Парк поміж гаражів чи новий паркінг? Як КМДА хоче забудувати зелену зону під Пейзажною алеєю

Близько десятої вечора поміж старими гаражами лунає електронна музика, змішана з традиційними мотивами. На її звук підходить чоловік у старому одязі. Він зупиняється трохи осторонь і мовчки дивиться на людей у вишиванках, які змійкою ведуть хоровод біля дерев'яної сцени. Над ними вітер підіймає полотна вершкового кольору. Поруч тягнеться черга до бару, облаштованого в одному з гаражів. Чоловік закрутив самокрутку й продовжив спостерігати за всім навколо. Це був Олександр.

"Потрібно було в той момент бачити його очі. Мабуть, він не думав, що таке тут може статися. Ніби в той момент зрозумів, що звідси таки доведеться з'їжджати остаточно", – згадує співзасновниця волонтерської організації з відбудови пошкоджених війною сіл Repair Together Вікторія Афанасьєва про безхатька дядю Сашу, який жив в одному з гаражів у Киянівському провулку, захованому під схилами Старокиївської гори нижче Пейзажної алеї. Місце, за яке гаражний кооператив уже кілька років судиться з міською владою.

Того вечора на цьому місці проходив “Смик Весна” – музичний проєкт формації CMYK, який поєднує традиційні веснянки з електронною музикою. Це перша подія в рамках новоствореного “Гаражного арт кооперативу”, скорочено – ГАК, проєкт Repair Together. 

На сцені виступали Age Without Age, "Михайлове чудо", "Гніздо вивільги" х Parking Spot та Didi Armor х "Стодивниця", а в одному з гаражів показували роботи художниці Вести Кушнір.

За кілька тижнів до цього Repair Together влаштувала тут толоку. Вікторія попросила дядю Сашу забрати речі, які він хотів залишити. У гаражі, біля іржавого "Запорожця" без коліс, стояли старий продавлений диван, дитяча коляска та 30 пар взуття, які чоловік приносив сюди зі смітників. Він довго перебирав свої речі. Зрештою, не взяв нічого.

"Волонтерство – це не донорство крові: якщо лише віддавати, тебе надовго не вистачить"

До повномасштабного вторгнення Вікторія працювала в Реанімаційному пакеті реформ, русі ЧЕСНО та Центрі UA. Потім було вигорання. Вона подорожувала Африкою та Південною Америкою, організовувала вечірки й, як сама каже, "трошки пожила для себе". Навесні 2022 року Вікторія поїхала в журналістську експедицію на Чернігівщину. Побачила Ягідне та Лукашівку після російської окупації, познайомилася з людьми, які втратили житло, і вирішила повернутися туди вже з друзями, щоб допомогти.

Так з'явилася Repair Together. Спочатку в команди не було ані стратегії, ані великого плану. Волонтери розбирали зруйновані будинки, виносили завали й готували ділянки до майбутньої відбудови.

"Тут поєдналися мій досвід у громадському секторі, розуміння того, як працюють організації, і бажання робити з волонтерства ще й подорожі та вечірки", – згадує Вікторія.

Команда почала проводити толоки – спільні виїзди, на яких люди гуртом допомагали розбирати завали й прибирати зруйновані будинки. В українській традиції господар частував тих, хто приходив допомогти, кликав музик і влаштовував застілля на знак подяки. Але після деокупації багато родин не мали для цього ні сил, ні можливостей. Та, як каже Вікторія, від них цього ніхто й не очікував. Цю роль взяла на себе команда. На місці варили їжу в казанах, а після роботи влаштовували концерти й вечірки. Для майданчиків використовували те, що було поруч: ангари, школи, зерносховища, закинуті будівлі чи галявини біля озер.

На подіях Repair Together виступали ONUKA, Alyona Alyona та саксофоніст Андрій Бармалій. Вікторія згадує, як Бармалій грав у полі на сцені з дощок, покладених на причіп від мотоблока. А на концерт Alyona Alyona в зачинений будинок культури в селі Бакланова Муравійка, що на Чернігівщині, приїжджали навіть трактористи із сусідніх сіл.

