Бетонний "Олень" з Покровська на техно-вечірці. У Києві презентували артоб’єкт Кадирової, який поїде на Венеційську бієнале

У 2026 році з 9 травня по 22 листопада в Італії відбуватиметься найбільша виставка сучасного мистецтва у світі – 61-а Венеційська бієнале. Від імені України свій проєкт представить мисткиня Жанна Кадирова, цьогорічна лавреатка Шевченківської премії. Центральним об’єктом виставки буде скульптура "Оригамі Олень", якого вдалося евакуювати минулого року з Покровська. Скульптуру Кадирової там розмістили на місці демонтованого радянського реактивного літака – символа військової потужності СРСР.

Учора, 22 жовтня, кияни та гості міста могли на власні очі побачити проєкт у Києві. Захід проходив неформально – яскравий виїзд Оленя на вантажівці який і привіз скульптуру з Покровська. Замість вступного слова – діджей та електронна музика, перегляд фільму "ВПО" про масштабну евакуацію з міста і демонтаж експоната, а ще на події знімали фільм, який також повезуть у Венецію. Відвідувачі могли стати частиною проєкту.

Журналістка УП.Культура Дар’я Лобанок відвідала захід і познайомилась на ньому із Жанною Кадировою, а також із переселенкою з Покровська. Разом вони зустрічають Оленя і згадують місто, за яке точаться запеклі бої.

Після безсонної ночі російського авіаудару по столиці було неочікувано зустріти таку велику кількість людей. Неочікуваним було і те, що і скульптура, і вечірка буде на холодній вулиці під мжичкою. Утім, скоріше за все, це турбувало лише мене, інших гостей це ніяк не бентежило.

Я запізнююсь на захід і вже думаю, що все пропустила. Але зайшовши до простору "Кудрявка", бачу, як люди розбігаються по кутках і активно мені махають відійти: "Зараз з-за цього рогу вивезуть скульптуру".

У цей момент на подвір'я виїжджає яскрава жовта вантажна машина, попереду посміхаючись сидить Жанна Кадирова, яка усім махає рукою, а позаду видніється гість програми – бетонний "Олень". Попри те, що йому довелося бігти від війни, він гордо дивиться кудись вдалечінь.

Доїхавши до центру, Жанна виходить з автівки і вантажівку, яка ще рік тому евакуювала Оленя, перетворюють на сцену для діджея – ставлять пульт, налаштовують світло і штучний дим.

Мисткиня створила її у 2019 році у Покровську в рамках глобальної реконструкції парку "Ювілейний". Олень почесно зайняв постамент, на якому колись стояв радянський літак. Його встановили у 1970-х роках під час холодної війни та демонтували у 2005 році. А через 14 років місце літака зайняв Олень.

"У мене була задача опрацювати цей постамент, який стояв порожній. Він був дуже масивний: 4 метри заввишки та 11 метрів завдовжки. Я спеціально трохи змінила його форму на імпровізовану гору, на яку потім встановила скульптуру. Ми її встановили влітку 2019 року, а 30 серпня 2024 року евакуювали під час глобальної евакуації міста", – розповідає мені Жанна, під час нашого з нею знайомства.

Хоча російськими обстрілами скульптура не була пошкоджена, Жанна ділиться, що працівники ЖЕКу перефарбували її у білий колір, якого не мало бути. Тож, вже по приїзду до Києва художниці довелося відчищати її. 

"Очевидно, що нам не вдалося відновити фактуру, але те, що вона сірого кольору – це так було задумано. Але в мене ще один артоб’єкт стоїть у парку – альтанка реконструйована по моєму ескізу. Нам прислали фотографію з Покровська, де на тлі неї у бруківці застрягла російська ракета, дивом не розірвавшись. За нашими підрахунками це близько 8-9 метрів від місця, де був розташований Олень", – додає Жанна.

Як пояснює художниця, Олень не мав ніякого символізму. Робота базувалася на традиціях паркового скульптуробудування. Для парків характерним є встановлювати фігури тварин:

"Єдине – ми зробили це більш сучасними формами. Трошки додали сенсу, що папір – це легкий матеріал і кожен, якщо приділить цьому час, може зробити щось схоже з паперу. У цьому був сенс – легкість паперу та важкість бетону, такі протилежності, а насправді виглядає (скульптура) легенькою".

