Брак фахівців, низькі зарплати, вигорання. Дослідження з'ясувало кадрову ситуацію у книговиданні

Профільне видання "Читомо" оприлюднило результати дослідження кадрової ситуації у галузі книговидання, книгорозповсюдження та літератури.

Стежте за найважливішими подіями української культури в Telegram i WhatsApp!

Опитування під назвою "Дослідження кадрової ситуації на ринку, бар’єрів і драйверів у роботі для представників книжкового сектору" видання проводило у партнерстві з CAT-UA (Communication Analysis Team – Ukraine) за підтримки Британської ради в Україні.

Дослідження тривало з серпня по вересень 2024 року, для нього опитали 610 працівників видавництв, книгарень, друкарень та інших компаній, що займаються створенням, поширенням та промоцією книжок. З цього числа майже 150 респондентів покинули роботу в цій галузі.

Також дослідники провели 12 інтерв'ю з топменеджерами видавництв і книгарень.

Як зазначила координаторка проєкту та співзасновниця "Читомо" Ірина Батуревич, опитування виявило парадоксальні речі: "Наприклад, багато видавців посилаються на так зване "зростання ринку", досі небачений попит на книжки. І при цьому згадують про брак кваліфікованих працівників, здорожчання та ускладнення друку, і окремо – про маржинальність бізнесу, що "наближається до нуля".

"Це означає, що це стрімке розширення інфраструктури ринку, який багато хто схильний називати зростанням, без достатньої кількості кваліфікованих працівників ризикує перетвориться на падіння, або, в найкращому випадку – втрачену можливість", – пояснює Батуревич.

У дослідженні зазначається, що перші ознаки кадрового дефіциту в секторі видання книг фіксували ще з 2014 року – тоді галузь почала зростати, тож дався взнаки брак фахівців високого рівня. Але зараз ця криза досягла апогею і торкається не лише найкваліфікованіших працівників.

Ключові аспекти кадрового дефіциту в книговиданні:

• порівняно низька оплата праці на тлі збільшення навантаження та емоційного вигоряння, які респонденти називають основною причиною міграції з галузі; 
• від'їзд працівників, переважно жінок, за кордон: лише частина з них відновили свою зайнятість в дистанційному режимі, або ж почали працювати офлайн у нових умовах, просуваючи зв’язки своєї компанії з міжнародними бізнес-партнерами;
• мобілізація працівників до лав ЗСУ, а також важкість найму чоловіків на офлайн-роботу з огляду на їхні спроби уникнути мобілізації;
• від'їзд працівників в інші, безпечніші регіони України: найбільше це вдарило по Харкову як одному з трьох ключових центрів українського книговидання;
• через дефіцит окремих профільних спеціалістів, що зумовлений розвитком інфраструктури ринку, спостерігається агресивне переманювання працівників в межах галузі. 

Одним із додаткових завдань дослідження було виявити нові професії на ринку. З'ясувалося, що на сьогоднішній день структура професій закриває лише базові потреби виживання компаній, а для появи нових професій не з'явилося передумов.

Більше того, персонал галузі поєднує декілька ролей одночасно, що є нормою на українському ринку, але неприйнятно для розкинених ринків. "Типове поєднання маркетингу і піару, піару і SMM, відбору рукописів і редагування. Навіть директори видавництв поєднують управлінські функції з виконавчими: від перекладу і до бухобліку", – йдеться в дослідженні.

Через мобілізацію чи намагання її уникнути частка жінок у галузі зросла до 84% порівняно з 76% у 2021 році. Попри це "чоловічими" залишаються керівні посади – директори видавництв, головні редактори.

Керівники видавництв зазначали, що частина співробітників продовжує працювати онлайн з-за кордону, але результати показують, що ця група не є суттєвою. 93% опитаних живуть в Україні, 47% – працюють з Києва. При цьому опитані фахівці здебільшого працюють віддалено, а не в офісі – 53% проти 36% у 2021 році.

Найбільші виклики у роботі працівників книговидання:

• стрес/депресія/психологічні кризи
• відключення електроенергії/обмеження мобільного зв’язку
• зростання навантаження та невідповідність заробітної плати цьому навантаженню.