"І для місцевих це було "ого", і для людей із Києва теж. Таке не купиш за квиток. Було багато автентики. Мабуть, це одна з головних рис нашого проєкту", – каже вона.

Утім, самі волонтери спершу теж стали для місцевих несподіванкою. Вікторія пригадує, як на одну з перших толок у Ягідне на Чернігівщині приїхало близько 50 людей із Києва.

"Для села це був культурний шок. Люди дзвонили голові громади й казали: "До нас якісь зеки приїхали". Бо бачать: виходять десятки людей у татуюваннях, ходять селом, щось носять, кудись ідуть. Це їх дуже лякало", – сміється Вікторія.

Після перших толок настороженість змінилася цікавістю. Люди вже не питали, хто ці волонтери, а намагалися зрозуміти, чому вони витрачають на це свій час.

"Люди в селі не можуть зрозуміти, чому прогресивна молодь з міста це робить. Типу, що в нас є такий вибір дозвілля в місті: ресторани, бари, клуби, все що завгодно. А вони їдуть до умовної баби Тамари в село на всі вихідні після робочого тижня і будують їй будинок. І для більшості це дуже незрозуміла концепція.

Спочатку вони будували якісь версії: що нас від якогось університету прислали, що це якась практика, як у радянські часи, якісь трудові загони. І оця ідея, що це просто добровільне бажання, солідарність і бажання допомогти, – це не вкладається [в голові]", – каже Вікторія.

Волонтерів утримує не лише бажання допомогти. На толоки їдуть і за відчуттям спільноти, новими знайомствами, музикою, рейвами після важкої роботи й можливістю побачити результат власними очима. Колись друг сказав Вікторії: "Волонтерство не має бути донорством крові. Коли ти приходиш і тільки віддаєш, тебе надовго не вистачить".

Із часом ця думка перетворилася на підхід до волонтерства. Після толок люди не просто розходилися по домівках. Вони залишалися на концерти, стендапи, рейви чи спільні вечері. Саме з цієї логіки згодом виріс і ком'юніті-простір – місце, де можна було зустрітися навіть тоді, коли не виходило приїхати на толоку.

У 2024 році команда відкрила такий простір на Золотих Воротах у великому підвалі, де був їхній офіс і проходили події. А коли у 2025 році через високу оренду та погані умови довелося шукати нову локацію, випадково натрапили на гаражний кооператив “Киянівський”.

Однак поступово історія самого Киянівського провулка захопила команду не менше ніж приміщення, яке вони хотіли орендувати. Якщо для міської влади ця територія була місцем для майбутнього паркінгу, то для Repair Together вона стала прикладом того, що занедбаний простір можна оживити й без нового будівництва.

“Нас ці плани шокували. Будувати підземний паркінг в історичній частині міста, на Київських горах з яких бере початок історія Києва - це невігластво”, – каже Вікторія.

Оскільки одним із головних аргументів міської влади була занедбаність і нібито непотрібність гаражного кооперативу, команда ГАК вирішила долучитися до захисту цієї території й зайнятися її низовим переосмисленням: очистити місце від багаторічного сміття та поступово перетворити його на громадський культурний простір.

Для цього на Киянівському провулку проводять концерти, виставки, лекції та інші події. У ГАК сподіваються, що так більше людей дізнаються про це місце й будуть готові захищати його від забудови.

Паркінг під Пейзажною алеєю

У 2018 році Київрада надала статус парку території площею 5,5 гектара та доручила "Київзеленбуду" оформити її у постійне користування. Проте у 2022 році ділянку поділили на три частини, пояснивши це наявністю приватних гаражів. При цьому у цільовому призначенні земельних ділянок, які з 2018 року були визначені парком, так і залишилося "для будівництва та експлуатації адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку".

