Гід Венеційською бієнале 2026: що дивитися і на які виставки звернути увагу

Щодва роки Венеція перетворюється на осередок сучасного мистецтва, де країни представляють власні павільйони, а незалежні галереї та митці з усього світу приїздять, щоб познайомити глядачів з власним представленням сучасного мистецтва. 61-ша Венеційська бієнале триватиме з 9 травня по 22 листопада й вже традиційно представила офіційну програму з національними павільйонами та виставкою організаторів "У мінорній тональності", а також кілька паралельних подій по всьому місту.

УП.Культура зібрала гайд Венеційською бієнале: від того, як влаштована подія і чому вона має саме такий вигляд, українських проєктів, які можна подивитися, до добірки павільйонів та виставок, на які варто звернути увагу цьогоріч.

Читайте УП.Культура в Telegram та Instagram!

Історія Венеційської бієнале

Венеційська бієнале існує з 1895 року і за цей час встигла пережити дві світові війни, фашизм, економічні злети й падіння, а також пандемію. Її неофіційно називають "Олімпіадою світу мистецтва", хоча порівняння не зовсім точне: замість золотої медалі вручають Золотого лева й демонструють тенденції розвитку сучасного мистецтва у зв'язці з політикою, навколишнім середовищем та глобальним суспільним дискурсом.

Ідея виникла зі звичайного, за мірками часів аристократії, приводу – срібного весілля короля Умберто I і королеви Маргарити. Венеційська міська рада вирішила відзначити ювілей подружжя заснуванням національної виставки мистецтва, а вже 30 квітня 1895 року перша бієнале відкрилася в присутності королівської пари.

З тих пір бієнале проводять раз на два роки, звідси й походить назва події. Хоча виставки скасовували під час Першої і Другої світових воєн, переносили через пандемію COVID-19, а 1974 року провели без офіційного порядкового номера – тодішній захід був присвячений солідарності з Чилі після перевороту Піночета, а після 1973 року бієнале змінила правила й стала повністю автономною. Тому цьогорічна подія – 61-ша, а не 66-та.

Сучасна бієнале складається з трьох частин:

• центральна виставка, яку обраний куратор або кураторка формує навколо єдиної теми – традиція, запроваджена ще 1980 року "батьком кураторства" Гаральдом Зееманом.
• національні павільйони, які кожна країна-учасниця самостійно фінансує, облаштовує і наповнює. Частина з них розташована в Джардіні – головному виставковому парку, де з 1907 року будували власні павільйони найбільші держави. Інші країни займають простори в Арсенале або орендують приміщення по всьому місту.
• паралельні події – офіційно затверджені, але незалежно організовані виставки, що відбуваються по всій Венеції.

Цьогорічна, 61-а бієнале відбудеться з 9 травня до 22 листопада 2026 року. У ній беруть участь 100 країн й уперше свої виставки покажуть Катар, Сомалі, В'єтнам та ще кілька країн. Кураторкою мала стати Койо Коу – кураторка камерунського походження, що стояла за найважливішими виставками сучасного африканського мистецтва останніх десятиліть. Але вона померла у травні 2025 року, за кілька тижнів до оголошення концепції. Дирекція бієнале вирішила не скасовувати її задум, тому виставку "In Minor Keys" реалізує команда з п'яти кураторських радників від її імені. До участі в ній запросили у виставці залучили 110 митців.

Головна нагорода – "Золотий лев" – вручається окремо найкращому національному павільйону і найкращому учаснику центральної виставки, є також "Срібний лев" для молодих митців і кілька спеціальних відзнак. Грошей до них не додають – лише статуетку і визнання в мистецькій спільноті, яке в світі мистецтва коштує чимало.

Та цьогоріч організатори Венеційської бієнале змінили правила оцінювання й перенесли церемонію з 9 травня на 22 листопада після відставки міжнародного журі, що виступило проти участі Росії та Ізраїлю. Натомість запровадили голосування відвідувачів, до якого допустили всі національні павільйони.

Як представлена Україна

Україна цього року представлена у Венеції одразу в кількох форматах: як на національному рівні, так і на незалежному. Кожен з проєктів по-своєму намагається відповісти на питання про те, як говорити про війну через мистецтво.

