"Людям потрібно побачити його боягузом": режисер Патрик Вега про свій фільм "Смерть путіна"

16 січня в український прокат виходить фільм польського режисера Патрика Веги "Смерть Путіна". Це політично-сатиричний трилер, що показує історію кремлівського диктатора від самого дитинства і аж до гіпотетичної смерті. Патрик Вега – режисер касових хітів "Пітбуль", "Ботокс" – взявся за зухвалу екранізацію біографії Путіна із намірами розказати світові справжню природу російського лідера. Зрештою виготовив вісім версій стрічки – для різних частин світу. Проте через політичний контекст наразі має труднощі з дистрибуцією у багатьох країнах.

Журналістка УП.Культура Марія Кабацій поговорила з Патриком Вегою напередодні української прем'єри фільму і дізналася, які джерела використовував режисер, як російські спецслужби намагалися перехопити стрічку та що у ній може не сподобатися українцям.

Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!

– У 2022 році польські ЗМІ повідомляли, що ваш наступний фільм буде автобіографією. Як вийшло, що ви зняли біографію іншої людини – ще й Путіна?

– Я читав про другу війну в Чечні. Там протягом перших трьох років відбувалися бомбардування міст, а потім вісім років партизанської війни в лісах і горах. Тому, коли я почув, що війна в Україні закінчиться через три місяці, я відчув, що це абсурд. Я був упевнений, що Путін визначатиме форму світу в наступні кілька років. І насправді так і є, що зараз весь світ взаємопов'язаний з Путіним, а також зі страхом, який Росія намагається створити в кожному регіоні.

В моєму житті також був досвід життя в комунізмі. Я пам'ятаю той час, коли проводив з мамою п'ять годин в магазині з м'ясом, щоб купити шматок шинки. Тож, з одного боку, я отримав цей "комуністичний" досвід, а з іншого – зараз я існую в аудіовізуальній культурі Сполучених Штатів. Тому я вірив, що можу перекласти цю хвору реальність Росії на мову Заходу. Тож моя ідея полягала в тому, щоб створити фільм про Путіна, але не для росіян, а для решти світу.

– Але як я побачила у коментарях у вашому Facebook, не лише люди з, приміром, Америки мають далеке від реальності бачення Путіна, а й ваші співвітчизники в Польщі. Чому так?

– Я впевнений, що люди бояться того, чого вони не розуміють.

Знаю багато людей з великих міст, сіл, з різних регіонів країни, і ніколи не чув, що хтось є фанатом Путіна. Можливо, іноді можна знайти щось подібне в Інтернеті, але чи це справжня думка когось із поляків, чи це російський бот або хтось інший, хто намагається створити таке враження?

Важливо те, що Путін насправді має величезний вплив у всьому світі, в тому числі в Європі. Найгіршою країною в цьому сенсі є Велика Британія. Вона настільки пов'язана з російським бізнесом, що мені здається, що російський вплив у Британії є найбільшим у всій Європі. Наприклад, ви знаєте, що дружина керівника однієї з мереж британських кінотеатрів є юристом, який співпрацює з Путіним? Зараз маємо ту саму проблему в Австрії, у Німеччині, де проросійські партії намагаються прийти до влади.

Під час інтерв'ю я говорив з журналістами, наприклад, з Німеччини, що були схожі на російських шпигунів або симпатиків Путіна. Вони намагалися витягнути у мене інформацію про інвесторів цього фільму, а коли я озвучував критику Путіна, намагалися відстоювати його, мовляв він не такий вже й поганий. Тож для мене було шоком, що в демократичній Європі хтось може мати таку думку.

До того ж в різних країнах Європи Росія має багато своїх людей, які намагаються будувати російський вплив на нашому континенті.

– Як вам здається, чи достатньо робить західний світ, у тому числі Польща, щоб зупинити Путіна?

– Недостатньо.

Тому що Путін розуміє тільки мову сили, і західний світ повинен розуміти, що з ним не можна домовлятися про щось з іншої позиції, аніж мова сили. Знаєте, в Сполучених Штатах громадяни нічого не розуміють, вони думають тільки про те, що війна в Україні чи війна в Ізраїлі є причиною інфляції.