Одразу після нашої розмови, до мене підходить жінка і каже, що вона сама з Покровська. Показує мені фото на телефоні з того парку, де знаходився Олень.

Її звати Олена Музикіна і їй 52 роки. Влітку минулого року вона виїхала з Покровська під час тієї самої масштабної евакуації міста. Олена дізналася про події через телеграм-канал і приїхала спеціально сюди, щоб глянути на частку зі свого рідного дому.

"Я пам’ятаю, як Олень у нашому парку стояв. Як ми гуляли алеями парку, коли він ще був цілий, біля нашого ставка. У давні часи цей парк називався "Комсомольським", а потім його перейменували на "Ювілейний". Років сім тому, його реконструювали: зробили нову алею, постелили плитку, зробили лавочки, ліхтарі, дитячі майданчики. Там було зручно гуляти з дітками", – ділиться спогадами Олена.

Будинок жінки знаходиться недалеко від цього парку. З останніх світлин її будинок стоїть без вікон і дверей. "Пусті спалені коробки просто стоять", – говорить Олена.

Після зустрічі зі скульптурою, яка урятувалася з-під обстрілів, жінка відчуває хвилювання. Ми робимо кілька фото на згадку біля скульптури та заходимо у приміщення – погрітися і дочекатися фільм про евакуацію скульптури. 

Перед початком фільму завітала нова віце-прем'єр-міністерка з питань гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна. Хоча на перегляд стрічки вона не залишилася.

Невдовзі після того, як чиновниця покинула вечірку, гості поступово почали сходитися всередину простору, де з хвилини на хвилину розпочнеться road movie про евакуацію та демонтаж "Оленя" з Покровська. Цей фільм також покажуть на бієнале.

Щойно розпочинається фільм, Олена фотографує екран. Потім повертається до мене і розповідає про кожну локацію, якою проїздить евакуаційна група: вулицю Поштову, політехнічний університет, ставок, який вона любила в парку. Хоча на екрані її будинку не видно, жінка намагається окреслити мені напрямок, у якому розташовано її дім.

Фільм триває усього 30 хвилин і розповідає не лише про те, як важко демонтовували "Оленя". Упродовж стрічки Жанна підходить до місцевих жителів, які ще не виїхали з міста і розпитує про свою роботу, про евакуацію, про спогади, які містяни заберуть із собою в нове місце.

Олена не втрачаючи можливості потрохи фільмує кадри з улюбленими місцями.

По завершенню стрічки Олена каже, що дуже вражена: "заради того, щоб ще раз побачити своє місто, сюди варто було прийти".

Вечірка триває, люди набирають келихи з вином та виходять на вулицю, де на них чекає діджей з музикою і олень. Переповнена емоціями Олена збирається додому. 

Мені ж після усього побаченого цікаво дізнатися, на яку реакцію Жанна очікує від іноземної аудиторії.

"У першу чергу я очікую на увагу. Я очікую, що люди ознайомляться з наявністю Будапештського меморандуму, про який зараз у Європі знає дуже мало людей. Оскільки бієнале не лише для європейців, я сподіваюся поширити цю інформацію по всьому світу. Показати ситуацію в Україні на прикладі скульптури, яка тікає від війни у безпечніше місце, як і люди.

Розумієте, коли будуєш перманентну скульптуру – це нонсенс її кудись переставляти. Але наша скульптура їздитиме, тому що в неї немає дому", – відповідає художниця.

Утім потім, мисткиня сподівається, що після подорожі пів світом, Олень все ж зможе повернутися до себе додому.

Артоб’єкт "Оригамі Олень" на бієнале буде представлений у рамках персональної виставки Жанни Кадирової "Гарантії безпеки". Через цю виставку мисткиня хоче поговорити про ядерний статус, якого Україна позбулася. Адже якраз у 2026 році буде як 30 років тому.

"На прикладі того, що умовно обравши європейський вектор культурного розвитку ми ніби обміняли його на нашу мілітарну силу. Тобто замінивши літак на оленя, ми як сучасна Україна отримали сучасну війну. І ця виставка скоріше ставить питання, які гарантії мають бути і чому ми віддали цю зброю", – розповіла Жанна.

Нагадаємо, що цьогорічними кураторами Національного павільйону на Венеційській бієнале стали Ксенія Малих та Леонід Марущак.