Оплата праці

Найбільша частка респондентів отримує заробітну плату в межах 21-30 тисяч гривень на місяць (26%). Понад 50 тисяч гривень заробляє лише 6% опитаних, і це переважно чоловіки.

Зарплати понад 70 тисяч гривень найчастіше отримують головні редактори, директори видавництв і топ-менеджери. Майже половина директорів видавництв отримують заробітну плату в межах 21-50 тис. грн, а третина — менш як 21 тис. грн.

Найвищі заробітні плати отримують ті, хто зосереджується тільки на одній і бажано управлінській ролі.

Більше половини опитаних – 56% – зазначили, що після 24 лютого 2022 року їхній дохід покращився. При цьому значно покращився дохід у 9% з них. У 18% дохід погіршився.

Дефіцитні професії

Ринок книговидання та книгозбуту найгостріше відчуває нестачу редакторів, верстальників, перекладачів і коректорів, а також фахівців із піару та комунікацій. У книгарнях є значний попит на сервісний персонал.

Щоб втримати працівників видавництва намагаються переглядати заробітні плати. Якщо у 2021 році перегляд відбувався не часто (переважно раз на рік), то в 2024-му майже всі роботодавці визнають, що змушені переглядати зарплатню.

ШІ в книговиданні

Попри зростання навантаження і кадровий дефіцит, 60% опитаних взагалі не працюють з інструментами штучного інтелекту. Серед користувачів ШІ найбільше його використовують для дрібних операційних завдань: написання листів, стенографування зустрічей (19%), допоміжний засіб перекладу (12%), написання текстів і редагування (по 9%). 

Управлінці зазначають, що розмежовують процеси, що можуть виконуватися із допомогою ШІ. Негативне ставлення до машинного написання текстів, редагування, перекладу, дизайну обкладинок, позитивне – до рутинної роботи, аналізу даних.

При цьому і працівники, і керівництво прагнуть освоювати інструменти ШІ. 64% мають можливість підвищувати кваліфікацію за власним бажанням.

Закордонна співпраця

Новим досвідом для видавництв стали спроби вийти на закордонні ринки, проте, як і раніше, найбільше вони сфокусовані на внутрішньому ринку, оскільки бачать простір для зростання вдома, а закордоном перспектив не бачать.

Закордонна співпраця, що пожвавилася у 2022-2023 роках, зараз повернулася у звичайне русло. Небагатьом вдалося перетворити спалах інтересу на тривалу співпрацю. 

Ключові труднощі міжнародної співпраці:

• питання довіри
• залежність активності партнерів від суми запропонованого договору
• неактивність і затримки у відповідях на запити
• ідеологічні труднощі або непорозуміння (наприклад, не всі розуміють радикальність української позиції щодо росіян).

Чому працівники залишають книговидавничу сферу

Основною гіпотезою виходу з галузі був виїзд за кордон та мобілізація. Втім, вона не підтвердилася: основна причина – незадовільна заробітна плата (46%) та вигоряння (37%). Виїзд за кордон через війну назвали тільки 17%, захист країни 11%.

Найчастіше галузь полишали респонденти віком 24-45 років, з 3-5 роками досвіду. Серед колишніх працівників значно більша частка людей виїхали за кордон, ніж серед тих, хто продовжив свою кар'єру у книговиданні. Також серед експрацівників фіксується дещо більша частка чоловіків.

Хоча галузь є в основному жіночою, продовження мобілізації є викликом для більшості компаній. Бронювання працівників для книжкових компаній не є можливим, бо не передбачене законом. Тому враховують можливість мобілізації при прийомі на роботу, але чоловіків не уникають. Загалом компанії намагаються мати заміну серед інших співробітників.

При цьому чоловіки призовного віку здебільшого не відгукуються на вакансії. Частіше приходять ті, хто повернувся з фронту, або ті, хто має бронювання.

10% опитаних зазначили, що полишили галузь через дискримінацію за статевою, мовною, етнічною, релігійною та іншими ознаками. Поруч з дискримінацією респонденти згадували хамство, токсичність керівництва, відсутність кореляції виконаної роботи і винагороди за неї.