Офіційний національний павільйон з назвою "Гарантії безпеки" у Арсенале будується навколо однієї скульптури - "Оригамі олень". У 2019 році Жанна Кадирова створила його і встановила в Покровську на місці демонтованого радянського реактивного літака, колишнього носія ядерної зброї. Скульптуру відлили прямо на постаменті, не передбачаючи, що її колись доведеться звідти забирати. Та 2024 року лінія фронту наблизилася до міста і команда ГО "Музей відкрито на ремонт" разом із комунальними працівниками Покровська евакуювала "Оленя".

Перед Венецією скульптура вже об'їхала шість європейських столиць – Варшаву, Відень, Прагу, Берлін, Брюссель, Париж.

У Венеції її планують підвісити на крані вантажівки у парку Джардіні. Скульптура без постаменту ніби перебуває у стані невизначеності, й саме так куратори описують досвід України після того, як Будапештський меморандум – угода, заради якої країна відмовилася від ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки – виявився недійсним. Архівні матеріали, пов'язані з меморандумом, і відео евакуації скульптури стануть другою частиною експозиції всередині павільйону Арсенале.

Паралельно Фонд Віктора Пінчука і PinchukArtCentre представляють виставку "Still Joy – From Ukraine into the World" у Палаццо Контаріні Поліньяк. Вона триватиме з 9 травня до 1 серпня і об'єднує українських та міжнародних митців навколо теми радості.

Експозиція представлена роботами двадцяти з лишком художників з України, Великої Британії, Канади, Бангладешу, Південної Африки та інших країн. Виставка відкриється відеоінсталяцією дуету Яреми Малащука і Романа Хімея – записами київських рейв-вечірок до і під час повномасштабного вторгнення. Також будуть представлені роботи українських митців та мисткинь: Катерини Алійник, Пьотра Армяновського, Нікіти Кадана, Жанни Кадирової, Алевтіни Кахідзе, Павла Ковача, Богдани Косміної, Каті Лесів, Катерини Лисовенко, Лесі Васильченко, Олексія Сая та Юрія Грузінова.

"Переміщаючись крізь пейзаж і тіло, інші роботи Діна, Кахідзе, Урбано, Сая, Гандера, Шар'єра та Кадана простежують, як людські дії залишають сліди та шрами. Від оброблених вручну фотографій Діна, на яких зображені столітні дерева сакури, до пофарбованої металевої гілки калини (Viburnum) Урбано — рослини, яку більше не можна ні нюхати, ні зривати, — ці роботи підкреслюють просту, але непевну радість виживання", - йдеться в описі виставки.

Серед паралельних подій також відбудеться виставка CANICULA, участь у якій братимуть Ярема Малащук та Роман Хімей. Їхня відеоінсталяція Wishful Thinking завершує виставку. Вона вибудувана як серія спекулятивних свідчень, де у вигаданому майбутньому війна Росії проти України вже завершена, а літні російські солдати, які перебувають при смерті, згадують свою участь у війні. 

Які національні павільйони варті уваги

Австрія. Seaworld Venice

Флорентіна Хольцингер, кураторка Нора-Свантьє Альмес

Джардіні

Провідна театральна режисерка, хореографка та перформерка Хольцингер перетворить павільйон Австрії на підводний тематичний парк з очисними спорудами, акваріумом і архітектурою, схожою на крематорій. Там з'являться русалки, німфи, шекспірівська Офелія та інші міфічні й казкові образи, щоб збудити роздуми про майбутнє Венеції – міста, що буквально тоне. У павільйоні та біля нього відбудеться низка перформансів, поставлених хореографкою.

Канада. Abbas Akhavan: Entre chien et loup

Аббас Ахаван, куратор Кім Нгуєн

Джардіні

Ахаван відтворює зруйновані пам'ятки – колони Пальміри, розграбований Національний музей Іраку – з ячмінної соломи та глини. Тимчасові конструкції приречені розсипатися, до чого відсилає назва "Entre chien et loup", французький вираз на позначення сутінків, коли неможливо відрізнити страх від справжньої небезпеки. Виставка досліджує взаємозв'язки між географією та історією, та як на мистецтво й його наративи впливають геополітичні сили.

Фінляндія. Aeolian Suite

Дженна Сутела, кураторка Стефані Гесслер

У цьому павільйоні усім управляє вітер, адже буквально метеорологічні дані керують інсталяцією - звук і рух створюються на основі реальних метеорологічних даних про вітер. Мисткиня використовує мотузки, повітряні механізми, дерев'яні духові інструменти з Венеції, Гельсінкі та інших міст світу, а центральними елементами стануть п'ять венеційських вітрів.