Лише у червні 2023 року Київрада рішенням №6524/6565 дозволила КО "Київзеленбуд" розробити технічну документацію для передачі в постійне користування двох ділянок – площею 4,0680 га та 0,6281 га – для експлуатації парку.

Тобто дозвіл стосувався лише двох із трьох ділянок, які ще у 2018 році входили до єдиного паркового масиву площею 5,5 га.

У вересні 2024 року Київрада ухвалила ще одне рішення №59/9867. У ньому депутати "доповнили" попередні рішення новими пунктами й фактично зменшили площу парку з 5,5 до 4,6 га. Того ж року Київрада мала розглянути детальний план території площею 2,39 гектара на схилах Старокиївської гори. Документ відкривав шлях до будівництва підземного паркінгу на 320 автомобілів на місці гаражів між Пейзажною алеєю та Киянівським провулком.

Напередодні розгляду ДПТ тодішній секретар Київрада Володимир Бондаренко опублікував відео з цієї території. На кадрах були занедбані гаражі, сміття між ними та аварійні сходи, які ведуть до Подолу. Бондаренко стверджував, що більшість гаражів збудували самовільно, а сама територія перебуває в занедбаному стані. За його словами, схил поступово руйнується, а місто пропонує не забудову Старокиївської гори, а створення підземного паркінгу, який одночасно виконуватиме функцію протирадіаційного укриття. Над ним планували облаштувати громадський простір із дитячими майданчиками та оглядовою зоною.

Також він наголошував, що детальний план території сам по собі не дає права на будівництво, а будь-яким роботам мають передувати археологічні дослідження та окремі погодження Міністерства культури. Аргументи міської влади переконали не всіх. У коментарях під дописом користувачі погоджувалися, що територія потребує впорядкування, однак ставили під сумнів запропоноване рішення.

"Те, що там зараз жахлива ситуація – очевидно. Те, що єдиний варіант виправлення цієї ситуації – будівництво паркінгу, зовсім не очевидно", – написав один із коментаторів.

Подібні зауваження згодом стали одним із головних аргументів критиків проєкту: занедбаний стан території сам по собі не є достатнім обґрунтуванням для масштабного будівництва в історичному центрі Києва. Ділянка, про яку йдеться, розташована в межах центрального історичного ареалу Києва та одразу кількох археологічних пам'яток: "Культурного шару міста Ярослава", "Копиревого кінця", поселення та могильника на горі Дитинка, а також історичного ландшафту київських гір.

Міністерство культури виступило проти будівництва. Археолог В'ячеслав Баранов наголошував, що поруч розташоване ранньосередньовічне городище, а будь-яким роботам мають передувати археологічні дослідження. Проти проєкту виступили також активісти та частина депутатів Київради.

Окремі питання викликала і будівля поруч із майбутнім парком. У грудні 2021 року Ангеліна Осадча оформила на себе закинутий будинок у Киянівському провулку, 12 фактично впритул до території, де місто планує облаштувати парк. Осадча очолює благодійний Фонд Кличка та є керівницею компанії "К-Капітал", власником якої є брат мера Києва Володимир Кличко. Будівля також потрапила до меж детального плану території. Згідно з ДПТ, її планували реконструювати й перетворити на офісний центр площею близько двох тисяч квадратних метрів.

Це привернуло увагу журналістів, активістів і частини депутатів Київради: у містобудівному документі, який готували для цієї території, передбачили не лише паркінг і громадський простір, а й реконструкцію приватної будівлі, пов'язаної з людиною з орбіти братів Кличків.

На запит УП у КМДА не відповіли, чи пов'язана власниця будівлі з благодійним фондом братів Кличків та компанією "К-Капітал". УП також звернулася по коментар до самої Ангеліни Осадчої, однак на момент публікації відповіді не отримала.

За даними джерел "Української правди", після реконструкції будівлі в Киянівському провулку, 12 там планують відкрити ресторан бізнесмена Ігоря Тинного – власника ресторанів "Прага", Caribbean Club та інших закладів у Києві.