З моєї точки зору, Третя світова війна почалася кілька років тому. Це технологічна та економічна війна між Китаєм та Сполученими Штатами. Ці країни намагаються втягнути в неї різні регіони світу, і Росія є частиною цієї гри. США і Китай не хочуть самі вести цю війну у військовому сенсі, вони не зацікавлені в цьому, бо це буде кінець світу. Але вони використовують різні країни для того, щоб створити війни в різних регіонах світу.

Гадаю, що у [нового президента США Дональда] Трампа величезне его, і він не хоче, щоб його запам'ятали як слабкого президента. Тому він є рівноцінним суперником для Путіна. Він намагатиметься бути жорстким, і це добре. Але, я думаю, що це не зупинить Путіна, він спробує напасти на іншу країну, і тільки його смерть буде хеппі-ендом у цій ситуації.

Звісно, його смерть не змінить менталітет росіян, там не буде демократії. Але, можливо, наступний президент спробує побудувати кращі відносини із Заходом.

– Давайте нарешті поговоримо про ваш фільм. У 2023 році медіа писали, що ви шукаєте американську чи світову зірку, яка б зіграла Путіна. Як ви вийшли на Славоміра Собалу та чому обрали його?

– Я гадаю, що Путін – боягуз. Тому я відчув, що людям потрібно побачити його боягузом, адже таким чином вони зможуть позбутися страху перед ним.

Ще важливо, що це не просто історія про минуле, а історія в реальному часі. Тому що події в Україні відбуваються прямо зараз. Кожен може бачити Путіна щодня у медіа, всі знають, як він виглядає. Тому я був впевнений, що навіть найкращий актор з чудовим гримом не може дати того унікального досвіду, коли ви знаходитесь з цим тигром у клітці. Тому що тільки якщо ти бачиш справжнього Путіна, ти можеш відчути цю подорож у його свідомість.

Тож мій фільм – це щось на кшталт спроби розкрити свідомість Володимира Путіна. Я вірю, що якщо ви почнете розуміти як там все влаштовано, зможете підготувати свій власний сценарій майбутнього.

Тому я вирішив знайти актора, який би мав форму обличчя, близьку до Путіна, щоб створити фінальний образ на основі штучного інтелекту. Це виявилася "місія нездійсненна": я почав співпрацювати зі студіями з Лос-Анджелеса, і всі намагалися використовувати технологію deepfake. Вони брали кадри з Путіним з інтернету і намагалися навчити штучний інтелект. А це неможливо, бо ШІ не розуміє людських емоцій. Це легко, якщо ви хочете створити Путіна з одним виразом обличчя. Але якщо у вас є персонаж у двогодинному фільмі з цілим спектром емоцій, безперервністю цих емоцій між сценами, зі складними рухами під час діалогу – це неможливо для ШІ.

Ми витратили майже два роки на створення власної оригінальної технології для цього, і ефект дійсно неймовірний. Тому що люди в усьому світі, навіть у Сполучених Штатах, після перегляду фільму говорили: "Вау, це справді Путін".

– Відомо чимало документальних фільмів про Путіна, його політичну кар'єру. Чи використовували ви їх як джерела для свого сценарію та що загалом було вашими джерелами інформації?

– З самого початку я знав, що в Росії все приховується, що російська пропаганда створює брехню про всю їхню реальність. Тому для мене було очевидно, що мені потрібно співпрацювати з експертами, фахівцями з багатьох сфер, якщо я хочу зробити цей фільм достовірним.

Тому я співпрацював, наприклад, із колишнім заступником начальника розвідки НАТО, з представниками Моссаду, з генералами, які керували воєнними кампаніями в Азії, з фахівцями з ядерного арсеналу.

У нас були проблеми з усім. Наприклад, з інтер'єром військового літака, який убив Дудаєва під час першої війни в Чечні. І з багатьма іншими подібними речами. Якщо б я хотів зняти фільм про американську політику, все було б простіше, тому що є багато матеріалів – в бібліотеках, онлайн, скрізь. А з Росією було дуже складно.