У виставці взяли участь дослідники морських та атмосферних систем, а сам павільйон, спроєктований як мобільна структура, також задіяний у виставці так, щоб взаємодіяти з повітрям, звуком і рухом.

Греція. Escape Room

Андреас Ангелідакіс, куратор Джордж Бекіракіс

Джардіні

Проєкт перетворює Грецький павільйон на квест-кімнату, де відвідувач рухається всередині задуманого автором сценарію. В основі експозиції постає переосмислення "платонівської печери" в контексті сучасної політики, цифрових ілюзій та культури постправди. Ангелідакіс працює з історією самого павільйону, збудованого 1934 року, і показує, як національні виставкові простори формувалися як інструменти ідеології та пропаганди.

Інсталяція досліджує, як історичні наративи конструюються, закріплюються і відтворюються в архітектурі, інституціях та візуальних образах.

Румунія. Black Sea – Scores for Sonic Eye

Анка Бенера та Арнольд Естефан, кураторки Коріна Опреа та Діана Марінку

Виставка працює з образом Чорного моря як частини політичної історії для країн у його акваторії. Художники використовують океанографічні дані, польові записи, звук, відео та скульптуру, щоб перетворити хвилі й рух течії на просторову інсталяцію.

Ключовою темою є безкиснева зона Чорного моря, де зупиняється біологічний розпад. Команда павільйону описує її як модель призупиненого часу, збереження і виживання. Друга частина проєкту розгортається в Румунському інституті культури у Венеції.

Польща. Liquid Tongues

Богна Бурска та Даніель Котовський, кураторки Ева Хоміцька та Йоланта Вощенко

Джардіні

Проєкт працює з альтернативними способами комунікації, відштовхуючись від "нелюдських форм життя". Зокрема його наратив зосереджений на сучасних спробах відродження маргіналізованих мов і систем спілкування. Інсталяція поєднує відео, звук і фізичний вплив акустичних хвиль. Відеоряд знятий Магдою Мосєвіч, звук написала Олександра Грика, а колективна хореографія, навіяна рухом косяків риб, створена Аліцією Чичел.

Глухота тут розглядається як окрема культура з власними формами знання і вираження. Значна частина матеріалу створена у воді — середовищі, де глухі можуть повноцінно спілкуватися жестами, тоді як голоси чуючих спотворюються.

Німеччина. Ruin

Генріке Науманн та Сунг Тьєу, кураторка Кетлін Райнгардт

Джардіні

Виставка "Руїна" працює з подвійним значенням слова як фізичного розпаду, так і стану соціального, економічного або ж морального колапсу.

Генріке Науманн та Сунг Тьєу звернулися до досвіду НДР і періоду після возз'єднання Німеччини й зосередилися на темі розривів в ідеологіях, соціальних структурах, міському середовищі.

Робота над німецьким павільйоном стала одним із останніх великих проєктів Науманн, яка померла на початку 2026 року. Її робота була завершена при житті й реалізується командою разом зі студією художниці. Науманн підтримувала українське мистецтво, зокрема й представляла раніше власні роботи в Україні під час Київської бієнале у 2021 та 2023 роках.

Ватикан. The Ear – Eye of the Soul

24 художники, куратори Ганс Ульріх Обріст і Бен Вікерс

Павільйон, натхнений Гільдегардою Бінгенською – бенедиктинською абатисою XII століття, містикинею, композиторкою і авторкою власної вигаданої мови.

У проєкті беруть участь 24 художники, серед яких співачка FKA Twigs, електромузикант Браян Іно, письменниця Патті Сміт, кінорежисер Джим Джармуш, а також музикантки Калі Мелоун, Моор Мазер і Голлі Герндон.

Одним з кураторів став легендарний Ганс Ульріх Обріст, і разом з Беном Вікерсом вони розширюють виставку на два простори: Містичний сад монастиря босих кармелітів у районі Каннареджо і церкву Санта-Марія-Аусіліатріче.

За їхнім задумом, експозиція втілюватиме "звукову молитву — заклик до споглядального акту слухання".