Це не вперше прізвище Тинного пов'язують з територіями, де міська влада одночасно декларує створення громадського простору. У 2023 році Київрада передала в оренду компанії Тинного "Гювексхаус" ділянку під історичним кесоном у парку "Наталка" на Оболоні. Землю площею майже 1,3 гектара надали на десять років для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Орендна плата мала становити близько 22 тисяч гривень на місяць.

Рішення викликало критику ще до голосування. Управління правового забезпечення Київради рекомендувало його відхилити. Засновниця громадського руху "Почайна" Аннабелла Моріна заявляла, що проєкт особисто підтримував мер Києва Віталій Кличко.

"За забудовою стоїть бізнесмен Ігор Тинний, а мер особисто просить депутатів голосувати за це питання... Мер особисто лобіював проєкт, 15 хвилин згадував ім'я Тинного з трибуни", – писала Моріна.

На це звернула увагу й голова парламентського Комітету з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна. Вона звернулася до НАБУ та НАЗК щодо обставин передачі ділянки в оренду. У своєму дописі Радіна також зазначала, що під час розгляду питання Кличко агітував депутатів підтримати рішення і наголошував, що Ігор Тинний є його знайомим.

Сам Тинний відкидав ці закиди. Він стверджував, що його компанія придбала стару занедбану нерухомість і за законом має всі права оформити землю під нею. Крім того, за його словами, ця земельна ділянка ніколи не була частиною парку.

"Київська міська рада не могла не виділити нам землю відповідно до закону. Ми не плануємо нову забудову, лише реконструкцію старих руїн", – писав він у своєму блозі для УП.

Тинний також запевняв, що ресторан планували не в самому кесоні, а в одній із сусідніх будівель, тоді як сам кесон мав стати концертним і громадським простором.

У 2026 році бізнесмен повідомив, що через війну ресторанний проєкт заморозили.

"Це був амбітний проєкт, але війна і комендантська година змінили все. Я змушений був заморозити будівництво", – сказав він в ефірі Forbes Business Breakfast.

За словами Тинного, від проєкту не відмовилися, але його концепцію змінять: замість розважального закладу в кесоні планують створити громадський простір із військово-мистецькою складовою.

Схожа пауза сталася і з проєктом у Киянівському провулку. Після хвилі критики та заборони Мінкульту розгляд детального плану території відклали. Водночас інформацію про план зведення ресторану і паркінгу на території УП підтвердило і джерело, наближене до КМДА. Утім, для власників гаражів боротьба зі спробами забудови цієї ділянки почалася задовго до появи проєкту паркінгу.

Пів століття історії гаражного кооперативу, який досі судиться з Київрадою

Синю кравчучку голова гаражного кооперативу "Киянівський" Алла Терешкова котить обережно, ніби везе щось крихке. Там майже пів століття історії кооперативу. Судові рішення. Листування з міською владою. Відповіді прокуратури. Адвокатські висновки. Копії звернень до чиновників. Папки з пожовклими документами, аркуші з номерами судових справ.

"Це ще не все", – каже вона, влаштовуючись за столиком в одній зі столичних кав'ярень. Поряд сідає засновник кооперативу Вадим Соловйов. Сивочолий чоловік знімає жовтий кашкет, кладе його на шкіряний диванчик і, ледь глянувши на стос документів, каже:

"Я вам розкажу з самого початку".

У 1976 році, згадує він, рішеннями Київської міської та Шевченківської районної рад у Киянівському провулку створили автокооператив "Киянівський". Ділянку на схилі передали під металеві гаражі.

"Я чотири роки стояв у черзі на місце для автомобіля. Тоді така черга була при районній раді. Потім було жеребкування. Я витягнув 26-й номер. Мені показали: ось ваша ділянка, тут будуєте гараж", – згадує Соловйов.

За його словами, кооператив розростався поступово. У різні роки місця тут отримували мешканці Шевченківського району, ветерани, люди з інвалідністю та ліквідатори аварії на ЧАЕС. До 2000 року на території було 130 гаражів.