Також я розмовляв з фахівцями з життя Путіна, авторкою його біографій Кристиною Курчаб-Редліх. Вона провела майже 30 років у Росії, навіть розмовляла зі справжньою матір'ю Путіна, яка дитиною відправила його в Ленінград, в іншу сім'ю. Вона сказала мені, що Путін – боягуз. І я відчуваю те ж саме. Очевидно, що якщо людина сильна, їй не потрібно щодня розповідати вам: "Дивіться, я такий сильний диктатор, найсильніший політик у світі".

Якщо ви подивитеся на історію кожного диктатора, знайдете багато схожого. У всіх є параноя, всі вбивали опозиціонерів, і, врешті-решт, кожен диктатор відчуває страх перед смертю, тому що знає, що в кінці кінців йому доведеться дорого заплатити.

Гадаю, що його смерть – це єдиний варіант хеппі-енду. Тому що навіть якщо Трамп домовиться про мир для України, це лише дасть час Росії для відновлення військової потужності. А після цього він нападе на іншу країну, наприклад, на Казахстан, Естонію чи якусь іншу. Тому що йому потрібен цей зовнішній ворог, щоб утримувати свою владу. І це також причина, чому він вбиває всіх опозиціонерів, які виступають проти нього. Це послання російській нації: ви повинні бути разом, а всі, хто буде проти мене, будуть знищені.

– У списку країн, де знімали фільм, вказано Росію. Що саме ви там знімали та як цього вдалося добитися?

– Я почав свою кар'єру як документаліст у 90-х роках у Польщі. Я провів три роки у відділі поліції з розслідування вбивств. Я був наче поліцейський без пістолета, але у бронежилеті. Розмовляв з убивцями. Іноді мені доводилося готувати цілу систему прихованих камер в машинах, в сумках, в одязі. Тому під час зйомок фільму "Смерть путіна" я вирішив поєднати цей документальний досвід з класичним кіно, а також зі штучним інтелектом.

Було очевидно, що у мене не буде дозволу на зйомку Кремля для фільму про Путіна. Тому ми використовували систему прихованих камер. Також я співпрацював з людьми з Росії, які ненавидять Путіна. Вони допомогли нам з багатьма речами, навіть привезли з Росії на знімальний майданчик у Польщі російську військову форму.

– Крім Росії, України, Польщі, в яких ще країнах ви знімали?

– Ми знімали у Польщі, Ізраїлі, у зруйнованому Алеппо, в Росії, в Україні, а також у невеликих декораціях у Сполучених Штатах. Я співпрацював з операторами з України, і вони знімали для нас справжні бомбардування міст. Це було небезпечно, але ці люди вважали, що світ повинен побачити, як виглядає ця війна. Тож це був абсолютно неймовірний досвід у моєму житті.

– Торік ви представляли свій фільм у Каннах. Як його там сприйняли?

– Це був показ для дистриб'юторів. Реакція була неймовірно гарною, тому що на сьогоднішній день ми продали цей фільм у 64 країни. І це вражаючий ефект, бо це незалежне кіно без гігантського бюджету.

Це, мабуть, перший байопік, який відбувається в реальному часі. Існує багато кінобіографій політиків, диктаторів, але всі вони про минуле. Тут у нас зовсім інша ситуація. Глядач може взяти з цього фільму те, що неможливо знайти ніде: ви не можете побачити Путіна в найбільш приватних, інтимних ситуаціях, коли він слабкий, коли відчуває страх, коли він плаче. Тому гадаю, що це дуже унікальний досвід.

– У Каннах ви підписали низку угод на дистрибуцію фільму в різних країнах. В одному з інтерв'ю ви розказували, що американська компанія відмовилася займатися фільмом, бо Путін запустить по ним ракету. Це правда? Які ще були випадки відмов?

– Так, це справді так. І це абсурд. Але такий самий страх охопив людей у Великій Британії, у Європі. Вони думають про терористичну атаку в кінотеатрі чи ще десь. Загалом, це величезний абсурд, але він показує, наскільки ці люди зламані путінським залякуванням.