Естонія. The House of Leaking Sky

Меріке Естна, куратор Наталія Селевич

Patronato Salesiano Leone XIII, Castello

Колишню церкву художниця Меріке Естна перетворює на публічний центр і водночас власний простір, де живе разом із сім'єю протягом усієї виставки. Павільйон задуманий як відкрита майстерня – відвідувачі бачать роботу в процесі, а не готовий результат.

Художниця щодня працюватиме в павільйоні, створюючи великий живописний твір із двадцяти двох полотен. Проєкт також пов'язаний із особистісними темами художниці та історіями жінок у мистецтві, чия практика часто залишалася поза інституційними наративами й була ігнорована. Також експозиція презентує досвід материнства, який інтегрований у щоденну роботу мисткині.

Пакистан. Punj•AB – A Sublime Terrain

Файза Батт, куратор Беатріс Сіфуентес Фелісіано

193 Gallery Venice – Ex Farmacia Solveni, Dorsoduro

Удруге Пакистан представить роботи на Бієнале. Цього разу представлять історичний контекст Пенджаба - регіону, розділеного між Індією та Пакистаном у 1947 році після звільнення британських колоній. Батт працює з фотографією, вишивкою і керамікою – техніками, які традиційно класифікують як ремесло й сприймають виключно як декоративно-прикладне мистецтво. Втім, тут вони постають мовою пам'яті і жіночої праці, що передавалася через покоління.

Паралельні події

"___________" (Gaza – No Words – See the Exhibit)

Palazzo Mora, Cannaregio

Музей Палестини зі США представляє колективну вишивку, створену палестинськими жінками з Західного берега, таборів біженців у Лівані та Йорданії і діаспори по всьому світу. Сто панелей полотна створені у техніці татріз – традиційній палестинській вишивці. Вони документують досвід втрати і руйнування, яких зазнала Палестина із жовтня 2023 року. Робота, за словами творців, є спробою свідчення.

Marina Abramović. Transforming Energy

Gallerie dell'Accademia di Venezia

6 травня – 19 жовтня 2026

Марина Абрамович стане першою за 250 років жінкою-художницею, роботи якої представлять в Галереї Академії мистецтв у Венеції. Виставка розгортається як у галереях постійної колекції музею, так і в його тимчасових виставкових ппросторах.

Виставка також присвячена 80-річчю художниці. В експозиції Абрамович будуватиме діалог між сучасним перформансом та шедеврами епохи Відродження, які сформували культурну ідентичність Венеції. Куратором виставки є Шай Байтель, художній керівник Музею сучасного мистецтва (MAM) у Шанхаї.

CANICULA. FONDAZIONE IN BETWEEN ART FILM

Complesso dell'Ospedaletto Barbaria de le Tole

5 травня - 22 листопада 2026

Проєкт курують Алессандро Работтіні і Леонардо Бігацзі. Це завершальна частина трилогії виставок, що з 2022 року досліджує різні стани сприйняття через відеоінсталяції та роботу з простором.

У межах виставки представлено вісім нових відеоінсталяцій, зокрема й українських художників Яреми Малащука та Романа Хімея.

Назва "Canicula" означає "собачі дні" — період найвищої температури влітку. У виставці цей стан використали як провідний образ життя, де постійний надлишок інформації, зображень і впливів створює постійний тиск на людину та суспільство. Проєкт зосереджується на тому, як екстремальні умови впливають на сприйняття реальності, викривлюють уявлення про правду і підсилюють відчуття нестабільності.

Shirin Neshat, Do U Dare!

Palazzo Marin

8 травня – 6 вересня 2026

Це нова кінотрилогія іранської художниці та режисерки Ширін Нешат, яка працює на перетині відеоарту, фотографії та кіно і відома дослідженням тем ідентичності, гендеру та політики, зокрема в контексті іранського суспільства і досвіду еміграції.

В основі трилогії постає історія ютуберки Насім Агдам, яку мисткиня зображує художнім персонажем. Її шлях показано від моменту прибуття до США до поступової психологічної напруги. У 2018 році Агдам відкрила стрілянину у штаб-квартирі компанії YouTube в каліфорнійському Сан-Бруно, а потім наклала на себе руки.

Робота аналізує феномен цифрової публічності та самопрезентації. У проєкті також проводяться паралелі між різними системами контролю, як-то механізмами сучасних медіа у США та політичними обмеженнями в контексті Ірану.