Перші серйозні проблеми, кажуть члени кооперативу, почалися у 2003 році. Тоді Київрада затвердила проєкт відведення земельної ділянки ТОВ "Елітне житло" для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом.

Йшлося про ділянку площею 1,97 гектара, яку товариству передали в короткострокову оренду на три роки. Місто посилалося на документ про нібито згоду кооперативу на вилучення цієї землі. Самі члени кооперативу кажуть, що такого рішення ніколи не ухвалювали.

"Нам постійно говорили, що ми дали згоду. Але ми її не давали. Ми неодноразово просили показати цей документ, але так його і не побачили".

Соловйов показує листування з прокуратурою, відповіді органів влади й депутатські звернення.

"Нам відповідали: у вас же була згода. Але самого документа так ніхто і не надав".

За рік землю передали іншому забудовнику – ТОВ "Мегаград". Кооператив звернувся до Господарського суду. Першу інстанцію, каже Соловйов, вони виграли. Суд визнав незаконними рішення Київради та договори щодо передачі ділянки. Апеляційний суд став на бік забудовника, а Верховний Суд залишив це рішення без змін. Попри судові процеси, розповідає Соловйов, члени кооперативу продовжували сплачувати земельний податок.

Втім, ще до початку судів, кажуть у кооперативі, з'явилася обставина, яка згодом стала одним із головних аргументів у багаторічних спорах.

Після проголошення незалежності України всі гаражні кооперативи мали привести свої установчі документи у відповідність до нового законодавства. У "Киянівському" кажуть, що саме так і зробили.

"Нам сказали просто перереєструвати кооператив. Ми так і зробили. Люди були ті самі, гаражі ті самі, адреса не змінилася. Ми думали, що це звичайна технічна процедура", – згадує засновник кооперативу Вадим Соловйов.

За словами членів кооперативу, йшлося не про створення нової юридичної особи, а лише про приведення документів у відповідність до законодавства незалежної України. Сам кооператив продовжив працювати без перерви.

У 1997 році головний землевпорядник Шевченківського району затвердив технічний звіт про встановлення зовнішніх меж землекористування кооперативу. А у 2000 році комунальне підприємство "Київпарксервіс" зареєструвало паспорт платного об'єкта зберігання транспортних засобів гаражно-будівельного кооперативу "Киянівський". На той момент на території вже налічувалося 128 гаражів.

Втім, через багато років саме ця перереєстрація стала предметом судових справ.

"Ніхто тоді не пояснював, що потрібно окремо прописувати слово "правонаступництво". Ніде не було жодної підказки, що це потрібно було зробити", – каже голова кооперативу Алла Терешкова.

Жінка зізнається, що до певного моменту більшість власників гаражів узагалі не розуміли масштабу проблеми, адже попри десятки судів і зміну забудовників, жоден із проєктів так і не реалізували. Гаражі залишалися на місці, а боротьба перейшла до судових залів.

Проте наприкінці 2021 року на гаражах почали з'являтися попередження від міського благоустрою з вимогою звільнити ділянку. На той момент, каже Соловйов, 57 власників уже встигли оформити право власності на свої гаражі. За кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення на територію кооперативу заїхала техніка.

"Приїхали з екскаваторами. Людей часто навіть не було на місці. Хтось уже виїхав, хтось готувався. Гаражі різали, речі просто викидали на сніг. Метал вивозили, а особисте майно залишали просто неба", – згадує Терешкова.

Після демонтажу члени кооперативу неодноразово зверталися до міської влади з проханням пояснити підстави знесення та зустрітися для пошуку компромісу.

"Ми просили про зустріч. Хотіли зрозуміти, чи можна вирішити це питання без судів. Але фактично нам відповідали лише, що всі спори мають вирішуватися в судовому порядку".

У відповіді на запит УП Шевченківське управління поліції повідомило, що після приписів КП "Київблагоустрій" за адресою Киянівський провулок, 13-21 демонтували частину металевих гаражів. У поліції також зазначили, що отримували звернення громадян щодо законності цього демонтажу. Після перевірки їх списали до справи, оскільки підстав для внесення відомостей до ЄРДР не встановили.

