зверталися по допомогу до великих лейблів та піар-фірм. Усі релізи Степан Гіга записав на власній студії GIGARecords, а видав через калуську студію звукозапису "6 секунд". Що на ліцензійних дисках та касетах, що на стримінгових платформах, "6 секунд" досі вказані як дистрибʼютор.
Не телевізійний формат
Але така самостійність, ба навіть відокремленість не сильно сприяла комерційному успіху та популярності співака. Попри те, що Степан Гіга відразу завоював всеукраїнську славу після виходу альбому "Вулиця Наталі" та фільму-концерту до нього, підтримувати статус знаменитості у звичному розумінні цього слова йому не сильно вдавалося. Поки його колеги по естраді постійно випускали спільні, у тому числі і з виконавцями з Росії, пісні, Степан Гіга співпрацював в основному з друзями та родиною.
Сама думка про те, що Гіга може змінити свої імідж та піар-стратегію та зрештою "вписатися" в шоубізнесовий канон, здавалася гротескною. Ба більше, театральна студія "Магарич" розіграла це як комедійний сюжет за участю самого Гіги в рамках свого гумористичного шоу "Кінець сміху" в 2012 році.
Серед інших появ Степана Гіги, які не є виступами чи інтервʼю, варто згадати його участь в програмі "Міняю жінку" на телеканалі 1+1 також у 2012 році. Нервові погляди в камеру та невдоволені коментарі видавали, що Гізі явно некомфортно знаходитися під наглядом камер у власному домі. Пізніше на інтервʼю Степан Гіга зізнався, що не був задоволений фінальним монтажем програми та вважає, що канал його "підставив".
Також Гіга був упевнений, що програму нібито "замовили" для того, аби принизити гідність та заплямувати репутацію. У випуску шоу деталі особистого життя співака не відповідали реальності – замість його дружини Галини у програмі знімалася інша жінка, яку за сюжетом звали Надією.
Оскільки Гіга та члени його сімʼї майже ніколи не брали участі у телевізійних шоу, то версія, озвучена у програмі, де Гіга нібито розлучився з матірʼю свого сина (Галиною) і тепер живе з третьою дружиною (Надією) довго була єдиною інформацією про приватне життя Степана Гіги, опублікованою у медіа. До того ж за сюжетом програми, Надія навіть не спілкувалася з дітьми Степана та не пускала їх до їхнього спільного дому. Це можна сприймати як серйозний удар по репутації артиста, який роками вибудовував собі образ сімʼянина.
Нова слава в інтернеті
Головним викликом для естрадних артистів в середині-кінці 2010-х стала необхідність утримати популярність в новій реальності, де інтернет має вже набагато сильніший вплив на шоу-бізнес. Для естрадних артистів, які добилися першого успіху ще тоді, коли культурні процеси контролювалися будинками культури та керівниками ансамблів, це було надскладне завдання. В інтернеті важко було лишатися пафосним естрандним артистом, і аби вижити, треба ставати самоіронічним та долучатися до трендів, суть яких сам не до кінця розумієш.
Першим співаком з нашої естради, якому це вдалося, став Павло Зібров. Навіть в часи до соцмереж Павлу Миколайовичу вдавалося бути помітною фігурою не тільки для поціновувачів естрадної музики, але і для широкої публіки. Можна сказати, що з усіх естрадних артистів у нього найкраще виходило бути знаменитістю, він у цьому амплуа почував себе цілком комфортно. Тому і яскрава присутність Зіброва у соцмережах не стала чимось неочікуваним. До того ж, на відміну від Гіги, Зібров завжди охоче йшов на колаборації та зйомки у різноманітних шоу. Наприклад, початок його шляху як людини-мему можна відраховувати від спільного реп-треку з гуртом "Плюшевый Бруклин", створеного учасниками гумористичної студії "Мамахохотала".
Популярність Степана Гіги в інтернеті ж у свою чергу виглядала менш логічно. Співак не вів соцмереж та не ходив на дивні реаліті-шоу, яким ще у російській соцмережі "Вконтакте" присвячували цілі фанатські групи. Все, що могло врятувати Степана Гігу в інтернеті – це лише його пісні та архівні кліпи. І тут йому пощастило, адже краще ніж зводити усе на жарт, соцмережі вміють підіймати з памʼяті забуті медіа та підігрівати людську ностальгію.
І тому, якраз коли в англомовному інтернеті тільки затихла ностальгійна хвиля waporwave-контенту, в Україні почалася масова хвиля ностальгії за нульовими. Відео, відзняті на камери кнопкових телефонів миттєво розліталися Telegram-каналами та Instagram-акаунтами. І оцифровані з касет уривки фільму-концерту "Вулиця Наталі", де Степан Гіга меланхолійно курить у журбі за втраченим коханням, зрезонували з інтернет-публікою як ніколи сильно. А те, що Степан Гіга майже ніяк не працював з тими мемами, які сам мимоволі і створив, відчувалось більш автентично, ніж усі спроби Зіброва читати реп та співати під застарілі клубні біти разом з гуртом Kolaba.
З того, як старше покоління намагається бути на одній хвилі з молоддю, часто іронізують у мережі. Незграбні спроби зрозуміти молодше покоління та навмисне зробити з себе мем давно вважаються крінжовими. Тому, мабуть, як персонаж мемів, Степан Гіга свого часу і випередив Павла Зіброва.
Кожні декілька місяців в інтернеті вірусилася нова пісня Степана Гіги, яка раніше отримала менше уваги. Все почалося з мемів про "Яворину", потім люди згадали про "Золото Карпат", і навіть Паліндром частково переспівав цей хіт на своєму першому альбомі. Згодом вірусилася пісня "Цей сон", до якої телеведуча Леся Нікітюк записала декілька власних куплетів на початку повномасштабного вторгнення. Потім були танці у TikTok під "Я поклав своє кохання на вівтар", тисячі відео та сторіз з концертів у великих містах України та колаборація з сайд-проєктом Артема Пивоварова The Вуса, яка стала останнім прижиттєвим релізом Степан Гіги.
Степан Гіги прожив життя, в якому завжди ставив власні творчі амбіції вище шоубізнесових формул. Тим не менш, він завжди мав стабільну аудиторію, для якої стабільно їздив у тури Україною. Він не відходив від власних переконань та до кінця не визнавав ремікси, які робили на його пісні. Можливо, йому просто "раз повезло" отримати те, за чим артисти його покоління так женуться, а можливо доля і справді любить тих, хто багато працює та вперто йде своїм шляхом.