Я маю на увазі, що вони не можуть мислити логічно. Це повна поразка, тому що людина програла війну між емоціями та раціональним мисленням. Зараз, з моєї точки зору як соціолога, люди сприймають реальність лише емоціями. Таким чином, цей страх, створений Путіним, отримав більшу силу, ніж у минулому.

– Чи можете ви назвати країни, які відмовилися купувати права на фільм?

– У багатьох країнах у мене були проблеми не лише з мережами кінотеатрів, а й, наприклад, з агентами зі зв'язків з громадськістю. У Сполучених Штатах у нас була величезна проблема з пошуком PR-агенції. Близько 10 PR-агентств сказали нам, що не хочуть співпрацювати з цим фільмом. Те ж саме було у Великій Британії, Нідерландах. Чехія зараз боїться купувати цей фільм.

Зараз ми показуємо стрічку цензорам на Близькому Сході, а там майже у кожній країні є диктатор, як у Саудівській Аравії, Бахрейні, Лівії, Єгипті. І навіть якщо вони не є фанатами Путіна, то не хочуть показувати фільми з суперечливими політичними моментами.

Тож, насправді, ми маємо проблеми, напевно, у 50% країн світу.

– Прочитала у вашому Інстаграм, що вам пропонували 150 тис за сценарій та переглядовку "Смерті путіна". Розкажіть про це детальніше?

– Це було якраз перед президентськими виборами в Росії. Та перед виходом нашого трейлера. Росіяни дістали мобільні телефони моєї знімальної групи і почали листуватися з цими людьми, пишучи від імені інших реальних людей. Наприклад, Славоміру написав хтось, хто назвався одним із найвідоміших кастинг-директорів у США, - і ця людина існує в реальності. Моєму оператору писали від імені помічника конгресмена з Південної Дакоти. Пропонували заплатити $100 000 за переглядову копію фільму.

Також вони написали моєму художнику по костюмах нібито від імені FILM.UA, найбільшої дистриб'юторської компанії в Україні. Але вони не знали, що у нас уже була з ними угода. Тож я почав переписуватись з ними і обговорювати ціну, просто щоб зрештою показати, що ми не дурні.

Вони переписувалися зі мною тільки між 9:00 і 17:00 за московським часом, ніколи не надсилали повідомлення на вихідних. Тож для мене було очевидно, що це хтось, кому потрібно звіряти кожну відповідь зі своїм босом чи ще кимось.

Я зупинив переговори на позначці $150 000. Ми домовилися, що вони надішлють мені гроші. А я надіслав їм банківський рахунок польської розвідки і додав, щоб вони написали в призначенні платежу, що це "хабар від російської розвідки". Вони грали українців до кінця, і надіслали мені останнє повідомлення: "Ти зруйнував нашу дружбу".

– Українці зараз мають дуже критичне ставлення до фільмів про війну. За недостовірність критикували, приміром, фільми "Буча" чи "Юрик". Як, за вашим прогнозом, фільм сприйме наш глядач?

– Для мене дуже важливою була співпраця з FILM.UA. Тому що Україна перебуває у стані війни після варварського вторгнення Путіна, і я відчував, що наш фільм може викликати погану реакцію українців. Люди з України могли б сказати: що ви можете знати про нашу війну, якщо ви з іншої країни. Але їхня думка була дуже хорошою, і вона була для мене, мабуть, найважливішою. Тому що очевидно, що ви розумієте хвору реальність Росії і цю тему краще, ніж будь-хто в усьому світі.

Звісно, ви як нація пережили так багато болю, травм, трагедій, які показ Путіна у негативному світлі не спокутує. Українські глядачі хотіли б бачити повне знищення Путіна, і це було якоюсь компенсацією, чи що. Тож навіть якщо мій фільм показує його в дуже поганому світлі, гадаю, цього може бути недостатньо. Українські глядачі, можливо, хотіли б побачити ще більше руйнування російського диктатора. І я це розумію.

– Ми б хотіли бачити, як він помирає кожну хвилину вашого фільму.

– У цьому сенсі ми маємо хеппі-енд. Я справді вбив його.