У 2023 році Київрада подала до Шевченківського районного суду Києва 56 позовів до власників приватизованих гаражів. Юристка кооперативу Діана Шарко пояснює, що міська влада просить суд скасувати реєстрацію права власності на гаражі, припинити це право, знести споруди й звільнити земельну ділянку. За її словами, у позовах Київрада стверджує, що члени кооперативу нібито самовільно зайняли землю. Про компенсацію власникам не йдеться. Навпаки, міська влада хоче стягнути з них ще й судові витрати.

"Позови подали не до кооперативу, а до кожного власника окремо. Люди вже третій рік шукають адвокатів, ходять до судів і витрачають гроші на захист", – говорить Терешкова.

У 2024 році Київрада розглядала інший варіант: викупити гаражі у власників. З цього приводу навіть провели громадські слухання, але проєкт рішення відхилили.

"Нас звинувачують у самовільному зайнятті землі. Для мене це образа. Я нічого самовільно не будувала", – каже Терешкова.

Докторка юридичних наук Людмила Козловська пояснює, що ключове питання — не лише право власності на гаражі, а й статус самої земельної ділянки.

У 2024 році Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що земельні ділянки, на яких розташовані пам'ятки археології, можуть перебувати лише у державній власності. Якщо ж територія Киянівського провулку справді належить до таких земель, орган місцевого самоврядування не має повноважень нею розпоряджатися.

Це не перше судове рішення, яке стосується цієї території. Ще у 2015 році Верховний Суд, розглядаючи справу про забудову Киянівського провулку, заборонив будівництво, визнавши ділянку частиною архітектурної та археологічної охоронних зон заповідника "Стародавній Київ".

Водночас, зважаючи на ситуацію з гаражами, Козловська звертає увагу ще на один важливий принцип із практики Європейського суду з прав людини: якщо держава роками терпимо ставилася до майна, навіть коли виникали сумніви щодо законності його появи, власники можуть претендувати на компенсацію.

Земля, яку не можна просто забудувати: що кажуть юристи, археологи й активісти

Попри багаторічні суперечки навколо Киянівського провулку, місто наразі не має документів, які дозволяли б почати нове будівництво на цій території.

У відповідях на запити УП Департамент містобудування та архітектури КМДА повідомив, що містобудівні умови та обмеження для забудови ділянки у провулку Киянівському, 13-21 не видавалися, а звернень щодо їх отримання не надходило. У департаменті також не знайшли відомостей про реєстрацію схеми генерального плану об'єкта будівництва чи про рішення Київради щодо внесення змін до Генерального плану в межах цієї території.

Водночас із відповіді Департаменту земельних ресурсів випливає, що місто вже поділило ділянку площею майже 4,7 гектара на три частини. Найбільшу з них планували оформити як парк.

Саме цей поділ землі й викликає питання в активістів.

Громадський активіст і пам'яткоохоронець Дмитро Перов, засновник ГО "Спадщина", у коментарі УП пояснює, що, оформлюючи великі зелені ділянки праворуч і ліворуч від місця, де раніше планували будувати паркінг, місто фактично залишає саму територію можливого будівництва несформованою як окрему земельну ділянку.

"Між цими двома земельними ділянками утворюється така біла пляма – ділянка, яка не має землеустрою. І ця біла пляма дивним чином збігається з проєктом будівництва паркінгу на Пейзажній алеї", – каже Перов.

За його словами, це може залишити простір для майбутньої забудови. Адже якщо ділянка не сформована й не внесена до кадастру з відповідними обмеженнями, контролювати її подальше використання складніше.

Є й інший, не менш важливий аргумент – охоронний статус цієї території. За словами Перова, гора Дитинка є пам'яткою археології IX–XIII століть, а пам'ятки археології за законом можуть перебувати лише у державній власності. Крім того, територія входить до буферної охоронної зони ЮНЕСКО між Софією Київською та Києво-Печерською лаврою. Крім того, будівництво паркінгу планується безпосередньо на витоках літописної підземної річки Киянки. Це, на думку активіста, може створити антропогенне навантаження, яке після великих злив може призвести до зсувів.

