"Незручний для системи". Помер диригент Ігор Блажков – представник "Київського Авангарду"

Оновлено (8 січня 21:31)

7 січня помер Ігор Блажков, український диригент, народний артист, педагог, музикознавець і один із представників неформальної групи українських композиторів "Київський авангард". Йому було 89 років.

Про це повідомила Національна філармонія України.

"Ігор Блажков був не лише маестро за диригентським пультом, а й мислителем, архівістом музичної пам'яті, людиною глибокої культури та принципової позиції. Його внесок у розвиток українського музичного мистецтва має справді історичне значення.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, колегам і всім, хто знав та цінував Ігоря Івановича", – написали на сторінці філармонії.

Ігор Блажков народився 23 вересня 1936 року у Києві. Він навчався на диригентському факультеті Київської консерваторії.

У 1969-1976 роках Блажков був головним диригентом Київського камерного оркестру, з яким "сформував високі художні стандарти колективу та відкрив українській публіці широке коло шедеврів світової й сучасної музики. Саме завдяки його подвижницькій праці в концертному житті філармонії звучали твори композиторів ХХ століття, багато з яких уперше були виконані в Україні", – зазначив колектив філармонії.

Музична критикиня та журналістка Любов Морозова додала, що Ігор Блажков був пов'язаний із колом "Київського авангарду" – неформальної спільноти композиторів 1960-х років. Група сформувалася навколо класу Бориса Лятошинського.

"Блажков був диригентським та інтелектуальним союзником цього кола: він глибоко знав нову західну музику, ініціював обговорення, сприяв ознайомленню із забороненими партитурами та стояв по той бік академічного конформізму, що і визначило його складні стосунки з офіційною системою. Як диригент він поєднував аналітичну точність, аскетизм жесту і принципову відмову від ефектності", – написала критикиня.

До групи також входили Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Віталій Годзяцький, Володимир Губа та інші.

Авангардні твори, які любив виконувати Блажков, радянська влада вважала "ворожою ідеологічною провокацією". Через твори Сильвестрова, Шенберґа та Вареза, у 1968 році диригента звільнили з Ленінградської філармонії.

З 1983 року керував камерним оркестром Perpetuum mobile Спілки композиторів України, з яким виконав численні рідкісні та забуті твори, зокрема за архівними матеріалами з зібрання Берлінської Співацької академії, вивезеного з Німеччини після Другої світової війни, які зберігалися в Києві.

"Цей проєкт був спрямований на поглиблене, уважне виконання камерної музики різних епох, зосереджене на тексті, акустиці та слуханні. Саме з концертами Perpetuum mobile у Костьолі св. Олександра в Києві пов'язаний мій студентський досвід знайомства з Ігорем Блажковим як диригентом", – додала Любов Морозова.

У 1988–1994 роках Ігор Блажков був головним диригентом Державного симфонічного оркестру України. За словами Блажкова, його незаконно звільнив з посади тодішній міністр культури Володимир Рожок, щоб влаштувати на ту посаду іншу людину.

"Але ж ця посада зайнята мною і мене почали з неї викурювати, в надії, що я подам заяву про звільнення. Я її не подавав, поки що за законом мене не можна було звільнити, тільки колегія міністерства, визнавши мою професійну невідповідність займаній посаді. Але це було нереальним, і Мінкультури пішло на моє незаконне звільнення – мене викинули на вулицю, не дочекавшись пенсійного віку, правда, пропонуючи місце диригента в київському цирку. Все, що вчинили зі мною, я можу назвати "розправою ХХ століття"", – розповідав диригент.

Після цього йому довелося емігрувати до Німеччини. Там він жив у Потсдамі.

У новині виправлено дату з 8 на 7 січня, коли помер Ігор Блажков, а також змінили вік. Йому було 89 років, восени мало б виповнитися 90.