У плагіаті звинувачують автора книжки "Останній бандерівець" з держпрограми поповнення бібліотек

Українська дослідниця історії національно-визвольної боротьби Леся Бондарук звинуватила письменника Петра Воробея у плагіаті, а Український інститут книги у фінансуванні видання для українських бібліотек. Йдеться про нову книгу письменника "Останній бандерівець".

Про це дослідниця написала на своїй сторінці у Facebook.

"У Святому письмі написано, що "добрими намірами вимощена дорога в пекло". І це таки правда. Витвір Воробея – абсолютно антиісторичний. Граючись у художнє слово, він змішав правду і неправду в одну писанину, використавши чужі дослідження і спогади. А правда, змішана з брехнею в художньому описі, перестає бути переконливою. І в цьому перемога брехні", – йдеться у дописі дослідниці.

За словами Бондарчук, у своєму романі Воробей спирається на дослідження статті 2019 року та розділу книги "Проект "Україна". Волинь 1939-1946. Окупована, але не скорена" за авторством Лесі Бондарук, Богдана Зека і Тетяни Яцечко-Блаженко, яка вийшла у видавництві "Фоліо". Утім у книзі не вказує ці джерела.

"Ще одним розділом цієї книжки є "Колківська республіка свободи", яку П.Воробей теж "дослідив", але чомусь лише за однією справою, про яку я написала. 19 колківчан були учасниками цієї республіки, але не творцями її. Це суттєво важливе уточнення. Творцями Колківської республіки є інші люди. А учасників, засуджених за участь у Колківській республіці, сотні! Можна було потрудитися й таки дослідити краще. Бо на сайті ДАВО є оцифровані десятки справ колківчан, репресованих радянською владою за участь у Колківській республіці. Але чомусь Воробею це не цікаво. Є готова протоптана мною доріжка, яка надихнула його на художню творчість з елементами плагіату", – заявила Бондарук.

Дослідниця також вказує на крадені фотоілюстрації в книзі. Зокрема фотографія Галини Рейкіної на сторінці 186 належить Бондарук, карта Колківської республіки, створена у 2010 році для путівника "Маршрути поколінь. Путівник героїчними стежками УПА". А втор карти проживає у Луцьку і за словами Бондарук, письменник не запитував у авторів проєкту дозволу на використання цих матеріалів.

Також у свій роман письменник додав інформацію без автора дослідження з листів Івана Гончарука, які опублікувала Леся Бондарук.

Крім того, науковиця зауважує, що у романі є багато помилок та неточностей, які збивають читача. Наприклад, автор змінив прізвища кадебістам, але залишив справжні імена сучасників визвольної боротьби та "пошматував своїми фантазіями їхні біографії. Причому намішано в цьому витворі так, що важко провести лінію між правдою і неправдою. Навіть поруч із справжніми документами використав і фальшиві".

Бондарук наголошує, що у багатьох героїв цієї книги є живі родичі, яких може образити довільна інтерпретація біографій членів родини. Дослідниця уже поговорила з родиною Івана Гончарука: "Вони обурені, що в художньому романі правдиві факти з житті Івана Гончарука перемішані з дикими фантазіями Воробея. І до всього того ще й додано справжні фотографії Івана Гончарука з його слідчої справи. Це блюзнірство. При чому, що в книжці немає ні передмови чи вступу, ні післямови, де було б хоч якесь пояснення. Лише п’ять речень анотації".

У самій анотації автор називає Івана Гончарука останнім бандерівцем, хоча дослідниця пише, що це суперечливо. Оскільки він є "останнім засудженим до розстрілу бандерівцем". Люди, як є учасниками визвольних змагань, ще живі.

Ще одну хибу в анотації знайшла Бондарук: письменник називає кличку Івана Гончарука "Джанко" і подає як повстанське псевдо. Утім науковиця зазначає, що ця кличка є дитячою і сам Гончарук на одному з допитів казав, що "невідомо звідки і чого з’явилася ця сільська кличка в дитинстві". Натомість в УПА псевдо Гончарука було "Лісовий".

Серед інших неточностей Леся Бондарук зазначає, що Воробей вказав неправильну дату існування Колківської республіки та пише вводить некоректне сполучення "ОУН-УПА".

Публікація 1500 примірників "Останнього бандерівця" фінансується коштом Українського інституту книги. Твір вибрано для розповсюдження в українських бібліотеках.

На заяву Лесі Бондарук відреагувала директорка Українського інституту книги Олександра Коваль. Вона зазначила, що доведений плагіат не фінансуватиметься Інститутом і "не потрапить до бібліотек". Коваль звернулася до Бондарук з проханням описати ситуацію на пошту та пообіцяла розібратися із ситуацією.

Також директорка пообіцяла невдовзі опублікувати офіційну заяву від Українського інститут книги, утім поки її немає.

Петро Воробей – український журналіст, письменник. Автор історичної трилогії "Заграва", роману "Гонитва". Лауреат премії імені Якова Гальчевського "За подвижництво у державотворенні" у номінації "За літературну діяльність" (2013).