Археолог і пам'яткоохоронець Іван Зоценко зазначає, що на ділянці, де планували будувати паркінг і де зараз стоять гаражі, археологічних досліджень ніколи не проводили. Водночас поруч – на горі Дитинка та прилеглих територіях – знаходили пам'ятки від доби Трипілля до XIX століття.

"Для археологів важливі не лише окремі знахідки, а й культурний шар – земля з артефактами та порядком їхнього залягання. Коли ми її розкопуємо, ми її руйнуємо. Тому будь-яким земляним роботам мають передувати археологічні дослідження", – пояснює Зоценко.

Окремий ризик – це історичний ландшафт. Зоценко наголошує, що в Києві залишилося небагато місць, де ще можна прочитати старий рельєф міста. Частину таких ландшафтів уже змінила сучасна забудова, зокрема на Воздвиженці.

Однак питання викликає не лише можливий вплив будівництва на культурну спадщину, а й доцільність самого проєкту.

Чи потрібен паркінг на Киянівському провулку?

Ще у 2024 році громадська організація "Пасажири Києва" звертала увагу, що КМДА планує збудувати в Киянівському провулку підземно-наземний паркінг на 320 машиномісць. За даними детального плану території, орієнтовна вартість проєкту становила 225 млн грн. Активісти зазначали, що економічна ефективність таких об'єктів викликає сумніви. Як приклад вони наводили паркінг біля Київського зоопарку, який коштував місту 255 млн грн. За їхніми даними, навіть у найуспішніший рік він був заповнений у середньому лише на 41% – близько 180 автомобілів на день.

На думку організації, натомість місто не приділяє належної уваги розвитку громадського транспорту. "Дуже багато потрібних ініціатив для розвитку та покращення роботи громадського транспорту в КМДА блокуються або ж гальмуються. І це вкотре підтверджує хибні пріоритети в транспортній політиці міста", – зазначали активісти.

Питання викликає і транспортна логіка такого проєкту. Перов каже, що паркінг у центрі не розвʼяже проблему з автомобілями біля Пейзажної алеї, а навпаки може її посилити.

За його словами, сьогодні відвідувачів стримує те, що біля Пейзажної алеї складно знайти місце для авто. Частина людей через це їде туди громадським транспортом або таксі. Якщо ж поряд зʼявиться великий паркінг, більше людей обиратимуть власну машину.

"Замість того, щоб вирішувати питання громадського транспорту і того, як людям швидко та зручно дістатися центру, місто фактично підвищує попит на автомобілі в центрі Києва", – каже Перов.

Активіст додає, що заїзд до потенційного паркінгу можливий лише через Киянівський провулок – вузьку вулицю, яка виходить на Вознесенський узвіз і Велику Житомирську. Остання, за його словами, і так перевантажена, бо сполучає центр із Лукʼянівкою. Тому 320 додаткових машиномісць можуть створити ще більше навантаження на цю частину міста.

Повернення до ідеї паркінгу й альтернатива, яка вже існує

У червні 2026-го ця історія знову повернулася до Київради. 18 червня 65 депутатів підтримали детальний план території у провулку Киянівському – документ, який відкриває шлях до будівництва багаторівневого підземного паркінгу з протирадіаційним укриттям біля Пейзажної алеї.

У документі йдеться про передачу ділянки площею 4,0680 га з кадастровим номером 8000000000:91:157:0004 комунальному об'єднанню "Київзеленбуд".

Паралельно депутати змінили категорію земель та вид цільового призначення ділянки. Воно наразі стало "для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення".

Хоча такий вид ЦП не передбачає спорудження паркінгів, для забудови Старокиївської гори це не стане перешкодою. Адже з формального погляду це буде не зовсім паркінг, а "споруда подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття". У всякому разі, саме так вказано у проєкті детального плану території (ДПТ), який, власне, і передбачає будівництво бетонного об'єкта на 320 паркомісць в історичній місцевості.

Наступного дня після голосування, 19 червня, цю тему Киянівського провулку обговорювали вже на круглому столі "Актуальні питання збереження культурної спадщини".

Представники міської влади пояснювали: Києву бракує і паркомісць, і укриттів, а територія під схилами Старокиївської гори нині занедбана. Там стоять старі гаражі, частина з яких, за словами чиновників, не має належно оформлених документів.

Директор комунальної організації "Інститут Генерального плану м. Києва" Дмитро Ликов казав, що під час розробки детального плану території місто вивчало не лише можливість будівництва, а й юридичний статус гаражів, транспортну ситуацію та варіант спорудження об'єкта подвійного призначення – паркінгу з функцією укриття.

За його словами, майбутній об'єкт мав би розташовуватися лише в межах уже деградованої частини схилу – там, де нині стоять гаражні бокси й асфальт. Він також запевняв, що охоронний статус території не означає повної заборони на будь-яке проєктування. Ідеться радше про обмеження, яких мають дотриматися перед початком робіт. Зокрема, перед будівництвом, за словами Ликова, мають провести археологічні дослідження.

Схожу думку висловив і заступник гендиректора з питань ДІАЗ "Стародавній Київ" Роман Маленков.

"Заборона і обмеження – це різні речі. І якщо там знайдуть щось на кшталт гробниці Тутанхамона, то, повірте, там не буде паркінгу. Але якщо там нічого не знайдуть, місту потрібні перетворення. Я не архітектор, не знаю, наскільки він потрібен саме там, але паркінги місту потрібні, тому що у нас зараз просто хаос", – сказав Маленков.

Невдовзі на сайті Київради зареєстрували петицію №14332 із вимогою не будувати паркінг на Пейзажній алеї та розглянути інші варіанти благоустрою. Автори петиції пропонують шукати місце для паркінгу поза цією зеленою зоною. Наприклад, біля недобудованого корпусу Університету імені Івана Карпенка-Карого чи під час реконструкції Львівської площі. Саму ж територію біля Пейзажної алеї бачать зеленою громадською зоною з деревами, благоустроєм і сучасним мистецтвом.

Фактично Repair Together уже почали втілювати цей сценарій на Киянівському. Волонтери провели толоку й прибрали частину території гаражного кооперативу, побудували сцену для подій, зробили освітлення та почали майструвати дерев’яні вуличні меблі.

За підтримки Goethe-Institut Ukraine у просторі вже регулярно проводять події: з п’ятниці по неділю туди можна прийти на відкриті концерти, лекції та кінопокази. Згодом у ГАК планують виставки, перформанси, відкриті тренування, а також хочуть встановити столи для настільного тенісу й шахів.

При цьому команда не хоче перетворювати гаражі на стерильний громадський простір із плиткою та кав’ярнями. Навпаки – прагне зберегти їхню живу атмосферу. 

Волонтери Repair Together кажуть, що вже давно Киянівський відкрили для себе дигери, велосипедні спільноти, художники, музиканти, архітектори. Одні приходять на події, інші допомагають облаштовувати місце, ще інші вже пропонують провести тут власні заходи. Тепер у просторі проходять найрізноманітніші події – від джазових концертів до ранкової йоги. Так ГАК поступово стає відкритим майданчиком для незалежних ініціатив – місцем, де культуру не просто споживають, а створюють разом.

Під час одного із зібрань члени кооперативу розповіли їй історію, яка лише зміцнила відчуття, що команда опинилася тут не випадково. Виявилося, що нижній ярус гаражів уже колись був творчим простором. Студенти Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури збиралися на нижньому ярусі гаражів, працювали зі скульптурою й ліпили з глини.

"Мені було дуже приємно це почути. Ми не придумали для цього місця нову історію. Ми просто намагаємося повернути ту, яка тут уже колись була", – каже Вікторія.